Нерівність і перерозподіл доходів

Прагнення суспільства досягти соціальної справедливості потребує від державної влади різноманітних заходів щодо перерозподілу доходів. Тут перш за все необхідно визначити, наскільки нерівним є фактичний розподіл доходів, а для цього треба ввести відповідні показники нерівності. По-друге, слід визначитись із поняттям справедливого розподілу доходів, що дає змогу відшукати стан, до якого треба скеровувати рух процесу перерозподілу. По-третє, необхідно розглянути інструменти, які допоможуть перерозподіляти доходи. Нарешті, слід проаналізувати вартість перерозподілу для суспільства. Розглянемо послідовно всі ці питання.

Ми вже зазначали, що доходи домогосподарств утворюються внаслідок продажу або передачі в оренду належних їм ресурсів (праці, грошових заощаджень, землі, підприємницьких здібностей) на ринках відповідних факторів виробництва. Але різні люди мають різні стартові можливості, різні здібності і різну вдачу. Все це веде до суттєвої диференціації доходів у суспільстві, проблеми несправедливого розподілу доходів і появи бідності. Бідність як явище притаманна всім, навіть найрозвинутішим країнам. У більшості країн фіксуєтьсяпоріг бідності, який визначає певний рівень доходів у середньому на члена родини протягом року.

Наприклад, у США поріг бідності досягається тими родинами, чиї витрати на нормальне харчування перевищують третину її доходів. У 1992 р. для родини із чотирьох осіб це складало $14335 річного доходу, нижче порога бідності опинилось 37 млн.американців. Ясна річ, що для більшості країн світу такі доходи були б вищими навіть за середній рівень. В Україні визначаєтьсямежа малозабезпеченості, яка складала у 1997 р. 70.1 грн. на місяць (тобто приблизно $1780 на рік на родину із чотирьох осіб), у П кварталі 1997 за цією межею опинилося 27.4 млн. чоловік, або 53.9% населення.

Для вимірювання нерівності у розподілі доходів використовується кілька понять, одне з яких —крива Лоренца — графік, який ілюструє ступінь нерівності. Якщо по вертикалі відкладати кумулятивну частку доходів (від О до 100%), а по горизонталі — кумулятивну частку тих, хто отримує ці доходи (також від 0 до 100%), тоді у випадку повної рівності крива Лоренца матиме вигляд прямої лінії, тобто будь-який відсоток населення (наприклад, 10 або 20) отримуватиме таку ж частку доходів (10% або 20%). При фактичному нерівному розподілі доходів крива Лоренца буде відхилятись праворуч вниз від прямої лінії, тобто буде опуклою донизу. Така форма кривої показує, що однакові частки бідніших і заможніших громадян отримують різні частки від сукупного доходу суспільства.

На рис. 16.1 зображена крива Лоренца для України у II кварталі 1997 р., вона ілюструє той факт, що 20% найбіднішого населення країни отримує близько 6% сукупного доходу, а 20% найбагатшого — близько 42% (у 1992 р. було відповідно 9.5% і 35.4%.

З кривою Лоренца пов'язаний інший вимірювач нерівності доходів — коефіцієнт Джіні, який дорівнює відношенню площі фігури, що утворюється між кривою Лоренца та лінією абсолютної рівності, до площі трикутника ОАВ, що утворюється лінією абсолютної рівності ОА та координатними осями. Цей коефіцієнт коливаєтся в діапазоні між нулем (у випадку абсолютної рівності чисельник дорівнює нулеві) та одиницею (у випадку абсолютної нерівності, коли всі доходи суспільства зосереджені у одного індивіда, чисельник дорівнюватиме знаменнику). Для України індекс Джіні у 1997 р. складав 0.37, (у 1992 р. - 0.257; у США, для порівняння, — лише 0.3, тобто розподіл доходів в Україні зараз більш нерівний, ніж у США.

З метою зменшення нерівності у розподілі доходів державна влада здійснює примусове переміщення ресурсів, яке призводить до зменшення добробуту одних і підвищення добробуту інших членів суспільства, тобто фактично доперерозподілу доходів за допомогою податкової системи та трансфертів.

20 40 60 80 100

кумулятивний % населення

Рис. 16.1. Крива Лоренца для України у 2007 р.

