Короткий термінологічний словник

Адаптація - пристосування людини до певних умов життєдіяльності.

Адаптація трудова - активне пристосування індивіда до змінюваної трудової ситуації.

Адаптація соціальна - вид взаємодії особи із соціальним середовищем, у ході якого відбувається погодження вимог та сподівань взаємодіючих сторін.

Адміністрація — (від. лат. administratio - управління, керівництво) - 1) сукупність розпорядчих і виконавчих органів державного управління; 2) керівний персонал органів самоуправління, закладів, підприємств або організацій, посадові особи в структурі управління.

Активність соціальна - всіляке прагнення особи, соціальної групи освоїти культурні зразки, соціальний досвід, норми моралі та поведінки, проявляючи соціальну творчість.

Акупунктура суспільства (соціальна, економічна, політична, духовно-культурна) - відчутні (уразливі) точки в певних сферах суспільного життя, які можуть майже за незначного впливу на них (діяння) справити вплив на все життя суспільства, його розвиток.

Анкета — тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сфор­мульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.

Аномія— стан соціальної системи, за якого значна частина громадян, знаючи про існування обов'язкових норм, ставиться до них негативно або байдуже.

Атрактори соціальні (політичні, економічні, духовно-культурні) (від лат аttraho - притягаючи до себе) — випадкові, такі, що само виникають.

Біфуркація(від лат bіfurkas) — роздвоєння, вилоподібне розділення соціальних, економічних, політичних явищ і процесів.

Валідність(обгрунтованість) інформації — відповідність результатів саме тим яви­щам і процесам, які передбачалося дослідити.

Велика соціальна група — численна за складом група людей, об'єднаних для спільної діяльності, але взаємодія між якими найбільш формальна.

Верифікація — перевірка, емпіричне підтвердження теоретичних положень науки шляхом зіставлення їх з об'єктами спостереження, чуттєвими даними, експериментом.

Вибіркова сукупність — певна кількість відібраних за суворими правилами еле­ментів генеральної сукупності.

Вибірковий метод — науково обгрунтований підхід, за результатами якого роб­лять висновки про об'єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його пев­ної частини.

Випадковість соціальна (політична, економічна) - непередбачені, такі, що самовиникають на основі внутрішніх причин, самоорганізовуються, явища і процеси, самостійний елемент (властивість) соціального життя, який впливає на нього конструктивно (позитивно) або деконструктивно (негативно).

Відхилення (негативний вибір) — небажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом.

Вільне інтерв'ю — тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації запитань.

Вірогідність соціального знання - істинність соціологічного знання, тобто його відповідність соціальній реальності, яку вивчають, пізнають людина і суспільство.

Вітчизняна соціологія - соціологічна думка, що виникла і розвивалася на території України за всі часи її історії та соціологія сучасної України як суверенної держави.

Включене спостереження - вид спостереження, за якого дослідник безпосеред­ньо включений у досліджуваний процес.

Власник-громадянин — особа, яка володіє правами власника, індивідуально привласнює дохід від власності, але сама безпосередньо не займається підприємницькою діяльністю.

Власник-підприємець - особа, яка володіє всіма правами власника-громадянина і здійснює підприємницьку діяльність.

Гендерна соціологія — галузь соціології, що вивчає закономірності диференціації чоловічих і жіночих ролей, статеві відмінності на всіх рівнях та їх вплив на людське існування, співіснування, на особливості соціальної організації.

Генеза соціології - "народження", поява соціології як особливої суспільної галузі знань, відмінної від соціальної філософії та інших гуманітарних наук і пов'язаної з ними.

Генеральна сукупність — обмежений територіальне і в часі об'єкт дослідження.

Географічна школа в соціології — натуралістичні вчення, які визнають головним у розвитку суспільства і народів їх географічне положення і природні умови.

Гіпотеза(від гр. Hypothesis - основа, припущення) - припущене судження про закономірні зв'язки явищ або про можливі випадкові, такі, що самовиникають, явища та процеси, вплив їх на соціальний розвиток. Наукова гіпотеза може бути сформульована тільки в результаті попереднього аналізу об'єкта дослідження. Гіпотеза перевіряється аналізом фактів, отриманих у процесі дослідження.

