Кваліфікаційні та дипломні роботи як складова частина професійно-кваліфікаційної підготовки історика

Кваліфікаційні та дипломні роботи є основною складовою частиною навчального процесу на історичному факультеті. Це підсумок та систематизація всіх вмінь та навичок, що отримав студент за попередній термін свого навчання у вищому навчальному закладі.

Кваліфікаційні та дипломні роботи, як правило, складаються з декількох частин і є складовою частиною загальнонавчального процесу та узагальненням попередніх курсових робіт.

Дослідження та його захист мають показати наскільки студент оволодів методологією і методикою історичного дослідження, засвоїв основний матеріал вивчених раніше дисциплін, спецкурсів та семінарів.

Зміст кваліфікаційних та дипломних робот повинен продемонструвати, наскільки студент вміє працювати самостійно, чи може послідовно та логічно розбиратися в історичних подіях минулого та зв’язувати їх з сучасністю, робити ґрунтовні висновки і знаходити взаємозв’язки в історичних подіях.

Робота показує наскільки ретельно студент оволодів навичками роботи з історичними джерелами, чи вірно він проводить їх класифікацію.

У дослідженні перевіряються практичні навички роботи з історичною літературою у контексті вивчення різноманітних проблем і грамотний (у науковому розумінні) опис літератури, вміння викласти свої думки та висновки.

Виходячи з цього, формуються вимоги щодо написання кваліфікаційних та дипломних роботиі критерії щодо її оцінки з напрямку “Історія”:

· актуальність тематики, відповідність її сучасному стану історичної науки та перспективам її розвитку, практичним завданням сучасного викладання історії (методика);

· робота показує ступінь вивчення та критичний аналіз монографічної і періодичної літератури з теми;

· вона повинна будуватись на основі фактичного матеріалу, на ґрунтовній теоретичній базі, але ні в якій мірі вона не повинна бути компіляцією;

· вивчення та характеристика історії проблеми, яка досліджується, та характеристика стану дослідження на сьогодні, а також передового педагогічного (при наявності – й власного: опис та аналіз проведених автором експериментів) досвіду;

· чітка характеристика предмета, об’єкта, мети й методів дослідження;

· узагальнення результатів, обґрунтування їх, висновки та практичні рекомендації;

· робота повинна продемонструвати не тільки конкретні знання в галузі історії, але й розуміння їх місця в процесі розвитку суспільства, причини, хід та історичне значення тих чи інших подій;

· студент зобов’язаний виявити історичні джерела і ознайомитися з певною кількістю літератури, що зберігається в бібліотеках міста. Якщо літератури обмаль, студент має право брати відрядження до бібліотек та архівів України або ж країн СНД, а також використовувати матеріали мережі INTERNET. Кількість використаних у посиланнях джерел та наукової літератури не обмежена, але не менш:

– у кваліфікаційній роботі бакалавра – 40-45 одиниць;

– у дипломній роботі спеціаліста – 45-50 одиниць;

– у дипломній роботі магістра – 50-60 одиниць;

· матеріал роботи повинен бути викладений у логічній послідовності і відповідно до норм літературної мови;

· кожен факт або джерело в роботі повинні бути, як цитата або витяг, підкріплені посиланням на джерело та літературу, з яких вони взяті. В іншому випадку це є компіляція.

3.2. Джерельна база випускної роботи

Головним засобом оволодіння фактичним матеріалом є його збір та аналітична робота над історичними джерелами. Широта і повнота джерельної бази, вміння взяти максимальну інформацію з наявних джерел, вміння дати характеристику достовірності як окремого джерела, так і його інформації, співставити дані різних джерел – один з найважливіших критеріїв оцінки роботи. Обов’язковими є вказівки на те, чи опубліковані джерела, де і ким, наскільки повно використані їх інформативні можливості. У роботі є недопустимим пряме посилання на джерела, якщо вони вже описані дослідниками в історичній літературі. Слід пам’ятати, що знання та характер використання джерел є показником фахової підготовки студента, що пройшов п'ятирічний курс навчання на історичному факультеті.

3.3. Літературно-монографічна база роботи

Орієнтація в історичній літературі, особливо у сучасній історіографії, є важливим показником фахової зрілості студента. Він зобов’язаний продемонструвати своєю роботою вміння розбиратися у концепціях авторів, аналізувати систему їх доказів, враховувати ступінь використання попередніх досягнень істориків.

