Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Порівняльна характеристика стратегічних рішень різного рівня

Характеристика Рівні стратегії
Корпоративна Ділова Функціональна
Тип Концептуальний Змішаний Операційний
Адаптивність Низька Середня Висока
Зв’язок із поточною діяльністю Інноваційна Змішана Доповнююча
Ризик Значний Середній Низький
Потенційний прибуток Значний Середній Незначний
Витрати Високі Середні Помірні
Часовий проміжок Довгостроковий Середньостроковий Короткостроковий
Кооперація Значна Помірна Невелика

 

Чого не дає стратегія:

· негайного результату;

· 100% передбачення майбутнього, котре б забезпечувало у поточному періоді прийняття «винятково правильних рішень»;

· продажу товарів у запланованих обсягах;

· забезпечення необхідними за кількісними та якісними характеристиками ресурсами за низькими цінами і саме тими постачальниками, що були заздалегідь визначені;

· 100% виконання всіх стратегічних настанов;

· визначення стандартного переліку дій та етапів розроб­ки стратегії для всіх без винятку суб'єктів господарської діяльності;

· обов'язкового виживання підприємства в довгостроковій перспективі (відсутність стратегії зменшує імовірність виживання підприємства взагалі) .

 

Планування діяльності підприємства

Планування – необхідна передумова успішної реаліза­ції будь-якого ділового починання підприємства. Як загальна функція управління, планування є процесом підготовки на перспективу рішень про те, що, ким, як, коли повинно бу­ти зроблено. Планування є інструментом, який допомагає в процесі прийняття управлінських рішень. Його ціль по­лягає в забезпеченні нововведень та змін у достатньому об­сязі, щоб адекватно реагувати на зміни у зовнішньому се­редовищі.



Головні задачі при виборі напряму розвитку компанії – розробка стратегічного бачення й місії компанії, установ­лення цілей і вибір стратегії. Вони визначають напрям підприємства, її коротко- і довгострокові цілі, а також ті кроки й дії, з яких починатимуться досягнення наміченого. Усе це разом складає стратегічний план.

Планування в сучасних умовах господарювання - це про­цес, за якого збігаються інтелектуальні, інтуїтивні та раці­оналістичні прийоми, що дозволяють поєднати формаль­ний та неформальний аспекти управління, аби забезпечи­ти впорядкованість заходів щодо реалізації стратегій для досягнення поставлених цілей. Згідно з функціональним підходом до управління планування, що є основною його функцією, треба визначити змістовно та організаційно, за­лежно від умов функціонування підприємства та поглядів ке­рівників на місце, роль та значення цієї функції для розви­тку підприємства.

Розробка планів як специфічного виду діяльності - це по­слідовний ітераційний процес, що складається з кількох взає­мопов'язаних етапів:

1. встановлення цілей;

2. визначення стратегій («стратегічного набору») та захо­дів щодо їхньої реалізації;

3. «передбачення послідовності дій у межах досить трива­лого часу та закріплення її у планах, проектах і програ­мах різного типу, що є інструментами досягнення цілей та реалізації стратегій;

4. організація виконання планових завдань;

5. облік, контроль та аналіз їхнього виконання .

Процес стратегічного планування посідає центральне міс­це в системі стратегічного управління. Більшість західних і схі­дних фірм використовує стратегічне планування для того, щоб зміцнити себе, вийти з безнадійних ситуацій, які сформувались зовні та всередині підприємства.

Період (часові характеристики) стратегічного планування залежить від специфіки підприємства, галузевої приналежності, рівня невизначеності та динамічності середовища. Так, в різ­них галузях заміна технологічних процесів та оновлення про­дукції здійснюється за певних проміжків часу; їх, як правило, і враховують, визначаючи періоди, на які розробляються стра­тегічні плани.

Збільшення «часового горизонту» не підвищує ефективність планів. Одним із факторів (особливо для малих підприємств) підвищення якості планів є збільшення частоти планування (за рахунок корекції), вдосконалення змісту, що впливає суттєві­ше, ніж подовжений період. Необхідність визначення періоду стратегічного плануван­ня, коригування або перегляду стратегій залежить від конкре­тних умов. Вони визначають також деталізацію стратегічних планів.

Для кож­ного з планів (розділів стратегічного плану) характерні специ­фічні показники. Основні елементи у структурі стратегічних планів такі:

1. План маркетингу - обсяги і приріст продажу, частка рин­ку та її зміни, витрати й ефективність роботи служби мар­кетингу, ціни та їхня динаміка тощо.

2. План з виробництва - обсяг продукції у натуральних показниках: собівартість, рівень витрат на виробниц­тво, ефективність виробництва, рівень використання виробничих потужностей, рівень якості (в тому числі сертифікації), техніко-організаційний рівень виробни­цтва тощо.

3. Фінансовий план - прибутковість, рентабельність, авансований капітал в обороті, структура капіталу, коефіцієнти ліквідності, фі­нансової усталеності тощо.

4. План з персоналу - чисельність, структура, плинність ка­дрів, рівень і динаміка оплати праці, рівень кваліфікації тощо.

5. План з науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт - науково-технічний рівень розробок, витрати, до­слідження та розробки, патентна чистота розробок, рі­вень науково-технічного потенціалу тощо.

 

6. Реалізація стратегій

Існує тісний зв'язок між минулим, сучасним і майбутнім станом ефективності діяльності підприємства – станом, що ха­рактеризує рівень отримуваного кінцевого результату дія­льності підприємства створених протягом певного періоду мо­жливостей розвитку і можливостей занепаду. Зокрема, фі­нансовий стан підприємства є наслідком реалізації сформова­них у попередніх періодах можливостей розвитку і занепа­ду. А майбутні фінансові результати, їх рівень і якість за­кладаються за прогнозування «критичного шляху» підприємства на найближчі і більш віддалені перспективи, наміча­ються допустимі межі ризику та виявляється поріг можли­востей підприємства.

Реалізація планів здійснюється завдяки виробленій політи­ці, процедурам та правилам, виконанню закріплених за кож­ним рівнем функцій.

Політика – це загальні орієнтири для дії та прийняття рі­шень, які забезпечують досягнення поставленої мети.

Процедури – церозпорядження щодо дій, які необхідно зро­бити в конкретній ситуації.

Правила – це точне визначення того, що має бути зроблено в конкретній ситуації.

Слід зауважити, що навіть найкращі стратегії, реалізовані без­дарно, не дадуть не тільки очікуваних результатів, а й зашкодять підприємства, і навпаки, і посередні стратегії можуть принести ве­лику користь підприємства завдяки їх талановитому втіленню.

 

ТЕМА 3: ДІАГНОСТИКА ПІДПРИЄМНИЦБКОГО СЕРЕДОВИЩА ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

План:

Моделі стратегічного аналізу діяльності підприємств

Інструментарій стратегічного аналізу підприємства

3. Діагностика зовнішнього середовища підприємства:

Діагностика зовнішнього середовища непрямого впливу

Діагностика зовнішнього середовища безпосереднього впливу






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2024 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.