Гіпотеза в соціологічному дослідженні — обгрунтоване припущення про структу­ру, механізми функціонування і розвитку досліджуваного об'єкта.

Громадська думка — специфічний вияв масової свідомості, що виражається в оцінках (вербальних і невербальних) і характеризує ставлення людей до суспільне значущих подій і фактів.

Громадянське суспільство — сукупність неполітичних відносин, сфера спонтан­ного вияву інтересів і волі вільних індивідів та їхніх асоціацій, захищена законами від регламентації їх діяльності з боку державної влади.

Гуманізація праці — соціальної, політичної, економічної, духовно-культурної діяльності (гуманізм - від лат. humanus - людський, людяний) - це такий зміст та організація праці чи будь-якої діяльності, в яких визнається цінність людини як особистості, її права на вільний розвиток, на вияв та реалізацію своїх здібностей, утвердження блага людини як основного критерію оцінки суспільних відносин.

Двоякий соціальний ефект економічної свободи - свобода економічна, з одного боку, призводить до соціальної диференціації в суспільстві (ідея і принцип нерівності), а з другого - забезпечує зростання рівня життя та реальних доходів усіх членів суспільства (ідея рівності). Демократизація власності — широке залучення власників-громадян, передусім робітників підприємств, до участі в управлінні власністю, капіталом, виробництвом і доходами.

Девіантна (лат. (deviatіо — ухилення) поведінка — вчинок, дія людини, групи лю­дей, які не відповідають офіційно встановленим у суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).

Держава соціальна — держава, у якій законом закріплена і реально здійснюється справедлива, демократична, ефективна соціальна політика, здатна забезпечити кожному громадянинові умови ефективної праці, її справедливу оплату, захист соціальних та економічних прав та свобод людини, сучасний рівень добробуту та безпеки.

Диспозиція особистості — схильність особи до певного сприйняття умов діяльності та певної поведінки в цих умовах.

Диференціація соціальна (від лат. differentia – різниця) - соціальне розташування суспільства на соціальні групи, верстви, прошарки, клани, різниця в умовах та рівні їхнього життя.

Ділова гра— метод пошуку управлінських рішень шляхом імітації прийняття їх в умовах гри за певними правилами.

Доктрина соціальна (від лат doctrina - вчення) - вчення та/або інша соціальна теорія.

Екологічна політика - соціальна діяльність, спрямована на забезпечення еконо­мічних, соціальних і культурних умов, необхідних для гармонійного буття, збереження і відтворення довкілля.

Екологічна свідомість — індивідуальна і колективна (суспільна) здатність до усві­домлення нерозривного зв'язку людини з природою, залежності добробуту людей від цілісності природного середовища, вміння та звички діяти, не порушуючи зв'язків та кругообігів у природі.

Економічна активність - вияв індивідуальності, самореалізації особистості у сфері виробництва обміну та споживання, рівень її економічної взаємодії із зовнішнім се­редовищем.

Економічна діяльність людини - спосіб існування й розвитку людини в царині економіки, вияв її економічної активності; складний і багатоплановий процес взаємодії людини з існуючими виробничими відносинами.

Економічна культура - сукупність соціальних цінностей і норм, що є регулятором економічної поведінки і котрі виконують роль економічного розвитку (що сприяють або заважають економічній активності суб'єктів).

Економічна поведінка — система соціальних дій, пов'язаних з використанням різних за функціями і призначенням економічних цінностей (ресурсів) та зорієнто­ваних на отримання користі (вигоди, винагороди, прибутку) від їх обігу.

Економічна свідомість - погляди, потреби, інтереси, ідеї, уявлення і переконан­ня стосовно економічних процесів і явищ, ставлення до власності, економічної са­мостійності та ін.

Економічна соціологія - галузь соціології, котра вивчає взаємодію економічного і соціального розвитку, а також мотивацію поведінки індивіда у сфері економіки.