Принципи використання матеріалів мережі Інтернет:в Україні поки що не створена нормативно-правова база Інтернету і не розроблені державні стандарти наукової роботи у новому інформаційному полі. Матеріали, з мережі Інтернет не можуть бути використані як основне джерело роботи, а поєднуватися з традиційними джерелами.

Дипломна робота – не переказ джерел та літератури, а фактично самостійне узагальнююче дослідження, в якому повинен бути елемент теоретичного опрацювання. Поняття “узагальнююче дослідження” означає спробу розв’язання нової проблеми, яка б ще не мала достатнього висвітлення у науковій літературі; виявлення нового джерела та висвітлення історичних фактів; встановлення нових зв’язків між відомими фактами та подіями; оригінальна постановка вже відомої проблеми.

3.4. Вимоги до тексту роботи

Загальні положення

1. Назва роботи повинна бути, по можливості, короткою, відповідати обраній спеціальності та суті вирішеної наукової проблеми (задачі), вказувати на мету дослідження і його завершеність. Іноді для більшої конкретизації до назви слід додати невеликий (4-6 слів) підзаголовок.

2. При написанні роботи обов'язкові посилатися на авторів і джерела, з яких запозичено матеріали або окремі результати. Використання у роботі запозиченого матеріалу без посилання на автора та джерело враховуються при допущенні роботи до захисту та визначенні її оцінки.

3. У роботі необхідно стисло, логічно і аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

4. Текст роботи студент пише своїми словами, але при необхідності він може цитувати. Цитування стає обов’язковим, коли мова йде про принципові положення. При цитуванні:

· текст цитати береться у лапки і наводиться у тій граматичної формі, в якій поданий у джерелі та перекладений на українську мову;

· цитування мусить бути повним;

· пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручень цитованого тексту і позначається трьома крапками;

· при непрямому цитуванні (переказі) слід бути точним у викладі думок автора;

· цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім;

· своє ставлення до окремих думок або слів беруть у круглі дужки;

· кожна цитата має супроводжуватися посилання на джерело або автора, з яких її взято;

· необхідно цитувати тільки ту літературу або джерело, яку особисто опрацював.

5. Історичні дослідження потребують збору фактичного та статистичного матеріалу та його самостійного опрацювання. Це стосується, насамперед, статистики. Дані повинні наводитися в однакових одиницях виміру: абсолютних (млн. грн., тис. дол. США, т, м, шт.) або відносних (%). Допускаються лише загальноприйняті скорочення.

6. Мова та стиль дипломних робіт повинні відповідати нормам наукового етикету. Найхарактернішою ознакою писемної наукової мови є формально-логічний спосіб викладення матеріалу. Мова роботи повинна бути цілеспрямованою і прагматичною, тому в ній має бути мінімальна кількість емоційних елементів. Засобом вираження логічних зв’язків у роботі є спеціальні синтаксичні засоби, що вказують

• на послідовністьдумки – “спочатку”, “насамперед”, “потім”, “по-перше”, “по-друге” і т. ін.
• заперечення – “тимчасом”, “але”, “тоді як”, “аж ніяк”, “проте“ і т. ін.
• причинно-наслідкові відношення – “таким чином”, “тому”, ”завдяки цьому”, “внаслідок цього”, “крім того” і т. ін.
• перехід від однієї думки до іншої – “звернімося до...”, “розглянемо...”, “зупинимося на...”, “треба зупинитися на ...”, “варто розглянути...” і т. ін.
• висновки – “отже”, “значить”, “на закінчення зазначимо”, “підсумовуючи”, “аналіз документа свідчить”, “все сказане дає змогу зробити висновок“ і т .ін.
• допомагають рубрикації тексту – “перейдемо до розгляду” і т. ін.

Логічна послідовність мови дипломної роботи визначає те, що в ній окремі речення стисло пов’язані одне з одним. Звідси різноманіття складених сполучників підрядності:

· “завдяки тому, що”

· “після тог, що”

· “між тим як”

· “зважаючи на те, що”

· “внаслідок того, що”

Ступень

· достовірності факту досягається використанням слів – “справді”, “зрозуміло”

· припустимості – “треба гадати”, “як відомо”

· можливості – “можливо”, “ймовірно”

Стиль роботи – це безособовий монолог, тому виклад ведеться від третьої особи. Культура мови роботи має відзначатися такими якостями як смислова точність, якість і стислість. Робота обов’язково повинна бути вичитана стилістично та орфографічно. Мовностилістична культура роботи найкраще виявляє наукову і загальну культуру студента.

7. Роботу на захист подають у вигляді спеціально підготовленого тексту, переплетеною.

