Зміни в сільському господарстві

Аграрна реформа 1848 року на західноукраїнських землях

Великий вплив на проведення аграрної реформи мала революція 1848— 1849 pp. в Австрії та Угорщині.

Скасування панщини та кріпосної залежності селян в Галичині, Буковині та на Закарпатті

Причини селянської реформи:

• гальмівна роль феодальних відносин;

• криза господарства;

• зростання соціальної напруги.

Мета селянської реформи — зміцнення монархічної влади за збереження панування на селі поміщика.

16 квітня 1848 р. Уряд Австрійської імперії підписав циркуляр про ліквідацію панщини.

22 квітня 1848 р. В Галичині було оголошено циркуляр губернського правління про те, що з 15 травня 1848 р. панщина ліквідовувалася, що на 5 місяців раніше, ніж у всій Австрійській імперії.

9 серпня 1848 р. Поширення на Північну Буковину указу австрійського уряду про скасування кріпосного права.

7 вересня 1848 р. Рейхстаг ухвалив скасування феодальних повинностей за викуп: дві третини мали платити селяни, а одну — держава.

• Березень 1853 р. Австрійський імператор проголосив про скасування панщини на Закарпатті і сплати селянами викупу.

Суть селянської реформи

1. Ліквідація юридичної залежності селянина від поміщика.

2. Наділення селян землею, яка переходить у їхню власність.

3. Сплата селянами викупу за кріпосні повинності.

Щорічні селянські платежі за “визволення” в Галичині перевищували річні прибутки поміщиків від орної землі.

Проведення селянської реформи на західноукраїнських землях

• Під час роздавання селянам наділів поміщикам було відведено найкращі землі.

• У руках поміщиків опинилося:

у Східній Галичині — 44% земельної площі;

у Північній Буковині — 54%;

на Закарпатті — 70%.

• Більшість селян залишилися малоземельними.

• Частину селян було звільнено зовсім без землі і вони відразу потрапили в економічну залежність від поміщиків.

• У власність поміщиків перейшли майже всі ліси й пасовища.

• Селянська реформа загострила проблему сервітутів, себто лісів і пасовищ, за користування якими селяни сплачували визначену раніше поміщиками суму.

• За ліквідацію кріпосної залежності й різних повинностей селяни повинні були сплатити викуп. Щорічні селянські платежі були дуже великими. Наприклад, у Галичині вони перевищували річні прибутки поміщиків від орної землі.

• Селяни здобули громадянські права (обирати і бути обраними, самостійно визначати місце проживання тощо).

Висновки

1. Важливий наслідок революції в Австрійській імперії для Галичини мало скасування кріпацтва.

2. Аграрна реформа, незважаючи на її грабіжницький характер, все ж сприяла розвиткові капіталістичних відносин.

Вплив аграрної реформи уряду Франца-Йосифа 1848 р. на розвиток економіки у західноукраїнських землях.

Розвиток сільського господарства

Після революції 1848—1849 pp. Західна Україна залишалася аграрним краєм.

У. сільському і лісовому господарствах Східної Галичини та Північної Буковини на кінець XIX ст. було зайнято 75% усього населення, а в Закарпатті — 85%.

1. Селянська реформа відкрила шлях до повільної модернізації сільського господарства та переходу його на ринкові відносини.

2. Утім після скасування кріпосного права були значні залишки кріпосництва:

• селянські господарства залишалися малоземельними;

• великим поміщицьким господарствам належало 40% земель;

• вони мали право на володіння пасовищами, лісами;

• у селах ще довгий період часу залишалися відробітки та викупні платежі;

• бідняцькі господарства становили половину селянських господарств;

• значна частина селян не могла вижити за рахунок власного земельного наділу;

• було розвинене лихварство.

Лихварі надавали селянам позички під великі відсотки.

Скасування кріпосного права і пов’язані з ним перетворення спричинили такі процеси.

З одного боку:

• зберігалося землеволодіння поміщиків, але їхні господарства занепадали;

• відбувалося обезземелення та розшарування селян, вимушені міграції.

З іншого боку:

• стимулювався розвиток селянського підприємництва;

• формувалася приватна власність на землю;

• розширювалася сфера функціонування ринкових відносин;

• з’явився ринок робочої сили.

Основні тенденції модернізації сільського господарства (розвиток капіталістичних відносин)

1. Відбувалося розшарування селян — на бідняків, середняків і заможних селян.

У Східній Галичині було 11% заможних селян, у Північній Буковині — 8%.

2. Посилювався процес товаризації поміщицьких і заможних селянських господарств, які все більше орієнтувалися на ринок, втягувалися у товарно-грошові відносини.

3. Поглиблювалася спеціалізація районів з урахуванням нових ринкових умов.

4. Розвивалося тваринництво, продукція якого все більше вивозилася за кордон.

5. Розширювалися посіви тютюну, хмелю, льону, коноплі (ці культури були сировиною для розвитку промисловості).

6. Інтенсивніше почали використовувати найману працю. Наприкінці XIX Ст. налічувалося 400 тис. постійно і поденно найманих робітників.

7. Посилювалися міграційні процеси.

