Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Шляхи і способи розв'язання подолання бідності

Бідність – це комплексна проблема, а її подолання є довготривалим процесом. Оптимальним варіантом розв'язання цієї проблеми є поєднання активної соціальної політики, спрямованої на відновлення і зростання зайнятості та створення умов для гідної праці, з ефективною підтримкою найуразливіших верств населення.

Розв'язання проблеми передбачається за такими напрямами:

відновлення виробництва та стимулювання економічного зростання;

сприяння зайнятості населення та розвитку ринку праці;

удосконалення механізму оплати праці та соціального діалогу як основних чинників створення умов для гідної праці;

розвиток системи соціального страхування;

удосконалення пенсійної системи;

реформування системи соціального захисту;

соціальна підтримка сімей, дітей та молоді;

поліпшення медичного обслуговування населення;

удосконалення методологічних підходів до оцінки бідності та проведення моніторингу ефективності виконання Програми.

З метою відновлення виробництва та стимулювання економічного зростання передбачається:

запровадження нових механізмів відновлення виробництва;

стимулювання розвитку внутрішнього ринку;

створення умов для забезпечення стабільного розвитку галузей промисловості шляхом:

- проведення технологічних та організаційних перетворень на підприємствах, що не підлягають приватизації, з максимальною орієнтацією їх діяльності на виконання державних програм;

- визначення найбільш важливих сегментів регіональних промислових комплексів та формування на їх основі відповідних інвестиційних зон для залучення приватного капіталу в їх розвиток;



- проведення ефективної приватизації промислових підприємств з метою підвищення продуктивності їх роботи і потенціалу промислового комплексу в цілому;

- виробництва високотехнологічної продукції та надання послуг на інноваційній основі, підвищення рівня наукового забезпечення розвитку галузей та інноваційної активності промислових підприємств;

сприяння розвитку підприємницької діяльності шляхом:

- започаткування територіальних осередків дорадчої служби для надання консультацій підприємцям з питань сільськогосподарського виробництва;

- забезпечення виконання освітньої програми з питань провадження підприємницької діяльності для підприємців та широких верств населення, зокрема щодо започаткування та ведення власної справи, застосування дозвільних процедур, реєстрації, ліцензування, реалізації регуляторної політики;

- проведення Всеукраїнського конкурсу бізнес-планів підприємницької діяльності серед молоді;

удосконалення нормативно-правової бази з питань виробництва, праці та професійної кваліфікації;

забезпечення державної підтримки розвитку депресивних територій;

сприяння розвитку містоутворюючих підприємств;

сприяння запровадженню суб’єктами господарювання програм та міжнародних стандартів соціальної відповідальності бізнесу.

З метою сприяння зайнятості населення та розвитку ринку праці передбачається спрямувати зусилля центральних та місцевих органів виконавчої влади на:

сприяння розвитку підприємництва та самостійній зайнятості населення;

впровадження нормативно-правової бази, що стимулюватиме розвиток інноваційно-інвестиційної діяльності, розроблення державних і галузевих програм, спрямованих на створення якісних та високотехнологічних робочих місць;

забезпечення збільшення частки зайнятого населення у високотехнологічних сферах промисловості;

сприяння збільшенню попиту на працю шляхом державного замовлення на створення об'єктів соціальної інфраструктури;

зменшення безробіття серед сільського населення шляхом стимулювання агропромислової кооперації, розбудови інфраструктури виробничого і соціального призначення, системи агросервісу, переробних підприємств, доступної для виробників торговельної мережі;

підвищення якості та конкурентоспроможності національної робочої сили;

сприяння підготовці кадрів вищими та професійно-технічними навчальними закладами відповідно до потреб економіки та ринку праці;

забезпечення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників;

посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості;

недопущення згортання сфери офіційного оформлення праці;

сприяння працевлаштуванню осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, громадян похилого віку;

створення рівних можливостей для працевлаштування жінок і чоловіків;

реалізацію діючих механізмів надання молоді, насамперед випускникам вищих та професійно-технічних навчальних закладів, першого робочого місця;

створення умов для роботи молоді у вільний від навчання час;

підтримку зеленого туризму, сфери побутових послуг та харчування, відродження народних промислів, організації фермерських господарств;

сприяння зайнятості осіб з інвалідністю шляхом:

- пріоритетного спрямування коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів;

- підвищення доступності та ефективності професійної реабілітації інвалідів, здійснення їх професійного навчання за професіями та спеціальностями відповідно до потреби ринку праці;

- удосконалення системи встановлення нормативів для працевлаштування інвалідів з метою врахування особливостей підприємств із шкідливими та небезпечними умовами праці;

мінімізацію негативних наслідків зовнішньої трудової міграції, здійснення заходів щодо заохочення повернення трудових мігрантів в Україну та сприяння у їх адаптації, розширення системи міждержавних договорів про взаємне працевлаштування громадян і їх соціальний захист;

удосконалення організаційних засад та запровадження механізму регулювання використання праці іноземців.

