Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Осмислення соціальних реалій в теорії постіндустріального суспільства та постмодерніму

Старопольська вища школа в Кельцах

Черкаське представництво

 

 

Реферат

з дисципліни:«Соціологія»

на тему:

Місце і роль соціології у розвитку людства на порозі ХХІ ст.

 

 

Виконав:

студент І курсу

спеціальність:

«Готельна справа і

Туризм»

Домаш Андрій Миколайович

 

Черкаси-2016

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3-4ст.

РОЗДІЛ І Осмислення соціальних реалій в теорії постіндустріаль-

ного суспільства та постмодернізму…………………………………….5-11ст

РОЗДІЛ ІІ Прогнозування розвитку соціології та визначення її ролі

в розвитку людства на порозі ХІХ ст………………………………......12-14ст.

РОЗДІЛ ІІІ Необхідність пріоритетного становища соціології

як генералізуючої науки сучасності…………………………………...15-16ст.

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….17ст.

СПИСОК ВИКОИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….18ст.

 

 

ВСТУП

 

Останні десятиліття XX ст. пред'явили небачені раніше вимоги до соціологічної науки. Головна причина цього — масштабні зміни в суспільному розвитку на порозі XXI ст.: драматичні події в країнах Східної й Центральної Європи, загострення екологічних, демографічних й інших глобальних проблем, протиріччя становлення універсального способу життя й підвищення впливу національно-культурної, соціально-територіальної ідентичності, індивідуально-особистісного розвитку, наслідки інформаційної революції, досягнення генної інженерії й біотехнологій,зростання соціальної диференціації регіонів світу, зміни загальної геополітичної картини світового простору.



Зміни, що нині відбуваються, пред'являють більш високі вимоги до здатності сучасної людини адаптуватися до нових реалій суспільного життя. Практика показує, що властиві людині від народження біопсихологічні передумови освоєння природного й соціального світу є лише фундаментом становлення й соціалізації особистості. Важливу роль у її формуванні відіграють виховання й освіта, особливо гуманітарна. Завдяки гуманітарним знанням і досвіду людина не тільки засвоює й зберігає створені попередниками духовні багатства соціального світу, але й виробляє.нові культурні цінності. Провідне місце в ряді інших наук про людину й суспільство по праву займає соціологія. Вона, як і будь-яка наукова дисципліна, відбувається щонайменше у двох вимірах.

Перший її вимір полягає в тому, що вона презентує свій "всесвіт", тобто ту сферу, що осягається нею, і під цим кутом зору вивчення соціологічної науки означає включення її в різноманітний і складний соціальний світ. У цьому зв'язку соціологію можна розглядати як одну з найбільш загальних наук про суспільство, закономірності його влаштування, функціонування й розвитку. В центрі предметної уваги соціології є насамперед соціальні групи, соціальні інститути, соціальні відносини й зв'язки, соціальні явища й процеси, тобто усе те, що утворює складну й унікальну архітектоніку сучасного суспільства як цілісної соціальної системи. Особливу увагу соціологічна наука приділяє й вивченню людини як соціальної істоти, особистості, від потенціалу, здатностей й активності якої в остаточному підсумку залежить ефективність функціонування й розвитку сучасного суспільства.

Другий вимір соціології як науки — її методологічний вимір, тобто сукупність методів, принципів, прийомів і процедур пізнання навколишньої соціальної дійсності. Варто підкреслити, що соціологія вже має досить розвинутий інструментарій аналізу суспільного життя, причому її методи постійно розвиваються й оновляються. Це пояснюється тим, що прагнення до пізнання суспільного життя властиве соціології в значно більшому ступені, ніж іншим суспільним і гуманітарним наукам. Очевидно, це пов'язано з її молодістю, а можливо, і з існуванням об'єктивних факторів, що раніше стримували й гальмували її поступальний розвиток.

Суттєве значення має і сам розвиток системи соціологічного знання, яке останнім часом набуло яскраво вираженого багаторівневого та полі-парадигматичного характеру. Взагалі цей розвиток, посилений претензіями до соціології з боку практики, позначений тенденціями більш ефективного використання наукових можливостей як загально соціологічних теорій, так і соціологічних теорій середнього рівня не тільки у прогнозуванні, а й у поясненні різноманітних соціальних явищ і процесів сучасного суспільного розвитку.

Отже, подальший розвиток соціологічної науки відбувається за рахунок як фундаментальних досліджень, що ґрунтуються здебільшого на методологічних засадах загальносоціологічних теорій (які вивчають суспільство загалом), так і прикладних емпіричних досліджень, що спираються переважно на теоретичні засади соціологічних теорій середнього рівня (які вивчають окремі сфери суспільного життя, а також притаманні їм процеси і явища). Усе це зумовлює досить велику роль соціологічних теорій середнього рівня у розбудові системи сучасного соціологічного знання. Саме завдяки можливостям соціологічних теорій середнього рівня, які більш предметно аналізують і узагальнюють соціальні факти на рівні окремих сфер суспільного життя, вдається нагромаджувати вивірену й обгрунтовану соціальну інформацію, що позитивно впливає на розвиток загальносоціологічних теорій та дає змогу прогнозувати динаміку всього суспільного розвитку на більш віддалену перспективу.

