Структура інформаційної моделі освіти

Інформаційно-освітнє середовище

План:

1. Поняття інформації

1.1. Визначення

1.2. Етимологія

1.3. Властивості інформації

1.4. Види інформації

2. Інформаційна модель освіти

2.1. Структура інформаційної моделі освіти

2.2. Властивості та функції компонентів інформаційної моделі освітнього процесу

3. Інформаційно-освітнє середовище

1. Поняття інформації

Важко переоцінити ту роль, яку відіграє у розвитку сучасного суспільства інформація. Можна без перебільшення сказати, що сучасне суспільство є суспільством інформації, її ерою. Ця ера настала з ХХ століття. Інформація дозволяє людству активно працювати з природою, допомагає провести інтеграцію людських зусиль. Причому не тільки у певних галузях, а в усій людській діяльності в цілому. Зараз інформація стала основним ресурсом людства, базою соціального і технічного розвитку. У наш час проблеми інформації одні з найпопулярніших у науці. Зі створенням теорії інформації посилання на неї часто трапляються в працях учених найрізноманітніших спеціальностей. Проблеми інформації досліджують інженери, історики, біологи, соціологи, журналісти та представники багатьох інших галузей науки. Деякі розглядають інформацію "як соціальне явище, тобто певний феномен, пов'язаний з діяльністю тих чи інших суб'єктів соціальних спільнот (наприклад, груп) чи соціальних інститутів (наприклад, установ і організацій, які функціонують у суспільстві)".

Інформація — абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту. Походить від латинського слова «informatio», яке має декілька значень:

• роз'яснення; виклад фактів, подій; витлумачення;
• представлення, поняття;
• ознайомлення, просвіта.

Визначення

Загальне поняття інформації подано у філософії, де під нею розуміють відображення реального світу.

Як філософську категорію її розглядають як один з атрибутів матерії, що відбиває її структуру. Погляд на інформацію з точки зору її споживачів окреслює таке поняття:

· Інформація — це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні.

· Іншими словами, інформація — це нові знання, які отримує споживач (суб’єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.

В залежності від галузі використання термін «інформація» одержав безліч визначень, зокрема:

• відомості або повідомлення про щось (побутове);
• роз'яснення, виклад;
• оригінальність, новизна;
• комунікація та зв'язок, в процесі якого усувається невизначеність (інформаційна ентропія) (теорія зв'язку, американський вчений Клод Шеннон);
• міра неоднорідності розподілу матерії та енергії у просторі та у часі, міра змін, якими супроводжуються всі процеси, що протікають у світі (український вчений Віктор Михайлович Глушков);
• позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів (американський вчений Норберт Вінер);
• заперечення ентропії, міра хаосу в системі (термодинаміка, французький вчений Леон Бріллюен);
• передача різноманітності (англійській філософ Вільям Росс Ешбі);
• міра складності структур (французький вчений Абраам Моль);
• ймовірність вибору (радянські вчені Аківа та Ісаак Яглон);
• відображена різноманітність (радянський вчений Аркадій Дмитрович Урсул);
• властивості матеріальних об'єктів породжувати та зберігати певний стан, який в різних матеріально-енергетичних формах може передаватись між об'єктами;
• фундаментальний генералізаційно-єдиний безпочатково-нескінченний законопроцес автоосциляційного, резонансно-сотового, частотно-квантового та хвильового відношення, взаємодії, взаємоперетворення та взаємозбереження (у просторі та часі) енергії, руху, маси та антимаси на основі матеріалізації та дематеріалізації в мікро- та макроструктурах Всесвіту (інформаціологія, російський вчений Іван Йосипович Юзвішин);
• універсальна субстанція, що пронизує усі сфери людської діяльності, слугує провідником знань та думок, інструментом спілкування, взаєморозуміння та співробітництва, утвердження стереотипів мислення та поведінки (ЮНЕСКО);
• документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (Закон України «Про інформацію»).

Існують також й інші, переважно несумісні між собою визначення поняття «інформація». Але практично всі чисельні погляди на сутність інформації групуються навколо двох концепцій — атрибутивної та функціональної.

Етимологія

Саме слово «informatio» складається з префікса «in-» («в-, на-, при-») і дієслова «form» («надаю форму, створюю»), пов'язаного з іменником «forma» («форма»).

