Баланс фінансових ресурсів і витрат регіонів

Важливою передумовою побудови демократичної держави є фінансова незалежність органів місцевого самоврядування, що означає можливість самостійного вирішення питань комп­лексного фінансового забезпечення економічного й соціаль­ного розвитку даної території, яка входить до компетенції від­повідного рівня місцевого управління.

Фінансова незалежність місцевого самоврядування має ґрунтуватися на оптимальному врахуванні інтересів держави, підприємницьких структур, населення й місцевої влади. З ог­ляду на це важливим чинником є створення фінансового ме­ханізму, який дає змогу узгодити інтереси підприємств, тери­торій і держави в ефективному використанні ресурсів. Такий фінансовий механізм не повинен зводитися до проблеми формування місцевих бюджетів, а включати всю сукупність відно­син щодо розподілу й використання фінансових ресурсів, які створюються на даній території. Через це одним із важливих напрямків фінансової діяльності є складання балансу фінансо­вих ресурсів і витрат відповідної території.

Баланс фінансових ресурсів і витрат території — це доку­мент, який відображає створення й використання фінансових ресурсів у межах даного адміністративно-територіального ут­ворення. Основне завдання балансу полягає в тому, щоб відоб­разити; весь обсяг фінансових ресурсів, які створюються й ви­користовуються на відповідній території, у всіх секторах економіки незалежно від підпорядкування, відомчої прина­лежності господарських суб'єктів; обсяг фінансових ресурсів, що акумулюються й перерозподіляються бюджетом даного те­риторіального утворення; взаємовідносини бюджету території з вищими бюджетами.

Важливим призначенням балансу фінансових ресурсів та витрат території є вплив на процес суспільного виробництва з метою підвищення його ефективності. Баланс є інформа­ційною базою, вихідним документом для аналізу виробничої та фінансової діяльності галузей економіки території, для розробки й впровадження раціональних методів мобілізації коштів та їхнього використання, здійснення заходів щодо підвищення ефективності роботи підприємств, організацій та установ.

Баланс фінансових ресурсів і витрат території дає можли­вість:

— визначити загальний обсяг фінансових ресурсів терито­рії, а також оптимальну величину фінансових ресурсів, які мо­жуть бути спрямовані на розв'язання завдань у майбутньому;

— забезпечити відповідність між фінансовими ресурсами й планами соціально-економічного розвитку територій;

— виявити збалансованість фінансових ресурсів, необхід­них для повного забезпечення заходів щодо економічного й соціального розвитку території;

— забезпечити взаємозв'язок із показниками валового внутрішнього продукту території, а також із показниками ба­лансу грошових доходів і витрат населення, з показниками до­ходів і витрат бюджету даного територіального утворення;

— визначити місце та участь території у формуванні фі­нансових ресурсів держави;

— встановити фінансові взаємовідносини даної терито­рії із загальнодержавним централізованим фондом фінансо­вих ресурсів.

Баланс складається з двох розділів: перший — доходи, дру­гий — витрати. До розділу доходів балансу належать фінансові ресурси, створені на даній території й сконцентровані у відпо­відному бюджеті, в розпорядженні господарських структур, у централізованих і децентралізованих цільових фондах, кре­дитних установах, а також ресурси, що залучаються від міжна­родних фінансових інститутів і зарубіжних інвесторів. Зокрема, до доходів балансу належать прибуток усіх господарських су­б'єктів, розташованих на даній території, незалежно від форм власності й підпорядкованості, причому прибуток відобра­жається у вигляді згорнутого сальдо. Прибуток є одним з ос­новних джерел фінансових ресурсів території, в якому відобра­жаються важливі якісні зрушення в економіці територіального утворення. Зрушення, що характеризують підвищення ефек­тивності виробництва.