З метою вдосконалення механізму оплати праці та соціального діалогу як основних чинників створення умов для гідної праці передбачається:

удосконалення механізму визначення прожиткового мінімуму та його підвищення;

підвищення мінімальної заробітної плати;

вжиття заходів з легалізації заробітної плати;

удосконалення умов оплати праці працівників бюджетної сфери, державної служби та підвищення рівня їх оплати праці;

забезпечення зростання реальної заробітної плати;

забезпечення своєчасної виплати заробітної плати та недопущення виникнення заборгованості з її виплати;

ліквідація заборгованості із заробітної плати на підприємствах державної форми власності та активізації дій щодо її зменшення на підприємствах інших форм власності;

посилення ролі колективно-договірного регулювання оплати праці;

забезпечення захисту прав працівників;

залучення всеукраїнських професійних спілок та їх об'єднань і всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців до формування соціальної та економічної політики держави;

зміцнення інститутів соціального діалогу;

сприяння укладенню колективних договорів і угод на національному, галузевому, територіальному і локальному рівні.

З метою розвитку системи соціального страхування необхідно:

підвищити ефективність роботи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування шляхом удосконалення єдиної системи збору страхових внесків, їх обліку та контролю за повнотою і своєчасністю сплати, а також єдиної інформаційної системи платників страхових внесків та застрахованих осіб;

оптимізувати витрати фондів та спрямувати їх кошти переважно на відшкодування виплат за страховими випадками, уникнути виплат не страхового характеру, що сприятиме запобіганню бідності серед населення;

забезпечити підготовку до запровадження загальнообов'язкового державного медичного страхування, що сприятиме підвищенню якості медичного обслуговування населення та забезпеченню надання кваліфікованої медичної допомоги;

забезпечити поступове підвищення розмірів мінімальних виплат в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування до встановленого законом розміру прожиткового мінімуму.

З метою вдосконалення пенсійної системи необхідно:

покращити матеріальне забезпечення у разі виходу на пенсію працівників освіти, культури, охорони здоров'я;

удосконалити порядок призначення та індексації пенсій;

забезпечити розвиток накопичувальної системи пенсійного страхування.

З метою реформування системи соціального захисту передбачається:

перехід до принципу адресності під час надання соціальних допомог і пільг;

розроблення та впровадження системи моніторингу та оцінки програм соціальної допомоги;

удосконалення системи соціальної допомоги з урахуванням результатів оцінювання ефективності виконання її окремих програм;

запровадження єдиного критерію оцінки майнового стану сім’ї під час визначення її права на призначення соціальної допомоги;

наближення рівня забезпечення прожиткового мінімуму під час призначення соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» (1768-14) до прожиткового мінімуму;

підготовка пропозицій щодо внесення змін до законодавчих актів з питань надання пільг незахищеним верствам населення та особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

забезпечення функціонування інформаційно-аналітичної системи соціального захисту та єдиної бази даних одержувачів соціальної допомоги;

забезпечення прийому громадян, які звертаються за призначенням соціальної допомоги, в органах праці та соціального захисту населення за принципом «єдиного вікна»;

підвищення розміру державної допомоги сім'ям з дітьми відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму;

удосконалення системи соціального обслуговування осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, зокрема:

- забезпечення безперешкодного доступу таких осіб до соціальних послуг;

- створення умов для залучення до сфери надання соціальних послуг недержавних суб'єктів;

- підвищення якості соціальних послуг;

забезпечення соціального захисту інвалідів, зокрема:

- першочергове забезпечення протезно-ортопедичними виробами дітей-інвалідів з урахуванням їх індивідуальних потреб;

- збільшення розмірів державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» (2109-14) з урахуванням підвищення рівня прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та дітей відповідного віку;

- комплексна реабілітація інвалідів та дітей-інвалідів на базі діючих реабілітаційних установ;

- створення умов для впровадження і розвитку інклюзивного та інтегрованого навчання для інвалідів у професійно-технічних та вищих навчальних закладах;

розв'язання проблем бездомних осіб та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, зокрема:

- функціонування закладів для бездомних осіб та установ для

осіб, звільнених з місць позбавлення волі;

- надання бездомним особам та особам, звільненим з місць позбавлення волі, соціальних та освітніх послуг, медичної допомоги, допомоги у працевлаштуванні, відновленні документів та реєстрації їх місця проживання з урахуванням індивідуальних потреб таких осіб;

- здійснення соціального патронажу осіб, звільнених з місць

позбавлення волі;

сприяння благодійництву;

збільшення видатків державного бюджету на забезпечення житлом соціально незахищених верств населення та молоді.

