Виробничий, технологічний процеси і їх елементи

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Олександрійський політехнічний коледж»

«Онови технології ремонту автомобілів»

(назва дисципліни у називному відмінку)

Матеріали лекцій

для студентів денного відділення

Курсу

спеціальності 5.07010602 «Обслуговування та ремонт автомобілів

І двигунів»

(шифр і назва спеціальності)

Викладач

_________ Ю.В. Максименко

(підпис викладача)

Розглянуто і схвалено

на засіданні циклової комісії

автотранспортних технологій

Протокол №

від «_____»______2015 р

Голова циклової комісії

_________ В.І. Лещенко

(підпис голови ЦК)

Олександрія

2015 р.

Лекція _____

Тема:Основи авторемонтного виробництва.Вступ. Загальні положення і основи технології ремонту автомобілів.

План

1. Система ремонту автомобілів

2. Виробничий, технологічний процеси і їх елементи

Система ремонту автомобілів

Технічна політика в області підтримки працездатності автомобілів заснована на планово-запобіжній системі технічного обслуговування і ремонту.

Плановий характер системи, з одного боку, предбачає планове проведення ТО, що забезпечує попередження непередбаченої (аварійного) відмови автомобіля і регулярне здобуття інформації про його технічний стан, з другого — передбачає плановані напрацювання агрегатів і автомобілів до виводу їх в ремонт, а також об'єми робіт при ремонті, що сприяє підвищенню ритмічності роботи ремонтних підприємств й і поліпшенню умов їх забезпечення матеріалами, запасними частинами і іншими видами ресурсів.

Попереджувальний характер системи полягає в тому, що вона передбачає проведення ремонту складових частин і автомобіля в цілому до настання періоду прискореного зношування базових і основних деталей. Подальше використання базових і основних деталей, що досягли цієї стадії зношування, зв'язане з небезпекою аварій і неминуче наводить до збільшення об'ємів, складності і вартості ремонту.

Система ремонту автомобілів є сукупністю взаємодіючих засобів ремонту, виконавців, стратегії, технології і нормативно-технічної документації, забезпечуючих працездатний стан рухливого складу.

Засоби ремонту включають виробничо-технічну базу (будівлі, споруди, устаткування), розміщену на автотранспортних і спеціалізованих підприємствах по ремонту рухливого складу. Засоби ремонту характеризуються виробничою і організаційною структурами. Виробнича структура засобів ремонту як системи авторемонтних підприємств (АТП) відображає їх функції, розміри, спеціалізацію і виробничі зв'язки із споживачами продукції і між собою. Виробнича структура окремо взятого підприємства відображає характер, функції, розміри і взаємозв'язки виробничо-складських підрозділів. Організаційна структура засобів ремонта передбачає взаємодію підприємств і виробничих підрозділів відповідно до закріплених за ними функцій, способи оцінки виконання функцій і права, забезпечує можливість їх виконання.

Виконавці розділяються на основних виробничих і допоміжних робітників, інженерно-технічних працівників, рахунково-конторський, молодший обслуговуючий персонал і пожежно-сторожову охорону.

Стратегія ремонта— це система правил, що однозначно визначають вибір рішення про вміст, місце і час виконання ремонтних робіт, або про списання автомобіля або його складової частини.

Технологія ремонта— це сукупність методів змінення технічного стану автомобілів і їх складових частин і процесі ремонту.

Нормативно-технічна документація містить принципи, визначення, методи і норми, дозволяючі найбільш ефективно вирішувати завдання підтримки працездатності рухливого складу автомобільного транспорту.

Розрізняють два основні різновиди стратегій ремонту:

Ø по напрацюванню, коли об'єм розбирання виробу і дефектації його складових частин призначається єдиним для парку однотипних виробів залежно від напрацювання з початку експлуатації або після капітального (середнього) ремонту, а перелік операцій відновлення визначається з врахуванням результатів дефектації складових частин виробу;

Ø по технічному стану, коли перелік операцій, у тому числі розбирання, визначається за результатами діагностування виробу перед ремонтом (передремонтного діагностування), а також за даними про надійність цього виробу і однотипних виробів.

Досвід ремонту автомобілів показує, що заміна їх елементів по напрацюванню не забезпечує високої надійності і мінімальних витрат на підтримку працездатності рухливого складу із-за великої варіації напрацювань елементів повністю. Заміна по напрацюванню залежно від призначеної періодичності заміни може привести або до значного недовикористання ресурсу елементу, або до його раптової відмови. Уникнути цього дозволяє стратегія ремонту по технічному стану.

