Проведення інтелектуальних ігор

ПЛАН

1. Визначення поняття інтелектуальні ігри. Значення інтелектуальних ігор в житті людини.

2. Види інтелектуальних ігор.

3. Особливості підготовки і проведення інтелектуальних ігор.

І. Дуже багато властивих людині знань закладені у грі.

Інтелектуальні ігри – це ігри, які поєднані з певним роздумом, осмисленням ходу гри, пошуком оптимальних варіантів, тактики та стратегії.

Інтелектуальна гра – це зустріч з самим собою, це можливість сконцентруватися на власному внутрішньому світі та зробити виклик своєму інтелекту. Це засіб перетворення розумової енергії в конструктивну думку. Іншими словами це активний інтелектуальний відпочинок.

Інтелектуальна гра – це смуга перешкод для інтелектуалу. Вона дає можливість випробувати майстерність та підштовхує гравців до того, щоб завжди бути у формі.

Інтелектуальна гра тренує мислення, воно стає більш гнучким, здібним миттєво та одночасно працювати з усіма доступними нам почуттями, знаннями та навичками. Це і є дійсне наближення до життя, його генеральна репетиція, в цьому найвища мета інтелектуальної гри.

У своїй сукупності інтелектуальні ігри сприяють розвитку пам’яті, уваги, творчої уяви, здібності до аналізу й синтезу, сприйняттю просторових відношень, розвитку конструктивних умінь, вихованню спостережливості, обгрунтованності суджень, звички до самоперевірки.

ІІ. Інтелектуальні ігри можна умовно розділити так:

- Лінгвістичні ігри;

- Математичні ігри;

- Логічні ігри;

- Ігри-забави;

- Ігри-головоломки;

- Творчі ігри.

Лінгвістичні ігри. Це ігри, які розкривають у людині здатність до творчості, виховують почуття гумору, розвивають не тільки мову, але і розум, думку. Тут слід розрізняти поняття гра словом та ігри із словом.

Гра словом – ігри уявленнями, ритмом, зручними поєднаннями звуків. Через ці ігри людина привчається до чуття мови, починає розуміти витонченість її звучання. Навчитись римувати може кожна людина. Ці ігри виховують смак, вимогливість не лише по відношенню до себе, але і до поезії взагалі. Наприклад, гра “РИМИ” або

“АКРОВІРШ” (Так називається вірш, кожен рядок якого починається на певну літеру. Прочитання потім підряд зверху донизу, ці літери повинні скласти якесь певне слово.)

Ігри зі словом. Ці ігри розширюють словниковий запас, потребують не лише знання самих слів, не лише впевненості в своїй грамотності, але й уяви. В ці ігри з однаковим азартом грають дорослі і діти. В ігри зі словом можна грати за столом, у вагоні, на пляжі, на привалі, у турпоході – де завгодно. Наприклад:

“НАБИРАЧ” (З літер, які складають задане слово, треба скласти нові слова); “...ЕЛЬ” (добрати якомога більше слів, які закінчуються на ...ель – вчитель, вихователь.....);

“ВГАДАЙ СЛОВО” (Ведучий загадує слово з п’яти літер і пропонує його знайти. Гравцям дозволяється називати слова будь-якої довжини. У відповідь на кожне слово ведучий повідомляє число, яке означає, скільки разів літери задуманого слова входять до названого. Наприклад, задумане слово казус. Фрагмент можливого діалогу:

- Банан?

- Два

- Собака?

- Чотири.

- Азбука?

- П’ять тощо. )

Ігри головоломки. Головоломка – захоплююче зайняття для заповнення дозвілля. Вона розвиває кмітливість, просторове та асоціативне мислення, уяву, пам’ять. Ігри-головоломки можна поділити на: математичні, логічні, механічні, лінгвістичні, головоломки-малюнки.

Математичні ігри. Ці ігри входять з дитинства у нашу освіту та виховання, надають первісних математичних знань, розвивають розумову самодіяльність, кмітливість, вводять у галузь математичних знань у легкій і приємній формі на предметах та прикладах звичайних та повсякденних обставин, дотепно викликають жвавий інтерес до науки – математики, сприяють математичному саморозвитку людини.

