В 18 та 19 віці великий вплив на розвиток педагогічної та гігієнічної гімнастики справили видатні педагоги Жан – Жак Руссо І.Песталоці та інші. ВСТУП
Однією з основних дисциплін, яка позитивно впливає на розвиток організму та його укріплення являється гімнастика. Широко використовується й у лікувальній сфері. Деякі науковці досить довго вважали, що гімнастика не являється видом спорту, але це твердження було остаточно зруйноване, коли гімнастику включили в програму Олімпійських ігор.
Актуальною проблемою гімнастики, як Олімпійського виду спорту можна вважати важкий шлях гімнастів до світового визнання, ціна перемог та гіркота поразок. Значення гімнастики для підростаючого покоління. Доля гімнастики у майбутньому. Для гімнастів України, як провідних спортсменів світового рівня, для збереження престижу на міжнародній арені проблема технічної підготовки набуває сьогодні особливої ваги. Розробка стратегії підготовки олімпійського резерву для збірної команди України вимагає вдосконалення навчально-тренувального процесу, тому вдосконалення програми базової технічної підготовки гімнастів з врахуванням тенденцій її розвитку є актуальною науковою проблемою.
Об`єкт дослідження – виступи гімнастів на Олімпійських іграх.
Предмет дослідження – гімнастика як олімпійський вид спорту.
Мета роботи: дослідити становлення гімнастики як олімпійського виду спорту, шлях українських гімнастів до олімпійської першості, вплив на свідомість молоді, пропаганда здорового способу життя, з`ясувати історичний розвиток олімпійських ігор та участь України в них на сьогоднішній час.
Основні завдання роботи:
1) Проаналізувати зародження олімпійських ігор та їх період відродження.
2) Охарактеризувати роботу виконавчих комітетів олімпійських ігор міжнародного рівня;
3) Розглянути основні атрибути олімпійських ігор;
4) Проаналізувати участь українських спортсменів в Олімпійських іграх.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використано такі методи й методики дослідження: вивчення й аналіз науково-методичної та спеціальної літератури; педагогічні спостереження; узагальнення досвіду гімнастів, узагальнення, порівняння.
Наукова новизна. Наукова новизна являє собою вивчення способу фізичного розвитку молоді за допомогою гімнастики.
Теоретичне значення. Теоретичне значення полягає у тлумаченні терміну «гімнастика», наданні двоякого значення цьому терміну, та пояснити значення гімнастики, як виду спорту та засобу фізичного розвитку.
Практична значимість: участь українських спортсменів у змаганнях міжнародного рівня свідчить про те, що Україна займає не останнє місце на світовій арені спортивного життя, українські спортсмени досягають досить високих показників. На сьогоднішній день український спорт та його розвиток поставлений на досить високий рівень і йому приділяється значна кількість уваги.
Структура і обсяг роботи. Структурно робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел та додатків. Курсова робота викладена на 47 сторінках.
РОЗДІЛ 1 ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ГІМНАСТИКИ
1.1 Зародження гімнастики як виду спорту.
Гімнастика як вид спорту і ціла система фізичного виховання зародилася в Древній Греції. Про позитивний вплив регулярних занять гімнастикою на гармонійний розвиток особистості писали і говорили Гомер, Арістотель і Платон. Окрім звичних длня нас розвиваючих і спеціальних вправ гімнастика древніх греків включала в себе плавання, біг, боротьбу, бокс, їзду (верхову і на колісницях) і т.п. По одній з версій, саме слово “гімнастика” походить від грецького «gumnos» (оголений): як відомо, древньогрецькі атлети выступали на змаганнях без одягу.
Гімнастика – один із найважливіших засобів фізичного виховання. Вона розвивалася на протязі багатьох віків. Із зміною суспільного ладу, розвитком науки про людину та зміною способів ведення війни змінилися і вимоги до гімнастики.
Гімнастичні вправи застосовувалися в сивій давнині в країнах Древнього Сходу.Греки називали гімнастикою всю систему фізичного виховання, але виділяли в ній загальне фізичне виховання молоді та її підготовку до змагань. Першу частину вони називали просто гімнастикою, а другу – агоністикою.
Вправи древніх греків більше походили на спортивні. Це біг, метання, стрибки, плавання та ін. Але деякі з них були спеціально призначені для розвитку орієнтиру в просторі ( наприклад біг вперед та назад) або готували до виконання інших вправ ( наприклад стрибки та біг з вантажем, удари кулаком по мішку з зерном та ін.). Такі вправи близькі до сучасних.
