Аналіз історичного документа за анкетою.

Література.

1. Барвінський Б. Оповідання з рідної історії. – Жовква, 1911. – 190 с.

2. Баханов К. Інноваційні тенденції в сучасному навчанні історії в школі //Українська історична дидактика: Міжнародний діалог: Зб. наук. ст. –К.: Генеза, 2000. – С. 233 – 241.

3. Баханов К. О. Лабораторно-практичні роботи у викладанні історії України (методичний посібник для вчителів). – К.: Генеза, 1996. –208 с.

4. Берхін І. Б., Біленький М. І., Кім М. П. Історія СРСР. Епоха соціалізму (1917-1963): Навч. посіб. для Х-ХІ кл. серед. шк.. – К.: Рад. шк., 1964. – 415 с.

5. Вагин А. А. Методика преподавания истории в средней школе. – М.: Просвещение, 1968. – 531 с.

6. Галлахер Кармел. Преподавание истории и пропаганда демократических ценностей и идеи терпимости: Пособие для преподавателей. – Страсбург, 1996. –56с.

7. Григор’єв-Наш. Про навчання дітей рідній історії. – К.: Криниця, 1917. – 38 с.

8. Григор’єв-Наш. Історія України в народних думах та піснях. – К.: Веселка, 1993.– 271 с.

9. Гупан Н. М., Пометун О. І. Новітня історія України: 1914-1939: 10 кл.: Навч. посіб.. – К.: А.С.К., 2003. – 352 с.

10. Лейбенгруб П. С. Дидактика уроку історії в середній школі. – К.: Рад. шк., 1968.–187 с.

11. Курилів В. Методика викладання історії: Навч. посіб. – Л., Торонто: Світ, 2003. –248 с.

12. Лось Ф., Спицький В. Історія Української РСР. Посіб. для 9-10 кл. – К.: Рад. шк., 1968. –192 с.

13. Матвеева К. Г., Сасалин С. И. Организация самостоятельной работы учащихся на уроках истории. Из опыта работы. – М.: Просвещение, 1976. – 143 с.

14. Мірза-Авакянц. Читанка з історії України: Підруч. учителеві. Ч. 1. –Х., 1922. – 217 с.

15. Муценко Я. Шкільний підручник з історії: європейське бачення // Історія в школах України. – 2003. - №6. – С. 39 – 43.

16. Никольский С. С. Методика элементарного курса истории. – Оренбург, 1915. – 96 с.

17. Новітня історія. 1939-1988: Підруч. для 11 кл. середн. шк. – К.: Рад. шк. 1989. – 286 с.

18. Новітня історія. 1917-1939: Підруч. для 10 кл. середн. шк.. – К.: Рад. шк., 1989. –128 с.

19. Страдлинг Роберт. Преподавание истории Европы ХХ века. – Издание Совета Европы. – Б. м., Б. г., -289 с.

20. Стражев А. И. Методика преподавания истории. – М.: Просвещение, 1964. – 287 с.

21. Українська історична дидактика: Міжнародний діалог (фахівці різних країн про сучасні українські підручники з історії): Зб. наук. ст. – К. : Ґенеза, 2000. – 368 с.

22. Федоров І. А. Історія СРСР: Навч. посіб. для 9 кл. – К.: Рад. шк., 1972. – 131 с.

23. Хрестоматія з історії України: Посіб. для 7–11 кл. серед. шк. –К.:Освіта, 1996. – 334 с.

24. Хрестоматія з історії України: Посіб. для 10 кл. серед. шк.. – К.: Освіта, 1998. – 176 с.

25. Чепіга Я. Ф. Проект української школи // Світло. – 1913. – Кн. 4- С. 12–29.

В чому актуальність проблеми використання текстових джерел на уроках історії?

