У процесі підготовки та проведення класної години доречно дотримуватися певних правил

1. Проводьте класні години систематично.

2. Не влаштовуйте на класних годинах педагогічних "розборок" випадків життєдіяльності учнів, що накопичилися впро­довж певного часу.

3. На кожну годину виносьте розгляд питання, яке цікавить учнів, сприяє задоволенню їх інтересів.

4. Складайте план проведення класної години.

5. Добирайте для класної години цікавий матеріал, який спонукав би учнів до вільного висловлювання своїх думок.

6. Забезпечуйте мажорний тон у спілкуванні учнів.

7. Заохочуйте учнів до вільного висловлювання своїх думок, не дорікайте їм за помилковість суджень.

8. Враховуйте особливості соціально-психічного розвитку дітей певного віку.

9. Створюйте умови для психічного і соціального розвитку школярів у процесі вільного спілкування.

10. Навчайте учнів ставити запитання, слухати відповіді, спілкуватися, виховуйте у них терпимість.

11. Поважайте думки усіх вихованців, особливо нестандартні.

12. Залучайте всіх учнів до розмови, не залишайте поза ува­гою несміливих.

13. Вивчайте інтереси учнів для визначення подальших тем класних годин.

14. Не обмежуйте проведення класних годин стінами клас­ної кімнати. Проводьте їх в музеях, на природі, за місцем праці батьків та ін.

Етична бесіда— форма виховної роботи, спрямована на фор­мування в учнів умінь і навичок моральної поведінки, оволодіння загальнолюдськими і національними морально-духовними цінностями.

В реальній дійсності повідомлення і пояснення знань про моральні норми і правила відбуваються постійно: під час на­вчання, у щоденному житті й діяльності школярів. У сукуп­ності різноманітні джерела: реальна дійсність, перебування ди­тини в сім'ї, навчальна робота на уроці, зміст освіти, засоби ма­сової інформації та ін. — дають багатий матеріал про зміст загальнолюдської і національної моралі. Але цей процес но­сить дещо стихійний характер, не повною мірою сприяє форму­ванню істинних моральних переконань. У дітей різних вікових груп нерідко під впливом стихійності складаються хибні уявлення про моральні цінності. Тому в процесі навчально-вихов­ної роботи з дітьми шкільного віку необхідно надати цьому процесу науково обґрунтованої системності, щоб сформувати в учнів надійний фундамент моральних цінностей.

Зрозуміло, що в ідеалі моральні норми і вміння мають закла­датися в сім'ї. Та, на жаль, сім'ї неоднорідні з погляду психолого-педагогічної культури, більшість з них не готові до копіткої роботи з морального виховання своїх дітей. До того ж система виховання, що існувала раніше, ґрунтувалася на засадах пар­тійно-класової моралі, не визначаючи загальнолюдських і на­ціональних моральних цінностей. Ось чому в системі освітньо-виховної роботи школи питання оволодіння учнями теоретич­ними знаннями моралі, що ґрунтується на загальнолюдських і національних духовних цінностях, має посісти провідне місце. Адже цінність людини визначається передусім її моральним багатством. Здобуті у школі знання часто забуваються завдяки особливостям людської пам'яті. Дорослу людину, колишнього вихованця школи майже ніхто не запитує про основний закон гідростатики, формулу бензолу, перший чи другий закон Менде­ля. Але життя для кожної людини, де б вона не жила і чим би не займалася, влаштовує на кожному кроці своєрідний екзамен на моральну стійкість, на рівень володіннями моральними цінно­стями — гуманність, доброту, чесність, правдивість, національну гідність, дисциплінованість і багато іншого.

На жаль, у школі і нині немає головної дисципліни — науки про мораль. Тому класному керівникові доводиться виконува­ти функцію навчителя моральності, належно систематизував­ши цей процес на весь період навчання учнів у загальноосвітній школі. Важливою формою у цій системі в першу чергу мають бути бесіди.

В основі бесіди лежить прийом діалогу. У процесі етичних бесід відбувається узагальнення дитячих спостережень, особи­стих вражень і переживань, певних знань морально-етичних норм. Таким чином на основі "первинного" матеріалу відбу­вається поступове сходження до нових моральних якостей.

У системі підготовки і проведення етичних бесід варто до­тримуватися певних методичних правил.

1. Бесіди проводить класний керівник або вихователь групи продовженого дня.

2. Тривалість бесіди залежить від віку учнів: 1—4 класи — 25—ЗО хвилин, 5—7 класи — ЗО—40 хвилин, 8—11 класи — до 45 хвилин.

3. Підготовка до бесіди має тривати 5—6 днів.

4. Тема бесіди залежить від віку учнів, рівня розвитку пер­винного колективу, стилю взаємин в колективі, соціально-еко­номічних умов у суспільстві.

5. Проведення бесід містить такі основні етапи: підготовчий, проведення бесіди, наступна діяльність школярів, оцінка вчите­лем рівня сформованості моральних норм і навичок.