Математичні ігри можна поділити на:

- задачі-жарти;

- ігри на лічбу;

- ігри з геометричними фігурами;

- ігри на вгадування чисел;

- математичні головоломки.

Задачі жарти. Наприклад:

“РОЗПОДІЛ” – розділіть 5 яблук між п’ятьма особами так, щоб кожна отримала по яблуку і одне залишилося у кошику. Відповідь: Одному із п’ятьох віддати яблуко з кошиком.

“СКІЛЬКИ КІШОК” – У кімнаті 4 кутки. В кожному кутку сидить кішка. Проти кожної кішки по 3 кішки. На хвості кожної кішки по одній кішці. Скільки ж усього кішок у кімнаті? Відповідь: 4 кішки.

“ІГРИ НА ВГАДУВАННЯ ЧИСЕЛ”.

Логічні ігри. Розвивають у людини мистецтво правильно мислити, вміти робити правильні висновки. Мистецтво логічно мислити означає вміння робити правильно мислити. Логічні ігри можна класифікувати таким чином:

- ігри на математичну логіку;

- ігри на знаходження аналогій;

- ігри на лексичну логіку;

- ігри в судження;

- ігри на пошук закономірностей.

Ігри забави. Ігри, що розраховані на одну людину. Тобто це ігри для самоперевірки. Це загадки, шаради, кросворди, чайнворди, криптограми, метаграми, логогрифи, анаграми, ребуси та ін. В даному випадку перевіряються інтелектуальні, психологічні здібності, тренується розум, пам’ять, кмітливість, винахідливість.

Загадки. Цей термін дуже давній, він відображає усяку невідомість. Загадування та відгадування загадок – улюблене заняття дітей та дорослих, яке розширює кругозір, тренує кмітливість та винахідливість, спостережливість та пам’ять.

Шарада. Це загадка, в якій загадане слово складається із кількох складових частин, де кожна являє собою окреме слово. Наприклад: бой-кость, куль-тура. Гравці зашифровують кожну частину слова, розповідають про неї у вигляді загадки. Інші гравці відгадують їх і складають з окремих частин ціле слово. Можна виконати шараду у формі пантоміми, чи короткої мініатюри, яку розігрують у ролях (“Крокодил”).

Чайнворд. У перекладі з англ. “ланцюжок слів”. Бувають мальованими та усними. Грати може одночасно необмежена кількість гравців. Суть гри в тому, щоб скласти ланцюжок слів. Наприклад: міста (Москва – Алма-Ата – Алушта – Армавір – Ростов....)

Метаграма. Задача, основана на послідовній зміні у слові однієї чи кількох літер. Наприклад: з “У” – далека планета, з “І” – країна Азії. (Уран, Іран).

Криптограма. Слово грецького походження, що складається з двох слів: криптос – схований і грама – запис. Прислів’я, приказки, вислови записуються числами, кожне число відповідає певній літері алфавіту. Розгадуються криптограми за допомогою ключових слів, потім їх слід перенести у малюнок в цифровий рядок та прочитати схований текст криптограми.

Анаграми. Слова, які знайдено у результаті перестановки літер слова: зола – лоза; карп – парк та ін.

Вікторини. Слово це з’явилося у 20-х р. нинішнього століття. Придумав його журналіст і письменник Михайло Кольцов як шапку над газетною добіркою, що включала в себе запитання, шаради, ребуси. Готував цю розважальну сторінку якийсь Віктор з співробітник газети. Він і започаткував “вікторину”. Згодом знайшли зв’язок зі словом “перемога” і стали цим словом позначати все, що має запитання і відповіді. “Історичний зоосад”, “Хто це”, “Архітектурні пам’ятки”...

