Показники складу, руху та ефективності використання оборотних фондів.

Тема 3. Статистика національного багатства.

Поняття національного багатства.

Показники складу, руху, відтворення та ефективності використання основних фондів.

Показники складу, руху та ефективності використання оборотних фондів.

1. Поняття національного багатства.

Національне багатство- це сукупність економічних активів (фінансових і нефінансових), які знаходяться у власності суспільства і залучені або можуть бути залученими в економічний оборот. До числа економічних активів відносять всі види ресурсів (матеріальних, нематеріальних, відтворюваних, невідтворюваних, досліджених, видобутих), якими володіє суспільство і які приносять економічну вигоду або служать засобом збереження національного багатства.

У СНР для характеристики національного багатства використовують термін економічні активи, суттєвою ознакою яких є здатність приносити їх власнику реальну або потенційну економічну вигоду. Деякі види активів не приносять доходу, а являють собою лише засіб збереження багатства – дорогоцінні камені, метали тощо.

У СНР економічні активи поділяються на:

ü фінансові активи – це запаси фінансових ресурсів у господарюючих суб’єктів, у галузях економіки та в країні в цілому. Вони мають форму фінансових вимог та фінансових зобов’язань. Фінансові вимоги, що визначаються як актив, виникають у інституційної одиниці, коли вона надає ресурси (капітал) іншій інституційній одиниці. У іншої сторони виникає фінансове зобов’язання (пасив)

- монетарне золото;

- валюта і депозити;

- цінні папери (крім акцій);

- акції та інші види акціонерного капіталу та інші.

ü нефінансові активи – ресурси, що знаходяться у власності інституційних одиниць.

- вироблені

§ основний капітал – частина національного багатства, що в незмінній формі протягом тривалого часу використовується в економіці, і, поступово зношуючись, по частинах переносять свою вартість на готовий продукт.

Поділяється на матеріальний (житлові та нежитлові будівлі та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, культивовані природні активи) та нематеріальний (комп’ютерне програмне забезпечення, оригінали літературних та художніх творів тощо).

§ запаси матеріальних оборотних активів – сировина, матеріали, паливо, інструменти, незавершене виробництво, готова продукція, товари для перепродажу, державні матеріальні резерви.

§ цінності (дорогоцінні метали і камені, антикваріат, колекції та твори мистецтва) не зношуються, не використовуються у виробництві, не споживаються та їхня вартість протягом часу не зменшується.

- невироблені фінансові активи створені природою або є результатом юридичних чи облікових дій

§ матеріальні – земля, надра, біологічні та водні ресурси

§ нематеріальні – патенти, авторські права, договори на оренду, ліцензії тощо.

Фінансові та нефінансові активи групують за формами власності, галузями, регіонами.

Для характеристики національного багатства використовують показники:

ü обсягу національного багатства оцінюється його абсолютна величина у вартісному вимірі,

ü структури - встановлюється питома вага складових елементів національного багатства,

ü координації - співвідношення між окремими елементами національного багатства,

ü інтенсивності - рівень забезпечення ресурсами,

ü динаміки - тенденція зміни національного багатства в часі,

ü територіального розміщення - розподіл по території країни,

ü ефективності використання та відтворення компонентів національного багатства.

Статистика національного багатства передбачає використання натуральних і вартісних вимірників. При цьому з огляду на різну природу економічних активів (фінансові, нефінансові) перевага віддається більш універсальному вартісному методу їх оцінки.

Вартість національного багатства визначається як моментна оцінка, що встановлена на підставі діючих цін, станом на фіксовану дату за такою формулою:

, де

і – індекс складової національного багатства; - ціна на момент часу t; - величина і-тої складової.

Існує кілька видів оцінок елементів національного багатства: за первісною вартістю, за відносною вартістю та ринковою вартістю.

2. Показники складу, руху, відтворення та ефективності використання основних фондів.

Основний капітал, як складова частина вироблених нефінансових активів є важливим елементом на­ціонального багатства.

Основний капітал— це такі вироблені активи, які в незмінній натурально-речовій формі протягом тривалого часу (не менш як один рік) використовуються в економіці для виробництва товарів, ринкових та неринкових послуг і, поступово зношуючись, частинами переносять свою вартість на вироблену продукцію.

Основний капітал поділяється на матеріальний і нематеріаль­ний. Матеріальною частиною основного капіталу є основні засоби.

У національній економіці Положення (стандарт) бухгалтерсь­кого обліку 7 визначає матеріальну частину основного капіталу як основні засоби.

Основні засоби— це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам та здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше 1 року або операційного циклу та первісна вартість більше 2500 грн

З метою обліку та аналізу основні засоби згідно з Єдиною ти­повою класифікацією поділяються на:

§ будинки та споруди;

§ машини та передавальне устаткування;

§ транспортні засоби;

§ інструмент;

§ виробничий інвентар та прилади;

§ господарський інвентар;

§ робоча та продуктивна худоба;

§ багаторічні насадження;

§ капітальні витрати на поліпшення земель;

§ інші ОЗ.

Основні фонди підприємства включають основні виробничі фонди й невиробничі основні фонди.

Виробничі основні фонди є частиною основних фондів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні вкладення.

Невиробничі основні фонди — це житлові будинки та інші об’єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які знаходяться на балансі підприємства.

На відміну від виробничих основних фондів невиробничі основні фонди не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Існує кілька видів оцінок: за первісною вартістю, відновною вартістю, ринковою вартістю. Розрахунок проводиться залеж­но від стану основних засобів у період оцінки у двох варіантах: за повною вартістю і за вартістю з урахуванням зносу (залиш­ковою).

