Обратная связь
|
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ 5 глава ЛЕКЦІЯ 7 Тема 2.5. Середовище життєдіяльності людини У результаті вивчення цієї теми студент повинен: – засвоїти поняття “середовище”, в якому живе людина; – уміти класифікувати навколишнє середовище; – давати характеристику природного, техногенного та соціально-політичного середовища; – знати параметри навколишнього середовища; – засвоїти сутність поняття ноосфери як сфери розуму.
Після вивчення теми студент повинен усвідомити, що: – людина своїм життям і діяльністю вносить зміни в середовище, яке її оточує; – якісний стан компонентів середовища життєдіяльності значною мірою впливає на рівень її здоров’я, життєдіяльність і тривалість життя. План 1. Загальні поняття середовища життєдіяльності людини. 2. Характеристики природного середовища. 3. Техносфера як одна з умов життєдіяльності людини. 4. Соціально-політичне середовище. 5. Негативні фактори навколишнього середовища. Контрольні питання 1. Характеристика природного середовища. 2. Значення атмосфери в життєдіяльності людини. 3. Значення води та ґрунту для забезпечення життя організму людини. 4. Техносфера як сфера діяльності людини. 5. Виробниче середовище як одне з умов життєдіяльності людини. 6. Ноосфера як новий еволюційний стан біосфери. 7. Рівновага в системі “людина – життєве середовище”. 8. Соціально-політичне середовище і його значення в життєдіяльності людини. 9. Вплив людини на середовище, яке її оточує. Література 1. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. – К.: Генеза, 1996. – 368 с. 2. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посібник / За ред. В.С. Джигирея. – Львів, 1999. – 238 с. 3. Алексеенко И.Р., Кейсевич Л.В. Последняя цивилизация? Человек. Общество. Природа. – К.: Наукова думка, 1997. – 412 с. 4. Основи соціоекології: Навч. посібник / За ред. Г.О. Бачинського. – К.: Вища школа, 1995. – 238 с. 5. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 304 с. 6. Бакка М.Т., Мельничук А.С., Сівко В.І. Охорона і безпека життєдіяльності людини: Конспект лекцій. – Житомир: Льонок, 1995. – 165 с. 7. Словарь по этике. / Под ред. А.С. Кона. – 5-е издание. – М.: Политиздат, 1983. – 445 с. 8. Словарь-справочник по экологии / К.М. Сытник, А.В. Брайон, А.В. Городецкий и др. – К.: Наукова думка, 1994. – 666 с. 9. Вернадський В.С. Биосфера и ноосфера. – М.: Наука, 1989. – 262 с. 10. Безопасность жизнедеятельности: Учебник для вузов / Под общей ред. С.В. Белова. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высшая шк., 1999. – 448 с.
Загальні поняття життєвого середовища Одним з елементів системи “людина – життєве середовище” є середовище життя людини, тому, розглядаючи безпеку людини як поняття, що торкається сутності людського життя, сфери її діяльності і взаємозв’язків із навколишнім середовищем, ми повинні розглянути також поняття “середовище”, в якому живе і діє людина. Середовище – це і простір для проживання, і дуже важливе джерело ресурсів, воно має великий вплив на духовний світ людей, на їх здоров’я і працездатність. Навколишнім середовищем називають частину земної природи, з якою людське суспільство безпосередньо взаємодіє у своєму житті, і виробничої діяльності. Воно утворилося у результаті тривалої еволюції планети Земля під впливом людської діяльності, створення так званої “вторинної природи”, тобто міст, заводів, каналів, транспортних магістралей тощо. Але людина живе у суспільстві, тобто в соціально-політичному середовищі. Соціально-політичне середовище – це створений людством духовний світ, що охоплює національні, соціальні, економічні, політичні та інші суспільні відносини і вироблені людством протягом усієї історії духовно-культурні цінності, які впливають на людей, формують їхній світогляд, зокрема, обумовлюють поведінку у сфері взаємовідносин із навколишнім середовищем. Отже, середовище, яке оточує людину, складається із природного середовища, яке формувалося мільйони років у процесі еволюційного розвитку землі і життя на ній; техногенного – створеного людьми у процесі розвитку і господарсько-побутової діяльності (техносфери); соціально-політичного – створеного людством духовного світу.
|
|