Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Організація й методи фінансового контролю

Фінансовий контроль як економічний процес включає такі елементи: суб'єкт контролю; об'єкт контролю; предмет конт­ролю; принципи контролю; методи контролю; техніка й техно­логія контролю; процес контролю; прийняття рішень за резуль­татами контролю.

Організація контролю потребує чіткого визначення суб'єк­та контролю. Він, як правило, визначається законодавством держави, нормативно-правовими актами суб'єктів фінансової діяльності. Суб'єкт контролю — це носій контрольних функ­цій щодо об'єкта контролю.

При визначенні в законодавчому порядку суб'єкта контро­лю визначається, відповідно, об'єкт контролю. Кількість об'єк­тів контролю не означає кількісної ідентичності їм суб'єктів контролю. Кожний із суб'єктів здійснює перевірку певної групи об'єктів контролю, об'єднаних певною спільністю їхньої діяльності. Створення конкретних суб'єктів контролю доціль­но, як правило, у тому разі, якщо об'єкти контролю не входять до сфери діяльності інших суб'єктів. Водночас багато об'єктів можуть перебувати в одній сфері контролю різних суб'єктів, тому що суспільні явища перебувають у взаємозв'язку і взаєм­но обумовлені.

Як суб'єкти фінансового контролю, так і об'єкти не є раз і назавжди визначеними й незмінними. Вони можуть змінювати­ся відповідно до трансформаційних процесів в економіці. Так, побудова ринкової моделі економіки зумовила зменшення над­мірної централізації фінансового контролю, скасування декора­тивних форм контролю і насамперед партійного та народного. Нині відбувається утворення поряд із державним фінансовим контролем інститутів незалежного фінансового контролю.



Відповідно до чинного законодавства в більшості країн світу сформовані й розвиваються три незалежні одна від одної гілки фінансового контролю, що містять усі належні їм елементи, а саме:

— державна сфера, в якій функціонує система державного фінансового контролю;

— муніципальна сфера, де діє система фінансового конт­ролю місцевого самоврядування;

— сфера громадянського суспільства з незалежною систе­мою фінансового контролю.

Провідне місце серед цих систем фінансового контролю належить системі державного фінансового контролю, що зумовлюється роллю держави в процесах ринкової трансформації.

Важливим з огляду на це є зміцнення й удосконалення системи державного фінансового контролю. Суб'єктами дер­жавного фінансового контролю є органи державної влади, яка відповідно до конституційних положень поділяється на законодавчу, виконавчу й судову. Зазначені суб'єкти утворю­ють .контрольні органи, сукупність яких становить інфраструктуру державного фінансового контролю. Визначальне місце серед гілок влади як контролюючих суб'єктів належить законодавчій владі — ініціаторові та виконавцеві державного фінансового контролю.

Об'єктом фінансового контролю завжди є фінансова діяльність підприємницьких структур, бюджетних установ та організацій, фінансових інститутів, що здійснюють фінансову діяльність. Предметом контролю є фінансові операції, пов'яза­ні зі створенням і використанням фондів фінансових ресурсів.

Фінансовий контроль лише тоді виконує призначену йому роль, якщо ґрунтуватиметься на певних принципах. До їх чис­ла належать:

— принцип законності, об'єктивності, поєднання держав­них, регіональних і приватних інтересів;

— принцип розподілу контрольних повноважень, який передбачає розмежування функцій ініціювання та виконан­ня фінансового контролю між суб'єктами;

— принцип повноти охоплення об'єктів контролем, який досягається завдяки суцільному стеженню або вибірковій пе­ревірці певних сегментів підконтрольних об'єктів;

— принцип достовірності фактичної інформації, дотри­мання якого забезпечує її відповідність реальним фінансовим ресурсам, процесам і результатам діяльності, які відображає ця інформація;

— принцип збалансованості контрольних дій, який перед­бачає узгодженість їхньої внутрішньої та зовнішньої спрямо­ваності й забезпечує рівновагу фінансового контролю;

— принцип превентивності контрольних дій, завдяки яко­му досягається завчасне здійснення контролю з метою запобі­гання виникненню суттєвих відхилень фактичного здійснення фінансового процесу від встановлених норм;

— принцип самодостатності системи контролю, що пе­редбачає наявність такого складу елементів контролюючої системи, який забезпечує ефективність її функціонування й розвитку;

— принцип ефективності, що передбачає пристосованість системи контролю до фінансової діяльності господарюючих суб'єктів і залежить від повноти виконання контролюючими суб'єктами таких основних вимог:

а) контроль має здійснюватися безперервно, регулярно й систематично;

б) бути своєчасним за терміном здійснення, старанним і повним щодо охоплення об'єктів контролю;

в) бути оперативним, дієвим, гласним і різнобічним;

— принцип відповідальності, який передбачає відповідаль­ність контролюючих суб'єктів за ефективність функціонування системи фінансового контролю та господарюючих суб'єктів за наслідки контрольних дій.

