Освітній компонент людського потенціалу
ВСТУП
Економічні зрушення в суспільстві, інформатизація всіх сфер життя, глобалізація та значний технічний прогрес потребують від сучасної людини перебудови «стосунків зі світом», підвищення темпу життя, уміння швидко сприймати та аналізувати інформацію. У зв’язку з цим важливим завданням постає використання людиною всіх наявних у неї ресурсів та їх всебічний розвиток.
Важливість розвитку людських ресурсів усвідомлюється та підтримується міжнародною спільнотою. Зокрема, країнами ООН затверджена Декларація тисячоліття, в якій сформульовані цілі та принципи в галузі розвитку, та щорічно проголошуються Доповіді про розвиток людини. В програмних документах ООН розвиток людини розглядається як можливість людини вести життя, яке представляє для неї цінність, і реалізовувати свій людський потенціал. Власне тому, самореалізація особистості, як завдання життєдіяльності, починає набувати суттєвого значення і у зв’язку з цим багато дослідників починають звертатися до поняття «потенціал».
Останнім часом значно збільшилася кількість публікацій з приводу досліджень потенціалу особистості в психології та педагогіці, проте й досі існує термінологічна неузгодженість визначення вказаного поняття та його структурних складових.
Поняття «потенціал» широко використовується в багатьох наукових сферах, зокрема, в психології, педагогіці, економіці, фізиці, хімії та інших. За Оксфордським словником, термін «потенціал» визначається як можливість того, що щось буде розвиненим або використаним; риси, що вже існують та можуть бути розвиненими.
Багатьма дослідниками «потенціал» розглядається як приховані можливості, резерв у досягненні мети, як «внутрішня спрямованість», яка надає життєдіяльності особистості вищого сенсу та цінності. Потенціал ідентифікується з поняттям «можливості», «ресурси», пов’язується з актуалізацією особистості.
Поняття «людський потенціал»
Наукова площина аналізу проблеми потенціалу особистості є надзвичайно широкою, її дослідження лежать на межі психології та інших наук, зокрема – філософії, педагогіки, соціології, державного управління тощо.
Термін «потенціал» використовується в гуманітарних науках для позначення сукупності наявних засобів і можливостей у певній області діяльності. Це можливості окремої особи, групи, держави або всього людства, які можуть бути використані для вирішення конкретного завдання (комплексу завдань).
В психолого-педагогічній науці потенціал особистості частково описується в наступних психологічних термінах: неактуалізовані можливості, задатки, здібності, потреби, ціннісні орієнтації, якості особистості, нахили, приховані структуровані ресурси, резерви, творчі імпульси, внутрішня енергія, продуктивні сили, потреби пізнання самого себе та інших. Крім цього, потенціал особистості пов’язується з процесами актуалізації, реалізації, розгортання, відтворення, розкриття, втілення, сходження до самого себе, прагнення «вийти за власні межі», самотворення, самовираження, самоствердження, самореалізації, розвитку (інтерактивного, рольового, соціокультурного), інтеріоризації.
Термінологічний апарат аналізу феномену потенціалу достатньо широкий. У науковій літературі існує три близьких за змістом поняття «потенціал особистості», «особистісний потенціал» і «людський потенціал», причому часто вони використовуються як синоніми, незважаючи на те, що останнє значно ширше попередніх.
Людський потенціал – це сукупність можливостей людини і суспільства, яка може бути використана для досягнення індивідуальних і суспільних цілей – як інструментальних, пов'язаних із забезпеченням необхідних умов життєдіяльності, так і мотиваційних, що включають розширення самих потенцій людини та можливостей її самореалізації.
Основу людського потенціалу складає демографічний потенціал, обумовлений чисельністю і віково-статевим складом населення.
Багатомірний людський потенціал залежить від якісних характеристик людей, від їх соматичного та психічного здоров'я; соціальних потенцій; розвиненості матеріальних і духовних потреб і можливостей їх задоволення у трудовій та інших видах діяльності; соціокультурної мотивованості поведінки та ін.
Людський потенціал характеризується функціонально - рівневою структурою, відповідно до якої розмежовані його компоненти та рівні реалізації. Відповідно з необхідним рівнем дослідження та узагальнення виділені індивідуальний (нанорівень), колективний (мікрорівень) і національний (макрорівень) людського потенціалу. При цьому людський потенціал розглядається як єдність не тільки просторових, але і тимчасових характеристик минулого (ресурс) , сьогодення (резерв) і майбутнього (потенція). Дослідження структури потенціалу з тимчасових позицій дозволяє зробити висновок про необхідність врахування тієї обставини, що розрив між минулим, сьогоденням і майбутнім порушує процес відтворення людського потенціалу.
Феноменологія людського потенціалу володіє наступною специфікою:
1. Системність: людський потенціал має системні властивості, і не може зводитися до простої суми переліку якостей людей.
2. Зовнішня обумовленість: для формування та реалізації людського потенціалу визначальне значення, як правило, мають «зовнішні» по відношенню до нього умови і фактори, характер середовища його існування.