Податок на додану вартість, який є частиною чистого до­ходу, що створюється на території, входить до балансу фінан­сових ресурсів за місцем виробництва оподатковуваної про­дукції (робіт і послуг). За принципом місця створення визначаються також доходи балансу за іншими джерелами, які відповідно до чинного порядку віднесені повністю або частко­во до загальнодержавних доходів і податків.

Акцизний збір відображається в балансі так само, як пода­ток на додану вартість, за місцем виробництва товарів (про­дукції), що підлягають оподаткуванню.

Амортизаційні відрахування на повне відновлення основ­них фондів здійснюються всіма суб'єктами господарської ді­яльності, розташованими на даній території, виходячи із се­редньорічної вартості основних фондів та чинних норм відрахувань. Вони є важливим джерелом розширеного відтво­рення основних; фондів і, отже, створюють фонд коштів, що використовується суб'єктами підприємницької діяльності.

Збори на соціальне забезпечення та соціальне страхування є частиною додаткового продукту. Однак на відміну від фондів нагромадження і споживання, вони безпосередньо не спожи­ваються, а резервуються для наступного спрямування на витра­ти цільового призначення. Ці збори здійснюються за рахунок первинних доходів господарських структур та населення і є формою створення централізованих фондів цільового призна­чення — Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування.

Збори на соціальне забезпечення й соціальне страхуван­ня відображаються у балансі в обсязі повної їх величини, обчисленої всіма суб'єктами підприємницької діяльності на даній території.

До зборів до інших централізованих фондів цільового призначення входять збори до Фонду сприяння зайнятості населення, Фонду охорони навколишнього природного середовища тощо. До централізованих фондів належать поза­бюджетні фонди органів місцевого самоврядування, а також валютні фонди.

Позабюджетні фонди створюються за рішенням відповід­них рад і використовуються на додаткові заходи щодо розвит­ку економіки території та на соціальні проблеми. Ці фонди формуються за рахунок додаткових доходів, одержаних за раху­нок здійснення місцевими органами заходів щодо розв'язання економічних і соціальних проблем; доходів від місцевих позик, лотерей, аукціонів; штрафів, що встановлюються місцевими радами; плати за реєстрацію суб'єктів підприємницької діяль­ності. Крім того, до складу позабюджетних фондів органів міс­цевого самоврядування базового рівня включаються: орендна плата за землю; частина штрафів за порушення екологічного законодавства, за адміністративні порушення; доходи від реалі­зації безгосподарного майна тощо.

Валютні фонди органів місцевого самоврядування форму­ються за рахунок: відрахувань від валютної виручки суб’єктів господарювання, що розташовані на даній території; виручки від реалізації товарів і послуг іноземним юридичним і фізич­ним особам.

Податки й платежі населення враховують як обов'язко­ві, так і добровільні платежі та внески. До них належать; прибутковий податок із громадян; плата за землю; податок із власників транспортних засобів; податок на промисел; державне мито; місцеві податки і збори, що справляються на даній території.

Приріст довгострокових вкладів населення є джерелом кредитних ресурсів, які можуть бути використані для розвитку економіки регіону. Сума цього приросту визначається за дани­ми ощадних та комерційних банків. Слід зазначити, що вона також відображається в балансі грошових доходів та витрат на­селення території.

Доходи від приватизації надходять від реалізації об'єктів державної та комунальної власності, розташованих на відпо­відній території.

Доходи від зовнішньоекономічної діяльності включають імпортне мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприєм­ницької діяльності даного територіального утворення.

До інших доходів бюджету та господарських структур на­лежать, зокрема, лісовий дохід; плата за воду; дивіденди, одержані від акцій і цінних паперів, що належать державі в акціонерних товариствах, створених за участю підприємств комунальної власності відповідного рівня; надходження від місцевих позик і грошово-речових лотерей; плата за землю суб'єктів підприємницької діяльності, що розташовані на да­ній території; збори та інші неподаткові доходи; збір на шляхове будівництво, ремонт та експлуатацію автомобільних доріг тощо.