6. Залучення усіх дітей до висловлення власних думок щодо певних моральних понять.

7. Необхідно стимулювати школярів до виявлення соціаль­ної активності під час бесіди.

8. Використовувати цікавий матеріал, педагогічні ситуації, які б спонукали школярів до активної емоційно-розумової діяльності.

9. Продумувати логічно доцільний план бесіди, виділяти опорні моральні поняття, які мають стати основою формування у школярів моральних вмінь і звичок.

10. Визначити для учнів, з урахуванням їх індивідуальних можливостей, конкретні завдання для підготовки до бесіди, які викликали б у них певний інтерес.

11. Після завершення бесіди класний керівник має уважно проаналізувати особливості впливу бесіди на поведінку вихо­ванців, класного колективу в цілому.

12. Не припиняти роботу вихованців навколо теми бесіди. Давати домашні завдання, залучати учнів до колективної робо­ти над матеріалом, що стосується теми (пошуки нових матері­алів, підготовка тематичних газет, альбомів та ін).

У розвитку школярів настає такий період, коли вони не задо­вольняються інформацією класного керівника про правила і норми поведінки. Підвищується рівень соціального розвитку юнаків і дівчат, формуються такі важливі якості, як самооцінка, критичність, соціальна активність, прагнення самостійно розі­братися у складних обставинах моральних категорій, можна спо­стерігати здатність до філософського мислення. Саме тому стар­шокласники у системі виховання схильні до участі у такій цікавій формі позакласної роботи, як диспут.

Диспут — це усний публічний спір при обговоренні науко­вих, політичних, моральних проблем з метою пошуків істини.

У системі виховання школярів під спором (суперечкою) розу­міють будь-яке зіткнення думок, розбіжність у поглядах на певне коло питань, проблем, словесну боротьбу, коли кожен з опонентів відстоює свою правоту. Є й інші слова для означення цього яви­ща: дискусія, дебати.

На характер суперечки впливає багато факторів:

ü тема диспу­ту,

ü його мета,

ü соціально-моральна значимість предмета супереч­ки,

ü кількість учасників,

ü форми і методи проведення.

Предметом суперечки в учнівському диспуті найчастіше є загальнолюдські й національні моральні цінності, які по-справж­ньому цікавлять школярів.

На специфіку диспуту має вплив кількість осіб, які беруть участь в обговоренні проблемних питань. Тут можна виділити три основні групи:

¾ суперечка-монолог (людина сперечається сама з собою, це так звана внутрішня суперечка);

¾ суперечка-діалог (полемізують дві особи);

¾ суперечка-полілог (ведеться кількома або багатьма особами).

У свою чергу, суперечка-діалог може бути масовою (у суперечці беруть участь всі особи) і груповою (спе­речається група учнів у присутності всіх учасників).

Доцільно розрізняти організовані й неорганізовані супереч­ки (диспути), стихійні. Класний керівник передусім має турбу­ватися про залучення учнів до організованого диспуту. Усі стар­шокласники повинні пройти через цю школу соціального становлення. Лише після такої школи молода людина оволодіє належним досвідом, аби брати участь у стихійних диспутах і мати надію на успіх.

Успіх і ефективність диспуту залежать від наступних умов:

ü кількість учасників (оптимальною є група 15—20 осіб);

ü учасники мають бути членами одного колективу;

ü учасники мають добре знати один одного;

ü слід зважати на особливості темпераменту та характеру;

ü позитивна емоційна атмосфера у колективі;

ü у підготовці й проведенні диспуту повинні брати участь всі учні;

ü тема диспуту має бути серйозною, спонукати учасників до роздумів, викликати бажання віднайти істину;

ü заздалегідь визначити обмежене коло питань (5-6);

ü слід подбати про створення обстановки особливої урочистості цього дійства: гарно прибрана кімната, святковий одяг учнів, квіти, пристосування для використання музики, слайдів тощо;

ü перед диспутом учні повинні відпочити від занять;

ü не варто обмежувати диспут часовими рамками (45 хвилин), тривалість диспуту залежить від теми, активності учасників, ситуації, позитивного емоційного стану;

ü на початку диспуту ведучим має бути учитель, з часом функція ведучого передається одному із членів колективу;

ü важливо, щоб учні добре знали правила диспуту і дотриму­валися їх (ці правила варто написати на плакаті, завчасно по­яснити вихованцям їх вимоги і кожного разу розміщувати на видному місці в кімнаті, де проходить диспут);

ü диспут проводиться в особливій атмосфері - столи поставлені колом, веду­чий сидить у цьому ж колі, гарно прибрана кімната, святковий одяг учнів, квіти, пристосування для використання музики, слайдів тощо

Етапи підготовки диспуту

1) вибір теми

2) визначення питань для обговорення

3) добір літератури

4) опрацювання разом з учнями рекомендованої літератури