Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Тема: Теоретичні підходи до побудови моделей стратегічного управління

Питання для обговорення:

Модель стратегічного управління за М. Месконом, О. Віханським, А. Томпсоном і Д. Стріклендом, П. Лоранжем та Р. Лінчем

Модель стратегічного управління М. Портера, А. Дж. Стрікленда і А. Томпсона

Модель стратегічного управління І. Ансоффа

4. Модель «частка ринкуðріст ринку» (матриця БКГ)

Модель стратегічного управління McKinsey

Модель Shell/DPM (матриця спрямованої політики) та модель Hofer/Schendel (матриця аналізу еволюції ринку)

7. Модель ADL\LK (матриця життєвого циклу)

Ключові слова: стратегічне моделювання, стратегія, життєвий цикл

 

Практичні завдання:

Задача 2.

У складі портфеля бізнесу туристичного агентства є три типи турів (СОБ): лікувально-оздоровчі (СОБ«А»), культурно-пізнавальні (СОБ«Б»), тури «Вихід-ного дня» (СОБ «В»). За наведеними в табл.1 даними виконайте такі завдання: побудуйте матрицю «привабливість ринку/конкурентоспроможність» McKinsey; охарактеризуйте ринкові позиції СОБ; сформулюйте стратегії для кожного СОБ.

 

Таблиця 1

Значення показників привабливості ринку та конкурентоспроможності

Показники Коефіцієнт вагомості Ранг
АБ В АБ В
1 2 3
1. Привабливість ринку
Місткість ринку 0,2 0,3 0,2
Темп росту ринку 0,4 0,5 0,6
Рівень конкуренції 0,4 0,2 0,2
2.Конкурентоспроможність СОБ
Ринкова частка 0,2 0,1 0,6
Якість туристичних послуг 0,3 0,3 0,1
Імідж 0,2 0,2 0,1
Ефективність реклами 0,3 0,4 0,2

Розв’язання:

1) Для побудови матриці McKinsey необхідно дати загальну оцінку конкурентоспроможності та привабливості ринку для кожної СОБ (табл. 2).



Загальна оцінка = , де

К – коефіцієнт вагомості чинника, Р – ранг, присвоєний чиннику.

 

Таблиця 2

Визначення показників привабливості ринку та конкурентоспроможності

Показники Коефіцієнт вагомості Ранг Загальна оцінка
А Б В А Б В А Б В
1. Привабливість ринку
Місткість ринку 0,2 0,3 0,2 0,8 1,5 0,6
Темп росту ринку 0,4 0,5 0,6 1,2 2,0 3,0
Рівень конкуренції 0,4 0,2 0,2 1,6 0,4 0,2
УСЬОГО 1,0 1,0 1,0       3,6 3,9 3,8
2.Конкурентоспроможність СОБ
Ринкова частка 0,2 0,1 0,6 0,4 0,4 0,6
Якість туристичних послуг 0,3 0,3 0,1 1,5 0,9 0,3
Імідж 0,2 0,2 0,1 1,0 0,4 0,2
Ефективність реклами 0,3 0,4 0,2 0,9 0,4 0,4
УСЬОГО 1,0 1,0 1,0       3,8 2,1 1,5

 


2) Будуємо матрицю McKinsey (рис.1).

 

Рис. 1. Матриця McKinsey

 

3) СОБ «А» знаходиться в зоні вибіркового розвитку, яка передбачає стратегії спеціалізації на сильних сторонах, вибіркової спеціалізації, вибіркового інвестування. Для досліджуваного підприємства це може реалізуватись шляхом розвитку окремих видів лікувально-оздоровчих турів і/або окремих сегментних груп споживачів.

СОБ «Б» і «В» знаходяться також в зоні вибіркового розвитку, характеризуються високим рівнем привабливості ринку, але низькою конкурентоспроможністю, тому варто застосовувати стратегії вибіркового розвитку окремих сегментів ринку, пошуку шляхів подолання слабких позицій, диференціації туристичних продуктів.

Задачі для самостійного розв’язання

Задача 1.

