Психологічні причини створення небезпечних ситуацій І виробничих травм
У кожній дії людини психологи виділяють три функціональні частини: мотиваційну, орієнтовнуйвиконавчу.
Порушення в кожній із цих частин спричиняє порушення дій у цілому. Таким чином, у психологічній класифікації причин виникнення небезпечних ситуацій і нещасних випадків можна виділити три класи:
1 Порушення мотиваційноїчастини дій. Проявляється в небажанні виконувати певні дії. Порушення може бути відносно постійним (людина недооцінює небезпеку, схильна до ризику, негативно ставиться до трудових і технічних регламентів і т.п.) і тимчасовим (людина в стані депресії, алкогольного сп'яніння).
2 Порушення орієнтовної частини дій. Проявляється в незнанні правил експлуатації технічних систем і норм з безпеки праці й способів їхнього виконання.
3 Порушення виконавчої частини. Проявляється в невиконанні правил (інструкцій, приписань, норм і т.д.) внаслідок невідповідності психічних і фізичних можливостей людини вимогам роботи. Це порушення може бути постійним (недостатня координація, погана концентрація уваги, невідповідність росту габаритам устаткування, що людина обслуговує, і т.д.) і тимчасовим (перевтома, зниження працездатності, погіршення стану здоров'я, стрес, алкогольне сп'яніння).
Ця класифікація представляє реальну можливість відповідно до кожної групи причин виникнення небезпечних ситуацій і нещасних випадків призначати групу профілактичних заходів у кожній частині: мотиваційна – пропаганда й виховання; орієнтовна – навчання, відпрацьовування навичок; виконавча – профвідбір, медичне обстеження.
Причини виникнення небезпечних ситуацій і виробничих травм, зв'язаних з людським фактором, можна розкласти за різними рівнями:
- рівень індивідуума(уроджені або придбані тимчасово або постійно психічні й фізіологічні характеристики організму);
- рівень ближнього середовища(умови праці, порушення колегіальних відносин, незадовільний інструктаж з безпеки праці, житлові й матеріальні турботи й т.д.);
- рівень суспільства(недостатня інформованість про професійні ризики й їх наслідки, вади в стратегії організації безпечної праці в галузі або регіоні й ін.).
Виробнича діяльність –процес, у якому тісно переплелися фактори зовнішнього середовища й особливості людського організму. Тому при аналізі небезпечних ситуацій необхідно розглядати систему "людина – середовище існування" у цілому.
Людська поведінка складається за наступним принципом: якщо цілі можна досягти різними шляхами, то людина обирає той шлях, що, за її уявою й досвідом, вимагає найменшої витрати сил, і на обраному шляху вона витрачає не більше зусиль, чим необхідно. Це прагнення є окремим випадком загального принципу „найменшої дії”. Саме із цієї причини часто робітники не використовують індивідуальні й колективні засоби захисту, пропускають ті операції, що необхідні для забезпечення безпеки, але не впливають на одержання кінцевого продукту, обирають більш легкі, але й більш небезпечні робочі пози й рухи. Появі прагнення заощаджувати сили за рахунок вибору небезпечного способу дій сприяють недоліки в організації праці, техніки й технології.
Важливе значення у формуванні моделі поведінки має соціальна й фізична безкарність працівника, що робить небезпечні дії. Фізична безкарність обумовлюється тим, що неправильні дії в певних випадках не супроводжуються травмою. Робітники вважають, що імовірність одержання травми настільки мала, що нею можна зневажити. Соціальна безкарність обумовлюється тим, що найчастіше колеги й начальство поблажливо ставляться до порушення, вважаючи, що отримана продукція компенсує такі дріб'язки, як порушення інструкції з техніки безпеки. Така безкарність формує адаптацію до небезпеки й неправильне уявлення працюючих про особисту невразливість.
Визначальне значення у формуванні лінії поведінки людини мають її індивідуальні якості, що відображають сукупність соціально-психологічних і фізіологічних властивостей. Широкий спектр властивостей особистості, соціальних обставин і виробничих умов праці формує 12 психологічних причин свідомого порушення правил безпечної роботи:
- економія сил – поведінка людини будується за принципом "найменшої дії";
- економія часу – прагнення збільшити продуктивність праці для виконання плану або особистої вигоди за рахунок збільшення темпу роботи, пропуску окремих операцій, що не впливають на кінцевий результат праці, але необхідних для забезпечення її безпеки;
- адаптація до небезпеки або недооцінка небезпеки і її наслідків – виникає у результаті здатності людини звикати до явищ, освоюватися з ними; основа цього фактора у фізичній і соціальної безкарності за здійснення неправильних дій;
- самоствердження в очах колег, бажання подобатися оточуючим – проявляються ці моменти ризикованими діями, при цьому ризик для цих людей справа не просто звична – шляхетна;
- прагнення додержуватися групових норм трудового колективу – відбувається там, де порушення правил безпеки заохочується мовчазно або гучно;
- орієнтація на ідеали – ідеалами можуть бути як зразкові працівники, так і порушники;
- самоствердження у власних очах – породжується часто вродженою непевністю в собі або докорами яких-небудь осіб;
- переоцінка власного досвіду приводить до того, що, знаючи про небезпеку, людина ризикує, думаючи, що її моторність і досвід допоможуть або навіть гарантують можливість запобігання аварії;
- звичка працювати з порушеннями;
- стресові стани, що спонукують людину до дій, які, за її переконанням, здатні зняти цей стан або послабити; більш сильна форма цього – емоційний шок, людиною рухають почуття, а не розум; схильність до ризику, смак до ризику як особистісна характеристика;
- надситуаційний ризик (безкорисливий, спонтанний, невмотивований).
З метою попередження порушення правил безпеки необхідно застосовувати міри організаційного й технічного характеру, що виключають можливість появи або створення умов для виконання небезпечних дій: позбавити працюючого можливості робити вибір між небезпечним і безпечним способом діяльності; підсилити виховну, пропагандистську й навчальну діяльність, спрямовану на формування необхідної поведінки.
Стимулювання безпеки діяльності
Стимулювання безпеки діяльності будується за принципом заохочення й покарання.
Поведінка залежить від її наслідків. У випадку, коли за поведінку заохочують (позитивне зусилля), людина прагне здійснювати таку поведінку більш часто; якщо карають, то зміна поведінки в потрібному напрямку буде мати менший часовий відрізок.
Покарання поряд з бажаним позитивним ефектом майже завжди дає і чимало непередбачуваних негативних наслідків: приховання недоліків у роботі й технології, небажання вдосконалити процес. Головне – люди не вчаться правильній поведінці, вони вчаться розрізняти ситуації потенційного покарання й тимчасово змінюють свою поведінку.
|