Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Класична (чи кореспондентська) концепція

Тут під істиною розуміється відповідність людських знань реальному стану справ, якійсь об'єктивній дійсності. У явній формі класичну концепцію можна знайти вже у Платона й Аристотеля. При цьому відповідність знання (ідей) дійсності може розумітися двояко, залежно від того, як трактувати саму цю об'єктивну дійсність. Це може бути відповідність людської думки об'єктивній природної дійсності (Аристотель), а може бути її відповідність ідеальному буттю вічних ідей (Платон). Однак яку б загальметафізичну гносеологічну настанову ми не взяли (реалістичну чи платонічну) в межах класичного розуміння істини – обидва аспекти відповідності обов'язково будуть присутні.

 

1 Цит. по: Зеньковский В.В. История русской философии. В 2 т. Т. 1. Ч. 2. Л., 1991. С. 172.

2 Див. уже класичну книгу: Чудинов Э.М. Природа научной истины. М., 1977.


Так, у випадку реалістичної (і навіть матеріалістичної) позиції однаково буде присутній момент відповідності людських знань якимсь об'єктивним ідеальним сутностям. Розглянемо судження «класична механіка являє собою наукову теорію». Це судження істинне, тому що класична механіка Ньютона відповідає всім характеристикам ідеального конструкта за назвою «теорія». З іншого боку, в платонічній версії теорії відповідності судження «ім'я цієї людини – Сократ» є істинною констатацією стану справ у реальному світі.

Неважко помітити, що платонічні теорії відповідності можуть зливатися з онтологічним розумінням істини як справжнього духовно-ідеального буття, котре може безпосередньо споглядатися й переживатися людиною. З іншого боку, реалістичні варіанти класичного підходу до істини можуть зближатися з її онтологічним трактуванням у розумінні законо- чи ідеаловідповідного буття якого-небудь явища чи предмета.



Класична концепція завжди була й дотепер залишається найбільш впливовою не тільки серед філософів, а й серед учених, тому що найбільшою мірою відповідає їх інтуїтивній вірі в те, що вони не творять наукові гіпотези і теорії на свій власний розсуд, а пізнають щось у самому бутті, й що отримане ними знання – не фікція, а розкриває об'єктивні закономірності світобудови.

Однак при уважному філософському аналізі класичної концепції (особливо в її матеріалістичній версії) у ній виявляється ряд серйозних труднощів.

1. Ми ніколи не маємо справи з дійсністю самою собою, а завжди з її чуттєвим або раціонально структурованим образом. Світ ніби заздалегідь суб'єктивно впорядкований нами ще до того, як ми почали перевіряти істинність знань на відповідність із ним. Якщо ж ми маємо справу з перевіркою теорії на її відповідність фактам, то й факт науки – це завжди первинно відібраний і концептуально оформлений нашим розумом утвір. Про яку об'єктивну дійсність тут може йти мова?

2. Ряд складностей виникає з судженнями логіки і математики. Вони описують об'єкти, яким іноді просто нема чого поставити у відповідність у реальному світі. Тут досить указати на уявні числа.

3. Незрозуміло, як бути з універсальними номологічними судженнями в науці, адже в повсякденному бутті ми маємо справу тільки з одиничними процесами і подіями. Загальне нам ніде й ніяк безпосередньо не дане, крім як у нашому власному розумі.

4. У класичній концепції виникає ряд парадоксів, якщо об'єктом висловлення слугує його власний зміст. Один із найбільш знаменитих прикладів подібного роду – парадокс брехуна, де судження брехуна «я брешу» неможливо однозначно оцінити як істинне чи помилкове. Спробою позбутися парадоксів останнього роду є «семантична теорія» істини Тарського, яка уточнює її класичне аристотелівське розуміння1 і дозволяє за

 

1 «...Говорити про сутнє, що його немає, або про не-сутнє, що воно є, – означає говорити хибне; а говорити, що сутнє є і не-сутнє не є, – означає говорити істинне» (Аристотель. Сочинения. В 4 т. Т. 1. М., 1975. С. 141).


рахунок розведення мови-об'єкта і метамови уникати парадоксів, наприклад парадокса брехуна.

Однак загальних гносеологічних труднощів класичної концепції це не долає. Їхня причина криється в недооцінці конструктивної активності суб'єкта пізнання, на чому саме й зробила акцент апріористська теорія істини.

 

Апріористська концепція

Вона досить древня і може трактуватись як якесь іманентно притаманне душі додосвідне знання, що лише розкривається в ході індивідуальних і вселюдських пізнавальних зусиль. Таке вчення індійської веданти про потенційне усезнання людського атмана, тотожного брахманові; античне розуміння знання як пригадування того, що колись бачила і чула безсмертна душа; християнське вчення про потенційну богоподібність людини, декартівська доктрина вроджених ідей з тезою про те, що «істинне все те, що я сприймаю ясно і чітко»1 і т.д. Тут, однак, завжди є поєднання з тим або тим варіантом класичної концепції істини, особливо з її платонічним варіантом.