 

У складі портфеля бізнесу туристичного агентства є три типи турів (СОБ): «А», «Б», «В». За наведеними в табл.1 даними виконайте такі завдання: побудуйте матрицю McKinsey; охарактеризуйте ринкові позиції СОБ; сформулюйте стратегії для кожного СОБ.

 

Таблиця 1

Значення показників привабливості ринку та конкурентоспроможності

Показники Коефіцієнт вагомості Ранг
АБ В АБ В
1 2 3
1. Привабливість ринку
Місткість ринку 0,4 0,5 0,3
Темп росту ринку 0,2 0,3 0,5
Рівень конкуренції 0,4 0,2 0,2
2.Конкурентоспроможність СОБ
Якість туристичних послуг 0,5 0,3 0,4
Імідж 0,2 0,3 0,3
Ефективність реклами 0,3 0,4 0,3

Задача 2.

На наведеному нижче рис. 1 відтворено ринкові позиції туристичного підприємства «Афродіта» та туристичного підприємства «Мрія». Завдання:

а) порівняйте стратегічні позиції конкуруючих підрозділів підприємства;

б) порівняйте стратегічні ринкові позиції туристичного підприємства «Афродіта» та туристичного підприємства «Мрія»;

в) обґрунтуйте стратегії розвитку для кожного СОБ обох туристичних підприємств та порівняйте стратегічні позиції конкуруючих підприємств.

Рис. 1. Ринкові позиції туристичних підприємств.

Контрольні запитання для перевірки рівня знань:

 

1.Стратегічно орієнтоване підприємство — це:

а) підприємство, де стратегічне мислення керівників є основою для визначення орієнтирів діяльності;

б) мінімальна господарська одиниця, для якої може бути розроблено самостійну стратегію;

в) підприємство, яке обслуговує ринки.

 

2.При управлінні «від досягнутого» застосовуються елементи аналізу та контролю:

а) тільки внутрішніх факторів;

б) тільки зовнішніх факторів;

в) внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на діяльність підприємства.

 

3.Підходи до стратегічного управління: «управління за допомогою вибору стратегічних позицій», «управління на основі ранжирування стратегічних завдань», «управління стратегічними можливостями», «управління за умов стратегічних несподіванок», «управління за слабкими сигналами», «управління в реальному масштабі часу» — охарактеризовані:

а) І. Ансоффом;

б) М. Портером;

в) Ф. Котлером.

 

4.Стратегічне управління базується на розумінні майбутнього як:

а) незмінного минулого;

б) екстрапольованого минулого;

в) визначеного у стратегічних рішеннях;

г) немає правильної відповіді.

 

5. Стратегічне планування виникло як відповідь на:

а) необхідність зміни організаційних структур управління;

б) недоліки довгострокового планування;

в) насичення ринку;

г) підвищення рівня конкуренції;

д) зростання кризових явищ в окремих галузях.

 

6. До чинників, що сприяють розвитку стратегічного планування, належать:

а) зростання розмірів підприємства завдяки підвищенню комп­лексності та багатопрофільності діяльності;

б) розвиток науково-технічного прогресу;

в) необхідність встановлення ефективних зв’язків з іншими організаціями;

г) зростання конкуренції внаслідок заповнення ринків;

д) розвиток методології та інструментарію планування.

 

7. На відміну від довгострокового стратегічне планування широко використовує такі методи:

а) побудову сценаріїв;

б) «портфельний аналіз»;

в) ситуаційний аналіз;

г) екстраполяційне прогнозування;

д) систему «нормативних» прогнозів.

 

8. Основними передумовами переходу до стратегічного планування є:

а) необхідність реакції на зміни умов функціонування підприємств;

б) інтернаціоналізація бізнесу;

в) наявність висококваліфікованих менеджерів;

г) розвиток теорії та практики стратегічного планування;

д) наявність доступної інформації;

е) посилення інноваційних процесів.

 

9. Розташуйте за порядком фази переходу до стратегічного управління:

· управління «від досягнутого»;

· управління «за цілями»;

· поточне управління «за відхиленнями»;

· стратегічне управління.

 

10. Розташуйте за порядком основні етапи еволюції розуміння та передбачення майбутнього:

· довгострокове планування;

· стратегічне планування;

· поточне планування та бюджетування;

· стратегічне управління.

