Принципи морального виховання.

Семінарське заняття №2

Тема: "Ян Амос Коменський - засновник педагогіки нової доби".

Мета:поглибити знання студентів про роль Яна Амоса Коменського у становленні педагогічної науки. Осмислити характерні особливості його педагогічної системи.

Питання для обговорення:

1. Подвижницький і життєвий шлях, світогляд Я.А.Коменського.

2. Принцип природовідповідності виховання Я.А.Коменського.

3. Коменський про вікову періодизацію дитини і систему шкіл.

4. Погляди Я.А.Коменського на виховання.

5. Дидактичні принципи і правила Я.А.Коменського.

6. Обґрунтування Коменським класно-урочної системи навчання.

Основна література:

1. Коменский Я.А. Великая дидактика // Избр. пед. соч. - М., 1962.- т.1.- Гл. 7, 9,17, 19, 23, 26-31.

2. Коменский Я.А. Законы хорошо организованной школы // Избр. пед. соч. ~ М., 1962.-т.2.- Гл. 1,4, 10, 11.

3. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики / Сост. Пискунов.- М.: Просвещение, 1981.- с. 79-161.

4. Історія педагогіки / За ред. Гриценка.- К., 1973.

5. Константинов Н.А. и др. История педагогики. - М.: Просвещение.- 1982.

6. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. - Тернопіль, 1996.

Додаткова література:

1.Кожин Ф. Ян Амос Коменський. - Прага, 1980.

2.Мітюров В.Н. Педагогічні ідеї Я.А.Коменського на Україні. - К., 1971.

Тематика рефератів і повідомлень:

1.Роль рідної мови у навчанні та вихованні дітей.

2.Підручники, створені Я.А.Коменським.

3.Вимоги Я.А.Коменського до вчителя.

Короткий зміст теми:

Головні твори: „Велика дидактика”( 1632), „Материнська школа” (1633), „Пансофічна школа” (1651), „Про вигнання зі школи лінощів” (1652), „Закони добре організованої школи” (1653), „Правила поведінки” (1653), „Світ чуттєвих речей в малюнках” (1658), „Загальна порада про виправлення людських справ” (1656-1662).

Гносеологічні поглядиЯ.А.Коменського (сформувались, головним чином, під впливом Н.Кузанського, Т.Кампанелли, Ф.Бекона, Р.Декарта):

1. Природа і її частка - людина - є творіннями Божими; Бог є першоосновою всіх речей.

2. Бог втілив себе у своїх творіннях, і тому людина, як вінець творіння Божого, має божественні властивості безмежного пізнання світу, себе і самого Бога. Отже, світ є пізнаваним і процес пізнання є нескінченним.

Джерелами знань є: у пізнанні людиною реального світу, себе, мистецтв - почуття і розум; Бог - божественне одкровення.

Мета пізнання - не тільки осягнення закономірностей природи, а й оволодіння природою в інтересах людини.

3. Шлях пізнання реального світу:

1) чуттєве сприйняття (ознайомлення);

2) розумова переробка сприйнятого образу (розуміння);

3) практичне застосування (використання всіх добрих та корисних. речей).

4. Заперечення природжених знань. Природженою „людській душі” є тільки потенційна („гола”)здатність до пізнання.

5. Методи наукового пізнання: емпіричний метод Ф.Бекона (індуктивний) як шлях пізнання реального світу. Завдання ж пансофії полягає у пізнанні „дійсності в цілому”, тому аналіз треба доповнювати синтезом, індукцію - дедукцією і порівнянням.

Суспільні погляди. План загальної перебудови суспільства („Загальна порада про виправлення людських справ”)

Мета плану: перетворення людства на єдину гармонійну сім’ю, у якій всі люди і всі народи житимуть як рівні, без насилля і війн, у відповідності з єдиними загальнолюдськими ідеалами братерства, дружби, вільного розвитку.

Три сфери виправлення справ людських: 1) освіта та наука (центральна сфера); 2) релігія; 3) політика.

Шляхи виправлення справ людських: створення міжнародних організацій з метою здійснення міжнародного співробітництва та взаємодопомоги у здійсненні високих загальнолюдських ідеалів.

Загальнопедагогічні погляди Я.А.Коменського

Мета виховання:

Кінцевою метою людини є вічне блаженство у злитті з Богом. Мета виховання полягає у сприянні досягненню величного кінця шляхом реалізації людиною свого призначення у цьому світі.

Мета виховання – зробити людину такою, що: „1) знає всі речі, 2) є володарем речей і самого себе, 3) себе і все виводить з Бога, джерела всіх речей”, 4) має здорове тіло. Наслідком виховання повинні стати: знання, доброчинність, благочестя.

Чинники формування особистості

Природовідповідність -методологічний принцип педагогічної системи.

Природовідповідність — відповідність виховання природі і тим закономірностям, що існую у ній незалежно від нас. Оскільки людина є частиною природи (мікрокосмом у макрокосмі), то мова йде, передусім, про відповідність природі у широкому розумінні.