8. Значно зросла як внутрішня, так і зовнішня торгівля.

Капіталізм породжував робітничий клас, пролетаризував селянство, яке вийшло з кріпосництва без землі, збільшував злидні, загострював соціальні антагонізми. Селянство масово емігрувало за кордон.

Після скасування кріпосного права становище селян погіршилося і тому вони піднімалися на боротьбу. Лише протягом 1850 — 1861 pp. у східній Галичині, на Буковині та Закарпатті відбулося 400 відкритих виступів селян

Селянська реформа в Наддніпрянській Україні 1861р.

Причини

1. Поглиблювалася криза феодального способу виробництва, посилювалась гальмівна роль феодальних відносин.

2. Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.

3. Поразка царської Росії у Кримській війні (1853 — 1856 pp.) показала всьому світові відсталість Росії.

4. Зростання антикріпосницької боротьби, що охопила різні верстви населення, посилення соціальної напруги в суспільстві, загроза селянської війни, яка могла слугувати небаченим потрясінням існуючого ладу.

Мета

Зміцнення монархічної влади за збереження панування на селі її опори — поміщиків.

Форма проведення

Реформу ініціювали верхи та здійснювалася вона під їхнім керівництвом і контролем.

Зміни в сільському господарстві

(сутність селянської реформи)

1. Селяни одержали земельні наділи, що були значно меншими, ніж попередні (крім Правобережної України, де існувала ще польська шляхта, й уряд, щоб привернути на свій бік селян, наділив їм додатково ще 18% землі):

• реформа дала можливість поміщикам залишити собі близько половини землі, причому кращої, а найгіршу — розподілити між селянами;

• селяни повинні були заплатити за свої наділи (у Правобережній Україні викупну плату зменшили на 18%);

• передбачалося, що уряд компенсує поміщикам 80% вартості земель у вигляді облігацій, а селяни мали виплачувати урядові цю суму разом із відсотками протягом 49 років (до 1907 р. селяни виплатили державі понад 1,5 млрд крб., що значно перевищувало вартість землі);

• решту вартості землі селяни зобов’язані або повертати поміщику грішми, або відробити;

• до переходу на викуп селянин уважався тимчасово зобов’язаним і мав виконувати повинності;

• 94% селянських сімей одержали мізерні наділи (до 5 десятин).

2. Скасовувалася особиста залежність селянина від поміщика. Селяни дістали особисту свободу:

• поміщик не мав права купувати, продавати, дарувати селян;

• селяни могли тепер вступати в шлюб без дозволу поміщика;

• самостійно укладали договори й торговельні угоди;

• могли вільно торгувати або заробляти промислами;

• селяни могли вступати на службу або в навчальні заклади, переходити в інші верстви суспільства (міщан, купців тощо).

3. Селяни дістали економічні права:

• могли самостійно укладати договори і торговельні угоди;

• могли вільно займатися промислом чи торгівлею;

• мали право придбати рухоме і нерухоме майно, вільно ним розпоряджатися та одержувати його за законами у спадок.

Позитивні наслідки реформи

1. Селян було звільнено від кріпосної залежності.

2. Почала формуватися нестанова приватна власність на землю.

3. Реформа сприяла розвиткові ринкових відносин, становленню ринку робочої сили.

4. Селяни тепер могли купувати рухоме й нерухоме майно, займатися не лише сільськогосподарським виробництвом, а й торгівлею, відкривати промислові підприємства.

5. Відбувалася ринкова орієнтація селянських господарств.

6. Стимулювався розвиток підприємництва.

7. Пожвавилося технічне переоснащення сільськогосподарського виробництва.

8. Підвищилася врожайність сільськогосподарських культур унаслідок використання машин, вільнонайманої праці, поліпшення структури посівів.

9. Чіткішою стала спеціалізація окремих районів України.

10. Земельна реформа відкрила шлях для інших ліберальних реформ.

Негативні наслідки реформи

1. Установлення норм селянських наділів, надлишки яких відходили до поміщиків, визначало конфіскаційний характер реформи.

2. Реформа відбувалася за рахунок селян.

3. У пореформений період залишилося чимало пережитків феодальної системи господарювання:

• поміщицьке землеволодіння (33 тис. поміщиків володіли 23 млн десятин землі);

• залишалася нерозмежованість землекористування (черезсмужжя). Тут свою волю диктував сильніший — поміщик;

• безземелля селян;

• викупні платежі з відсотками на державну позику;

• численні податки: подушний (за кількістю душ чоловічого населення), поземельний (накладався залежно від розміру і стану селянського господарства). Від цих податків було звільнено інші стани;

• селянська громада обмежувала особисту свободу селянина, без дозволу якої селянин не мав права покинути село;

• існували напівфеодальні форми й методи експлуатації селян:

— залишалися натуральні повинності (шляхова, візницька тощо) та різні види відробітків;

— праця на поміщика за борг;

— за землю і житло;

— за право випасати худобу на поміщицьких пасовищах;

— за право полювати в лісі, який належав поміщикові, та брати в ньому деревину;

— за оренду землі тощо;

4. Характерна аграрна перенаселеність України і як наслідок — масові міграції сільського населення