Організація образотворчої діяльності дошкільнят «Для збагачення змісту навчання та виховання важлива інтеграція не лише видів мистецтва, а й видів образотворчої діяльності (малювання — аплікація, ліплення — малювання, конструювання — малювання, ліплення — аплікація тощо). Це допоможе дитині цілісно передавати почуття, відтворювати образи, предмети та явища у своїй роботі. Діти повинні мати можливість більше спостерігати, малювати, використовувати різні матеріали. Поєднуючи завдання, спрямовані на розвиток творчої активності, ініціативності, образного мислення, уяви, фантазії, сприйнятливості до краси в навколишньому, на формування бажання зберігати й творити красу, дорослий розвиватиме не лише креативне, логічне мислення вихованців, а й їхні моральні почуття.
Якщо раніше образотворчу діяльність дитини педагоги спрямовували на здобуття технічних умінь та навичок, то на сучасному етапі головним для дитини мають бути радість, задоволення від самого процесу образотворчої діяльності. Оцінюючи роботу, педагог враховує не тільки її якість, а й якими зусиллями був досягнутий результат.
Дуже важливо простежити, як втілюються дитячі враження, отримані під час спостережень, сприймання явищ та предметів у процесі виконання дітьми наочно-образних і наочно-дійових видів творчих завдань, у самих результатах їхньої творчості. Змістом організованих спостережень є навколишня дійсність: світ природи, людей, предметів. Почуття, образи, уявлення, переживання, які виникають у малюка під час спостережень, акумулюються в його пам'яті, стають основним джерелом для створення художнього образу.
У ході практичної діяльності увагу дітей варто здебільшого зосереджувати на відтворенні форм "на око", а живописно-колоритне рішення вчити передавати "за відчуттям". Не варто забувати про формування вміння працювати з різними художніми матеріалами, у різних техніках, добирати адекватні засоби для реалізації задуму.
Сьогодні в дошкільних закладах домінує групове заняття як цілеспрямована та унормована форма надання дошкільникові знань, умінь та навичок. Працюючи за новою Програмою, педагог має дозувати й урізноманітнювати такі заняття, вводячи в свій арсенал підгрупові, індивідуальні, парні та міні-заняття. Річ не в тому, щоб повністю відмовитися від традиційної форми організації навчання. Вона доречна на певному етапі пізнавальної діяльності, при ознайомленні з творами мистецтва, але не має бути схожою на шкільний урок. Таку звичну та зрозумілу для багатьох поколінь вихователів форму роботи як "заняття" слід розглядати як зайнятість дитини протягом реального часу з наданням пріоритету спілкуванню, обговоренню, спостереженню, творчій самостійній образотворчій діяльності.
Спокійна, доброзичлива атмосфера позитивно впливає на дитину. Тому заняття з формування художніх умінь мають бути спочатку індивідуальними, парними, а потім підгруповими (з 5-6 дітьми). Міні-заняття краще проводити з малою групою вихованців (очі в очі, з 4-5 дітьми) тривалістю від 10 до 15 хвилин, при цьому важливо дати кожній дитині можливість закінчити свою практичну роботу. Добре, щоб під час групових занять з образотворчого мистецтва звучали музичні та літературні твори відповідної тематики. Комплексні, колективні, підсумкові заняття можуть тривати від ЗО хвилин до години, залежно від зацікавленості, бажання, самопочуття кожної дитини. Дошкільник сам має визначити тривалість своєї зайнятості образотворчою діяльністю. Художні техніки й матеріали до занять варто добирати так, щоб кожна дитина працювала на власний успіх, а процес творення давав задоволення усім учасникам.
Створити емоційно-позитивні умови для того, щоб діти могли в будь-який час займатись улюбленою справою, навчити їх доводити розпочате до кінця, рахуватися з інтересами інших — компетенція та обов'язок педагога.» [12]
Креативний розвиток
У сучасному дошкільному закладі багато уваги приділяємо розвитку дитячої творчості, як особливому виду активності, перетворювальному процесу в результаті якого отримуємо продукт дитячої діяльності, значущий не тільки для дитини, а для тих, хто оцінює його діяльність у цьому особистісному процесі. Проявляючи творчість, оперуючи творчими діями, діти створюють художні образи і ми вважаємо це їх творчими досягненнями.
Настав час розглянути категорію, яка характеризує здатність особистості до такого процесу. Саме цю, загальну здібність дитини, здатність до творчості, науковий керівник колективу авторів Базової програми Олена Кононко, називає креативністю і визначає її як одну з базових якостей особистості. То є “комплекс інтелектуальних та особистісних особливостей, який сприяє становленню і прояву творчості.” {К}
Креативна ліня розвитку була відсутня у попередніх програмах, проте, за визначенням О.Кононко, вона вкрай необхідна, щоби внести до планів педагогічної діяльності напрям пов'язаний з розвитком креативності дошкільників, розширити коло застосування педагогами поняття «творча активність», створити у дошкільному закладі умови сприятливі для розвитку креативності дошкільника.