 

11. «Стратегічне мислення» — це:

а) мислення, властиве всім керівникам організацій;

б) мислення, що орієнтоване на визначення цілей підприємства і способів їх досягнення;

в) мислення, що є іншим визначенням економічного мислення.

 

12. Стратегічне управління базується на:

а) концепції підприємства як «відкритої системи»;

б) концепції підприємства як «закритої системи»;

в) концепції підприємства як «соціотехнічної системи».

 

13. Визначальною характеристикою підприємства є:

а) продукція, що виробляється (послуги, що надаються);

б) зовнішнє оточення підприємства;

в) персонал підприємства;

г) немає правильної відповіді.

 

14. Зміна завдань управління підприємством зумовлена:

а) постійно зростаючою складністю економічної інфраструктури;

б) технічними нововведеннями;

в) появою обчислювальної техніки;

г) ускладненням міжнародних відносин;

д) появою концепції підприємства як «відкритої системи».

 

15. До сучасних концепцій підприємства належать:

а) ресурсна;

б) підприємницька;

в) організаційна;

г) інформаційна;

д) концепція «технологічної підприємства»;

е) концепція підприємства як «відкритої системи».

 

16. Стратегічно орієнтоване підприємство — це підприємство, де:

а) застосовується раціональний процес стратегічного планування;

б) стратегічне мислення є основною, принциповою установкою в діяльності персоналу підприємства, насамперед вищого керівництва;

в) існує (формується) система стратегічного управління;

г) поточна, повсякденна діяльність підпорядкована досягненню стратегічних орієнтирів.

 

17. «Стратегічний рівень» підприємства визначається:

а) рівнем знань про ринок, галузь, конкурентів, технології і т. ін.;

б) наявністю обґрунтованої і структурованої системи цілей;

в) обґрунтованим, цільовим розподілом ресурсів;

г) встановленими відповідальністю і термінами проведення стратегічних дій;

д) наявністю ефективних методик формування стратегій;

е) здатністю здійснювати організаційний розвиток.

 

18. До загальних характеристик підприємств належать:

а) здатність адаптуватися до змін у середовищі;

б) властивість змінювати структуру і механізм функціонування;

в) жорсткість структури;

г) здатність до цілевстановлення і цілереалізації;

д) централізація управління;

е) використання основних елементів виробництва й основних функцій управління.

 

19. Розташуйте за порядком основні етапи процесу стратегічного управління підприємством:

· діагноз сильних та слабких сторін діяльності підприємства;

· концепція (підприємства, управління);

· розробка системи цілей;

· стратегічний контроль;

· аналіз (ретроспективний, зовнішнього та внутрішнього середовища);

· розробка «стратегічного набору»;

· розробка системи стратегічних планів, проектів та програм;

· прогноз тенденцій зовнішнього та внутрішнього середовища;

· формування системи забезпечення виконання планів, формування системи стратегічного управління.

 

20. Позначте літерою «З» характеристики, що притаманні «закритому» типу підприємства, а літерою «В» характеристики, що притаманні «відкритому» типу підприємства:

· умови діяльності — стабільні;

· системний, ситуаційний підходи;

· філософія — управлінський раціоналізм;

· перевага цілей розвитку;

· зростання обсягів виробництва, поглиблення спеціалізації;

· раціональна організація виробництва, зниження витрат за рахунок внутрішніх резервів;

· основа побудови ОСУ — децентралізація різних типів;

· чіткий розподіл праці, спеціалізація, концентрація.

 

21. Автором «екологічної моделі» зовнішнього середовища підприємства є:

а) П. Лоуренс;

б) Г. Олдріч;

в) М. Портер.

 

22. До складових «класичної» моделі «галузевої конкуренції» М. Пор­тера не входять:

а) конкуренти;

б) споживачі;

в) підприємства-регулятори;

г) товари-замінники;

д) немає правильної відповіді.

 

23. Стратегії «адаптації до середовища» розробляються як спосіб впливу на:

а) залежні від діяльності підприємства фактори;

б) незалежні від підприємства фактори;

в) постачальників і споживачів.