Тому не буде перебільшенням сказати, що перший послідовний варіант апріористської доктрини був розроблений усе-таки І.Кантом. Акцент у розумінні істини тут стійко переноситься на суб'єкт пізнання вже без усяких відсилань до феномена божественної вродженості знання. Істинне знання з погляду великого німецького мислителя – зовсім не те, що відповідає дійсності, а яке відповідає критеріям загальності та необхідності (доконечності). До таких можуть бути віднесені апріорні синтетичні судження, які можливі завдяки додосвідним структурам чуттєвості та розсудку, однакові для всіх суб'єктів пізнання. Як можливі істини математики? Та завдяки загальним апріорним формам чуттєвого споглядання простору й часу, дотримуючись яких ми всі однаково конструюємо об'єкти математичного знання. Як можливі всі окремі істини природознавства? Та завдяки загальним апріорним категорійним структурам розсудку й заснованим на них універсально істинним основоположенням пізнання (законі про сталість субстанції, законі причиновості, законі взаємодії субстанцій)2. Будь-які окремі апостеріорні істини фізики й інших природничих наук ґрунтуються на цих твердженнях, універсально істинних і передуючих усякому конкретному досвіду. Іншими словами, розум виявляється спроможним знаходити у світі лише таке істинне знання, яке сам туди ж і вклав. Образно кажучи, він сам задає собі правила пізнавальної гри, на основі яких ним може бути розіграна незліченна кількість конкретних пізнавальних партій.

При всій оригінальності й некласичності кантівських ходів думки незабаром, однак, з'ясувалося, що ті основоположення, які Кант уважав додосвідними й універсально істинними, такими не є, принаймні за межами

 

1 Декарт Р. Сочинения. В 2 т. Т. 2. М., 1994. С. 29.

2 Про це в нас уже йшла мова при викладі теми 8 – лекції 25 у зв'язку з категорійними структурами раціонального пізнання.


ньютонівської класичної механіки. Що стосується посилань на апріорність, то в засвідченні істинності вихідних додосвідних засновків будь-якої наукової і філософської теорії саме й полягає найголовніша гносеологічна проблема.

Всі наступні розробки теорії істини, які особливо оживилися на рубежі XIX-XX століть у зв'язку з кризою в природознавстві, ставили своїм завданням уникнути, з одного боку, наївних посилань на об'єктивну дійсність у дусі класичних концепцій, а з іншого боку – вказівок на різного роду додосвідні структури, властиві апріористському підходу.

 

Когерентна теорія істини

Вона існує в декількох різних варіантах. Найбільш популярний і відомий з них стверджує, що істинне знання завжди внутрішньо несуперечливе й системно впорядковане. Тут відбувається зближення з трактуванням істини в розумінні логічної правильності та коректності. При всій частковій обґрунтованості такого підходу все-таки варто визнати, що відсутність логічних суперечностей і взаємозв'язок суджень усередині якоїсь теорії ще аж ніяк не свідчить про її істинність; і навпаки, наявність діалектичних і антиномічних суджень усередині теорії ще не дає підстав висновувати про її хибність. У противному випадку на смітник потрібно було б відразу відправляти «Капітал» К.Маркса з його знаменитою антиномичною тезою, «що капітал виникає і не виникає в процесі обігу», чи знамениту працю І.І.Шмальгаузена «Організм як ціле в індивідуальному та історичному розвитку», де з перших сторінок констатується, що цілісність будь-якого організму – це завжди єдність процесів інтеграції та диференціації його клітинних структур.

Другий варіант теорії когеренції стверджує, що істинною повинна бути визнана та гіпотеза, яка не суперечить фундаментальному знанню, що існує в науці. Наприклад, якщо якась фізична гіпотеза суперечить закону збереження енергії, то є всі підстави вважати, що вона помилкова. Цей критерій також не можна абсолютизувати, тому що будь-яка нова фундаментальна теорія завжди якомусь загальновизнаному знанню суперечить.

 

Прагматистська концепція

Ми вже згадували про неї при аналізі основних стратегій розв'язання фундаментальних теоретико-пізнавальних проблем. Її суть зводиться до того, що знання має бути оцінене як істинне, якщо здатне забезпечити одержання якогось реального результату (експериментального, утилітарно-прагматичного й т.д.). Іншими словами, істинність ототожнюється тут з користю чи результативністю. В принципі знання, особливо наукове, досить прагматичне. Якщо вчений-теоретик не одержує нових результатів, то його наукова репутація, а потім і кваліфікація, можуть бути поставлені під сумнів. Якщо інженер


не винаходить нових технічних пристроїв і пристосувань, йому можуть перестати платити зарплатню1.

Однак утилітарну спрямованість науки не слід перебільшувати. Найвидатніші відкриття здійснюються творцями, звичайно ж, не з утилітарних міркувань, а з чистої любові до істини. Багато наукових теорій у момент їхнього створення зовсім не мають ніякого експериментального й технічного застосування. Понад те, найбільш стратегічно значимі ідеї, тим більше у філософії, за визначенням безкорисливі й антиутилітарні. У противному випадку вони ніколи не змогли б відкрити нові горизонти в бутті та пізнанні. Недарма видатний іспанський філософ X.Ортега-і-Гассет висловив думку, що найбільше практичне значення філософії полягає... саме в її абсолютній утилітарній непотрібності.

 






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2024 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.