Реалізуючи завдання креативного розвитку за Базовою програмою «Я у Світі» вихователю необхідно побудувати взаємовідносини з дітьми на демократичній основі, створити нерегламентоване розвивальне середовище, розширити соціальне середовище шляхом спілкування з творчими особистостями та дати можливість співпрацювати з ними, помічати прояви творчого задуму та всіляко заохочувати вихованців до його реалізації.
На допомогу педагогам подаємо педагогічні принципи формування креативності, прийоми урізноманітнення та приклади завдань творчого характеру, розроблені О. Кононко.
Педагогічні принципи формування креативності:
· уникати чіткого формулювання проблеми, творчого завдання;
· обговорювати з дітьми не саме творче завдання, а аналізувати деякі загальні моменти, які вводять їх у проблему, уточнюють її сенс;
· пропонувати вихованцям не зупинятися на досягнутому, висувати нові ідеї, навіть якщо їм здається, що завдання розв'язане;
· якщо дитині не вдається розв'язати творче завдання, розбити його на підпроблеми;
· спонукати дітей частіше вдаватися до аналогій;
· бути тактовним, винахідливим;
· стимулювати творчу уяву, прояви дотепності, фантазії;
· вдосконалювати своє вміння ставити запитання, робити часткові підказки, вносити уточнення, роз'яснення, вставляти репліки, які спонукають до пошуку;
· то звужувати, то розширювати поле пошуку дитиною розв'язання творчого завдання;
· зважено аналізувати й відбирати найбільш оригінальні дитячі ідеї;
· учити дітей не обмежуватися найбільш очевидним способом розв'язання завдання;
· пропонувати їм нові напрями в пошуку рішення;
· пропонувати вихованцям аналізувати предмет уваги щоразу з несподіваної точки зору;
· навчати проговорювати в процесі розв'язання творчого завдання ідеї, які виникли спонтанно;
· використовувати запитання, що сприяють концентрації уваги дітей (Хто? Що? Для чого ти це робиш? Що ти хочеш зробити зараз? Як ти збираєшся діяти? Чому? Навіщо?) — комбінування запитань дає велику кількість інформації;
· спонукати вихованців знаходити у творчому завданні суперечності, обходити перешкоди, діяти у незвичній манері, використовувати знайоме по-новому— щось послабити чи посилити;
· заохочувати дошколят висловлювати якомога більше думок з приводу однієї ситуації (події, людини);
· виділяти в них типове і особливе, переваги чи недоліки, позитивне-негативне-цікаве-незвичне; час від часу пропонувати дітям уявити (зобразити) щось у вигляді елементарної схеми.
Прийоми урізноманітнення завдань творчого характеру:
· об'єднати — подрібнити (речі, явища);
· дібрати синоніми-антоніми (схоже-відмінне);
· запропонувати нові варіанти використання речей; винайти нові способи досягнення мети; внести зміни в зроблене;
· змінити речі за кольором, розміром, матеріалом, формою;
· висунути якомога більше ідей для розв'язання конкретної проблеми;
· використати фантазію, жарти, каламбури; вдатися до дискусії;
· дібрати аргументи, докази;
· провести нескладне дослідження (порівняй, склади оповідання, практично застосуй...);
· використати збільшувальне скло, мікроскоп тощо; самостійно обрати тему, зміст, форму, ролі, з власної ініціативи зібрати інформацію, проаналізувати й оцінити її;
· помінятися з однолітками ігровими ролями, спробувати зіграти кілька несхожих ролей; уявити (ліс, море...), відчути смак (незвичної їжі...); "прорецензувати" (свою, товариша, дорослого) роботу;
· поставити якомога більше запитань;
· оживити слово (намалювати словесний портрет);
· полагодити зламані речі, іграшки, відремонтувати книжки, дати речам нове життя;
· намалювати поняття (краса, віра, правда, свобода, життя...);
· уявити себе об'єктом природи, предметом;
· уявно перетворити людину на будь-який об'єкт;
· розповісти про улюблену тварину, рослину, гру, заняття, страву;
· уявити себе чарівником (використати "чарівну" паличку);
· завершити розпочаті речення;
· розповісти про свої найприємніші–найнеприємніші враження;
· збільшити-зменшити когось-щось;
· додати фантастичні властивості комусь-чомусь;
· змінити зовнішність;
· придумати нового звіра, рослину, прилад тощо;
· продовжити життя літературного персонажа;
· змінити звичні взаємини між персонажами казки (наприклад, створити парадоксальний образ лева-боягуза);
· вживати метафори, переносити властивості одного предмета (явища) на інші: м'який характер, щоки палають, позеленіти від злості, сталеві м'язи, бронзове тіло;
· придумати нову назву відомій картині, казці, оповіданню, віршу;
· створити фантастичну тварину поєднанням несумісного — голови однієї тварини з тулубом іншої, хвостом — третьої;
· уявити, що б сталося, як би прискорився (уповільнився) час; як би це
позначилося на житті, порах року, заняттях, відпочинку тощо;
· придумати нове свято, конкурс, гру;
· матеріалізувати свої думки, почуття, мрії; думки, почуття, мрії персонажів відомих казок, мультфільмів;
· зібрати додаткову інформацію (про події, людей, героїв); знайти в ній головне і другорядне; перевірити її достовірність, точність, надійність.
|