Тема 4. Комунікації в менеджменті

Правовий статус. Розміри підприємства. Характер власності і форма організації

Правови́й ста́тус — становище того чи іншого суб'єкта в правовій реальності, що відображається у його взаєминах з суспільством і державою.

Велике значення для життєздатності та конкурентоспроможності підприємства має визначення його розмірів.
Необхідно розрізняти поняття «розмір виробництва» і «розмір підприємства».
Розмір обсягу виробництва завжди виражається кількістю продукції, чим більше продукції в натуральному вираженні виробляє підприємство, тим більше розмір виробництва.
Розмір підприємства - це кількість зосередженого на підприємстві живої і матеріалізованої праці, яке необхідно для виробничого використання його на даному підприємстві при прогресивної техніці, організації виробництва і праці. Чим більше кількість матеріально-трудових ресурсів зосереджено на підприємстві, тим воно більше.
Рівень наукової, технологічної та ресурсної ємності конкретної
галузі промисловості визначає мінімально допустимий розмір галузевого підприємства, нижче якого створювати підприємства недоцільно. Оптимальним вважається такий розмір промислового підприємства, при якому досягається найкраще значення по критеріальному показником. Як критерій можуть виступати мінімум виробничих витрат, максимум прибутку, певний рівень рентабельності, максимальний соціальний та екологічний ефект.

Тема 2.Середовище організації

2.1 Внутрішнє середовище (мікросередовище) підприємства. Його складові

Внутрішнє середовище формується залежно від його місії і мети, яка багато в чому визначається зовнішнім середовищем. Внутрішнє середовище складається з людей, , технології, інформації, управління, тощо і з таких основних підсистем:

- соціальної;

- економічної;

- інформаційної;

- організаційної;

- фінансової;

- науково-інноваційної тощо.

2.2 Кадровий потенціал організації

Кадровий потенціал підприємства відіграє провідну роль у вирішенні науково – технічних, організаційних та економічних завдань для досягнення накреслених результатів господарювання. Здатність персоналу до генерування ідей, його освітній, кваліфікаційний рівень, психофізіологічні характеристики і мотиваційний потенціал.

2.3 Зовнішнє середовище. Середовище прямого і непрямого впливу

Середовище організації — це сукупність певних обставин і факторів як усередині організації, так і навколо неї, що впливають на прийняття рішень. Організація перебуває під постійним тиском окремих ланок зовнішнього та внутрішнього середовища.

Зовнішнє середовище організації — це сукупність елементів, які не входять до складу організації, але справляють на неї певний вплив

Зовнішнє середовище є джерелом забезпечення організації ресурсами, необхідними для підтримання її внутрішнього потенціалу на необхідному рівні для досягнення цілей.

Зовнішнє середовище прямого впливу — це середовище, яке включає елементи, що безпосередньо впливають на операції організації та зазнають прямого впливу операцій організації: споживачі, конкуренти, постачальники, закони, державні установи та ін.

Середовище непрямого (опосередкованого) впливу визначає напрями процесів у економіці, формує загальні тенденції розвитку галузі на віддалену перспективу. Виокремлюють такі фактори непрямого впливу:

Споживачі — це фізичні або юридичні особи, які використовують продукцію організації для особистих потреб або потреб своєї організації.

Конкуренти — це виробники подібної продукції на ринку.

Постачальники — фірми або окремі особи, які постачають машини, устаткування та інші матеріальні ресурси для задоволення технологічних або особистих потреб організації чи окремої особи.

Тема 3. Чинники, що визначають макросередовище організації.

3.1 Дослідження впливу споживачів на діяльність організації у конкурентному середовищі

Макросередовище створює загальні умови функціонування даної установи. В більшості випадків макросередовище не носить специфічного характеру по відношенню до окремо взятої установи. Однак ступінь впливу стану макросередовища на різні утанови неоднакова. Це пов'язано як з відмінностями у сферах діяльності, так і з відмінностями у внутрішньому потенціалі.

Тиск товарів-замінників - специфічний чинник, який впливає на конкуренцію за декількома напрямками. По-перше, підприємствами, які “вловили” переваги нових товарів і відповідно перебудувати свою товарно-асортиментну політику, виходять у лідери і зумовлюють загострення конкуренції. По-друге, між товарами, які задовольняють певну потребу, завжди існує конкуренція і чим більше таких товарів, тим сильніша конкуренція між підприємствами. З'являються більш широкі можливості в здійсненні товарно-асортиментної та цінової політики. По-третє, завжди існує можливість появи певної альтернативи існуючим методам та формам.

Роль постачальників у розвитку фірми. Вибір постачальників. Діагностування позицій постачальника

Здійснення закупівель є початковою ланкою більшості організацій, а від ефективності їх функціонування залежать показники всієї виробничо-господарської діяльності.

Головним завданням органів постачання підприємства є своєчасне й оптимальне забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами відповідної комплектності і якості. Вирішуючи цю задачу, працівники органів постачання повинні вивчати і враховувати попит і пропозицію на всі споживані підприємством матеріальні ресурси, рівень і зміна цін на них і на послуги посередницьких організацій, вибирати найбільш економічну форму товароруху, оптимізувати запаси, знижувати транспортно-заготівельні і складські витрати.