3. Непрозорість: для людського потенціалу характерна наявність прихованих властивостей, які при зміні певних умов можуть проявитися.
4. Стратегічність: властивості людського потенціалу обумовлюють можливості людського розвитку як на найближчу перспективу, так і в більш віддаленому майбутньому.
Виміри людського потенціалу
Концепція людського розвитку створювалася ПРООН саме для завдань сприяння людському розвитку у всесвітньому масштабі, на міжнародному рівні. У зв’язку з цим методологія розрахунку індексу людського розвитку ПРООН ґрунтується на мінімальному наборі показників, за якими можна зібрати достовірні порівняльні дані в усіх країнах світу.
Кожен з показників покликаний кількісно виразити один з ключових напрямів (вимірів) людського розвитку. Ці показники періодично переглядаються, вдосконалюються і т. ін., проте ключові виміри людського розвитку залишаються незмінними відтоді, як Мегнад Десаі та Амартья Сен винайшли індекс розвитку людського.
Індекс розвитку людського потенціалу розраховується, виходячи з:
- Економічних (ВВП на душу населення за паритетною купівельною спроможністю);
- Соціальних (рівень грамотності дорослого населення країни і сукупна частка учнів, О (освіта);
- Демографічних показників (середня тривалість майбутнього життя при народженні, Ж):
ИРЧП = 1/3 (Ж + О + ВВП на душу)
Це саме ті три виміри, які відображають ключові можливості у забезпеченні всього процесу людського розвитку:
- прожити довге й здорове життя (вимір — довголіття);
- набути, розширювати й оновлювати знання (вимір — освіченість);
- мати доступ до засобів існування, що забезпечують гідний рівень життя (вимір — матеріальний рівень життя).
Вимір довголіттявідображає можливість людей прожити тривале й здорове життя. Хоча прямого зв’язку між довголіттям і здоров’ям населення немає (наприклад, нерідко молоді та здорові люди гинуть у військових конфліктах, а хронічно хворі з допомогою медицини живуть довго), однак будь-яке продовження життя в загальному випадку бажане для людей. Значення продовження життя полягає у загальній переконаності у тому, що тривале життя цінне як саме по собі, так і з огляду на різні непрямі переваги, тісно пов’язані з більшою тривалістю життя, наприклад, з огляду на можливість більше скористатися перевагами освіти, високого рівня життя і т. ін.
Виміром довголіття обрано показник середньої очікуваної тривалості життя при народженні. Це один з найпоширеніших показників міжнародної статистики. Він розраховується майже для всіх країн за зіставною методикою і виражається, як правило, в роках. Середня очікувана тривалість життя при народженні характеризує середній показник тривалості життя стосовно новонароджених у даному році, якщо б їм довелося прожити все життя в умовах даної інтенсивності смертності.
Показник освіченостітакож важливий не лише сам по собі. Цей вимір людського розвитку відображає можливості людей набувати знання і здібності для повноправної та багатогранної участі в житті сучасного суспільства та значимого особистого внеску в це життя. У сучасних умовах цінність освіченості є особливо високою і дедалі зростає у міру розвитку науково-технічної революції та інтелектуалізації праці.
Особливістю цього показника є те, що він складається з двох компонентів: досягнутого рівня грамотності дорослого населення та сукупної частки учнів у загальній чисельності населення відповідного віку. У кінцевому рахунку зазначені складові показника освіченості беруться з ваговими коефіцієнтами. При побудові цього показника виходять з того, що грамотність є необхідною передумовою здобуття освіти, першим кроком навчання, і тому міра грамотності (частка грамотних у загальній чисельності населення, старшого за 15 років) має бути важливішим серед показників даного виміру людського розвитку, тому більша вага (2/3) надається досягнутому рівню грамотності дорослого населення.
Показник матеріального рівня життямає відображати можливості доступу людей до матеріальних ресурсів, необхідних для гідного існування, включаючи ведення здорового способу життя, забезпечення територіальної та соціальної мобільності, обмін інформацією й участь у житті суспільства. Цей вимір, безумовно, є найскладнішим для оцінки та трактування людського розвитку.
ПРООН наголошує, що матеріальний стандарт життя (або персональне багатство) лише відкривають для людини можливості, однак не визначають використання цих можливостей. Тобто це засіб, що розширює можливості вибору, але не сам вибір.
Освітній компонент людського потенціалу
Одним з найважливіших компонентів людського потенціалу є освітній потенціал .
Освітній потенціал - це, перш за все, рівень загальноосвітньої, професійної та спеціальної підготовки людини, тобто це комплекс параметрів, що характеризують здатність освітнього потенціалу вирішувати справжні і майбутні проблеми суспільного виробництва, проблеми науково-технічного розвитку ринкової економіки в період переходу від індустріального до інформаційного суспільства.
На думку Т.А.Демченко освіта функціонує як мультискладна і багаторівнева сфера накопичення, засвоєння, переробки, і передачі новим поколінням знань і соціального досвіду. Тоді як Тоффлер вважає, що завданням освіти є підвищення здатності індивіда долати труднощі, тобто здатність швидко і економно адаптуватися до безперервно-мінливих умов.