Повна первісна вартістьосновних засобів (балансова вар­тість) — вартість у цінах придбання (введення в дію) з урахуван­ням усіх транспортних, монтажних та інших витрат, пов'язаних з передаванням прав власності.

Повна відновна вартість— вартість відтворювання основ­них засобів у сучасних умовах, тобто з урахуванням зміни цін, що досягається за рахунок щорічних переоцінок основних засо­бів.

Залишкова вартість основних засобів — та частина їхньої вартості, яка не перенесена на виготовлену продукцію; її визна­чають як різницю між повною вартістю і сумою зносу.

Ринкова вартість основних засобів — вартість, що спостері­гається на ринках активної торгівлі активами, що були вже вико­ристані, і за якою окремі види основних засобів може придбати підприємство.

Ліквідаційна вартість— це вартість об'єкта основних засобів при ліквідації.

Розрізняють два види зносу — фізичний і моральний. Кожен з них, у свою чергу, має ще дві форми.

Фізичний знос — це поступова втрата основними засобами своїх первинних техніко-експлуатаційних якостей унаслідок їх використання у виробництві (перша форма), а також від бездіяль­ності, під впливом сил природи (корозія металу, вивітрювання тощо) і надзвичайних обставин (друга форма). Чим інтенсивніше основні засоби використовуються, тим швидше вони фізично зношуються.

Розмір фізичного зносу основних засобів частково відшкодо­вується ремонтами. У практиці, згідно з наявною методикою, су­ма зносу основних засобів характеризується сумою нарахованої амортизації.

Моральний зносвиражається в знеціненні об'єктів основних засобів під впливом технічного прогресу ще задовго до їх повно­го фізичного зносу. Розрізняють дві форми морального зносу: знецінення машин унаслідок здешевлення їх виробництва; у ре­зультаті випуску нових машин, які за конструкцією досконаліші та продуктивніші. Найбільшою мірою морально зношуються ак­тивні основні засоби.

Амортизація — це вартість основних засобів, що переносять­ся на виготовлену продукцію відповідно до систематичного роз­поділу її протягом усього строку корисного їх використання (експлуатації).

Приклад

1. За даними балансу промислово-виробничих основних засобів в Україні за 2013 рік розрахувати їх повну вартість на кінець року, коефіцієнт надходження, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт ліквідації, коефіцієнт придатності та коефіцієнт зносу. Зробити висновки.

Таблиця 1

Баланс основних засобів в Україні у 2013 році

(млн грн.)

Розв’язання:

Таблиця 1

Баланс промислово-виробничих основних засобів в Україні у 2013 році

(млн грн.)

1. Повна вартість к.р.= 10230839+618650-448165 = 10 401 324 млн грн;

2. Коефіцієнт надходження = Надійшло ОЗ/ Наявність на к.р.= 618650/10401324*100% = 5,95% - протягом року надійшло 5,95% вартості ОЗ;

3. Коефіцієнт оновлення = Надійшло нових ОЗ/ Наявність на к.р.= 165769/10401324*100% = 1,59% - протягом року надійшло нових ОЗ на суму у 1,59% їх вартості;

4. Коефіцієнт вибуття = Вибуло ОЗ/ Наявність на поч.р.= 448165/10230839*100% = 4,38% - протягом року вибуло 4,38% вартості ОЗ на початок року;

5. Коефіцієнт ліквідації = Ліквідовано ОЗ/ Наявність на поч.р.= 74050/10230839*100% = 0,72% - протягом року було ліквідовано ОЗ на суму у 0,72% їх вартості ОЗ;

6. Знос на к.р.= Повна вартість на к.р. – Залишкова вартість на к.р. = 10401324-2356962 = 8 044 362 млн грн

7. Коефіцієнт придатності = Залишкова вартість ОЗ/ Наявність на к.р.= 2356962/10401324*100% = 22,66% - лише 22,66% вартості ОЗ ще придатні для використання у виробництві;

8. Коефіцієнт зносу = Знос ОЗ/ Наявність на к.р.= 8044362/10401324*100% = 77,34% - 77,34% вартості ОЗ перенесено на виготовлену продукцію, тобто зношено.

Приклад

2. За даними таблиці визначити показники фондомісткості продукції, фондовіддачі, фондоозброєності праці та рентабельності основних засобів, зробити висновки:

Таблиця 2

Основні показники діяльності підприємства Х у 2013 році

Розв’язання:

1. Фондомісткість продукції = ОЗ/Q = 457/235 = 1,94 грн – на 1 грн виготовленої продукції припадає 1,94 грн вартості ОЗ;

2. Фондовіддача ОЗ = Q/ОЗ = 235/457 = 0,51 грн – 1 грн вартості ОЗ виробляє 51 коп продукції;

3. Фондоозброєність праці = ОЗ/Ч = 457/75 = 6,1 тис грн. – на 1 працівника припадає 6,1 тис грн. вартості ОЗ;

4. Рентабельність основних засобів = П/ОЗ *100%= 128/457*100% = 28,0% - 1 грн вартості ОЗ приносить 28 коп прибутку або лише 28% вартості ОЗ приносить прибуток.

4. Показники складу, руху, відтворення та ефективності використання оборотних фондів

Оборотні активи підприємств (крім банків і бюджет­них установ) — це гроші та їх еквіваленти, які не обмежені у ви­користанні, а також інші оборотні активи, призначені для реалі­зації або споживання впродовж операційного циклу або протягом дванадцяти місяців від дати балансу.