Короткострокові рівновага і пропозиція фірми та галузі; надлишок виробника

В короткостроковому періоді ми вважаємо, що фірма вже випускає певний обсяг продукції і повинна лише визначити, чи слід його змінювати з метою максимізації прибутку. Фірма приймає рішення про збільшення випуску, якщо вона буде мати від цього зиск. Коли йдеться про збільшення випуску продукції на одиницю, то виручка від реалізації одиниці продукції (МR=Р) має бути не меншою від вартості виробництва цієї одиниці (МС). Отже, мінімальна ціна, за якою фірма погодиться пропонувати додаткову одиницю продукції, що забезпечує їй лише нульовий економічний прибуток (тобто нормальний прибуток), визначається умовою:

Р = МС. (7.9)

Це умова ефективного обсягу випуску.

Якщо взяти до уваги також умову закриття (7.8), отримаємо умови АСЕ=РЕ:

Р ³ МС, Р ³ AVС, (7.10)

за яких фірма може (виходячи із вартості виробництва) і бажає (виходячи з мотиву прагнення до прибутку) пропонувати додаткову продукцію.

Індивідуальнакороткострокова крива пропозиції S — графічна форма функції пропозиції Q_S=S(P) в системі координат "обсяг випуску — ціна", кожна точка кривої показує ціну і обсяг блага, який продавці бажають і можуть запропонувати за цією ціною за інших незмінних умов. В короткостроковому періоді крива пропозиції утворюється як частина кривої МС, що розташована не нижче точки перетину з кривою АVС (рис. 7.4). За цінами Р<mіnАVС обсяг пропозиції дорівнюватиме нулеві, тому формально до кривої пропозиції слід відносити і вертикальний відрізок OP₀ на рис. 7.4.б. Варто підкреслити, що крива пропозиції для кожного обсягу Q визначає мінімальну ціну, за якою фірма беззбитково для себе пропонує останню одиницю продукції на ринку.

Q_B Q

Рис. 7.4. Пропозиція конкурентної фірми в короткостроковому

періоді. (а) Випадок закриття в короткостроковому періоді.(б) Крива пропозиції S.

Крива пропозиції звичайно має висхідний характер, що відповідає закону пропозиції — вищій ціні відповідає більший обсяг пропозиції. При зміні нецінових чинників пропозиції крива пропозиції зсувається, що відбиває зміну пропозиції; при зміні ціни крива не зсувається, змінюється лише обсяг пропозиції.Так, удосконалення технології виробництва, надання субсидії виробнику приведе до зменшення вартості виробництва, крива МС і, відповідно, крива пропозиції S зсунеться праворуч униз — пропозиція зростає. А при підвищенні цін на змінні фактори виробництва, введенні акцизних податків вартість виробництва збільшується, крива S зсувається ліворуч вгору — пропозиція скорочується.

Якщо для кожної із N фірм, що входять у галузь, визначити свою криву пропозиції, то можна побудуватикриву ринкової (галузевої)короткострокової пропозиції; вона утворюється як горизонтальна сума індивідуальних кривих пропозиції окремих фірм. Для цього слід для кожного рівня ціни Р визначити відповідні обсяги випуску кожної із N фірм галузі — q₁=q₁(P), q₂=q₂(P),..., q_N=q_N(P), їхня сума Q(P)= q₁+q₂+…+q_N визначає обсяг ринкової пропозиції для цієї ціни Р, а всі утворені таким чином сполучення (Р,Q) дають змогу побудувати криву ринкової пропозиції.

Крива ринкової пропозиції, так само як і крива індивідуальної пропозиції окремої фірми, має нахил угору. Вона буде зсуватись ліворуч вгору (зменшення пропозиції) або праворуч униз (збільшення пропозиції) при зміні відповідних нецінових чинників ринкової пропозиції.

Отже, кожна конкурентна фірма з метою максимізації прибутку повинна визначити лише обсяг випуску Q_E, який дозволяє максимізувати прибуток, тому що ціна вважається визначеною на конкурентному ринку. Для заданої ціни Р треба знайти такий випуск Q, який відповідає правилу граничного випуску (7.5) та умовам щодо вартості виробництва (7.10). В такому разі фірма буде перебувати в станікороткострокової конкурентної рівноваги.

Ринкова короткострокова конкурентна рівновага характеризується такими ціною (Р) та обсягом (Q), що на ринку відсутні тенденції до їхньої зміни (за інших незмінних умов). При цьому обсяги ринкового попиту й ринкової пропозиції співпадають, так само як і ринкові ціна попиту й ціна пропозиції. Кожна фірма у такому стані виробляє обсяг продукції, який дозволяє їй максимізувати прибуток.

Якщо проаналізувати прибутковість конкурентної фірми для різних обсягів випуску за умови незмінної ринкової ціни P_E то побачимо, що умова Р=МС виконується лише для останньої одиниці оптимального обсягу випуску Q_E, продаж якої не дає економічного прибутку. Для кожної з попередніх одиниць випуску Р – МС >0, тому що ціна кожної одиниці однакова, а гранична вартість виробництва буде меншою. Отже, від продажу кожної одиниці виникає чиста вигода (Р-МС), тобто надлишок. Якщо скласти всі такі різниці для кожної одиниці випуску від першої до останньої (Q_E), отримуємо сукупну чисту вигоду фірми, абонадлишок виробника; геометричне він обчислюється як площа фігури, яка обмежена знизу кривою МС, зверху прямою лінією, що є рівнем ринкової ціни P_E ліворуч — вертикальною координатною віссю, праворуч — лінією EQ_E, що відповідає обсягу випуску Q_E (рис. 7.5). Строго аналітичнo ця площа може бути обчислена із застосуванням визначеного інтегралу (як різниця двох інтегралів, що визначають, відповідно, сукупну виручку і сукупну вартість на проміжку від 0 до Q_E.

Q_B Q_E Q

Рис. 7.5. Надлишок виробника.

Якщо підсумувати надлишки всіх фірм на ринку певної продукції, отримаємонадлишок виробників (РS) на ринку цієї продукції (або чисту вигоду виробників). Геометрично він обчислюється аналогічно надлишку окремого виробника, із заміною кривої МС (кривої індивідуальної пропозиції) на криву ринкової пропозиції S.

Сума надлишку виробників і надлишку споживачів утворюєсукупний надлишок (ТS) на ринку певного товару, абочисту вигоду для суспільства, яка утворюється на ринку цього товару.