 

24. Автором «галузевої моделі» середовища підприємства є:

а) М. Портер;

б) Дж. Гелбрейт;

в) Г. Олдріч.

 

25. Аналіз споживачів (попиту) здійснюється за такими основними параметрами:

а) наявність багатих споживачів та їх роль;

б) кількість і концентрація споживачів;

в) еластичність попиту за ціною;

г) характер споживання і «витрати конверсії»;

д) мотивація придбання.

 

26. У «ланцюжку цінностей» М. Портера до основних видів діяльності, що формують «додану вартість», належать:

а) внутрішнє матеріально-технічне забезпечення;

б) виробництво;

в) технологічний розвиток;

г) зовнішнє матеріально-технічне забезпечення;

д) закупівлі;

е) маркетинг і товарообіг;

є) обслуговування.

 

27. Аналіз постачальників здійснюється за такими параметрами:

а) важливість ресурсів, що постачаються для галузі;

б) кількість і концентрація постачальників;

в) диференціація продуктів, що постачаються;

г) еластичність ресурсів за ціною, рівень якості;

д) інтеграція постачальників «уперед»;

е) кількість укладених договорів.

 

28. При аналізі зовнішнього середовища розвиток ринку оцінюється за такими параметрами:

а) загальна кон’юнктура ринку;

б) обсяг і темпи зростання (скорочення) ринку;

в) обсяг і темпи зростання (скорочення) сегментів (щодо інтересів фірми);

г) рівень цін;

д) перспективи появи нових ринків / сегментів.

 

29. Позначте цифрою «1» фактори зовнішнього середовища, а цифрою «2» фактори проміжного середовища підприємства:

· політичні;

· соціально-демографічні;

· конкуренти;

· економічні;

· постачальники;

· споживачі;

· науково-технічні.

 

30. Укажіть, які концепції середовища господарської підприємства слід віднести до ієрархічних (позначте цифрою «1»), а які до неієрархічних (позначте «2») підходів:

· модель «галузевої структури» М. Портера;

· концепція «технологічного ядра»;

· теорія «пізнавальних систем»;

· модель П. Лоуренса та Дж. Лорша;

· концепція «організаційних популяцій» Г. Олдріча.

 

31. Плановий обсяг виробництва фірми становить 50 000 виробів, планова норма витрат сировини на одиницю — 0,5 кг, для забезпечення конкурентоспроможності продукції необхідно переглянути норму та скорегувати її до 0,7 кг на один виріб. Нормативний перехідний виробничий запас становить 1,5 т, запас у плановому періоді — 0,9 т.

Потреба фірми в матеріальних ресурсах:

а) 35,6 т;

б) 35 т;

в) 25 т;

г) 35,8 т.

 

32. Стратегічна група конкурентів — це:

а) певна кількість підприємств, що функціонують в одній галузі;

б) певна кількість підприємств, що займають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі одних і тих самих конкурентних переваг та однаковими методами;

в) певна кількість підприємств, що мають однаковий профіль.

 

33. Конкурентоспроможність продукції — це:

а) ступінь її відповідності на певний момент вимогам споживачів;

б) ступінь її відповідності вимогам споживачів;

в) перелік характеристик продукції;

г) немає правильної відповіді.

 

34. При побудові «карти стратегічних груп» розміри кола повинні відображати:

а) розміри даного підприємства;

б) частку ринку, що обслуговується окремим підприємством;

в) частку ринку, що обслуговується окремою стратегічною групою.

35. Визначте з-поміж запропонованих елементи моделі «стратегії конкурентної боротьби» К. Омаї:

а) агресивна ініціатива;

б) орієнтація на «показники корисності» продуктів з погляду клієнтів;

в) наявність ключових факторів успіху;

г) використання слабкостей конкурентів.

 

36. Які з наведених умов визначають вибір стратегії «лідирування на основі зниження витрат»:

а) наявність унікальних якостей продукту;

б) масовий тип виробництва продукції;

в) чутливість обсягу продажу до рівня ціни на продукт;

г) орієнтація на певну групу споживачів;

д) особливості сегмента ринку даної продукції.