Залежно від призначення, характеру і об'єму виконуваних робіт розрізняють поточний, середній і капіальний ремонти.

Поточний ремонт (ПР) призначений для забезпечення працездатного стану рухливого складу з ремонтом або заміною окремих його агрегатів, вузлів і деталей (окрім базових), що досягли граничного стану. Поточний ремонт забезпечує безвідмовну роботу відремонтованих агрегатів, вузлів і деталей на пробігу, не меншому, ніж до найближчого ТО-2. Скорочення часу простою автомобіля досягається вживанням агрегатного методу ремонту, при якому виробляється заміна несправних або що вимагають капітального ремонту агрегатів і вузлів на справні, узятих з оборотного фонду. Оборотний фонд складаючи частин автомобіля може створюватися як безпосередньо на АТП, так і в змінних пунктах, при регіональних центральних майстрових і ремонтних заводах.

Середній ремонт (СР) автомобілів передбачається для випадків їх експлуатації у важких дорожніх умовах; проводиться з періодичністю більш за один рік. При нім можуть виконуватися наступні ремонтні роботи: заміна двигуна, що досяг граничного стану і вимагаючого капітального ремонту, усунення несправностей інших агрегатів із заміною або ремонтом деталей, забарвлення кузова і інші роботи, які б забезпечили відновлення справного стану автомобіля.

Капітальний ремонт (КР) автомобілів, агрегатів і вузлів призначений для забезпечення призначеного ресурсу автомобіля і його складових частин шляхом відновлення їх справності і близького до повного (не менше 80% доремонтного) відновлення ресурсу і забезпечення інших нормованих властивостей. При КР замінюють або відновлюють будь-які вузли і деталі, включаючи базові. Автомобілі і агрегати піддають, як правило, не більше ніж одному капітальному ремонту. Базовою частиною легкового автомобіля і автобуса є кузов, вантажного автомобіля — рама. До базових деталей агрегатів відносяться: у двигуні — блок циліндрів; у коробці передач, задньому мосту, рульовому механізмі — картер; у передньому мосту — балка переднього моста або поперечка незалежної підвіски; у кузові або кабіні — корпус; у рамі — подовжні балки.

Централізованому КР повнокомплектних вантажних автомобілів недостатньо ефективний у зв'язку з тим, що із-за малих виробничих програм і універсального характеру виробництва збільшуються транспортні витрати на доставку ремонтного фонду і відремонтованої продукції, автомобілі на довгий час відволікаються з сфери експлуатації. У зв'язку з цим КР повнокомплектних автомобілів повинен виконуватися головним чином для тих з них, які працюють в особливо важких дорожніх умовах при інтенсивній експлуатації. В цьому випадку КР і СР автомобілів має бути максимально наближений до АТП і вироблятися з використанням готових агрегатах, вузлів і деталей, що поступають в спеціалізовану майстерню в порядку кооперації з відповідних ремонтних заводів.

Якщо базова частина не потребує ремонту протягом назначеного терміну служби автомобіля (агрегату) до списання, то КР виробляти не слід, а ресурс забезпечується шляхом заміни компакт-дисків несправних агрегатів і вузлів на справних за рахунок оборотного фонду.

По характеру постановки на ремонт розрізняють плановий і неплановий ремонти.

Плановий ремонт — ремонт, постановка на який здійснюється відповідно до вимог нормативно-технічної документації.

Неплановий ремонт — ремонт, постановка на який здійснюється без попереднього призначення. Неплановий ремонт проводиться з метою усунення наслідків відмов.

По регламентації виконання передбачаються ремонти: регламентований і по технічному стану.

Регламентований ремонт — плановий ремонт, що виконується з періодичністю і в об'ємі, встановленими в експлуатаційній документації, незалежно від технічного стану виробу у момент початку ремонту.

Ремонт по технічному стану — плановий ремонт, при якому контроль технічного стану виконується з періодичністю і об'ємом, встановленими в нормативно-технічній документації, а об'єм і момент початку роботи визначаються технічним станом виробу.

За ознакою збереження приналежності складових частин до ремонтованого виробу розрізняють не з неособлений і знеособлений методи ремонту.