Економічний інтерес — усвідомлена економічна потреба людини, груп, спільнот, об'єктивні мотиви їх економічної діяльності.

Економічні соціальні ролі — виконувані соціальними суб'єктами функції, які виз­начаються їх місцем у системі економічних відносин/

Експертне опитування — різновид опитування, під час якого респондентами є ек­сперти — спеціалісти у певній галузі діяльності.

Електоральна соціологія — галузь соціологічної науки, яка займається вивченням політичної взаємодії суб'єктів суспільства шляхом аналізу механізмів їх політичної участі в житті соціуму, умов та особливостей об'єднання в політичні групи, політич­ної презентації інтересів у владній боротьбі тощо.

Емпіричні соціологічні дослідження — одна з форм вивчення дійсності, предметом аналізу якої є різноманітні дії, характеристики поведінки, погляди, настрої, потреби, інтереси, мотиви людей, соціальних груп і спільнот, відображення соціальної реаль­ності у фактах людської свідомості.

Ентропія соціальна — рівень хаотизованості соціальної системи або її елементів. Вивчення та аналіз соціальної ентропії забезпечує створення певної організації із хаосу.

Епістемологія - вчення про істинне, достеменне знання, теорія пізнання. Епістемологія виявляє також умови отримання вірогідних та істинних знань. Етика соціальної діяльності - сукупність моральних принципів, якими має керуватися соціолог під час своєї діяльності. Ці принципи є справою його сумління, проявом моральної позиції. Вони, проте, не повинні бути перешкодою до отримання об'єктивного, неупередженого знання. Етичні чинники соціального розвитку - рушійні сили розвитку соціальної сфери суспільства, пов'язані з впливом на соціальне життя етнічної свідомості, національної культури і поведінки націй (етносів).

Ескалація — поступове розширення, посилення, збільшення, загострення, на­приклад: ескалація кризи, ескалація конфлікту.

Етнічна ідентичність - відчуття взаємної тотожності, історичної, соціальної та культурної спільності у представників однієї етнічної групи.

Етнічний стереотип — стандартизований, стійкий, емоційно насичений, ціннісне визначений образ, уявлення про певний об'єкт, продукований під впливом конкретної етнічної культури, актуальний для представників окремої етнічної спільноти.

Етнос — усталена сукупність людей, яка історично склалася на певній території і має спільні, відносно стабільні особливості мови, культури й психіки, усвідомлення єдності та відмінності від інших подібних утворень (самосвідомість), зафіксоване у самоназві (етнонімі).

Етносоціологія — галузь соціології, що досліджує суть і функції різних етнічних спільнот (рід, плем'я, народність, нація) з метою з'ясування загальних закономірно­стей їх взаємодії та вироблення механізмів включення в існуючу систему соціальних відносин.

Жіноча домінантна в соціальній сфері - панування жіночої праці в соціальній сфері життєдіяльності суспільства на основі стійкого закріплення за жінкою певних видів соціальної діяльності (дошкільне виховання, освіта, охорона здоров'я тощо) як результат поділу праці між статтями.

Завдання соціологічного дослідження —логічно сформульовані настанови, вказів­ки, послідовне вирішення яких конкретизує поставлену мету і забезпечує її реаліза­цію.

Загальнотеоретична соціологія - вищий рівень достовірного, узагальнюючого знання про соціальні процеси, формування та розвиток соціальних відносин, зако­номірності соціального життя.

Зайнятість населення — діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особис­тих і суспільних потреб, яка є джерелом доходу.

Зайнятість населення - соціально-економічна категорія, що характеризує включеність населення в суспільне виробництво.

Засоби масової інформації — соціальні інститути (преса, радіо, телебачення, Інтернет, видавництва тощо), що забезпечують збирання, обробку та масове по­ширення інформації.

Звичай— встановлений спосіб поведінки, з яким пов'язані певні моральні цінності, порушення яких викликає негативні санкції.

Звичка — встановлений спосіб поведінки у певних ситуаціях, який не викликає негативної реакції.

