Пиши Дома Нужные Работы


Усунення наслідків аварій з СДОР.

Боротьба з пожежами.

Організація ліквідації аварій з СДОР залежить від масштабів і результатів дії хімічного зараження об’єктів народного господарства і населення.

Масштаб аварії визначається кількістю СДОР, викинутого в атмосферу (на місцевість) та його просторово-часовому розподіленні, а також густота заселення, наявності виробничого персоналу, для яких утворюється загроза ураження.

Хімічно-небезпечні аварії, виходячи із протяжності розповсюд-ження СДОР та їх наслідків, діляться на слідуючи типи: локальні, місцеві та загальні.

Локальна аварія - аварія, хімічні наслідки якої обмежуються однією спорудою (агрегатом, пристроєм) підприємства, призводять до за­раження в цій споруді повітря, обладнання, утворюють загрозу ураження виробничого персоналу усього підприємства.

Місцева аварія - аварія, хімічні наслідки якої обмежуються виробничою площадкою підприємства та її санітарно-захисної зони і утворюють загрозу ураження виробничого персоналу усього підпри-ємства.

Загальна аварія - аварія, хімічні наслідки якої розповсюджу-ються за межі виробничої площадки підприємства і його санітарно-захисної зони з перевищенням порогових доз, створюють загрозу зараження навколишнього середовища і ураженню виробничого персоналу та населення, яке мешкає біля підприємства.

Ліквідація наслідків локальної аварії здійснюється силами і засобами підприємства, на якому виникла аварія. Керівництво ліквідацією наслідків локальної аварії на підприємстві здійснює штаб проведення аварійних робіт на чолі з головним інженером підпри-ємства.

Для ліквідації наслідків місцевої аварії крім сил і засобів підприємства можуть бути залучені військові частини і формування ЦО міста (району, області). Керівництво здійснює штаб проведен­ня аварійних робіт підприємства або районна (міська) постійно діюча надзвичайна комісія.

До ліквідації наслідків аварії (загальної) крім сил і засобів підприємств і ЦО на прохання місцевих органів влади, за згодою і рішенням командуючого військовим округом можуть притягуватись військові підрозділи і частини. Керівництво роботами здійснює районна, обласна чи державна постійно діюча надзвичайна комісія, а з особливо тяжкими наслідками аварії - Урядова комісія.

З урахуванням специфіки хімічно-небезпечних аварій при ліквідації їх наслідків приймаються заходи, перед усім, по обмеженню та припиненню викиду СДОР, локалізації хімічного зараження грунту і ґрунтових вод.

Обмеження і припинення викиду (витоку) СДОР здійснюється перекриттям кранів і задвижок на магістралях подачі СДОР до місця аварії. Треба позакривати отвори на магістралях і ємностях за допомогою хомутів, заглушок, перекачуванням рідини з аварійної ємності в запасну.

Ці роботи здійснюються під керівництвом і при безпосередній участі спеціалістів виробництва, обслуговуючих аварійне устатку-вання або супроводжуючих СДОР при транспортуванні.

Для локалізації хімічного зараження, недопущення розпов-сюдження СДОР, зараження грунту і ґрунтових вод можуть бути вико­ристані різні способи. Обмеження розтікання СДОР по місцевості з метою зменшення площі випаровування здійснюється обваловкою речовин, які витекли, утворюванням перешкод на шляху їх розтікання, збором СДОР в заглиблення місцевості (ями, канави), створенням спеціальних пасток (ям і виїмок).

При виконанні робіт в першу чергу потрібно не допустити розповсюдження СДОР в річки, озера, в підземні комунікації, підвали будівель і споруд. Роботи ці можуть бути зроблені за допомогою бульдозерів, скреперів, екскаваторів та іншої техніки.

В окремих випадках рідинна фаза СДОР з метою припинення ви­ливу може збиратися в окремі ємності (бочки). Для зменшення швидкості випаровування СДОР і обмеження розповсюдження його парогазової фази використовують слідуючи способи:

- поглинання парогазової фази СДОР за допомогою водяних завіс;

- поглинання рідинної фази СДОР шаром сипучих матеріалів (земля, пісок, шлак, керамзити);

- ізоляція рідинної фази СДОР пінами;

- розбавлення рідинної фази СДОР водою або розчинами нейтральних речовин;

- дегазація (нейтралізація) СДОР розчинами хімічно-активних реагентів.

Поглинання парогазової фази СДОР з метою обмеження її розповсюдження може проводитися шляхом утворення на напрямку розповсюдження СДОР дрібнодисперсних водяних завіс за допомогою пожежних машин. Для нейтралізації СДОР в воду можуть додаватися нейтралізуючі речовини.

Боротьба з пожежами

Ліквідація пожеж складається з наступних стадій: зупинка пожежі (припинення полуменевого горіння), локалізація, дотушування (га­сіння всіх осередків горіння в середині пожарища) і їх охорона. Способи локалізації і гасіння малої пожежі, залежить від його виду, сили і розмірів метеорологічних умов, характеру місцевості, наявності сил і засобів пожежегасіння.

Основні способи гасіння: закидання землею окрайка пожежі, влаштування загороджувальних смуг і канав, гасіння пожежі водою або розчинами вогнегасних хімікатів, відпал (пуск зустрічного вогню).

Збивання краю пожежі - найпростіший спосіб гасіння лісової пожежі. Для гасіння пожежі цим способом використовують пучки гілок довжиною 1-2 м або невеликі дерева, переважно листяних порід, а також мітли з розщеплених відрізків металевого дроту.

Закидання землею окрайка пожежі роблять з допомогою залізних штикових та напів-совкових лопат.