В сучасній освіті домінуючим моментом є навчання студентів використовувати отримані знання як в процесі навчання, так і в подальшій трудовій діяльності.
Як показують спеціальні дослідження, провідна роль у формуванні людського потенціалу і людського капіталу належить саме його освітньої складової:
• за різними оцінками, ця складова утворює від 60% до 80% всього людського капіталу;
• хоча історично рівень освіти представників громадської групи, як правило, визначався рівнем її доходів, в сучасному суспільстві даний причинно-наслідковий зв'язок все більше перетворюється на свою протилежність: освіта і підвищення її рівня стають основою зростання доходів, а більш освічені люди, як
правило, виявляються і більш забезпеченими;
• освіченість безпосередньо, хоча і не вирішальним чином, позначається на довголітті: освічені люди в середньому живуть довше, а розрив в тривалості життя між жінками та чоловіками у осіб цієї групи істотно менше, ніж у людей з більш низьким рівнем освіти.
Узагальнюючи: роль освітнього компоненту людського капіталу настільки велика, що, на думку ряду авторів, серед всіх його складових тільки вона відповідає всім властивостям категорії «капітал».
Іноді в якості робочої гіпотези формулюється наступне твердження: освітня політика в широкому сенсі цього слова формує людський потенціал і далі - людський капітал, тоді як політика в галузі освіти - на перевагу, інтелектуальний потенціал і т.д.
Однак з такою позицією можна погодитися лише за тієї умовою, якщо в другому випадку освіта буде ототожнена з навчанням без урахування його виховної компоненти, яка по суті справи є головною.
ВИСНОВКИ
Отже, «людський потенціал», який визначається як сукупність параметрів, що обумовлюють певні можливості, здібності, внутрішні ресурси для реалізації тих чи інших зусиль, спрямованих на самозбереження і розвиток, а також для перетворення навколишніх умов, пов'язаний з людським розвитком.
Основу людського потенціалу складає демографічний потенціал, обумовлений чисельністю і віково-статевим складом населення.
Багатомірний людський потенціал залежить від якісних характеристик людей, від їх соматичного та психічного здоров'я; соціальних потенцій; розвиненості матеріальних і духовних потреб і можливостей їх задоволення у трудовій та інших видах діяльності; соціокультурної мотивованості поведінки та ін.
Феноменологія людського потенціалу володіє специфікою: системності, зовнішньої обумовленості, непрозорості та стратегічності.
У 1990 р. Програма розвитку ООН (ПРООН) ввела в публічне звернення поняття індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Індекс розвитку людського потенціалу дозволяє (в якійсь мірі) враховувати не тільки економічну, а й соціальну ефективність країн, якість життя населення. Ця формула враховує три виміри, які відображають ключові можливості у забезпеченні всього процесу людського розвитку:
- вимір довголіття (прожити довге й здорове життя);
- вимір освіченості (набути, розширювати й оновлювати знання);
- вимір матеріального рівня життя(мати доступ до засобів існування, що забезпечують гідний рівень життя).
Одним з найважливіших компонентів людського потенціалу є освітній
потенціал .
Освітній потенціал - це, перш за все, рівень загальноосвітньої, професійної та спеціальної підготовки людини, тобто це комплекс параметрів, що характеризують здатність освітнього потенціалу вирішувати справжні і майбутні проблеми суспільного виробництва, проблеми науково-технічного розвитку ринкової економіки в період переходу від індустріального до інформаційного суспільства.
Як показують спеціальні дослідження, провідна роль у формуванні людського потенціалу і людського капіталу належить саме його освітньої складової.
Формулюється наступне твердження: освітня політика в широкому сенсі цього слова формує людський потенціал і далі - людський капітал, тоді як політика в галузі освіти - на перевагу, інтелектуальний потенціал і інтелектуальний капітал.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Сен А. Развитие как свобода /пер. с англ., под ред. и с послесл. Р.М.Нуриева, М.: «Новое издательство», 204.- 432С.
2. Демченко Т.А. Образование как фактор человеческого развития – М.: МАКС Пресс, 2003 - С.10.
3. Смолин О.Н.Образование. Политика. Закон -М.: Культур. революция, 2010. -967с.
4. Человеческий потенциал как критический ресурс России / Рос. акад. наук, Ин-т философии; Отв. ред. Б.Г.Юдин. – М. : ИФРАН, 2007. – 175 с.
5. Садова М.А. Психологічні складові потенціалу самореалізації особистості/ М.А. Садова // Вісник Одеського національного університету. – 2010. –
С. 102-109.
6. Человеческий потенциал: опыт комплексного подхода / Под ред.
И.Т. Фролова. М., 1999.
7. Сен А. Об этике и экономике. - М.: Наука, 1996.
8. Іванюк І.В. Освітня політика. Навчальний посібник. – К. : Таксон, 2006. – с. 226 с.
|