 

 
 

346

 

Залежно від характеру взаємовідносин і суб'єкта контролю фінансовий контроль можна розподілити на внутрішній і зов­нішній. Внутрішнім називається такий контроль, за якого суб'єкт й об'єкт належать до однієї системи, а зовнішнім — та­кий, за якого контроль здійснюється суб'єктом, що не нале­жить до тієї ж системи, що й об'єкт.

Внутрішній фінансовий контроль — це самоконтроль, який здійснюють організації, підприємства, установи за влас­ною фінансовою діяльністю та фінансовою діяльністю підроз­ділів, що входять до їхнього складу. Він є складовою управлін­ня організацією і тому провадиться на її розсуд на основі рішень даної організації.

Заходи фінансового контролю, що здійснюються зовніш­німи органами, зазвичай охоплюють усю систему державних органів і тому можуть сприйматися як макрозаходи. При цьо­му їх треба доповнювати мікро- або оперативними заходами, що проводяться самою організацією. Обидва види контролю доповнюють один одного, між ними встановлюється тісний симбіотичний зв'язок.

Ідеально внутрішній контроль використовується як опера­тивний, що доповнює макроекономічну стратегію, розроблену центральними органами. Від організацій, звісно, потребується проведення самостійного стратегічного аналізу напрямків влас­ної фінансової діяльності та підготовки відповідних фінансових планів і бюджетів. Після складання і затвердження планів до­ходів і витрат основну увагу організації приділяють проблемам управління й оперативного фінансового контролю.

Залежно від ступеня охоплення підконтрольного об'єкта можна виокремити такі види фінансового контролю, як:

— комплексний, тобто такий, якому підлягають цсі аспек­ти діяльності підконтрольного об'єкта;

— тематичний тобто такий, що зосереджується лише на окремих аспектах діяльності.

Залежно від ступеня охоплення об'єктів фінансовим конт­ролем можна також вирізнити такі його види, як повний і част­ковий; суцільний і вибірковий.

Повний фінансовий контроль характеризується загальним глибоким вивченням фінансового боку діяльності організації, максимально можливим застосуванням різних методів контро­лю. Частковий контроль проводиться з певного переліку питань за допомогою ознайомлення на місці з окремими напрямками фінансової діяльності.

Суцільний фінансовий контроль передбачає вивчення всіх первинних документів і записів у формах аналітичного та син­тетичного обліку. Цьому контролю підлягають найвідповідаль­ніші операції установи. При вибірковому контролі перевіря­ються або всі документи певних періодів протягом року, або частина документів, але за весь звітний період.

Залежно від джерел інформації й методики виконання контрольних дій фінансовий контроль можна розподілити на документальний і фактичний. Слід зазначити, що такий по­діл є деякою мірою умовним, тому що в основі його розме­жування покладено лише різні джерела даних, що викорис­товуються при здійсненні контрольних дій. Так, джерелами інформації для документального контролю є первинні доку­менти, бухгалтерська, статистична звітність, нормативна та інша документація. Фактичний контроль ґрунтується на ви­вченні фактичного плану об'єктів, що перевіряються, за дани­ми їх перевірки в натуральному вираженні, а тому він не мо­же бути всеохоплюючим з огляду на безперервний характер фінансово-господарських операцій.

Залежно від цільової спрямованості контрольних дій мож­на вирізнити такі види фінансового контролю, як стратегічний і тактичний.

Стратегічний фінансовий контроль спрямовується на вирі­шення питання стратегії розвитку підприємства, організації, установи, галузі господарства у майбутньому, а тактичний — вирішує поточні питання їхньої фінансової діяльності.

Залежності від місця здійснення фінансового контролю його можна розподілити на такі види, як контроль на місцях, коли суб'єкт виконує контрольні дії безпосередньо на підкон­трольному об'єкті; дистанційний контроль, коли суб'єкт кон­тролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, яка передається за допомогою засобів зв'язку,

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є форма його здійснення. При трактуванні форм фінансового контролю слід ґрунтуватися на співвідношенні змісту й форми як загальних категорій, що відображають взаємозв’язок двох сторін будь-якого предмета чи явища. Зміст с визначальною стороною предмета, а форма — засобом його вираження і внутрішньою організацією, яка модифікується зі зміною змісту.

Формами фінансового контролю є певні сторони виявлен­ня змісту фінансового контролю залежно від часу здійснення контрольних дій. На наш погляд, формами фінансового контролю є попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний). Критерій розмежування цих форм полягає у зіставленні часу здійснення контрольних дій із процесами формування й використання фондів фінансових ресурсів. Вод­ночас вони тісно взаємопов'язані, відображаючи тим самим безперервний характер контролю.