1. Оптимістичний погляд на природу дитини як предмет виховання, впевненість у можливості навчити та виховати кожну дитину.

2. Ідея діяльного, активного характеру пізнання, потреба в якому має природний характер.

3. Взаємозумовленість та взаємозалежність мети освіти, змісту та методів навчання.

4. Необхідність раннього початку виховання.

5. Ідея компенсації за допомогою навчання і виховання природних недоліків людини.

6. Визначення та урахування типів пізнавальних здібностей та психічних властивостей дитини.

7. Побудова вікової періодизації психічного розвитку дитини.

8. Механістичні аналогії природи дитини з природою зовнішнього світу з метою обґрунтування педагогічних дій.

9. Містико-телеологічне пояснення багатьох психічних явищ.

Принцип народності виховання

1. Виховання та освіта цілісно та гармонійно розвиненої високоморальної людини-патріота своєї батьківщини, здатної віддати життя за її незалежність, за встановлення на землі миру, співробітництва між народами.

2. Загальний та обов’язковий характер освіти.

3. Школа повинна бути „майстернею мудрості”, тобто надавати знання, необхідні для матеріального і духовного життя людини.

4. Школа повинна бути „майстернею працелюбності”, тобто готувати до життя та праці.

5. Школа повинна бути „майстернею гуманності”, тобто її головною спрямованістю повинно бути виховання „людини в людині”

6. Навчання рідною мовою повинно складати основу шкільної освіти.

Дидактична система Я.А.Коменського

Вчення про школу

Головні принципи організації шкільної системи:

1. Освіту повинно отримати все юнацтво за виключенням хіба що тих, кому Бог відмовив у розумі.

2. Юнацтво повинно навчатися всьому тому, що може зробити людину мудрою, доброчинною, благочестивою.

3. Як підготовка до життя освіта повинна бути завершена до вступу у зрілість.

4. Освіта повинна відбуватися легко і м’яко, наче сама собою, без побоїв і суворості або будь-якого примусу...

5. Юнацтво повинно отримати освіту не химерну, а істинну, не поверхову, а ґрунтовну...

Дидактичне вчення

Зміст освіти - ПАНСОФІЯ - знання всього, всезагальна мудрістьу якій:

1. „Було б перераховано по порядку все, що будь-коли існувало й існує, щоб ніщо не вислизнуло від пізнання”.

2. „Було б обміряно та наочно представлено співвідношення всіх речей як до цілого, так і одне до одного”.

3. „Нарешті, всебуло б зважено і з очевидністю доведено з метою знання точної істини щодо всіх речей”.

Методи навчання аналіз, синтез, порівняння, протиставлення, спостереження, змагання, вправи. Вимоги до методів: Успішність, легкість, стислість, ґрунтовність

Класно-урочна система навчання Провідні ознаки 1)Твердий незмінний склад учнів з приблизно однаковим рівнем розвитку в одному класі. 2)Чітко визначений час занять та розподіл часу на уроці. 3)Послідовне чергування одне з одним занять та перерв. 4)Використання фронтальних групових та індивідуальних форм організації навчального процесу. Структура уроку 1)Початок: відновлення у пам’яті вивченого напередодні, опитування і створення цілеспрямованої уваги. 2)Продовження: показ, сприйняття, роз’яснення.. 3)Закінчення: вправи, оволодіння, використання.

Моральне виховання в педагогічній системі Я.А.Коменського

Навчись спочатку добрій вдачі, а потім - мудрості, бо без першої важко придбати останню. (Сенека) (Епіграф до статті Я.А.Коменського „Правила поведінки”)

Кардинальні моральні доброчинності: мудрість, мужність, поміркованість, справедливість.

Принципи морального виховання.

1. Природовідповідність.

2. Гуманізм, що передбачає виховання: а) людяності, б) патріотичних почуттів та поваги до інших народів, в) працелюбності, г) правдивості, чесності та інших благородних почуттів.

3. Цілісний і гармонійний розвиток особистості: одночасно розвивати і голову, і серце, і руку, і волю, і пам’ять, і майстерність, і мужність, і почуття прекрасного.

4. Зв’язок виховання з життям суспільства.

5. Запобігання хибним впливам, оскільки викорінювати погане тяжко, іноді неможливо.

Методи морального виховання

1. Особистий приклад батьків, учителів, духовних пастирів, керівників держави.

2. Повчання: бесіди, проповіді, книги, легенди, казки, байки, масові видовища, театральні вистави, диспути.

3. Вправи: ігри, виховуючі ситуації, залучення до праці.

4. Заохочення: похвала, оцінка, подарунки.

5. Покарання. Дві ступені: 1) догана, 2) биття різками, рукою. Причина: богохульство, впертість, брехня, зловмисний поганий вчинок, неповага до старших, дружба з поганими людьми.