 

 

РОДІЛ І

Осмислення соціальних реалій в теорії постіндустріального суспільства та постмодерніму

В останній чверті ХХ ст. у західній соціологічній думці з’явилися дві нові потужні теорії, в яких було зроблено спробу осмислення нових соціальних реалій у двох великих сферах суспільного життя: соціально-економічній та соціокультурній. Ідеться про теорію постіндустріального суспільства та постмодернізм. Якщо теорія постіндустріального суспільства виступила продовженням теорії індустріальної фази суспільного розвитку, то соціологічний постмодернізм став відносно новим феноменом, пов’язаним із принциповою зміною ролі культури в житті сучасного соціуму. За висловом В.Іноземцева, постмодернізм як помітне суспільне явище виник тоді, коли сфера культури заявила про свої претензії не тільки на особливе, а й на домінуюче становище серед інших соціальних сфер. Саме ця особливість нового статусу культури в суспільному житті була помічена ще П.Сорокіним і далі розвинута Е.Ґідденсом; нині дедалі більше соціологів характеризують кінець ХХ — поч. ХХІ ст. як період соціокультурного розвитку людства з просуванням культури на вістря соціального поступу; в теорії це знайшло означення в появі біному «соціокультурне». Звичайно, можна було б назвати й інші, також важливі прояви інноваційної наукової діяльності соціологів на порозі ХХІ ст., але ми зупинимося на характерних особливостях власне названих двох теорій

Основою концепції постіндустріального суспільства є оцінка нового соціуму останньої чверті ХХ ст. як такого, що докорінним чином відрізняється від суспільств, які існували до нього протягом всієї історії людства. 1973 р. побачила світ книжка Д.Белла «Постіндустріальне суспільство, яке наближається». Він, власне, вперше й вирізнив три великі епохи людської історії та обґрунтував існування доіндустріального (аграрного, традиційного), індустріального та постіндустріального станів, суттєвою характеристикою є викоистання інтелектуальних технологій, що використовуються в прийнятті управлінських рішень [1; 87].

Ці стадії людського розвитку в працях інших соціологів ще були названі «премодерністським, модерністським та постмодерністським станами» (С.Крук, С.Леш) або «першою, другою і третьою хвилями цивілізації» (О.Тоффлер). Додамо також, що найбільше назв припало на власне третій період (хвилю, стадію, етап), або на розвинуте суспільство останньої чверті ХХ — поч. ХХІ ст. з вірогідним спрямуванням його розвитку на найближчу перспективу. Такими назвами є:

• постіндустріальний капіталізм (Р.Гельбронер);

• постбуржуазне суспільство (Дж.Ліхтхайм);

• посткапіталістичне суспільство (Р.Дарендорф, П.Дракер);

• постспоживацьке суспільство (Д.Рісман);

• постринкове суспільство (Дж.Рівкін);

• технотронне суспільство (Зб.Бжезінський);

• суперіндустріалізм (О.Тоффлер).[2;101]

Всі ці терміни ми наводимо для того, аби показати різні особливості постіндустріального суспільства, які й знайшли відображення у наведених назвах. Ідеться про такі характерні та якісно нові прикмети (ознаки) нового, постіндустріального стану суспільства, як:

• зменшення ролі матеріального виробництва;

• випереджаючий розвиток сектору послуг та інформації;

• кардинально змінений характер людської діяльності;

• якісно змінені типи ресурсів, що залучуються до виробництва, а також

• суттєва модифікація традиційної соціальної структури.

Звідси випливають і нові завдання для соціологів. На порядок денний для них висувається дослідження таких нових проблем і явищ, як:

• подолання масового виробництва і споживання індивідуалізованим

виробництвом і споживанням. Останнє дедалі більшою мірою стає продовженням виробничого процесу; індивідуалізоване ж виробництво набирає рис індивідуалізованого створення інформації та знань;

• перетворення інформації на основний виробничий ресурс постіндустріального суспільства;

• процес швидкого заміщення праці знаннями;

• процес заміни трудової діяльності новим типом активності — активності творчої, креативної. Надання пріоритету не нарощуванню масового виробництва благ, але максимальному розвитку людського потенціалу;

• заміна старих методів організації праці й максимальне використання творчого потенціалу робітників;

• зміна соціального статусу і ролі виробника, який поступово перетворюється на просьюмера (термін О.Тоффлера, що складається з двох англійських слів — виробник і споживач), а пролетаріат — на когнітаріат (також термін Тоффлера, який в основі має англійський вираз «пізнавальна діяльність», яка заснована на знаннях та інформації);

• перехід від економізованих ринкових принципів та пріоритетів до постекономічних соціологізованих, нематеріальних цінностей та пріоритетів; розгляд потреб людини як основного орієнтира розвитку й показника продуктивності;

• перерозподіл структури часу з більшим приділенням уваги сім’ї, діяльності в громадських організаціях, самоосвіті, фізичній культурі і спорту;

• створення нових форм сім’ї, соціального партнерства, підвищення ролі знання і зміна системи освіти з переходом від педагогіки монологу викладача до педагогіки діалогу викладача і студента, перетворення

освіти на процес пожиттєвого здобуття знань із дедалі більшою роллю самоосвіти в ньому;

• творення нових систем та ієрархій особистісних і групових ідентич






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2024 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.