Зміст праці — узагальнена характеристика процесу праці, яка враховує різно­манітні функції праці, види трудових операцій, поділ виробничої діяльності за галу­зями, фізичне та інтелектуальне навантаження учасників процесу праці, ступінь са­мостійності працівника у регулюванні послідовності трудових операцій, наявність або відсутність новизни, творчості, складність, технічну оснащеність праці тощо.

Індустріальна соціологія - галузь американської (прагматичної) соціології, що вивчає соціальну структуру і соціально-трудові відносини в індустріальному виробництві.

Інновація— комплексний процес створення, поширення та використання ново­го практичного засобу (нововведення) для задоволення людських потреб, а також пов'язані з цим нововведенням зміни в соціальному середовищі.

Інститут соціальний - історично сформовані, стійкі форми організації і регулювання соціального життя людей; сукупність формальних і неформальних правил, норм, установок, що регулюють різноманітні сфери людської діяльності та організують їх у систему (економічні, політичні, духовно-культурні, сімейні інститути).

Інституціалізація — процес виникнення і становлення соціальних інститутів як ключових структурних елементів суспільства.

Інтерв'ю — цілеспрямована бесіда, мета якої — одержати відповіді на запитання, передбачені програмою дослідження.

Інтерналізація (інтеріоризація) — засвоєння індивідом вироблених суспільством і різними групами норм, цінностей, установок, стереотипів, уявлень тощо.

Категорія аналізу - загальні, ключові поняття, які відповідають дослідницьким завданням.

Квантифікація (віл лат. quantum) — "вимірювання" соціальних характеристик. Квантифікація у соціології передбачає розташування на шкалі вимірювання, сконструйованій соціологом, еталонів вимірювані (використання шкал). При вимірюванні використовуються також індекси -якісно-кількісні характеристики й показники, які дають можливість урахувати співвідношення позитивних та негативних оцінок.

Клімат соціально-психологічний - соціально-психологічний стан колективу, характер цінних орієнтацій, між особових відносин і взаємних очікувань у ньому.

Коеволюція — отримання соціальної (економічної, політичної, культурної) еволюції як незворотного історичного процесу. В будь-якому соціологічному дослідженні, поряд з іншими завданнями, потрібно виявити й проаналізувати чинники, що стримують природно-історичну еволюцію явища або процесу, які є об'єктами дослідження.

Колектив трудовий — відносно компактна організована група людей, об'єднаних спільною працею, що здійснюється в межах певної форми власності, й відносинами співробітництва, взаємодопомоги і взаємної відповідальності, інтересами, цінностями, орієнтаціями, установками і нормами поведінки.

Комунікація — передавання інформації від однієї системи до іншої за допомогою сигналів чи спеціальних матеріальних носіїв.

Конфлікт — соціальний процес, у якому індивід чи група прагнуть досягнення власних цілей (задоволення потреб, реалізації інтересів) шляхом усунення, знищен­ня чи підпорядкування собі іншого індивіда або групи з близькими чи ідентичними цілями.

Кореляція —визначення функціональних зв'язків між двомаознаками соціальних об'єктів.

Культура— сукупність наукового знання, практичних навичок, побутової й тео­ретичної свідомості, високої духовності, необхідних для розвитку суспільства і лю­дини, формування особистості.

Культура особистості — сукупність соціальних норм і цінностей, якими вона ке­рується в процесі практичної діяльності.

Макросоціологія — наука про основні структури суспільства, суспільство зага­лом.

Мала соціальна група — нечисленна за складом соціальна група, учасники якої об'єднані спільною діяльністю і перебувають у безпосередньому стійкому особисто­му спілкуванні, що є основою для виникнення як емоційних стосунків, так і особли­вих групових цінностей і норм поведінки.

Маргіналізація— втрата особистістю належності до певної соціальної групи, норм і цінностей відповідної субкультури без входження до іншої.

Масова інформація — стереотипізована інформація, яка оперативно та регулярно поширюється на велику аудиторію.

Масова комунікація — систематичне та одночасне поширення однотипних по­відомлень у великих аудиторіях з метою інформування та здійснення ідеологічного, політичного, економічного, психологічного, організаційного впливу на думки, оці­нки і поведінку людей.