Влаштування загороджувальних мінералізованих смуг і канав, які створюються для перешкоди шириною 25-100 м на шляхах розповсюдження вогню, та як опорні смуги при здійсненні відпалу, а також для надійної локалізації зупиняючої пожежі (запобігання можливості його розповсюдження).

Загороджувальні смуги в основному влаштовують за допомогою дорожньої та землерийної техніки, мінералізованих смуг - плугом, лопатою, граблями. Для прокладання канав використовують канавокопачі, екскаватори, траншеєкопачі, вибухові речовини.

Гасіння пожеж водою - найбільш ефективний засіб боротьби з вогнем. Використовують пожежні машини, водяні насоси, магіс-тральні рукавні лінії.

Гасіння пожеж розчинами вогнегасних хімікатів. Найбільше використання при гасінні пожеж отримали хлористий кальцій, магній та сульфат амонію (ці хімікати використовують у виді 20% водяних розчинів).

Відпал (зустрічний вогонь) - це завчасний пуск вогню по надґрунтовому покриттю назустріч верховій пожежі, з метою утворенню на його шляху широкою перешкоджаючої смуги. Відпал учиняють від опорних смуг, якими можуть служити дороги, стежки, струмки та інші природні перешкоди.

 

7.3 Заходи безпеки при проведенні РіІНР

Масові руйнування і пожежі на об’єктах, пошкодження мереж комунально-енергетичного господарства, радіоактивне зараження викликають необхідність у особового склади формування чітко дотримуватися заходів безпеки і режиму радіаційного захисту при проведенні РіІНР. Перед початком робіт в осередках ураження і районах стихійних лих необхідно уважно оглянути зруйновані будівлі і споруди, виявити небезпечні і пошкоджені місця.

Забороняється без необхідності проникати в зруйновані будівлі і споруди, знаходитись близько від будівель, які загрожують обвалом. Конструкції будівель, що загрожують обвалом, підлягають заваленню або закріплюванню.

При виконанні робіт на висоті необхідно використовувати страхуючи засоби, такі ділянки позначаються спеціальними знаками. Не допускати проведення робіт в завалах поодинокими бійцями.

Для робіт на електромережах призначають підготовлених для цих цілей людей ( все необхідно відключати від джерел ).

При роботі на мережах водопроводів, каналізації, на газових мережах - особовий склад повинен бути забезпечений ізолюючими протигазами та інструментами із кольорового металу. Поблизу загазованих ділянок забороняється підпалювати сірники, палити і користуватися інструментами, які викликають утворення іскри. Суворо додержуватись заходів пожежної безпеки. В умовах поганої видимості та вночі ділянки робіт необхідно огороджувати і освітлювати.

Безпека робіт при радіаційному зараженні потребує суворого дотримання визначеного режими радіаційного захисти. Не можна застосовувати воду для гасіння палаючих металів: натрію, магнію, стружки, а також матеріалів, які зберігаються з карбідом кальцію і негашеним вапном, палаючого електроустаткування, яке є під напру-гою, резервуарів з бензином, газом та іншими горючими рідинами. Для їх гасіння слід використовувати тільки вогнегасники. В умовах поганої видимості та вночі налагоджується освітлення ділянок робіт і під’їзних шляхів; умовними світловими знаками позначаються місця викопування котлованів, зона можливих обвалів і інші ділянки, небезпечні для проходу і руху транспорту.

Суворе дотримання всього комплекси заходів по забезпеченню безпеки при проведенні РіІНР дозволяє зберегти працездатність особового складу формувань, виключити втрати людей і забезпечити своєчасне виконання всього комплексу робіт.

Техніка безпеки в боротьбі з лісовими пожежами :

- всі учасники тушіння пожежі повинні бути ознайомлені з правилами техніки безпеки;

- перед початком робіт необхідно провести розвідку для визначення меж розповсюдження вогню;

- особовий склад повинен мати каски, протигази (протидимові маски) і працювати 30 хвилин, а потім перерва на 20-30 хвилин;

- під час тушіння пожежі підтримувати безперебійний зв'язок (зоровий, посильним, радіозв'язок);

- заборонено покидати своє робоче місце на пожежі, за винятком випадків опіків, поранень;

- місця відпочинку і ночівлі розташовувати не ближче 100 м від меж локалізованої частини пожежі і обкопати cмугою шириною не менш 2 м;

- не допускати до роботи машини з несправним двигуном, або підті­канням палива;

- заправка машин поблизу вогню заборонена;

- необхідно мати чергові тягачі для буксування несправної техніки з зони пожежі.

 


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Концепція ЦО України, затверджена на засіданні Верховної Ради України, 28 жовтня 1992 року.

2. Закон України про Цивільну оборону від 3 лютого 1993 року.

3. Постанова Кабінету Міністрів України № 299 від 10 травня 1994 року «Про затвердження Положення про ЦО України».

4. Указ Президента України «Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи», 28 жовтня 1996р. №1005/96.

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 року № 1099 “Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій”.

6. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження. – Київ, НАН України, Штаб ЦО України, 1995.

7. Дзюндзюк Б., Хянникянен А., Швед В. Катастрофи і надзвичайні ситуації, Харків, Українська рятівна служба, 1998.

8. Стеблюк М. І. Цивільна оборона, - Київ, Урожай, 1994.

9. Надзвичайна ситуація. Журнал МНС України, - Київ, Чорнобильінтерінформ, 1997-2001 р.р.

10. Защита ОНХ от ОМП: Справочник /Г.П.Демиденко – К.: Выща шк., 1989. - 287 с.

11. Камерер Ю.Ю., Харкевич А.Е. Аварийные работы в очагах поражения.-М.:1990.

 

 






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2017 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.