З метою соціальної підтримки сімей, дітей та молоді необхідно забезпечити:

підвищення конкурентоспроможності на ринку праці шляхом професійної орієнтації молоді, її підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

запобігання можливим негативним проявам у молодіжному середовищі шляхом розвитку молодіжних ініціатив у сфері праці;

формування цілісної системи оздоровлення та відпочинку дітей, зокрема дітей-інвалідів, підвищення якості та доступності послуг з оздоровлення та відпочинку;

доступність дошкільної освіти незалежно від місця проживання шляхом оптимізації мережі дошкільних навчальних закладів на якісно новій основі та стимулювання батьків до здобуття дітьми обов'язкової дошкільної освіти;

надання кредитів молоді для здобуття вищої освіти;

реалізацію та захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-інвалідів, запобігання та подолання дитячої безпритульності;

якість та доступність соціальних послуг, раннє виявлення, облік та соціальний супровід осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;

створення правових, економічних та соціальних умов для функціонування і зміцнення сім'ї, поліпшення демографічної ситуації, забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок, утвердження соціального партнерства сім'ї та держави, формування відповідального ставлення батьків до забезпечення всебічного розвитку та виховання дітей, запобігання насильству в сім'ї.

З метою поліпшення медичного обслуговування населення передбачається:

збільшення обсягу фінансування державних програм і заходів, спрямованих на підвищення якості надання медичної допомоги;

запровадження стандартів лікування;

посилення державного контролю за якістю медичної допомоги, лікарських засобів і виробів медичного призначення, їх ціноутворенням;

пропаганда здорового способу життя;

здійснення заходів щодо поліпшення стану здоров'я матері та дитини.

Для оцінки бідності застосовуються такі критерії:

межа бідності, визначена за відносним критерієм 75 % медіанного рівня середньодушових еквівалентних сукупних витрат;

межа крайньої бідності, визначена за відносним критерієм 60 % медіанного рівня середньодушових еквівалентних сукупних витрат та адаптована до критерію Європейського Союзу;

межа абсолютної бідності, визначена за критерієм прожиткового мінімуму;

межа абсолютної бідності, визначена за критерієм вартості добового споживання на рівні 5 доларів США відповідно до паритету купівельної спроможності з метою порівняння її з міжнародними показниками.

Для проведення оцінки бідності за зазначеними критеріями передбачається:

використання даних комплексного вибіркового обстеження умов життя домогосподарств;

розроблення методики комплексної оцінки бідності на національному та регіональному рівні;

розроблення та здійснення заходів, спрямованих на підвищення надійності показників бідності на регіональному рівні.

Для оцінки ефективності виконання Програми передбачається проведення моніторингу показників бідності та заходів, спрямованих на подолання бідності, дослідження ефективності заходів щодо соціальної підтримки окремих категорій громадян і експериментальних досліджень динаміки стану бідності населення за умовами життя на початку та після її виконання.

З метою забезпечення прозорого системного аналізу стану виконання завдань за окремими напрямами Програми проводитиметься моніторинг таких основних показників соціально-економічного розвитку:

індекс реального валового внутрішнього продукту;

валовий внутрішній продукт на душу населення;

динаміка створення робочих місць (темп зростання кількості новостворених робочих місць);

рівень зайнятості населення віком 15-70 років;

рівень безробіття населення віком 15-70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці;

співвідношення державних соціальних гарантій та прожиткового мінімуму;

рівень середньомісячної заробітної плати;

індекс реальної заробітної плати;

питома вага працівників, яким нарахована заробітна плата в розмірі мінімальної заробітної плати і нижче;

питома вага працівників, заробітна плата яких є вищою ніж середній рівень у державі;

співвідношення середньомісячної заробітної плати і фактичного розміру прожиткового мінімуму;

