Одиниці випромінювання фотометричних величин

За основну фотометричну одиницю приймають одиницю силу світла, ця величина еталонна. Історія розвитку еталонної величини сили світла: спочатку це була свічка, потім фітильна лампа, а потім електрична лампа певних розмірів, конструкції і т.д. Конструкція, розміри та режим її живлення електроенергією були чітко стандартизовані. Встановлена таким чином одиниця сили світла має назву міжнародної свічки. В системі СІ одиниця називається – 1 кандела (кд). Зараз замість лампочки використовують повний випромінювач. Одиниці вимірювання інших фотометричних величин встановлюються на основі закономірного зв’язку цих величин із силою світла.

1. dФ = ІdW = 1 кд·1 ср=1 лм.

Люмен дорівнює світловому потоку в межах тілесного кута в 1 стерадіан від ізотропного джерела з силою світла в 1 кд.

2. І – кандела (кд) – це сила світла еталонного джерела.

3. .

За одиницю освітленості приймається люкс, який дорівнює освітленості, яку створює потік в 1 лм, та який рівномірно розповсюджується на площу в 1 м².

4. Світність вимірюється також у лм/м² (люкс).

5. .

1 ніт дорівнює яскравості рівномірної плоскої поверхні, яка рівномірно світиться та дає в нормальному до неї напрямку (і=0) силу світла в 1 канделу з площі в 1 м².

Існує зв’язок між R та В, це закон ЛамбертаR= πВ.

Порівняльна таблиця

Яскравість

Сприйняття світла можливо за допомогою:

1) ока;

2) фотоелементу;

3) термоелементу;

4) фотографічного методу та інше.

Вимірювання фотометричних величин

Вимірювання фотометричних величин проводяться або за допомогою візуальних спостережень (візуальна фотометрія), або за допомогою тієї або іншої сприймаючої апаратури (об’єктивна фотометрія) Тому перш за все необхідно ознайомитися з оком як сприймаючим світло апаратом, а також з іншими об’єктивними апаратами, що служать для сприйняття світла. Сітчаста оболонка, що має дуже складну будову, є розгалуженням волокон зорового нерва. Оптична система ока дає на сітчастій оболонці дійсне зображення предметів, які розглядаються. Інтенсивність відчуття визначається освітленістю, яку створює на сітчастій оболонці світловий потік, що потрапляє в око. Світлочутливими елементами є так звані палички і колбочки.

Палички і колбочки відіграють різну роль при виникненні зорового відчуття. Палички мають набагато більшу чутливість, ніж колбочки, але не дають можливості розрізняти кольори. Колірні відчуття викликаються лише при роздратуванні колбочок. Крім того, області сітківки, заповнені колбочками, дозволяють розрізняти значно більше деталей, ніж області, заповнені паличками. Відповідно до цього людина володіє двома різними зорами. Одним із них, пов’язаний із роздратуванням колбочок, діє при достатньо великих освітленостях, дозволяє розрізняти кольори і сприймати велике число деталей. Цей зір називається денним зором. Другий пов'язаний із роздратуванням паличок і називається смерковим зором. Оскільки палички розташовані переважно по периферії сітчастої оболонки, то його називають також периферичним зором. Зазвичай одночасно діють у тій чи іншій мірі обидва види зору, але при дуже малих освітленостях діє лише смерковий зір.

Око дозволяє з великим ступенем точності встановити однаковість освітленостей двох сусідніх полів, при однокольоровому світлі. Тому всі методи візуальної фотометрії зводяться до порівняння освітленостей.