 

37. Розрізняють такі види загальноконкурентних стратегій:

а) стратегія зростання;

б) стратегія контролю над витратами;

в) стратегія стабілізації;

г) стратегія фокусування;

д) комбінована стратегія;

е) стратегія диференціації.

 

38. Визначте, які фази життєвого циклу проходить конкурентна перевага фірми:

а) зростання;

б) припинення зростання КПФ;

в) зародження;

г) зрілість КПФ;

д) спад КПФ;

е) прискорення зростання КПФ;

є) ліквідація КПФ.

 

39. У моделі Ф. Котлера «ціна — якість товару» цифрами зазначено стратегії визначеного типу. Вкажіть у колах цифри, що відповідають характеру цих стратегій:

 

Укажіть у колах цифри, проставлені в моделі Ф. Котлера «стратегії завоювання ринків», що відповідають змістові цих стратегій:

40. Основними методами прогнозування, що не використовуються в стратегічному управлінні, є:

а) методи екстраполяції;

б) експертні методи;

в) методи декомпозиції;

г) методи моделювання.

 

41. Певне поєднання негативно та позитивно впливаючих на діяльність підприємства факторів, що об’єктивно існують у середовищі та суб’єктивно оцінені керівниками, з відносно сильними та слабкими сторонами у функціонуванні підприємства — це:

а) стратегічний рівень;

б) стратегічний баланс;

в) стратегічний аналіз.

 

42. «Стратегія формування середовища» розробляється як спосіб впливу на:

а) залежні від діяльності підприємства фактори;

б) незалежні від діяльності підприємства фактори;

в) темпи розвитку підприємства.

 

43. Методи екстраполяції базуються на твердженні:

а) про незмінність або відносну стабільність наявних тенденцій розвитку;

б) оптимістичного варіанта розвитку подій;

в) песимістичного варіанта розвитку подій.

 

44. При складанні прогнозу продажу на перспективу варто враховувати:

а) кон’юнктуру основних ринків;

б) динаміку продажу по основних товарах і товарах-замінниках;

в) вартість невиконаних і тенденції нових замовлень;

г) вертикальну інтеграцію «назад» і «вперед»;

д) кредитні умови, що впливають на обсяги реалізації;

е) рішення уряду щодо соціальних проблем.

 

45. Основними методами прогнозування, що використовуються в стратегічному управлінні, є:

а) методи екстраполяції;

б) експертні методи;

в) методи декомпозиції;

г) методи моделювання.

 

46. Основними методами розробки сценаріїв, що використовуються в стратегічному управлінні, є:

а) метод системи діаграм;

б) метод посилань;

в) метод критичних полів;

г) метод «заголовків газет»;

д) матриця перехресного впливу подій.

 

47. Основними елементами матриці SWOT-аналізу є:

а) «можливості»;

б) «сильні сторони»;

в) «загрози»;

г) «слабкі сторони».

 

48. Визначте порядок проходження етапів сценарного планування:

· визначення ключових стратегічних напрямків та/або питань;

· встановлення ключових факторів ближнього зовнішнього середовища;

· ранжирування за важливістю та ступенем невизначеності;

· визначення ключових факторів дальнього зовнішнього середовища;

· формування сценарію;

· виявлення логіки кожного сценарію;

· «очистка» сценаріїв;

· висновки.

 

49. Вкажіть порядок етапів проведення аналізу SWOT:

· формування (уточнення) стратегії для кожної СЗГ;

· аналіз критичних внутрішніх і зовнішніх факторів (відповідно до обраної моделі);

· оцінка зовнішніх факторів і ймовірності їх впливу;

· оцінка внутрішніх факторів і ймовірності їх впливу;

· розробка рекомендацій, що підсилюють переваги і пом’якшують (усувають) недоліки по кожному з внутрішніх факторів;

· хто ми? які наші конкурентні переваги (недоліки)?;

· прогнозування тенденцій змін по кожному із зовнішніх факторів;

· якими ми хочемо / можемо бути?

 

50. Об’єктом програмно-цільового типу є:

а) матрична структура підприємства;

б) внутрішні венчури;

в) тимчасові структурні ланки, різні за ступенем інтеграції та централізації;

г) всі вищеназвані;

д) жодна з вищеназваних.