динаміка виплати заробітної плати (загальний обсяг заборгованості у відсотках порівняно з відповідною датою минулого року та до 1 січня поточного року);

співвідношення мінімального та середнього розміру пенсії;

співвідношення середнього розміру пенсії та середнього розміру заробітної плати;

розміри державних соціальних допомог (за видами);

співвідношення кількості бездомних осіб та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, які потребують реінтеграції в суспільство та соціальної адаптації, в регіоні та кількості ліжко-місць у закладах для бездомних осіб та установах для осіб, звільнених з місць позбавлення волі;

кількість бездомних осіб та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, яким була надана допомога з реінтеграції в суспільство та соціальної адаптації, за щорічною оцінкою;

рівень бідності за відносним критерієм;

рівень бідності за відносним критерієм крайньої бідності;

рівень бідності за абсолютним критерієм;

рівень бідності за абсолютним критерієм для порівняння з міжнародними показниками.

Виконання Програми сприятиме збільшенню доходів громадян, зниженню рівня бідності насамперед серед працюючих громадян та сімей з дітьми, зменшенню розриву між показниками бідності у місті та сільській місцевості, розв'язанню соціальних проблем і підвищенню рівня життя населення.

Проте й загальний економічний ріст автоматично не приведе до зниження рівня бідності, що підтверджується результатами попередніх років економічного зростання української економіки і невідповідної цьому зростанню динаміки основних показників бідності. Як показує досвід інших країн, нікому не вдається вирішити проблему бідності без адекватних заходів і реформ в області відносин розподілу, без обґрунтованої політики у соціально-трудовій сфері.

Вирішення проблеми бідності в Україні потребує розробки системи комплексних науково-обґрунтованих заходів, які повинні враховувати профіль, специфіку та особливості формування та поширення бідності, причини її виникнення.

Від тактики виживання необхідно переходити до стратегії розвитку, від боротьби з бідністю – до зростання середнього класу. Головний спосіб боротьби з бідністю – це підвищення рівня життя, це надання громадянам можливості гідно працювати, підвищувати свій рівень добробуту.

Бідність як явище соціально-економічного характеру чинить негативний вплив в короткостроковій та в тривалій перспективі на найрізноманітніші сфери суспільного життя.

Проблема бідності пов’язана з соціальними формами відчуження людини від людини або від суспільства, від передумов і результатів праці, від самої праці, з істотним обмеженням споживання основних життєвих благ, з формуванням таких умов, при яких субкультура бідних перетворюється на чинник дестабілізації життя суспільства.

За даними експертів, у 2013 році Україна займає 83 місце за рівнем розвитку суспільства, знизивши свої позиції за останній рік на сім сходинок рейтингу. Цей фактор привів до посилення проблеми стосовно бідності, викликавши її нові негативні наслідки.

Згідно зі статистикою Організації Об’єднаних Націй, за межею бідності в Україні знаходяться 78 % населення. Це означає, що у такої частини українців споживчий кошик менше визнаної в світі межі бідності – 17 доларів в день. Ця ситуація в країні може привести до соціальної нестабільності та прояву абсолютного характеру влади. Проте, не виключено, що за сприятливих соціально-економічних умов за 2-3 роки добробут українців може зрости.
Станом на 2010 рік Україна досягла рівня, коли 5,5 % населення проживає за показником менше 5 доларів США в день за паритетом купівельної 10спроможності. В Міністерстві економіки України очікувалося, що до 2015 року визначений відсоток буде зведений до нуля.

У документах ООН підкреслюються чотири основних прояви бідності: коротке життя; низька професійно-освітня підготовка; позбавлення економічної бази нормального життя – чистої питної води, медичних послуг, якісного харчування; усунення від суспільного життя.
З огляду на це, виділяють декілька основних наслідків від збільшення масштабів і глибини бідності, які безпосередньо впливають на динаміку економічного розвитку України, а також на положення національної економіки
в системі світових господарських зв’язків.

До демографічних наслідків посилення бідності можна віднести значне зниження народжуваності і зростання смертності населення, підвищення рівня захворюваності і травматизму, скорочення середньої тривалості життя, що веде фактично до депопуляції і втрати національного генофонду. У економічному контексті дія цих чинників істотно зменшує трудовий потенціал країни і тим самим обмежує відтворювальні можливості її економічної системи.
Соціальними проявами бідності слід вважати збільшення безробіття і нелегальної зайнятості, посилення криміногенної обстановки, появу актів громадянської непокори. Ці проблеми перешкоджають соціальній стабільності в суспільстві, знижують якість життя, збільшують витрати бюджету на соціальну допомогу і охорону правопорядку, дестимулюють підприємницьку активність.