Медіація — оптимізація за допомогою третьої сторони процесу пошуку вирішен­ня проблеми задля припинення конфлікту.

Менеджер — професійний управлінський працівник, який наймається власни­ком підприємства, компанії тощо для керівництва виробничим процесом, відноси­нами між його учасниками.

Менеджеризм- управлінська доктрина, яка розкриває роль управлінців у суспільному розвитку, розмежовуючи функції власності та управління.

Метод — головний спосіб, який дослідник застосовує для збирання, обробки та аналізу даних.

Методи соціологічного дослідження — головні способи, правила збору, опрацювання та аналізу інформації. До методів збору соціологічної інформації належать: групування та класифікація, типологізація, порівняльний аналіз (у тому числі історико-порівняльний), моделювання, експеримент та інші.

Методика —послідовна і взаємозалежна сукупність технічних прийомів, операцій, пов'язаних з конкретним методом.

Методологічні стратегії в соціології - головні типи найпоширеніших у соціології методологічних підходів, які визначаються рівнем освіти та науки в конкретному суспільстві, здатність наукового узагальнення та визначення напрямів і методів соціологічного аналізу існуючої соціальної реальності та перспектив розвитку суспільства загалом або окремих його сфер, Методологія соціологічна — сукупність закономірностей, принципів і методів соціального пізнання та вчення про них, яке забезпечує отримання достовірних наукових соціологічних знань та грамотну, ефективну соціальну діяльність. Загальну основу сучасної методології соціологічної становлять діалектика і синергетика.

Механіцизм у соціології - одна з крайніх форм позитивізму, що виникла в XIX ст., основна суть якої - прагнення, використовуючи фізичну термінологію, трактувати закономірності функціонування й розвитку суспільства суто механістичними закономірностями та розуміння суспільства як механічного агрегату.

Міграція — процес зміни постійного місця проживання індивідів чи соціальних груп, їх переміщення в інший район чи іншу країну, а також переселення з села в місто або навпаки.

Мікросоціологія— наука, яка вивчає повсякденну поведінку людей.

Модель у соціальному прогнозуванні — спрощене математичне уявлення про пев­ний суспільний процес.

Модернізація — система науково-методичних засобів дослідження особливостей і напрямів соціальних змін; механізм забезпечення здатності соціальних систем до вдосконалення.

Мотив- свідомий збуджувач поведінки та діяльності людини, спрямованої на задоволення різноманітних (матеріальних, соціальних, духовних) потреб.

Мотивація— спонукання до активності в діяльності суб'єкта, пов'язане з намаганням задовольнити певні потреби.

Мотивація трудової діяльності — внутрішня спонука до трудової діяльності з ме­тою досягнення певних цілей, зацікавленість у такій діяльності.

Надійність інформації — адекватність одержаних результатів дослідження со­ціальній ситуації.

Народність- мовна, територіальна та культурна сукупність людей, яка склалася історично і передує нації.

Натуралізм у соціології — напрям у соціології, представники якого прагнуть зрозу­міти соціальне через біологічне, природне. Пояснює розвиток суспільства різними при­родними чинниками — кліматичними умовами, географічним середовищем, біологіч­ними і расовими особливостями людей тощо.

Наукове знання — вірогідне, "неупереджене" знання, яке досягається специфічними способами, засобами, що забезпечують нейтралізацію суб'єктивності та упередженості. Сукупність цих способів і критерії науковості змінюються у міру еволюції науки та суспільства. Наукове управління - свідоме використання суб'єктом управління відносин влади, матеріальних і людських ресурсів, наукових знань для отримання результатів, у яких якнайповніше реалізується мета.

Націоналізм— теорія і практика етнічних відносин, які грунтуються на самоідентифікації нації у вирішенні своїх проблем, реалізуються у різноманітних формах діяль­ності, зумовлених специфікою економічного, політичного, духовного розвитку краї­ни, традиціями, суспільною психологією тощо.