В англійській мові слово «information» (в написанні «informacioun») вперше з'явилось у 1387 р. Сучасного написання це слово набуло у XVI ст. У східнослов'янські мови слово «інформація» прийшло із Польщі у XVII ст.

З середини ХХ століття «інформація» стала загальнонауковим поняттям, але до цих пір у науковій сфері воно залишається вкрай дискусійним. Загальноприйнятого визначення інформації не існує, і воно використовується головним чином на інтуїтивному рівні.

Властивості інформації

Найважливішими, з практичної точки зору, властивостями інформації є цінність, достовірність та актуальність.

Цінність інформації — визначається забезпеченням можливості досягнення мети, поставленої перед отримувачем інформації.

Достовірність — відповідність отриманої інформації об'єктивній реальності навколишнього світу. У властивості достовірності виділяються безпомилковість та істинність даних а також адекватність. Під безпомилковістю розуміється властивість даних не мати прихованих випадкових помилок. Випадкові помилки в даних обумовлені, як правило, неумисними спотвореннями змісту людиною чи збоями технічних засобів при переробці даних в інформаційній системі.

Актуальність — це міра відповідності цінності та достовірності інформації поточному часу (певному часовому періоду)

Кумулятивність визначає такі поняття, як гомоморфізм, та вибірковість. Гомоморфізм — співвідношення між об'єктами двох множин, при якому одна множина є моделлю іншої. Дані, спеціально відібрані для конкретного рівня користувачів, володіють певною властивістю — вибірковістю.

Часові властивості

Часові властивості визначають здатність даних передавати динаміку зміни ситуації (динамічність). При цьому можна розглядати або час запізнення появи в даних відповідних ознак об'єктів, або розходження реальних ознак об'єкта і тих же ознак, що передаються даними. Відповідно можна виділити:

• актуальність — властивість даних, що характеризує поточну ситуацію;
• оперативність — властивість даних, яка полягає в тому, що час їх збору та переробки відповідає динаміці зміни ситуації;
• ідентичність — властивість даних відповідати стану об'єкту.

Властивість недоступності

При розгляді захищеності даних можна виділити технічні аспекти захисту даних від несанкціонованого доступу та соціально-психологічні аспекти класифікації даних за мірою їх конфіденційності та секретності (властивість конфіденційності).

Інші властивості інформації

Суспільна природа— джерелом інформації є пізнавальна діяльність людей, суспільства.

Мовна природа — інформація виражається за допомогою мови — знакової системи будь-якої природи, яка служить засобом спілкування, мислення, висловлювання думки. Мова може бути природною, що використовується у повсякденному житті та служить формою висловлення думок і засобом спілкування між людьми а також штучною, створеною людьми з певною метою (наприклад, мова математичної символіки, інформаційно-пошукова, алгоритмічна та ін. мови.

Невідривність від мови носія

Дискретність — одиницями інформації як засобами висловлювання є слова, речення, уривки тексту, а у плані змісту — поняття, висловлювання, описання фактів, гіпотези, теорії, закони тощо.

Незалежність від творців

Старіння — головною причиною старіння інформації є не сам час, а поява нової інформації, з надходженням якої попередня інформація виявляється невірною, перестає адекватно передавати явища та закономірності матеріального світу, людського спілкування та мислення).

Розсіювання — існування у багатьох джерелах.

Види інформації

Інформацію можна поділити на види за кількома ознаками:

За способом сприйняття

Для людини інформація поділяється на види залежно від типу рецепторів, що сприймають її.

• Візуальна — сприймається органами зору.
• Аудіальна — сприймається органами слуху.
• Тактильна — сприймається тактильними рецепторами.
• Нюхова — сприймається нюховими рецепторами.
• Смакова — сприймається смаковими рецепторами.

За формою подання

За формою подання інформація поділяється на наступні види.

• Текстова — що передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови.
• Числова — у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії.
• Графічна — у вигляді зображень, подій, предметів, графіків.
• Звукова — усна або у вигляді запису передача лексем мови аудіальним шляхом.

За призначенням

• Масова — містить тривіальні відомості і оперує набором понять, зрозумілим більшій частині соціуму.
• Спеціальна — містить специфічний набір понять, при використанні відбувається передача відомостей, які можуть бути не зрозумілі основній масі соціуму, але необхідні і зрозумілі в рамках вузької соціальної групи, де використовується дана інформація.
• Особиста — набір відомостей про яку-небудь особистість, що визначає соціальний стан і типи соціальних взаємодій всередині популяції.