Економічні наслідки розповсюдження бідності в Україні пов’язані з перспективами її макроекономічного розвитку, а також інтеграції країни в міжнародну економіку як повноправного суб’єкта зовнішньоекономічних відносин.

Найважливішим макроекономічним наслідком посилення бідності є зниження темпів розвитку економіки з наступних причин: скорочення платоспроможного попиту, яке дестимулює виробничу активність, погіршення кількісних і якісних характеристик ресурсу праці, втрата можливості формування і акумуляції ресурсу «людського капіталу» як ключового чинника економічного зростання.

 

 

Висновки до ІІ розділу

Українська бідність має цілу низку специфічних особливостей: низький рівень життя населення в цілому, психологічне неприйняття економічної нерівності, украй висока питома вага людей, котрі вважають себе бідними, поширеність бідності серед працюючого населення. Існуюче в Україні явище бідності зайнятого населення є наслідком порушень у системі оплати праці та формуванні ринку робочої сили. Збідніння широких верств населення виникло одночасно з появою багатих прошарків, заможність яких пов’язана з тіньовими джерелами доходу.

Як ніколи актуальною стає задача розробки комплексного підходу до рішення проблеми бідності і визначення конкретних кроків соціально-економічної політики, направленої на подолання цього негативного явища.
Державна соціальна політика, орієнтована на підвищення рівня життя всіх верств населення, повинна бути пов’язана з такими задачами стабільного економічного розвитку як: забезпечення реального зростання виробництва, поліпшення ситуації на національному ринку праці, регулювання інфляційних процесів, ефективне використання бюджетних коштів і засобів спеціальних позабюджетних фондів, упровадження системи раціональних соціальних трансфертів, легалізація тіньової економіки і незареєстрованих доходів, стимулювання розвитку малого і середнього бізнесу, скорочення майнової нерівності шляхом проведення гнучкої податкової політики.
На сьогодні важливим завданням є зниження рівня бідності за доходами населення, і не менш важливим є скорочення бідності, обумовлене обмеженістю доступу до якісних послуг освіти та охорони здоров’я.

Отже, особливістю бідності в Україні, як і в інших країнах з нерозвиненою економікою, є значне скорочення доходу більшості населення, яке при цьому зберігає відносно високий соціальний статус (рівень освіти, кваліфікації, соціальні зв’язки). Зубожіння значної частини населення відбувається за значного майнового розшарування й появи нечисленних, але справді багатих прошарків. Реальний стан доходів населення дуже важко піддається статистичній оцінці через наявність значного обсягу неформальних джерел доходу.

Враховуючи комплексність дії і економічний масштаб наслідків зростання бідності в Україні, її слід розглядати як безпосередню загрозу національному розвитку і положенню країни у світовому економічному просторі. Тому на державному рівні необхідно вживати конкретні заходи для боротьби з бідністю.

 

Література:
1. Баланда А. В., Лібанова Е. М. Незареєстрована зайнятість в Україні: формування й можливості державного регулювання // Україна: аспекти праці. – 2007. – № 4. – С. 44-61.
2. Лібанова Е. М., Власенко Н. С., Герасименко Г. В. Людський розвиток в Україні: 2008 рік // Щорічна науково-аналітична доповідь. – К.: Академія, 2009. – 289 с.

3. Ірина Гудзь. Стаття «Україна за межею бідності» 2015 р.

4.Красун А. , Турчин Я. Бідність в Україні та шляхи її подолання // [електронний ресурс] Режим доступу: http://vlp.com.ua/files/16_66 . pdf

5. Момоток О. М. Дослідження бідності в Україні та шляхи її подолання // [електронний ресурс] Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Apdup/2011_1/1-4-20. pdf

6. Президента Україні до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становіще України у 2001 році. - Д Вітраті і доходь домогосподарств України у 2001 році (за данімі вибіркового обстеження розуму жіття домогосподарств України). Частіна І/ Статістічній збірник. - Державній комітет статистики України. - ДО., 2002. - 352 з.).

7. О.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2002. -- З. 110.).

8. Соціальний захист населення України у 2001 році/Державний комітет статистики України. - ДО., 2002. - С.17.

9. Державна соціальна політика і рівень життя населення в Україні// Економічні есе. - 2002. -- Випуск 1 (12). - З. 24.).

 

 

 






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2017 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.