Еволюція антропогенної діяльності

Близько 5 млрд. років тому сформувалася літосфера. Первинний океан виник, близько 4 млрд. років тому, оскільки найдавніші осадові породи, утворення яких можливе в той час тільки у воді, мають вік 3,9 млрд. років. Найдавніші рештки мікроорганізмів знайдено в гірських породах, датованих 3,2 млрд. років тому. Три млрд. років тому температура повітря досягала 70⁰ С і за таких умов могли існувати лише бактерії та синьо-зелені водорості. Бурхливий розвиток органічного світу на Землі, освоєння рослинами і тваринами континентів відбулося лише 0,5-0,4 млрд. років тому. Розвиток рослинності зумовив збільшення кисню в атмосфері та поживних речовин в ґрунтах, а також появу великих тварин. Активно змінювався склад поверхні Землі, атмосфери, гідросфери, виникла біосфера. Для утворення біосфери вирішальне значення мала поява на Землі рослинності, яка містить хлорофіл. Подальший процес еволюції живих організмів призвів до появи людини. З появою людей на Землі почався вплив їхньої діяльності на кругообіг речовин та енергетичний обмін у біосфері. На відміну від інших організмів людина - це особливий біологічний вид, який впливає на природу не лише своїми процесами обміну речовин у живій природі, тобто біологічним обміном речовин, а й трудовою діяльністю. Вплив її пов’язаний не тільки з ростом народонаселення, а й з її технічною оснащеністю та вмінням організовувати працю.

Умовно в історії взаємовідносин людського суспільства та природи можна виділити такі етапи, які відрізняються масштабами антропогенного впливу на навколишнє природне середовище. Початок першого етапу розпочинається близько 200 тис. років тому з появою на планеті перших людей сучасного типу. Вплив на природу наших далеких предків у палеоліті був обмеженим. Відбувалося накопичення знань про природу, пристосування людей до природи. Вогонь був першим технічним завоюванням людини. Використання вогню для загону й вилову дичини спричинило 100 тис. років тому виникнення першої екологічної кризи в біосфері, яка пов’язана з руйнуванням рослинного й тваринного світу в різних районах земної кулі. На місці лісів у західній частині Африки та Південно-Східної Азії з’явились савани. Так само близько 20 тис. років тому індійці Північної Америки створили прерії - випалили ліси під пасовиська для бізонів.

Другий етап взаємовідносин суспільства та природи тривав близько 40 тис. років від початку палеоліту до середини XIX ст. В цей період відбувається розвиток сільського господарства, яке супроводжується викоріненням рослинного покрову на значних площах і вирощуванням незначної кількості відібраних людиною видів, які найбільш придатні для харчування. Це призвело до бездумного масового винищення лісів на величезних територіях. Так, тільки в Китаї нині 5% площі вкрито лісами, тоді як на початок неоліту вони займали не менш як 90% території. Невміле використання земель, зрошення непридатних для цього ґрунтів, нищівне випасання на пасовиськах мали катастрофічні наслідки для врожайності Землі. Це сприяло перетворенню родючих земель на безплідні пустелі. Нині там, де була колись колиска нашої цивілізації (південь Палестини, північні райони Сирії і Месопотамії) ще 10 тис. років тому буяли родючі ниви та пасовиська, поступово були винищені ліси, деградували ґрунти і утворилися пустелі.

Третій етап (початок XІX ст. – перша половина XX ст.) – час бурхливого розвитку фізики, техніки, винайдення парового двигуна, електричного мотора, атомної енергії. Основними принципами розвитку суспільства на той час були боротьба з природою, її підкорення, панування над нею та впевненість, що природні ресурси невичерпні. Цей період можна назвати періодом активного використання людиною ресурсів, взаємодії з природою. Глобальний тиск на довкілля був незначним і локальним.

Четвертий етап взаємодії суспільства та природи розпочався з середини XX ст. після закінчення другої світової війни, яка стимулювала різкий стрибок у розвитку науки і техніки. Це період активного розвитку локальних і регіональних екологічних криз, протистояння природи та людського суспільства, хижацької експлуатації всіх природних ресурсів. Він характеризується розвитком глобальної екологічної кризи.

На території нашої держави екологічна криза почала проявлятися ще з середини
50-х років. Саме цей час умовно можна вважати за початок безконтрольного періоду експлуатації природи, а отже, і її забруднення. Сьогодні екологічнуситуацію в Україні не можна вважати задовільною. За даними Держкомстату (2000 р.) щорічно у повітря, водні та земельні ресурси країни надходить від 60 до 100 млн. т. шкідливих речовин. Майже третина води, що надходить у поверхневі водні об’єкти, забруднена, п’ята частина шкідливих речовин, що потрапляють у довкілля зі стаціонарних джерел, надходять у повітряний басейн, дві третини утворених токсичних відходів осідають у навколишньому середовищі.

Протягом 2000 р. у повітряний басейн, води, ґрунти та на земну поверхню потрапило близько 65 млн. т. небезпечних речовин, з них понад три чверті припало на токсичні відходи. У розрахунку на 1км² території країни в повітря викинуто 9,7 т. шкідливих речовин, а надходження токсичних відходів становить 4,9 тис. т. що перевищує показники розвинутих країн у кілька разів. Надходження забрудників у розрахунку на душу населення становить: в атмосферу - 119 кг, в поверхневі води - 184 кг, у ґрунти та земну поверхню - 998 кг.

У 41 з 45 великих міст України концентрація шкідливих речовин у повітряному басейні значно перевищує допустимі норми. Найбільш забруднені міста - Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Маріуполь, Дніпродзержинськ, Керч, Макіївка, Кривий Ріг.

Біля 20 млн. га. земельних угідь в Україні вражені ерозією внаслідок надмірної інтенсифікації вирощування сільськогосподарських культур і нераціонального обробітку ґрунту. Від ерозії в Україні орні землі щорічно втрачають 18 млн. т. гумусу. Якщо ще
90 років тому українські чорноземи мали вміст 18% гумусу, то на сьогодні його вміст складає десь біля 3%.

Понад 60% річкового стоку Дніпра використовується промисловістю (гранично допустима величина для річок повинна знаходитись на рівні 20%). Щорічно у водойми країни потрапляє біля 5 млн. т. солей і 15 млн.м³. неочищених стоків тваринницьких комплексів і ферм.

Внаслідок аварії на ЧАЕС в Україні 4,6 млн. га. сільськогосподарських угідь забруднені цезієм-137 (від 0,1 до 15 та більше Кі/см².). У зв’язку з радіоактивним забрудненням території, повністю вилучено з використання 211,5 тис. га. ріллі.

Заповідні природні комплекси України складають всього 2% її території (у Франції - 8%, Німеччині - 22%). За висновками експертів ООН, такі комплекси повинні складати від 6 до 10% площі держави.

Отже, сучасний кризовий стан навколишнього середовища вимагає екологізації всіх наук і всієї людської діяльності. Тому, який би життєвий шлях ви не обрали, в майбутньому вам потрібні будуть елементарні екологічні знання.

Контрольні питання

1. Коли виникла екологія, хто вважається її засновником ?

2. Як змінювався предмет вивчення екології протягом XX століття ?

3. Чому екологія вважається міждисциплінарною наукою ?

4. Які традиційні і нові методи екологічних досліджень ?

5. Які структурні блоки сучасної екології ?

6. Які глобальні екологічні проблеми людства ?

7. Охарактеризуйте загальний екологічний стан України.