Слід зазначити, що, згідно з К. Шенноном, кількість інформації, яку отримуєш, тим більша, чим менший запас інформації з цього приводу ти вже маєш. Це, звичайно, не означає, що якщо в повідомленні немає нової для споживача інформації, то це не інформація. Інформаційний характер повідомлення зберігається, бо його мета була повідомити інформацію. Треба сказати, що семантична модель прийому інформації значно відрізняється від статичної моделі К. Шеннона. На це звернув увагу Ю. А. Шрейдер, який вивчав проблеми машинного перекладу. Він підкреслив, що формальна модель, яка дозволяє описувати процес семантичного аналізу текстів, має містити опис тезауруса — уявлення деякого спостерігача про зовнішній світ. Сам процес змістового сприйняття тексту тут сприймається як зміна тезауруса під впливом даного тексту. Таким чином, статична модель інформації полягає в тому, що "чим менше знаєш до отримання інформації, тим більше дізнаєшся після нього", а семантична відповідає такій формулі: "щоб знати, треба прийняти і зрозуміти, щоб зрозуміти, треба знати". Як бачимо, перша модуль більше відповідає стану технічних систем, друга — стану людини.

Узагалі, у людському суспільстві інформація відіграє все важливішу роль. Деякі вчені вважають, що інформація за своїм обсягом і важливістю є продуктом, який можна порівняти з усіма іншими продуктами нашої цивілізації. Від її запасів та впорядкованості залежить спосіб розв'язання тієї чи іншої проблеми. Тобто вона первинний продукт, який треба переробити для отримання інших продуктів. Вони пропонують уважати переробку інформації першим промисловим циклом. Причому виробництво інформації стосується всього суспільства. Як справедливо підкреслив Б. І. Шенкман, духовна праця є виявом людської спільності, вона має розглядатися як загальна форма діяльності. Будь-яке відкриття є "безпосереднім результатом загальної праці і разом з тим передумова загальної праці". Тут треба звернути увагу на таку важливу обставину. Справа в тому, що виробництво інформації весь час збільшується. Це закономірний процес і боротися з ним — все одно, що воювати з вітряками. Але постає проблема споживання інформації. Людина не може охопити і маленької частки того потоку, який проходить за різними інформаційними каналами кожного дня. Цю проблему можна вирішити тільки шляхом упорядкування інформації, її сортування і спеціалізації.

1. Інформаційна модель освіти

Структура інформаційної моделі освіти

Існують різні підходи до аналізу, дослідження і моделювання освітнього процесу : інформологічний, соціальний, психологічний, педагогічний та ін. Соціальний і психологічний рівні моделювання не є новими в педагогічній науці. Можна з упевненістю говорити про їх цікаві практичні результати, існуючі у формі різних моделей освітніх систем і зокрема моделей систем навчання (Л.В. Занков, Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов, С.В. Рубінштейн, М. І. Махмутов, І.Я. Лернер, В.Ф. Шаталов та ін.).
Інформологічний підхід до аналізу освітнього процесу являється відносно новим. По відношенню до інших підходів він є загальнішим. У рамках цього підходу освіта розглядається як процес інформаційної взаємодії ("суб'єкт - об'єкт", "суб'єкт - суб'єкт").

Розглянемо структуру інформаційної моделі освіти (рис.1). Інформаційну модель освіти утворюють:

1) джерело інформації (суб'єкт або об'єкт);

2) суб'єкт - споживач інформації;

3) інформаційна взаємодія (суб'єкт - об'єкт, суб'єкт - суб'єкт);

4) умови інформаційної взаємодії (система зовнішніх чинників, що впливають на процес взаємодії).

Ці компоненти відображують інформаційну модель процесу придбання суб'єктом будь-якого досвіду і в будь-якій формі. Їх властивості і функції (початкові і спеціально призначені) визначають результат інформаційного споживання (якість привласнюваного досвіду).
Інформаційна метамодель освітнього процесу дозволяє уточнити структуру моделей інших рівнів ієрархії (соціального, психолого-педагогічного, дидактичного і так далі). Можливі комбінації властивостей і функцій елементів інформаційної моделі визначають варіації освітнього процесу по його інформаційній структурі і змісту. Кожна з комбінацій визначає його специфіку і до певної міри міру ефективності.