 

51. Засновником концепції MBO (management by objectives) був:

а) Г. Мінцберг;

б) П. Друкер;

в) М. Портер.

 

52. Дж. Моррісей вважав, що цільове управління — це:

а) метод розробки специфічних планів для досягнення поставлених цілей;

б) сукупність методів, що використовуються при управлінні програмами;

в) сукупність методів, які визначають цілі (або бажані результати робіт), формування програм їх досягнення та чіткої оцінки параметрів робіт шляхом вимірювання конкретних результатів за етапами досягнення поставлених цілей;

г) методи розподілу ресурсів на кожному рівні управління для досягнення поставлених цілей.

 

53. Автором концепції «управління за результатами» був:

а) А. Санталайнен;

б) М. Сайєрт;

в) Г. Саймон.

 

54. Основними принципами стратегічного управління є:

а) цілеспрямованість;

б) системний, комплексний підхід у розробці стратегій;

в) стандартність;

г) використання майбутньої невизначеності як стратегічних можливостей;

д) гнучка адекватність систем стратегічного управління зміні умов функціонування організацій;

е) результативність та ефективність.

 

55. Принципами програмно-цільового методу управління є:

а) цільова спрямованість на вирішення певної проблеми на кожному з етапів розвитку системи;

б) комплексність у розробці та реалізації обраної для вирішення проблеми;

в) безперервність і спадковість рішень, що приймаються на різних рівнях управління;

г) багатоваріантність розробок, що дозволяє обрати найбільш раціональний шлях керованого розвитку певного процесу (явища).

 

56. Перевагами програмно-цільового методу управління є:

а) взаємозв’язок усіх необхідних заходів у єдиній програмі, незалежно від місця їх виконання;

б) залучення на різних умовах спеціалістів підприємства та зовнішніх співвиконавців для виконання робіт специфічного змісту;

в) можливість оптимізації термінів вирішення проблеми; обсягів залучених фінансових та матеріальних ресурсів;

г) організація єдиного керівного органу виконання програми як координаційного центру, що забезпечує своєчасний контроль виконання багатопрофільних робіт.

 

57. Загальними рисами цільового підходу до управління організаціями є:

а) охоплення управлінським впливом усіх стадій циклу відтворення («життєвого циклу» системи);

б) орієнтація на досягнення конкретної комплексної мети, що стосується системи в цілому (сукупності організацій) і в досягненні якої беруть участь більшість підсистем підприємства (або підприємства різного типу);

в) тимчасовість функціонування органів, що відповідають за досягнення мети;

г) необхідність побудови спеціальних систем постачання (збуту) для виконання робіт по досягненню мети;

д) домінування методів еквіфінального контролю.

 

58. Вкажіть порядок етапів процесу управління «за цілями» (МВО):

· коригуючі заходи;

· планування дій;

· перевірка та оцінка роботи;

· визначення цілей.

 

59. Позначте цифрою 1 методи планування та управління, які застосовуються тільки на макрорівні; цифрою 2 — тільки на мікрорівні; цифрою 3 — ті, що можуть бути використані як на макро-, так і на мікрорівні:

· програмно-цільове управління;

· управління «за цілями» (МВО);

· економічне програмування;

· стратегічне управління;

· управління «за результатами».

 

60. Метод «дезагрегації» у побудові «дерева цілей» використовується:

а) для «формалізованих цілей створення»;

б) для «неформалізованих цілей розвитку»;

в) для всіх типів цілей.

 

61. Якщо залежності між елементами мети можуть бути виражені в кількісній формі, то така ціль є:

а) неструктурованою;

б) слабко структурованою;

в) формалізованою.

 

62. «Дерево цілей» — це:

а) графічне зображення зв’язків підприємства із зовнішнім середовищем;

б) розподіл обов’язків в апараті керування підприємством;

в) графічне зображення співпідпорядкованості цілей, що демонструє розподіл загальної мети на підцілі, завдання й окремі операції.

