І етап. Органічний процес спілкування

Вправи (на органічний процес спілкування)

1. Викликати 4-5 учнів, дати їм завдання (наприклад, терміново скласти точний список – заявку на бутафорію і реквізит для вечірніх робіт по етюдах) і запропонувати їм діяти. Потім викликати ще одного учня і непомітно від тієї групи дати йому завдання підійти до одного з учнів, що входить у групу, попросити в нього що-небудь (позичити конспект).

2. Дати завдання учневі зайнятому якоюсь справою в цій групі:

- викликати потрібну вам людину;

- передати непомітно записку;

- послати з дорученням;

- умовити залишитися сьогодні почергувати.

Дуже важливо прослідкувати, щоб у цих вправах не був порушений

органічний процес спілкування, щоб не була пропущена ні одна стадія.

Домагайтеся справжнього спілкування, пропонуйте учням повторювати вправи декілька разів, зупиняйтеся на окремих моментах спілкування. Не переходьте до наступного етапу роботи, поки не отримаєте відчутних результатів, поки учні твердо не засвоять усі стадії органічного спілкування.

Вправи (на спостережливість і „зчепку”)

1. Викликати двох учнів і дати їм завдання: один, створивши подумки запропоновані обставини і не розкриваючи їх партнеру, починає діяти (з уявними предметами). Другий слідкує за першим, щоб зрозуміти що він робить, а потім підключається до його дії. При цьому він весь час спостерігає за партнером, узгоджуючи з ним свої дії. Вся вправа виконується мовчки.

2. Викликати двох учнів. По сигналу вони приймають довільне положення. Кожен виправдовує групову мізансцену (комбінацію), створює до неї запропоновані обставини. Починають діяти, спостерігаючи один за одним, намагаючись зрозуміти і виправдати дії один одного, узгодити свої дії з партнером і спрямувати їх до єдиної мети.

ІІ етап. Умови, необхідні для спілкування

Розділ І. Внутрішній матеріал для спілкування і об’єкти

(тобто чим і з ким спілкуватися)

Вправи (з живим і неживим об’єктом)

1. Перш ніж почати спілкування, створіть запропоновані обставини. Конкретно офантазуйте їх, залучивши емоційну пам’ять, і коли фантазія і емоційна пам’ять збудять повторні почуття і думки, намітьте собі мету завдання, дії:

- розгляньте всіх присутніх у класі, перевірте, в якому вони настрої;

- розгляньте репродукцію картин, нову скатертину, новий костюм сусіда і т.ін.

2. Спілкування з об’єктами для всіх п’яти органів почуттів:

- подивіться і послухайте через вікно, що робиться на вулиці (якщо можна, відкрийте його);

- визначте запахи, які оточують вас у кімнаті, в саду і т.ін.

3. Спілкування з об’єктом раніше баченим, почутим:

- згадайте всі події минулого дня;

- згадайте, де і що росте у вас на городі, в саду, в кімнаті і т.ін.

Вправи (на ставлення об’єкту – коли сам об’єкт збуджує ставлення, емоцію)

1. Перев’язати поранену руку: знаменитій людині, близькому другу, ворогові.

2. Подати пальто: коханій дівчині, старенькій бабусі, сестрі, на яку ви сердиті.

3. Зустріти і прийняти вдома: начальника, небажаного гостя, бажаного друга.

4. Привітатися з людиною: якій заборгував гроші, з стареньким сусідом по квартирі, з директором школи.

Розділ ІІ. Способи, прийоми спілкування

Вправи (на словесне спілкування)

Педагог пропонує учням назвати теми вправ на словесне спілкування. Придумані ними запропоновані обставини повинні бути такі, щоб для спілкування в них потрібні були лише слова.

Лікар відвідує хвору. Хвора вся забинтована, рухатися їй не можна.

В’язниця. Ніч. В камері знаходиться двоє. Вони зв’язані і лежать в

різних кутках. Кожному необхідно з’ясувати, хто його сусід і звідки він.

Розмова двох людей, які знаходяться в різних кімнатах.

Телефонна розмова (беруть участь 2-3 студійці – раптом в розмову

втручається третій).

Ділова розмова двох осіб – один знаходиться біля вікна на 5-му

поверсі, другий внизу на вулиці.

Розмова двох осіб через заперті двері.

Такі завдання задаються студійцям додому. Не дозволяйте у вправах

на словесну дію дуже багато говорити. Нехай учні обмежуються малою кількістю слів, промовляючи лише ті, які необхідні для дії і досягнення поставленої мети.

Вправи (на фізичне спілкування, тобто на органічне спілкування)

1. У засідці. В будинок повинні прийти злодії.