Національне питання — форма відкритої постановки в суспільстві проблеми роз­витку націй, національних відносин (територіальних, екологічних, економічних, політичних, правових, мовнихтощо).

Нація — особлива історична сукупність людей, що характеризується спільністю походження, мови, території, економічного становища, психічного стану та культу­ри, що виявляються в єдиній етнічній свідомості та самосвідомості.

Нелінейність - нелінійна (непряма) залежність виникаючих соціальних процесів від інших елементів соціальної реальності.

Норма соціальна — визнане правило, зразок поведінки чи дій індивідів, соціаль­них груп.

Нормативний прогноз — передбачення бажаного стану явищ на базі попередньо визначених норм, ідеалів, цілей.

Нуклеарна сім'я — проста сім'я, що складається з подружньої пари з дітьми чи без дітей або одного з батьків зі своїми дітьми, які не перебувають у шлюбі.

Обгрунтованість інструменту вимірювання — ступінь відповідності зареєстрованих у процесі вимірювання характеристик, а також характеристик, які планувалось ви­міряти.

Об'єкт соціологічного дослідження - певна соціальна реальність, яка потребує цілеспрямованого вивчення (соціальні спільноти, суб'єкти, процеси в їх конкретних, відносно завершених станах та взаємодії).

Одиниці спостереження — елементи вибіркової сукупності, які підлягають обсте­женню.

Опитування— метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-пси­хологічного спілкування соціолога і респондента (опитуваного) шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання.

Органічна школа в соціології — натуралістичні вчення, які розглядають суспіль­ство уподібненим живому організму, а соціальну диференціацію суспільства—як ана­логічний розподіл функцій між різними органами живого організму.

Парадигма — теоретичні схеми, моделі, диспозиції, інші пізнавальні регулятиви, які слугують еталоном, взірцем або напрямом при вирішенні проблем.

Патерналізм - 1) концепція, що обґрунтовує соціальну політику в галузі трудо­вих відносин; виявляється в показній «благодійності»; 2) політика великих держав, спрямована на поневолення економічно слаборозвинутих країн під виглядом «піл ку­вання про слабкі народи».

Первинна соціологічна інформація — дані, отримані під час соціологічного дослід­ження, які підлягають подальшій обробці й узагальненню.

Передбачення - обгрунтоване припущення про майбутній стан явищ природи і суспільства або про явища, невідомі вданий час, але які піддаються виявленню.

Питальник — документ, в якому сформульовані й тематично згруповані запитання, передбачено місце для записів відповідей на них.

Планування соціального розвитку - метод соціального управління, за якого беруться до уваги соціально-економічні наслідки техно-економічного розвитку, визначаються перспективи змін, виявляються резерви виробництва, здійснюється політика сприяння досягненню соціальних цілей. Плинність кадрів — соціально-економічний процес зміни персонального складу трудових організацій, що впливає на життя трудових колективів, суспільства загалом.

Плюралізм— множинність думок, поглядів, напрямів, партій тощо як фундамен­тальний принцип будови правового суспільства.

Поведінка —форма діяльності, реакція на соціальне середовище чи на дію іншої людини.

Повсякденне знання — формується у процесі повсякденного життя людей, їхньої практичної діяльності. Повсякденне знання характеризується емоційністю й часто суперечливістю. Воно не відокремлене від оцінки та ставлення людей до об'єкта знання. На відміну від спеціалізованого знання, знання повсякденне не вимагає для його здобуття оволодіння спеціальними пізнавальними засобами, які використовують у процесі навчання. Поділ праці - диференціація видів трудової діяльності, що відбувається в суспільстві в процесі історичного розвитку.

поглядів у системі відносин людей, соціальних інститутів, суспільства в цілому, що характеризується посиленням протилежних тенденцій та інтересів соціальних спільної-та індивідів.

Позанаукові форми знання — багатоманіття різновидів знання, які здобуваються відмінними від наукових способами і методами пізнання. До позанаукового належать не тільки повсякденне, художнє та гуманітарне знання, які передбачають емоційність і співпереживання, а й такий раціональний, теоретичний різновид знання, як філософія. Отримання цих різновидів знання не пов'язане зі специфічними засобами нейтралізації "упередженості". Понад те, така мета в цих випадках не висувається.