Комплексні ігри на ерудицію. Так звані ігри на весь вечір. Вони мають сюжетний хід, своєрідний реквізит, композиційну цілісність, наскрізну дію, образне вирішення: “Що? Де? Коли?”, “Щасливий випадок”, “Поле чудес”, “Перший мільйон”, “Слабое звено”... Це інтелектуальні ігри, побутовані на запитаннях та відповідях, але кожна має свій сюжет, своєрідний конфлікт, свій шлях до перемоги. Такі ігри можуть бути командними (“Що? Де? Коли?” “Брей-ринг”) та будуватися на досягненні особистого результату (“Поле чудес”, “Найрозумніший”).

Творчі ігри. Творчі здібності – серцевина інтелекту. Розвитку творчих здібностей багато у чому сприяють ігрові ситуації. Гра – ледь не єдиний вид діяльності, спрямований на розвиток не окремих здібностей (др. Мистецтва, техніки, літератури тощо), а здібностей взагалі.

У грі завжди присутнє творче завдання – швидко прийняти рішення у нестандартній ситуації; уявити, придумати, зобразити, знайти засіб співробітництва...

Ці ігри можна класифікувати таким чином:

- ігри на активізацію психічних процесів, задіяних у творчому акті (творче мислення, уява, пам’ять, увага).

- Ігри на розвиток спеціальних здібностей (музичних, образотворчих, технічних та ін.).

РУХЛИВІ ТА МАЛОРУХЛИВІ ІГРИ

ПЛАН:

1. Особливості рухливих та малорухливих ігор.

2. Види рухливих та малорухливих ігор.

3. Особливості підготовки та проведення рухливих та малорухливих ігор.

І.Рухливі ігри є найважливішим засобом фізичного виховання людини, особливо у дитячому віці. Вони завжди вимагають від гравців активних рухливих дій, що спрямовані на досягнення умовної мети за правилами гри.

Особливість рухливих ігор – їх змагальний, творчий, колективний характер. У них виявляється вміння діяти за команду в умовах, що безперервно змінюються. Рухливі ігри, окрім спритності, швидкості, сили, витривалості, гнучкості розвивають почуття товариської солідарності, взаємодопомоги, відповідальності за дії одне одного. Необхідність додержання правил формує чесність, справедливість, дисциплінованість, вміння підкорятися колективу та боротися за його. У рухливих іграх також розвиваються деякі інтелектуальні якості: спостережливість, пам’ять, логічне мислення, кмітливість та ін.

Рухливі ігри добре вписуються у різноманітні дозвіллєві заходи: це розважально-ігрові програми, “Веселі старти”, сімейний конкурс “Папа, мама, я – наша дружная семья”, екскурсії, похід, відпочинок на березі моря, під час свята тощо.

ІІ.Рухливі ігри можна розподілити за формами:

· Ігри-змагання;

· Ігри-естафети;

· Ігри-поєдинки;

· Ігри на основі народних традицій;

· Спортивні ігри.

Ігри-змагання. Для них характерне взаємне стимулювання активності. Це стимулювання відбувається як без прямого зіткнення, взаємодії, так і безпосередньо у наполегливій боротьбі, змагання.

Суперники очно відомі одне одному, весь час взаємно інформовані, бачать результати супротивника і можуть співвіднести з ними свої власні показники. Саме така вчасна інформація збуджує і підсилює активність.

Ігри-змагання бувають: парні, групові, командні, коли команда виступає як одна граюча одиниця. Ігрові змагання можна проводити у різноманітних умовах: на естраді, на майданчику, в спортивному залі, у лісі, на воді, на галявині. Вони гармонійно входять в будь який дозвіллєвий захід.

Ігри-змагання близькі до спортивних ігор. Але спортивні ігри відрізняються наявністю регламентованих правил виконання дії і взаємовідносин між членами команди. В іграх-змаганнях правила можуть змінюватися залежно від різноманітних засобів, педагогічних завдань віку і статті гравців, умов. Отже зробимо висновок:

· В сонові ігор-змагань лежить суперництво (Хто далі? Хто більше? Хто швидше? Та ін.)