Трансферт — це невідшкодована передача частки доходів або благ від одних осіб чи установ іншим. Трансферт може здійснюватись у грошовій формі, у вигляді надання певних послуг; він може набувати також форми передачі економічних можливостей, що означає розширення можливостей досягнення вищих доходів частиною індивідів порівняно з нереґульованим ринком. Рішення про трансферт може бути політичним, яке приймається з використанням механізмів суспільного вибору, тоді воно буде примусовим принаймні для частини індивідів. Трансферти можуть здійснюватись і добровільно, наприклад, у вигляді пожертв.

Для фінансування трансфертів використовується податкова система.Податок можна визначити як примусовий трансферт грошей від індивідів або інституцій до органів влади. Податки поділяються на прямі (їх сплачують безпосередньо економічні аґенти — фірми і домо-гоподарства — в залежності від рівня доходів або багатства) інепрямі (ними обкладаються блага і види діяльності). Прикладами прямих податків є прибутковий податок з громадян і податок на прибуток фірм, непрямих — податок на додану вартість, акцизний податок.

Середня ставка податку(ATR) дорівнює частці (або процентові), який складають податки T в сукупному доході І:

(або ). (16.1)

Гранична ставка податку (МТR) — це частка податків, яка сплачується з гривні додаткових доходів:

МТR = DT/DI. (16.2)

Податок може бути пропорційним, прогресивним і реґресивним.

Припропорційному податку податкова ставка залишається незмінною при зростанні доходів, тобто середня і гранична ставки податку є постійними (рис. 16.2).

Рис. 16.2. Зв'язок між податками і доходом

Припрогресивному податку середня ставка зростає разом із зростанням доходів, хоча МТR може як зростати (випадок Р1 на рис. 16.2), так і залишатись постійною (випадок Р2). Останню ситуацію ілюструє також рис. 16.3.

Якщо податок треба сплачувати лише із доходів, що перевищують певний рівень І_0, за постійною граничною ставкою t₀, то ставка t₀ чисельно дорівнюватиме нахилу лінії Р2 до горизонтальної осі на рис. 16.2; у цьому випадку середня ставка буде зростати, як це показано на рис. 16.3.

Рис. 16.3. Прогресивна податкова система (Р2)

Прогресивна система оподаткування дозволяє зменшити нерівність розподілу доходів у суспільстві, це можна проілюструвати з використанням кривих Лоренца до і після оподаткування (рис. 16.4).

20 40 60 80 100%

кумулятивний % населення

Рис. 16.4. Зменшення нерівності внаслідок оподаткування

Прирегресивному податку середня ставка зменшується при зростанні доходів, МТR може залишатись постійною (випадок R1 на рис.16.2) або зменшуватись (випадок R2).

Одна з найпоширеніших форм трансфертів — цепрограми соціальної допомоги, які можна розподілити на дві групи:

1) програми типу соціального страхування, за якими відповідні кошти отримують всі члени суспільства незалежно від доходів у випадку певних подій (вихід на пенсію, інвалідність, тимчасові захворювання, втрата роботи);

2) програми державної допомоги, за якими підтримуються лише ті члени суспільства, чий доход не перевищує певного рівня (допомога багатодітним родинам, медична допомога, талони на харчування).

Рис. 16.5. Від'ємний прибутковий податок

Проблеми фінансування програм соціальної допомоги можна вирішувати з використаннямвід'ємного прибуткового податку: додатний податок означає, що люди сплачують податок, а від'ємний — що вони можуть отримувати допомогу в залежності від рівня доходів. Від'ємний податок може бути введений за такою схемою. Наприклад, якщо визначена межа малозабезпеченості у 70 грн., то всім членам суспільства призначається щомісячна виплата у 70 грн. незалежно від рівня доходів, але всі доходи оподатковуються за певною ставкою, наприклад, 30%. Тоді ті, хто не мають ніяких доходів, отримають по 70 грн. Ті, чий доход дорівнює 210 грн., сплатять податок у розмірі 0.3-210=70 грн. і водночас отримають допомогу у 70 грн., тобто чистий податок дорівнюватиме нулеві (своєрідний рівень незбитковості, рис. 16.5). Ті, чий доход складає менше 210 грн., отримають більше, ніж сплатять (для них податок буде від'ємним), ті, чий доход перевищує 210 грн., будуть сплачувати додатний податок, середня ставка якого із зростанням доходів наближатиметься до 30%; при доході у 1000 грн. чистий податок дорівнюватиме: 300-70=230 грн. (23%), а при доході 10 000 грн. -3000-70-2930 грн. (29.3%).