Позитивізм — філософська течія, представники якої єдиним джерелом знання вважали емпіричні (засновані на чуттєвому досвіді) дані, заперечували пізнавальну цінність теоретичного мислення, філософських знань.

Політика— галузь відносин між соціальними суб'єктами (класами, соціальними групами, політичними партіями, окремими особами, національними спільнотами, державами) щодо здійснення (використання, розподілу, завоювання) політичної вла­ди.

Політичне поле — проекція соціального простору на взаємодію суб'єктів влади.

Польове спостереження — метод дослідження, який проводиться у реальній життєвій ситуації.

Помилка репрезентативності — відхилення вибіркової сукупності за певними ха­рактеристиками від генеральної сукупності.

Попередження конфліктів — організація життєдіяльності суспільства, соціальної спільноти, яка мінімізує вірогідність суперечностей між його суб'єктами.

Пошукове спостереження — метод дослідження, який використовують з метою соціологічної розвідки, пошуку фактів, що визначають коригування теми дослідження на стадії діагностичного експерименту.

Пошуковий прогноз — передбачення розвитку явищ шляхом умовного продовжен­ня в майбутнє тенденцій, які переважали у минулому і домінують нині, абстрагую­чись від планів, проектів, програм, управлінських рішень, які можуть змінити існу­ючі тенденції, спричинити самоздійснення чи самозруйнування прогнозу.

Правова поведінка — соціальнозначуща поведінка суб'єктів, передбачена норма­ми права, підконтрольна свідомості та волі й має юридичні наслідки.

Правовий нігілізм — правове безкультур'я, відкидання або ігнорування права, юридичних норм, правових цінностей, зневажливе ставлення до правових тра­дицій.

Праця - фундаментальна форма діяльності людини, що створює всю сукупність предметів, необхідних для задоволення її потреб.

Предмет соціології — характеризується тими аспектами спільного життя, які перебувають у полі зору соціолога. Сукупність цих аспектів (властивостей, відносин, їх поєднання) зумовлює предмет соціології, притаманний їй специфічний кут зору, під яким вона розглядає та аналізує життя людини в суспільстві. Предмет соціології змінюється в результаті впливу суспільства на соціологічне знання, а також у процесі внутрішніх змін останнього.

Предмет соціологічного дослідження — найбільш значимі з теоретичної або прак­тичної точки зору певні особливості, сторони об'єкта, які необхідно дослідити.

Принципи соціологічного дослідження (від лат. ргіcipum - засада) - головні засади, на яких будується соціологічне дослідження. До таких принципів належать загальнонаукові принципи - детермінізму (від лат. determinate - визначити) та генералізації (узагальнення).

Пристосування - прийняття індивідом чи групою культурних норм, цінностей та еталонів нового середовища, якщо норми й цінності, засвоєні у попередньому сере­довищі, не задовольняють потреби, не створюють прийнятої поведінки.

Проблема - це питання, на яке слід відповісти, але знань для відповіді бракує. Невипадково "проблема" у перекладі з грецької буквально означає "перешкода, ускладнення". Засадничим стосовно проблеми є суперечність між потребами та можливостями їх задоволення тощо.

Прогноз — ймовірне судження про стан певного явища в майбутньому.

Прогнозування конфліктів — доказове припущення можливості їх виникнення та розвитку.

Прогностика— науковадисципліна, предметом якої є дослідження закономірно­стей і способів прогнозування.

Промислова соціологія - один із напрямів соціології праці, що вивчає проблеми праці у специфічній сфері матеріального виробництва промисловості.

Протосоціологія - термін, який позначає зародковий стан соціології, тривалість процесу її становлення та оформлення у самостійну науку про суспільство, відмінну від соціальної філософії.

Професійна адаптація — пристосування, звикання людини до умов професійної діяльності, засвоєння нею виробничо-технічних та соціальних норм поведінки, необхідних для виконання відповідних трудових функцій.