 

63. Мета, яка містить якісні характеристики, а кількісні не простежуються, є:

а) формалізованою;

б) неструктурованою;

в) слабоструктурованою.

 

64. Які показники найчастіше використовуються для характеристик стратегічних цілей компанії:

а) обсяг продажу;

б) прибуток;

в) рівень дивідендів;

г) строк окупності;

д) рівень продуктивності праці?

 

65. З точки зору спрямованості дій на їх реалізацію цілі можуть бути:

а) зовнішні;

б) окремих підрозділів;

в) внутрішні;

г) індивідуальні.

 

66. Методами побудови «дерева цілей» є:

а) метод дезагрегації;

б) метод «забезпечення необхідних умов»;

в) метод редукції.

 

67. Правильно сформульовані цілі управління повинні відповідати таким вимогам:

а) конкретність та вимірність;

б) жорсткість щодо шляхів їх досягнення;

в) реальність, досяжність;

г) однозначність для сприйняття;

д) гнучкість;

е) орієнтація на високий результат, успіх.

68. Встановлення цілей у загальному вигляді передбачає проходження чотирьох обов’язкових етапів:

· встановлення індивідуальних цілей та задач як інструменту забезпечення їхнього виконання;

· виявлення та аналіз тенденцій, що можна спостерігати в оточенні;

· побудова ієрархії цілей («дерева цілей»);

· встановлення загальної мети підприємства.

 

69. Розставте для кожного визначення номер відповідної категорії: 1 — мета в управлінні; 2 — місія, 3 — «бачення».

· мета, заради якої існує організація;

· погляд вищого керівництва на те, якою може чи має бути організація;

· ідеальний образ бажаного, можливого та необхідного стану об’єкта.

 

70. При виборі продуктово-товарної стратегії підприємства враховують:

а) тільки ринкові характеристики СЗГ;

б) тільки виробничі характеристики продукції, що планується до випуску;

в) ринкові й виробничі характеристики продукції, що планується до випуску.

 

71. «Стратегічний фокус» — це:

а) пріоритетний напрямок розвитку підприємства;

б) метод варіантних розрахунків з урахуванням обмежень;

в) метод побудови структури підприємства.

 

72. «Стратегічна прогалина» характеризує:

а) різницю між необхідними для розвитку параметрами і можливими результатами, які можуть бути досягнуті при збереженні сформованих тенденцій ринків, що обслуговуються, у діяльності підприємства;

б) інтервальні значення в параметрах виробленої продукції;

в) різницю в розумінні тенденцій розвитку підприємства керівниками й акціонерами.

 

73. В основу стратегії диференціації покладено:

а) ідею сегментації ринку;

б) принципи поставки на ринок продукції з унікальними властивостями;

в) орієнтацію на обмежену частину асортименту продукції;

г) орієнтацію на певну групу споживачів.

 

74. «Стратегія інтегрованого зростання» передбачає:

а) інтеграцію з усіма учасниками ринкових операцій;

б) «зворотну» вертикальну інтеграцію з постачальниками;

в) вертикальну інтеграцію «вперед» зі споживачами;

г) створення (приєднання) нових складальних виробництв).

 

75. «Стратегія скорочення діяльності» фірми включає такі складові:

а) скорочення витрат різних типів на основі скорочення / припинення випуску прибуткових товарів;

б) «відсікання зайвого», тобто припинення і продаж якого-небудь виробничого підрозділу;

в) «збирання врожаю»;

г) ліквідація.

 

76. Стратегії переходу на виготовлення нового виробу припускають:

а) організацію нових систем збуту й обслуговування;

б) існування нових технологічних рішень виготовлення і вибір варіантів переналагодження виробництва «під новий товар»;

в) пошук (розвиток) нових зв’язків з партнерами;

г) реструктуризацію організаційно-управлінської системи підприємства.

 

77. Стратегічними причинами диверсифікованості є:

а) можливість підвищити ціну акцій підприємства;

б) можливість перерозподілити інвестиції між різними напрямками діяльності;

в) стабілізація прибутків, зарплат і доходів;

г) скорочення ризиків за рахунок перерозподілу їх між різними напрямками діяльності;

д) можливість нагромадження і використання специфічних знань і навичок.