Постачання включає різні типи придбань (закупівлю, оренду, виконання за контрактом та т. д.), а також пов'язані з цим операції (активності): вибір постачальників, проведення переговорів, узгодження умов, експедирування, моніторинг показників роботи постачальників, вантажопереробку матеріалів, транспортування , складування і приймання товарів, отриманих від постачальників).

3.3 Рівень конкуренції. Умови виникнення конкуренції

Конкуренція – це суперництво, коли конкуруючі одиниці шляхом аналізу структури ринку визначають ступінь свободи продавця і покупця на ринку, поставивши собі за мету якомога повне задоволення потреб покупця.

Конкурентоспроможність є одним із суттєвих показників стану Управління, який визначає перспективи його розвитку, можливість досягнення стратегічних цілей та завдань.

Визначення, аналіз та узагальнення існуючих в науковій та навчальній літературі основних категорій, щодо конкурентоспроможності дозволяє охарактеризувати поняття наступним чином.

Конкурентоспроможність персоналу, тобто робітників, спеціалістів, керівників – це вміння кожного з них і всім разом, як одне ціле, швидко і ефективно сприймати і приймати правильні рішення, щодо проблем і не тільки, які виникли.

Тема 4. Комунікації в менеджменті

4.1 Комунікації і комунікаційний процес на підприємстві. Елементи процесу обміну інформацією

Комунікація - це обмін інформацією між людьми, за допомогою слів, букв, символів, жестів, через які висловлюється відношення одного працівника до знань і розумінь іншого, досягається довіра і взаємоприйняття поглядів. Це необхідний елемент в діяльності менеджера, який спілкуючись з підлеглими, одержує інформацію для прийняття рішень, підтримує ділові контакти з партнерами. Якщо усунути комунікацію, то організація перестає бути керованою, її діяльність набуває хаотичного, нескоординованого характеру.

Основна ціль комунікаційного процесу - забезпечити розуміння інформації, яка є предметом обміну. Але самий факт обміну інформацією не гарантує ефективності спілкування в ньому людей. Для кращого розуміння процесу обміну інформацією та умов його ефективності, необхідно мати уявлення про його стадії, в яких приймають участь декілька людей

4.2 Типи комунікацій. Формальні та неформальні канали. Письмові та усні комунікації

У різних установах( організаціях) здійснюються такі види комунікацій:

-міжрівневі
-комунікації між керівниками й робочими групами;
-комунікації між установами та зовнішнім середовищем.

Міжрівневі комунікації - це обмін інформацією між різними від­ділами та структурними підрозділами, в результаті чого досягається координація й узгодженість діяльності для досягнення спільних цілей. Умовою ефективного здійснення міжрівневих комунікацій є чіткий розподіл обов'язків, повноважень і відповідальності структурних підрозділів, дотримання службової етики взаємовідносин, викорис­тання сучасних засобів зв'язку тощо

На шляху руху інформації від відправника до одержувача зустрічаються різні перешкоди, які можуть носити як психологічний особистісний характер так і організаційний. Найрозповсюдженіший перелік цих бар'єрів враховує такі основні категорії.

Змістовні бар'єри - проблеми в розумінні змісту і значення відправленого або одержаного повідомлення. Вони поділяються у свою чергу на:

фонетичні - використання елементів з інших мов і діалектів, дефекти мови і дикції, невиразність мови, порушення темпу мови, наявність значної кількості звуків і слів-паразитів;

семантичні - вкладання різного змісту, використання жаргонів і слешів;

стилістичні - неспівпадіння стилю мови комунікатора (відправника) зі змістом повідомлення;

логічні - різні логічні системи доказів.

Індивідуальні бар'єри - проблеми, пов'язані з індивідуальними особливостями мислення чи роботи, які можуть визначатися фізичними недоліками, хворобами, і проблеми, пов'язані з особистими комунікативними навичками в одержанні і передачі інформації, що можуть визначатися невмінням слухати та висловлювати свою думку, поганою увагою при читанні, психічним настроєм, очікуваним задоволенням або незадоволенням від повідомлення.

Соціально-культурні бар'єри - різний рівень розвитку соціального інтелекту. Вони поділяються на:

етичні - неспівпадіння норм поведінки керівника і підлеглого;

рольові - інтерпретація повідомлення з позиції "керівника" або "підлеглого";

бар 'єри неавторитетності - низка авторитетність комунікатора;

бар 'єри світосприйняття - різні погляди на життя.

Міжособистісні бар'єри - проблеми психологічного клімату, системи цінностей і негативних установок учасників спілкування, відсутність інтересу учасників комунікаційного процесу один до одного і до повідомлення.

Організаційні бар'єри - проблеми, пов'язані з віддаленістю учасників комунікаційного процесу один від одного; зі спеціалізацією завдань; з розходженнями в сфері влади, авторитету і статусу осіб, які спілкуються; із власністю на інформацію; неефективним зворотнім зв'язком; незадовільною структурою підприємства; інформаційним перекручуванням.

Економічні, географічні та часові бар'єри - проблеми часових і грошових ресурсів, різного місця розташування і впливу часу на одержання повідомлення.

Тема 5. Розробка та ухвалення управлінських рішень