2. Передавати завдання розвіднику. Місце дії – міський парк, лава крайня зліва, навколо народ.

3. Лікарня. Потерпілий в аварії, говорити не може, діє одна права рука. Потрібно попросити в медсестри папір і ручку, щоб написати листа додому.

4. На риболовлі. На березі сидить рибалка з вудочкою. Приходить дівчина, голосно співає пісню. Рибалці потрібно подати знаки, щоб вона не підходила близько, ішла звідси й не лякала рибу.

5. Викликати товариша на футбол, ведучи розмову через закрите вікно будинку.

Усі жести і рухи в цих вправах повинні бути чіткими, конкретними,

виразними і виправданими необхідністю, логікою.

Вправи (на випромінювання і сприйняття променів)

Пригадати приємну або неприємну зустріч.

Виразити своє презирство до партнера.

Приголубити партнера.

Заспокоїти партнера.

Ваш партнер – суперник.

Слідкуйте, щоб учні при виконанні даних завдань були не

напружені, не нервували, не поспішали, не виконували механічно завдання, а прагнули передати своє ставлення, емоцію партнеру очима.

У цих вправах не дозволяйте учням починати спілкуватися, поки вони не запасуться матеріалом, тобто відповідними емоціями та бажаннями необхідними для цього внутрішнього спілкування. Ці вправи потрібно робити тільки з реальними партнерами.

Розділ ІІІ. Пристосування

Це як внутрішні так і зовнішні прийоми, способи, за допомогою яких люди підходять при спілкуванні один одному і впливають на партнера.

Вправи (на правильний вибір прийомів, способів спілкування,

виходячи із запропонованих обставин)

1. Під підлогою, в льоху сидить партизан. В хату зайшли сторонні. Потрібно попередити партизана, щоб він не виходив.

2. Звільнення із в’язниці взятого ворогами нашого офіцера.

Вправи (на „масштаб” спілкування)

Перш ніж почати вправу, викладач наводить приклад на два різні „масштаби” спілкування, або інакше, два різних пристосування, у зв’язку з різницею відстані між партнерами. Наприклад, один із вас працівник, другий – бригадир, один кранівник на крані, бригадир внизу. Бригадир хоче повідомити кранівнику, що цеглу потрібно подати терміново до нового корпусу. Для цього йому приходиться напружувати голос. Рухи, жести в цьому випадку повинні бути широкими, великими, взагалі, всі зовнішні пристосування, коли спілкування іде на відстані, потрібно підсилювати, робити їх різкими, виднішими.

Якщо ж бригадир дає завдання робітникові, коли він знаходиться поруч, то говорити потрібно спокійно, жест повинен бути виразним, але не перебільшеним.

1. Таємні збори групи бійців супротиву фашистському режиму. Потрібно попередити товаришів, що тут присутній зрадник.

2. Будинок. На балконі 5-го поверху стоїть дівчина і дивиться вниз, де знаходиться хлопець, який умовляє її вийти на побачення, або сходити з ним у кіно.

3. На другому березі річки сидить дівчина. Потрібно покликати її.

4. Мати хвора, лежить на ліжку і дрімає. Дочка, яка збирається на роботу наказує братові доглядати за матір’ю, давати ліки і т.ін.

Крім цих вправ, потрібно запропонувати учням придумати теми самим на „масштаб” спілкування і відпрацювати їх.

Викладач повинен слідкувати, щоб способи спілкування, „масштаб” відповідав би обставинам не порушував логіку дії. Нагадуйте учням про необхідність створення конкретних запропонованих обставин, чітких взаємовідносин дійових осіб.

Вправи

1. Випровадити з кімнати (пристосування – удавання).

2. Зайняти єдиний диван, який знаходиться в кімнаті студентського гуртожитку, щоб відпочити на ньому (пристосування – у одного обман, у другого – страх).

3. Умовити подругу відвідати театр, сходити в гості, в магазин.

4. Втекти з уроків раніше.

5. Умовити рідних відпустити на канікули з другом.

6. Випросити улюблену річ у сестри.

7. Зробити так, щоб викладач вас сьогодні не викликав.

8. Матері умовити сина не робити ризикованих вчинків.

Кожну вправу пропонуйте проробити 2-3 рази, але з кожним разом змінюйте пристосування.

У вправах на зміну пристосувань можна використовувати ті ж самі теми, що і в попередніх вправах. При цьому викладач нагадує, що якщо пристосування, яке виконує службову роль, стає самоціллю, то це призводить до награвання пристосувань і відволікає від основного завдання і об’єкту.