В контексті гуманізації та гуманітаризації сучасної системи освіти пріоритетною стає історична освіта, яка сьогодні повинна давати не стільки знання фактів, скільки навчити учнів розуміти історичний процес та осмислювати його, адже, за визначенням А.Тойнбі, вона виступає в ролі “дослідника людських відносин, що розгорнуті в просторі та часі”. В останні роки відбулися помітні зміни у цій царині. Значна частина істориків відмовилася від монополії однієї ідеології або ж історичної концепції тлумачення історії. Здійснено перехід до викладання історії України як пріоритетної дисципліни. Значні зміни відбулися у змісті навчальних програм, розробці концепції історичної освіти середньої загальноосвітньої 12-річної школи, у випуску підручників та різноманітної навчально-методичної літератури. Уже затверджено державні стандарти освітньої галузі “Суспільствознавство”. Суттєвими зрушеннями характеризується і розвиток вітчизняної методичної думки. Це стосується теоретичного обґрунтування мети й завдань навчання історії, обсягу й змісту шкільних курсів, системи основних понять та методики їх формування, розвитку особистості учня на уроках історії тощо.

Досягнуте не вичерпує всіх проблем шкільних курсів історії. Серед не вирішених залишаються гуманізація критеріїв оцінювання навчальних досягнень, оптимізація шкільних курсів історії. Питання оптимізації набуває особливої актуальності, якщо врахувати, що зміст шкільної історії безпосередньо впливає на підростаюче покоління, дозволяє пізнати культурно-історичну традицію рідного народу та ідентифікувати себе з певним етносом, формує образ нащадків, виховує молодь тощо.

Критичний аналіз сучасної шкільної історичної освіти (мова йде про програми, підручники, навчально-методичну літературу, методику викладання), який був здійснений в останні роки вітчизняними вченими та європейськими експертами в галузі освіти, свідчить не лише про певні успіхи, але й про ряд ще не вирішених на сьогоднішній день проблем [15; 21]. Однією з таких проблем залишається визначення місця і ролі історичних джерел (у першу чергу це стосується тестових – писемних джерел) у шкільних підручниках, організація роботи з вивчення та використання їх в аналізі історичних фактів та формуванні власної оцінки подій.

Запропоновані матеріали присвячені текстовим документам, що складають основу джерельної бази шкільних підручників і використовуються на уроках історії. Ми прагнемо розв’язати такі основні завдання: здійснити ретроспективний аналіз використання текстових документів при викладанні шкільних курсів історії у минулому; ознайомити учителів із новими підходами стосовно використання джерел в сучасній українській історичній дидактиці; з’ясувати, яку роль відводять історичному документу в сучасній європейській школі;розкрити можливості використання історичних документів у викладанні шкільних курсів історії в сучасній українській школі.

У рамках проекту “Нову історію – в нову добу”, який ініціювала Всеукраїнська асоціація викладачів історії та суспільних дисциплін “Нова Доба” разом із “Єврокліо” – Європейською асоціацією учителів історії, завершено укладання посібника “Історія очима людини. 1900 – 1939”. Над цією навчальною книгою працював авторський колектив українських вчених та учителів упродовж трьох років. Цю книгу поки що не можна назвати підручником з історії у традиційному розумінні. Вона не схожа на жодне з видань шкільної історичної літератури, що друкувалася в нашій державі упродовж останніх тринадцяти років. У ній практично відсутній авторський текст, до якого звикли користувачі шкільними підручниками з історії. Укладачами авторського тексту стануть самі учні. Вони вперше зустрінуться з досить великим масивом історичних джерел, які допоможуть відтворити багатогранну картину життя першої половини ХХ століття. Практично вперше їм доведеться осягати різні погляди, враження, оцінки історичних фактів, що відійшли в минуле. Центральне місце в новому посібнику займуть текстові джерела – писемні, що підібрані згідно тем, завдання яких полягатиме в тому, щоб допомогти школярам відповісти на ключове запитання розділу і формувати власну оцінку подій. Від того, наскільки грамотно учитель організує роботу з джерелами, залежатиме не лише кінцевий результат пізнання історичного процесу, але й відношення до такого типу навчальної літератури, яка не дає прямих відповідей на запитання, а заставляє їх шукати, використовуючи різні джерела, порівнюючи і співставляючи різні точки зору. Новий посібник дозволить по-новому розкрити роль історичного документа не лише як інформаційного джерела, але й джерела, що оцінює та констатує історичний факт, описує подію, розкриває її суть, аналізує, спонукає задуматися над достовірністю інформації, формує ступінь довіри до джерела, ставить питання про авторство документа тощо.