Подальший розвиток гімнастика отримала в Древньому Римі, як засіб навчання та фізичної підготовки до армії. Тут використовувалися спеціальні гімнастичні снаряди, такі як дерев’яний кінь для навчання вершників складним засобам верхової їзди, дерев’яна мішень для нанесення ударів холодною зброєю, а також драбини та інші дерев’яні споруди для навчання воїнів штурму ворожих укріплень.
Після падіння Римської імперії та утворення феодального ладу гімнастика була майже забута. Правда, серед лицарських вправ були і підготовчі вправи, близькі по характеру до гімнастичних.
В середні віки успішно розвивалася акробатика. При дворах королів, в феодальних замках, а пізніше в середньовікових містах було багато акробатів та канатохідців, які розважали феодалів та міщан, але то були професіональні артисти, а сама акробатика професійним мистецтвом, а не засобом фізичного виховання. Але пізніше виявилося, що акробати багато в чому вплинули на розвиток техніки гімнастичних вправ, особливо на снарядах.
В значній мірі вплинула на розвиток гімнастики в подальшому техніка та методика навчання вершників складним прийомам верхової їзди. Ці прийоми дуже цікавили лицарів , і вони самі вчилися їх виконувати, але важке обмундирування, що вважалося край необхідним, утруднювало виконання цих прийом в бою. Після винаходу вогнепальної зброї значення тяжкого лицарського обмундирування звелося до нуля. Куля їх вільно пробивала. Поле битви лицарі уступили стрілкам. Стара феодальна система фізичного виховання лицарів не мала ніякого сенсу.
В період 14 по 16 століття в усіх країнах Західної Європи виникає та розвивається суспільна течія , відома під назвою "гуманізм". На противагу середньовіковому релігійному аскетизму представники гуманізму високо цінили інтереси людини. Велике значення вони придавали всебічному розвитку молоді, в тому числі і фізичному. В гімнастиці вбачали найкращий засіб для укріплення здоров’я та розвитку фізичних сил людини. А також наряду з цим виділяли і військову - прикладне значення гімнастичних вправ.
В 16 столітті з’явилося багато педагогічних творів з питань фізичного виховання та практичних керувань, насамперед по гімнастиці. Із них найбільшу зацікавленість представляла собою велика праця венеціанського лікаря Меркуріаліса, надрукована в другій половині 16 ст. Праця називалася "Ієроніма Меркуріаліса" - про мистецтво гімнастики. в яких роз’яснені всі види вправ людського тіла. Книга корисна не лише лікарям, але і всім, хто цікавиться античністю та хоче зберегти здоров’я. Фактично це був перший підручник гімнастики.
Гімнастику Меркуріаліс поділяв на три види: військову, лікарську та атлетичну. Гімнастика, направлена виключно на розвиток організму і не пов’язану з тим щоб перемагати суперника, він вважав основним засобом фізичного виховання.
В цей же час з’явилася і інша течія в гімнастиці , представники якого основну увагу приділяли оволодінню складними рухами. В основу його були покладені вправи для навчання складним прийомам верхової їзди та середньовікова акробатика.
Подальший розвиток гімнастичних вправ пов’язаний з застосуванням спеціальних гімнастичних снарядів, таких як дерев’яний кінь, стіл, перекладина, трамплін для стрибків та деякі інші. Снаряди дозволяли краще вивчати окремі механізми рухів, сприяти розвитку спритності та сили.
Техніка вправ на снарядах уже була близькою до сучасної. Так, в одному із французьких керівництв 17 століття перераховуються слідуючи вправи: "стоячи на колінах в сідлі, з руками за спиною, зіскочити з сідла в них, не змінюючи положення рук, і зі складеними разом стопами", "перескочити через стіл, впираючись в нього лише лівою рукою", "пройти на руках по столу із одного кінця в інший".
До 18 століття в Західній Європі вже було два напрями в гімнастиці. Представники одного з них вважали головною метою гімнастики укріплення здоров"я, а іншого – оволодіння складними рухами тіла на спеціальних снарядах.
В 18 та 19 віці великий вплив на розвиток педагогічної та гігієнічної гімнастики справили видатні педагоги Жан – Жак Руссо І.Песталоці та інші.
Руссо вважав, що укріплення та загартування тіла – необхідна умова для розвитку сил та можливостей людини. На його думку, вправи органів нашого тіла готують людину до життя, сприяють його розумовому розвитку та укріпленню здоров’я. Так як і майстер перед початком роботи повинен підготувати свої знаряддя праці, людина на початку життя повинна підготувати своє тіло.
|