78. Впишіть у кола цифри, що характеризують місце визначених методів побудови стратегії в такій моделі:

 

 

2. У моделі «міцність конкурентної позиції — привабливість галузі» цифрами позначені стратегії (GE-McKinсey). Поставте біля характеристик окремих стратегій відповідні цифри:

 

79. Систематизовані та більш-менш формалізовані зусилля всього підприємства, спрямовані на розробку та організацію виконання стратегічних планів, проектів і програм, — це:

а) стратегічне управління;

б) стратегічний аналіз;

в) стратегічне планування.

 

80. Методи побудови стратегії — планування, підприємницький підхід, «навчання на досвіді» — були охарактеризовані:

а) Дж. Стейнером;

б) Г. Мінцбергом;

в) Р. Сайєртом;

г) І. Aнсоффом.

 

81. Підходи до розробки стратегії (залежно від участі керівника та виконавців) — одноосібний; підхід, побудований на делегуванні; підхід, побудований на співробітництві; підхід, побудований на конкуренції, — були охарактеризовані:

а) Дж. Стейнером;

б) Г. Мінцбергом;

в) А. Томпсоном;

г) І. Aнсоффом.

 

82. Системність та комплексність — одні з основних принципів стратегічного планування — означають:

а) реакцію на середовище, що змінюється, шляхом переходу на заздалегідь обґрунтовані та визначені альтернативи;

б) орієнтацію на охоплення окремими стратегіями всіх аспектів діяльності об’єкта та взаємозв’язок між ними;

в) впровадження стратегічних змін у певному порядку з урахуванням досягнутих результатів і специфічних особливостей процесів та явищ;

г) зупинка складного процесу стратегічної діяльності, що поверне підприємство у початкову позицію.

 

83. Основними принципами стратегічного планування є:

а) цілевстановлення та цілереалізація;

б) альтернативність та селективність;

в) системність, комплексність;

г) безперервність;

д) реалістичність;

е) гнучкість і динамічність;

є) довгостроковість заходів.

 

84. Бар’єрами стратегічного планування є:

а) негативний досвід планування;

б) нерозвинутість методів використання стратегічного планування в специфічних умовах;

в) невизначеність майбутнього;

г) розробка альтернативних планів;

д) середовище функціонування підприємства;

е) опір змінам.

 

85. До методів установлення стратегій (за С. Сінком) належать:

а) формулювання «за натхненням»;

б) здорового глузду;

в) делегування;

г) компроміс;

д) розрахунки та планування.

 

86. Головними перевагами стратегічного планування є:

а) зв’язок поточних рішень з майбутніми результатами;

б) орієнтація на пошук альтернативних варіантів досягнення цілей;

в) свідома підготовка майбутнього і до майбутнього;

г) розподіл відповідальності не лише між напрямками діяльності, а й між поточною та майбутньою діяльністю.

 

87. Поставте у колах номери, відповідні певній моделі розробки стратегії: 1 —планова модель, 2 — модель підприємницького типу, 3 — модель вивчення на досвіді.

Використовуються більш неформальні методи побудови стратегій, що базуються на особистому досвіді керівника-підприємця, його знаннях щодо логіки функціонування галузі; ці чинники використовуються для формування «бачення» майбутнього бізнесу, яке враховується потім у планах, проектах і програмах.

Стратегія розробляється, виконується та оцінюється у плановому режимі із залученням спеціального штату висококваліфікованих фахівців, які за допомогою різних моделей і методів визначають можливі результати і знаходять найефективніший шлях досягнення цілей.

Використовується в умовах нестабільного середовища; головне — урахування зовнішніх імпульсів і можливості перегляду встановлених стратегій, причому процес розробки та коригування стратегій може бути дещо спонтанним, слабо контрольованим; велику роль відіграє керівник — підприємець.

88. Певного типу дія, наповнена конкретним змістом, здійснювана для досягнення мети, з установленими терміном, виконавцем (співвиконавцем) та забезпечена необхідними матеріально-технічними ресурсами — це:

а) проект;

б) програма;

в) програмне завдання;

г) немає правильної відповіді.

 






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2017 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.