В умовах переходу до ринкових відносин все важливішу роль відіграє попередній (превентивний) контроль. Перехід до ринку не сумісний зі збитками і втратами, які є наслідком економічних і фінансових прорахунків, безгосподарності, порушення законності. Для їхньої мінімізації необхідна чітка й відлагоджена система превентивного фінансового контро­лю, який є найефективнішою формою, оскільки дає змогу запобігти виникненню вад, перевитрат і втрат фінансових ресурсів, порушенню законодавства. На стадії фінансового прогнозування і планування превентивний контроль слугує пе­редумовою для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Поточний фінансовий контроль є органічною часткою процесу оперативного фінансового управління й регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ, галузей економіки. Поточний фінансовий контроль проводиться в короткі проміжки часу — в процесі здійснення фінансово-господарських операцій. Спираючись на дані пер­винних документів оперативного і бухгалтерського обліку та інвентаризацій, поточний контроль дає змогу регулювати фі­нансові ситуації, що швидко змінюються, попереджувати збитки і втрати. Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль ха­рактеризується поглибленим вивченням фінансової діяль­ності за попередній період, дає змогу виявити вади поперед­нього й поточного контролю. Ретроспективний фінансовий контроль здійснюється після виконання фінансових операцій за певні минулі проміжки часу завдяки вивченню даних об­ліку й звітності, планової нормативної документації. Контролю підлягають і фактичні справи, дійсна наявність грошових за­собів і матеріальних цінностей.

Наступний фінансовий контроль допомагає масштабно оцінити позитивні та негативні сторони фінансової діяльності підприємств, установ, певних галузей та економіки в цілому. Він дає змогу всебічно аналізувати накопичений досвід, об'єк­тивно відображати причини порушень і недоліків, розробляти заходи щодо їх усунення.

Отже, попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний) фінансовий контроль взаємно пов'язані й доповнюють один одного. Попередній контроль забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів тощо. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити вади й порушення в процесі фінансово-господарської діяльності та своєчасно їх усунути. Наступний контроль виявляє вади, які не були виявлені попереднім і поточним контролем. Лише застосування усіх зазначених форм фінансового контролю в їх єдності та взаємозв'язку робить фінансовий контроль система­тичним, підвищує його ефективність.

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є його метод. До методів фінансового контролю належать конк­ретні способи (прийоми), що застосовуються при здійсненні контрольних функцій. Метод дослідження об'єкта контролю залежить від характеру об'єкта і певних його елементів. Стан і поведінка об'єкта контролю в цілому визначається за допомо­гою загальних методів контролю, а окремих його частин або характеристик — за допомогою часткових способів.

Методами фінансового контролю є ревізія, тематична перевірка, обстеження, безперервне відстежування фінансо­вої діяльності. Кожний з цих методів поділяється на частко­ві способи й прийоми, які дають змогу розв'язувати певні проміжні завдання.

Ревізія є методом контролю всієї фінансово-господарсь­кої діяльності підприємства, установи, організації за певний проміжок часу з метою встановлення законності здійснюваних операцій, їхньої доцільності та ефективності, правиль­ності обліку й достовірності облікових і звітних даних. В умовах адміністративно-командної економіки ревізія була переважаючим методом фінансового контролю, тому що жорстка адміністративна підпорядкованість нижчої ланки управління вищій потребувала відповідної ревізійної діяльності для збору інформації про якість виконання команд кожною нижчестоящою ланкою.

Ревізія сприймалася як універсальний засіб, здатний по­долати всі вади функціонування фінансового та господарсь­кого механізмів. Проводилася ревізія, в основному, з метою встановлення вад і порушень. За такої інтерпретації фінансо­вий контроль поставав у вигляді окремих ізольованих частин, порушувалося цілісне уявлення про контроль як окрему фун­кцію управління. Насправді поняття контролю значно шир­ше, ніж поняття ревізії. Наукову проблематику ревізії слід розглядати у складі фінансового контролю, який включає пи­тання теорії, організації контролю на будь-якому рівні ієрар­хії з усією різноманітністю видів, форм і методів контролю.

Об'єктивною тенденцією сучасного етапу реформування фінансової сфери є скорочення частки фінансів державного сектора та збільшення питомої ваги комунального і приватно­го секторів. Це означає поступове згортання примусовості здійснення фінансового контролю і розвиток його добровіль­ності, тому надалі повинні частіше застосовуватися такі методи здійснення фінансового контролю, як тематичні перевірки, обстеження, безперервне відстежування фінансової діяльності господарюючих суб'єктів.

Тематична перевірка здійснюється за певним переліком питань або з однієї теми шляхом ознайомлення на місці з ок­ремими сторонами фінансової діяльності. Такі перевірки мо­жуть проводитися наскрізним методом за ознакою однотип­ності операцій чи за ознакою взаємного зв'язку між різними суб'єктами контролю.

Обстеження є ознайомленням на місці з окремими ділян­ками фінансової роботи, в процесі якого виявляються її пози­тивні і негативні сторони. Характерним для обстеження є ви­користання прийомів зіставлення фактичного стану справ з нормативним.

Використання всієї сукупності видів, форм і методів кон­тролю має надзвичайно велике значення для ефективного функціонування системи фінансового контролю в цілому. Так, застосування всіх видів фінансового контролю є важли­вим з погляду запобігання втрати контролю за діяльністю певних секторів економіки та утворення неконтрольованих сегментів у фінансовій сфері, а також з погляду попереджен­ня паралелізму та дублювання при здійсненні контролю.






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2024 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.