· Засобом ігор-змагань є: ходьба, біг, стрибки, рівновага, метання, повзання, перетягування, різноманітні силові вправи тощо.

· У змістовному аспекті вони не складні, не несуть великої інформації, порівнюючи з іншими видами ігор.

· В іграх-змаганнях неможливий вибір випадкового переможця.

Ігри-естафети. Естафета – це по статті змагання, що повторюється багаторазово з суперниками, які змінюються. Ігрові естафети найчастіше ускладнюються різноманітними перепонами, бар’єрами, курйозними ситуаціями. Для культурно-дозвіллєвих заходів курйозні ситуації найбільш характерні і бажані, це досягається шляхом включення до правил гри додаткових засобів (комічне переодягання, балансування нестійких предметів, різноманітні засоби пересування: ходулі, незвичайне взуття, стрибки, котки та ін.

Ігри естафети від характеру переміщень можуть бути: лінійні, зустрічні, спіралеподібні, колоподібні, хвилеподібні та ін.

Ступінь складності залежить від особливості аудиторії, місця проведення і поставлених педагогічних завдань. Наприклад: казкові естафети.

Ядро барона Мюнхаузена.

Осідлати “ядро” (повітряна кулька), затиснувши його

між колінами, та пройти певний шлях. “Ядро”

не повинно “вибухнути”, його передають

як естафету наступному члену команди.

Ігри-поєдинки. Поєдинок – це боротьба двох суперників, що змагаються між собою у силі, спритності, швидкості. Такі поєдинки викликають інтерес не лише виконавців, але і глядачі не залишаються байдужими. Їх увага прикута до того чи іншого гравця, вони співчувають, вболівають, підтримують свого товариша. Такі поєдинки можуть проводитися у будь яких умовах: у приміщенні, на майданчику, на естраді, воді тощо. “Битва півнів”, “Перетягування канату”, “Стінка на стінку” тощо.

Ігри на основі народних традицій.

У кожного народу є свої ігри, в яких, як у дзеркалі, відбиваються традиції, особливості культури й побуту, географічне положення та кліматичні умови місцевості.

У давнину народні ігри були дуже популярні. Деякі з них, скажімо, такі як “Піжмурки” (гра в хованки), відомі, як твердять дослідники, ще з докиївських часів. Народні рухливі ігри розвивають силу, спритність, гнучкість і вправність, наполегливість і витривалість, кмітливість і винахідливість, увагу і пам’ять, почуття колективу і взаємовиручки, гартують волю. Нарешті народні ігри просто цікаві і по-своєму захоплюючі, мудрі, поетичні, як і народна пісня.

ІУ. Якомога частіше слід намагатися проводити рухливі ігри на свіжому повітрі, але слід враховувати погодні умови. У спеку краще підбирати місце в затінку, а ігри взяти такі, де швидко рухаються лише окремі гравці по черзі. Взимку при низькій температурі, навпаки, гра повинна давати можливість активно рухатися всім.

Майданчик для більшості рухливих ігор може бути невеликим, але деякі ігри краще проводити на стадіоні чи просторій галявині.

Слід подбати, що майданчик для ігор був розташований на достатній відстані від проїзних шляхів, від вікон і не задавав незручностей іншим. Майданчик має бути рівним, вільним від сторонніх речей.

- Ретельно готуйте учасників, інвентар, майданчики. Це забезпечує ефективність і цікавість ігор, запобігає травмам.

- При підготовці учасників пам’ятайте, що команди повинні бути рівні за віком, фізичним розвитком, підготовкою.

- Вибирайте й організовуйте ігри таким чином, щоб вони збуджували активність, сприяли прояву товариськості, чесності і доброзичливості.

- Гра має відповідати розвитку гравців, але не бути дуже легкою: без подолання труднощів не розвиваються воля й здібності, знижується інтерес та активність;

- Вміло дозуйте навантаження рухливої гри різними засобами: скоротити тривалість гри, ввести перерви, змінити кількість гравців, змінити ігровий майданчик, змінити правила гри тощо.