Незнеособлений метод — метод ремонту, при якому зберігаючи приналежність відновлених складових частин до певного екземпляра, тобто до того екземпляра, до якого вони належали до ремонту. При цьому методі зберігається взаємна пропрацьованість деталей, їх первинний взаємозв'язок, завдяки чому якість ремонту виявляється, як правило, вищим, ніж при знеособленому методі. Істотні недоліки незнеособленого методу ремонту полягають в тому, що при нім значно ускладнюється організація ремонтних робіт і неминуче збільшується тривалість знаходження виробу в ремонті.

Знеособлений метод — метод ремонту, при якому не зберігається приналежність відновлених складових частин до певного екземпляра. Зняті з автомобілів агрегати і вузли при цьому методі замінюються заздалегідь відремонтованими або новими, взятими з оборотного фонду, а несправні агрегати і вузли піддаються ремонту і йдуть на комплектування оборотного фонду. При знеособленому методі ремонту спрощується організація ремонтних робіт і значно скорочується тривалість перебування автомобілів і їх складових частин в ремонті. Заощадження часу досягається за рахунок того, що об'єкти ремонту не очікують, поки будуть відремонтовані зняті з них агрегати і вузли.

Агрегатний метод — знеособлений метод поточного ремонту, при якому несправні агрегати замінюються новими або заздалегідь відремонтованими. Заміна агрегатів може виконуватися після відмови виробу або за планом.

Виробничий, технологічний процеси і їх елементи

Виробничим процесом називається сукупність всіх дій людей і знарядь виробництва, необхідних на даному підприємстві для виготовлення або ремонту виробів. У виробничий процес входять не лише основні процеси, пов'язані з перетворенням вихідних матеріалів для здобуття автомобілів і їх складових частин, але і допоміжні, наприклад виготовлення інструменту і пристосувань, ремонт устаткування, а також обслуговуючі процеси (внутрізаводська транспортування матеріалів і деталей, складські операції, контроль і ін.), що забезпечують можливість виготовлення виробів.

Технологічним процесом називається частина виробничого процесу, що містить дії із зміни і подальшого визначення стану предмету виробництва. На авторемонтному підприємстві застосовується безліч всіляких технологічних процесів: розбирання, миття, обробка тиском, механічна обробка різанням, термічна обробка, збірка, фарбування і ін. Технологічний процес складається з операцій.

Технологічна операція — закінчена частина технологічного процесу, що виконується на одному робочому місці. Операція являється основною розрахунковою одиницею при технічному нормуванні процесу, при проектуванні виробничих ділянок, при визначенні собівартості технологічного процесу.

При виконанні операції деталь дуже часто доводиться встановлювати і закріплювати кілька разів, тобто виконувати декілька установов. Установ — це частина технологічної операції, виконуюча при незмінному закріпленні оброблюваної деталі (заготовки) або збираної складальної одиниці.

Оброблювана деталь або складальна одиниця, закріплені в пристосуванні, можуть займати декілька послідовних положень відносно інструменту, тобто позицій. Позицією називається фіксоване положення, займане оброблюваною деталлю або збираним виробом разом з рухливою частиною пристосування відносно інструменту або верстата при виконанні операції.

Технологічна операція складається з переходів. Так, наприклад, при обробці точного отвору його послідовно піддають свердлінню, зенкеруванню і розгортанню. Кожен з перерахованих видів обробки є частиною свердлувальною операцій і є технологічними переходами. Технологічний перехід — це закінчена частина технологічної операції, що характеризується постійністю вживаного інструменту і поверхонь, що утворюються обробкою або що сполучаються при збірці.

Кожен технологічний перехід складається з одного або декількох робочих ходів. Робочий хід — це закінчена частина перехода, що є однократним переміщенням інструмента відносно оброблюваної деталі, супроводжуване змінами форми, розмірів, шорсткості поверхні або властивостей матеріалу деталі.

Окрім технологічних переходів, кожна операція включає допоміжні переходи. Допоміжний перехід — це кінчена частина технологічної операції, що складається з дій людини або устаткування, які не супроводяться змінами форми, розмірів і шорсткості поверхонь, але необхідні для виконання технологічного переходу. До допоміжних переходів відносяться установка і зняття деталі з верстата, заміна інструменту і тому подібне

Технологічний перехід, окрім робочого ходу, може мати допоміжний хід. Допоміжний хід — це закінчена частина технологічного переходу, що складається з однократного переміщення інструменту відносно заготівки (деталі), яка не супроводиться зміною форми, розмірів, шорсткості поверхні або властивостей деталі, але необхідна для виконання робочого ходу.

Лекція _____