Професійний кодекс соціолога — сукупність правил, які регламентують різні види соціологічної діяльності. Правила виробляються й приймаються суспільними і державними соціологічними організаціями та товариствами.

Професіоналізація соціології — означає інституціоналізацію соціологічної освіти, підготовку у вищих навчальних закладах дипломованих фахівців - соціологів. Підготовка соціологів здійснюється на підставі Держстандарту, відповідно до якого визначається, що повинен знати соціолог, що він повинен уміти та на яких посадах може працювати.

Процедура — загальна система дій дослідника, засоби організації та проведення дослідження, послідовність операцій тощо.

Психологізм у соціології — методологічна орієнтація соціологічних шкіл, для яких характерне прагнення пояснити соціальні явища і процеси тільки на основі психо­логічних даних.

Районування генеральної сукупності — процес поділу досліджуваного об'єкта на складові відповідно до мети і завдань дослідження.

Расово-антропологічна школа в соціології - натуралістичні вчення, що інтерпре­тують суспільний розвиток у поняття "спадковості", "расового відбору", боротьби "вищих" і "нижчих" рас.

реальними спонукальними мотивами і причинами економічних дій людини, її

Регрес — тип розвитку, для якого характерним є перехід від вищого до нижчого.

Редукціонізм соціальний — зведення в аналізі реальних соціальних явищ і процесів складного до більш простого,

Репрезентативність - представництво - властивість вибіркової сукупності, яка свідчить про відповідність останньої сукупності генеральній. Репрезентативність означає, що вибірка здійснена правильно, згідно з наявними статистичними процедурами.

Репрезентативність вибірки — властивість вибіркової сукупності відтворювати ос­новні характеристики генеральної сукупності.

Респондент — особа, яка є джерелом, комунікатором соціальної інформації під час опитування.

Референтна група — соціальна група, на яку індивід орієнтує свою поведінку, до якої належав у минулому, належить у конкретний час, прагне належати в майбутньо­му.

Римський клуб — міжнародна неурядова організація, заснована в 1968 р. у Римі групою вчених-економістів, громадських діячів, представників ділових кіл, служ­бовців національних та міжнародних організацій з метою глибокого пізнання гло­бальних проблем планетарної системи людської життєдіяльності.

Ринок праці — певна система суспільних відносин, які узгоджують інтереси робо­тодавців і найманих працівників.

Санкція— стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної для забез­печення внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя.

Сегрегація — спроби збереження власної етнокультурної спадщини за різкого зву­ження контактів з представниками інших національних утворень.

Середні верстви —сукупність суспільних груп, які займають проміжне становище щодо основних класів суспільства.

Середовище соціальне — сукупність економічних, політичних, соціальних, куль­турних, духовних, територіальних умов життєдіяльності людини, Ідо впливають на його свідомість та поведінку.

Синергетика— наука про випадкові, такі, що самовиникають, самоорганізуються, самоуправляються, процеси і явища. Синергетика поряд з діалектикою є загальною методологією.

Система соціальна - особливий клас систем (поряд з технічними, біологічними, кібернетичними та ін.), елементний склад яких становлять люди, стосунки, що ви­никають між ними.

Система соціологічного знання — сукупність взаємопов'язаних, функціонально визначених структурних елементів соціологічної науки (історія соціології, загальні соціологічні теорії, галузева соціологія).

Систематичні помилки — помилки, які виникають внаслідок неправильних вихі­дних статистичних даних про параметри контрольних ознак генеральної сукупності, занадто малого обсягу вибірки, хибного застосування способу відбору одиниць ана­лізу тощо.

Складна сім'я — сім'я, що складається з кількох об'єднаних родинними взаєми­нами нуклеарних сімей, кожна з яких може бути повною або неповною і включати також родичів подружжя по прямій чи бічній лінії.

Соціалізація — процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи со­ціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом за­своєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких фор­муються соціальне значущі риси особистості.

Соціальна спільнота - реально існуюча, емпірично фіксована сукупність індивідів, що відрізняються відповідною цілісністю і виступають самостійними об'єктами соціальної дії, поведінки.