У дохідній частині балансу передбачається надходження коштів із державного бюджету для надання дотацій і субвенцій відповідному місцевому бюджету.

У другому розділі балансу фінансових ресурсів і витрат те­риторії відображаються витрати, які здійснюються із відповід­них місцевих бюджетів, суб'єктами підприємницької діяльнос­ті, що розташовані на території, за рахунок власних коштів, витрати із централізованих і децентралізованих фондів цільо­вого призначення.

До розділу витрат входять: витрати на розвиток економі­ки, що здійснюються суб'єктами підприємницької діяльнос­ті на даній території, а також витрати відповідного місцевого бюджету на це. До їх складу належать витрати на капітальні вкладення за рахунок усіх джерел фінансування, інші витра­ти зі створення основних фондів; витрати на капітальний ре­монт бюджетних організацій і установ, житлового фонду міс­цевих рад, автомобільних шляхів та об'єктів місцевого підпорядкування, а також поточні витрати на розвиток еко­номіки території.

Витрати на дотації включають асигнування із місцевого бюджету на виплату різниці в цінах на газ та тверде паливо, що реалізуються населенню, дотації житлово-експлуатацій­ним організаціям та комунальному господарству, дотації міському електротранспорту, автомобільному транспорту, метрополітенам тощо.

До витрат на соціальні гарантії населенню входять: асигну­вання із місцевого бюджету на виплату допомоги на дітей; до­помога громадянам із мінімальними доходами на прожиття;

житлові субсидії для покриття витрат з оплати електроенергії, скрапленого газу, твердого палива та житлово-комунальних послуг; виплата допомоги одиноким матерям та матерям, які доглядають за дітьми; надання додаткових пільг ветеранам та інвалідам війни тощо.

До витрат на соціально-культурні заходи належать витрати за рахунок місцевого бюджету на утримання дошкільних дитя­чих закладів, загальноосвітніх шкіл усіх видів, фінансування інших заходів із загальної освіти, витрати на культуру, охоро­ну здоров'я, фізичну культуру та молодіжні заходи.

Витрати на пенсії та надання допомоги включають витра­ти, що фінансуються із Пенсійного фонду відповідної терито­рії і Фонду соціального страхування, а також за рахунок міс­цевого бюджету на виплату пенсій і допомоги пенсіонерам усіх категорій, на допомогу під час тимчасової непрацездат­ності та інші види допомог.

До витрат на управління входять витрати на утримання органів законодавчої і виконавчої влади, місцевого й регіональ­ного самоврядування.

До витрат на забезпечення зайнятості населення належать витрати, що фінансуються в межах кошторису Державного фонду сприяння зайнятості населення територіальним цент­рам зайнятості за відповідними програмами.

До витрат за рахунок децентралізованих фондів цільового призначення включають витрати із позабюджетних фондів та валютних фондів органів місцевого самоврядування. Кошто­риси витрат цих фондів затверджуються місцевими радами.

До витрат господарських структур на соціальні заходи на­лежать витрати підприємств, організацій на матеріальне заохо­чення, поліпшення житлових умов працівників, організації) відпочинку й лікування та інші соціальні заходи за рахунок їхніх власних прибутків.

До інших витрат господарських суб'єктів належать витра­ти на створення резервних фондів, благодійні заходи та інші, що здійснюються за рахунок їхніх прибутків.

Інші витрати бюджету включають витрати на утримання штабів і військ цивільної оборони, що фінансуються з відповідного місцевого бюджету, витрати на створення резервних фондів, охорону навколишнього природного середовища, пере­дачу коштів до нижчих місцевих бюджетів. У витратній части­ні балансу передбачається також передача коштів із місцевого бюджету нижчого рівня бюджету вищого рівня.

Для визначення збалансованості показників балансу фі­нансових ресурсів та витрат території до нього вводяться показники перевищення доходів над витратами або витрат над доходами.

ТЕМА 7. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ

Система державних фінансів