8. Робота є оригінальним дослідженням, тому виконується в одному екземплярі.

Структура роботи

Дипломна робота повинна містити основні структурні елементи у наступній послідовності:

титульний аркуш

технічне завдання

реферат

зміст

перелік умовних позначень (при необхідності)

вступ

розділи основної частини

висновки

примітки (при необхідності)

список використаних джерел та літератури

додатки (при необхідності)

допоміжні покажчики (при необхідності)

1. Титульний аркуш: має єдиний загальновузівський стандарт. На ньому вказано: якому міністерству підпорядкований вищий навчальний заклад, назва навчального закладу, тема дипломної роботи згідно з наказом вищого навчального закладу. Далі вказано номер групи, прізвище, ім’я та по-батькові, власний підпис студента та дату здачі роботи. Нижче – вчене звання та прізвище наукового керівника, його власний підпис, дата. Ще нижче – прізвище, вчене звання нормоконтролера, що вичитує і перевіряє роботу, допускаючи її до захисту, його власний підпис.

Нормоконтролер отримує роботу для вичитування тільки у тому випадку, коли на титульному аркуші та на технічному завданні стоять усі підписи: дипломника, наукового керівника. Лише потім робота підписується нормоконтролером та здається до сейфу завідуючого кафедрою і видається на рецензування під підпис рецензента.

На титульному аркуші роботи має буди підпис її автора.

2. Технічне завдання: фіксується підписом завідуючого кафедрою. Основний зміст заповнюється друкарським текстом і відображає визначені науковим керівником етапи виконання роботи та строки, які підтверджуються підписом дипломника і наукового керівника. Бланки технічного завдання стандартні.

3. Реферат: виконується на 1-2 аркушах. Його зміст має такі складові частини:

n Дипломна робота складається з..... сторінок, містить.... джерел,.... монографій,.... додатків.

n Категорії та поняття, що найбільш часто зустрічається у роботі.

Наприклад: меркантилізм, приватна власність, політичні партії тощо.

n Об’єкт дослідження…

n Предметом дослідження є...

n Мета роботи полягає…

n Новизна роботи…

n Основні висновки, до яких прийшов автор… (3-4 висновки у короткій формі).

4. Зміст:включає найменування та номери початкових сторінок усіх структурних частин роботи. Зразок оформлення змісту представлено в додатку.

5. Перелік умовних позначень (при необхідності).Перелік умовних позначень складають за умови повторення таких позначень, як символи, абревіатури, скорочення, що не є загальноприйнятими, більше трьох разів у тексті. Цей перелік розміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки. Інакше – розшифровку цих елементів наводять у тексті там, де вперше згадують. У випадку, коли у роботі використовується специфічна термінологія чи вживаються маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їхній перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, що розміщують перед вступом. Перелік друкують двома колонками, у них зліва за абеткою наводять скорочення, справа – детальне тлумачення.

6. Вступ є надзвичайно важливим елементом дипломної роботи. Вступ має свої складові частини, які розташовані у певній послідовності:

· Актуальність теми, в якій автор пояснює причину, з якої, на його думку, та чи інша проблема стала об’єктом розгляду. Тема повинна мати чітке обґрунтування, з якого було б видно, що проблема дійсно є актуальною з точки зору сучасної історичної науки. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовують актуальність та доцільність роботи з огляду на суспільну практичну діяльність, особливо на рішення проблем сучасної України.

· Далі у вступі на основі аналізу стану вивчення проблеми формулюється об’єктта предмет дослідження, які відображають, яку саме частину історичної проблеми буде досліджувати дипломник:

– Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення (наприклад: сучасні релігійні конфесії)

– Предмет дослідження – це та частина об’єкту, що вивчається автором, роботи, його якості. Предмет визначає назву роботи, зафіксовану на титульному аркуші. Потрібно вказати, чи є предмет вивчення новим, чи традиційним (наприклад: особливості розвитку православної церкви в Україні у ХХ столітті).

· Після визначення об’єкта та предмета дослідження студент ставить перед собою мету дослідження. Мета роботи викладається лаконічно 1-2 реченнями, в яких автор доповідає, що саме він розглядатиме в своїй роботі.

· Для реалізації поставленої мети автор визначає перед собою конкретні дослідницькі завдання. Таких завдань повинно бути не менш ніж 3-4. Завдання повинні носити творчий, спонукальний характер. Бажано, щоб кожне завдання починалось з дієслів: описати, розглянути, висвітлити, проаналізувати, прослідкувати, охарактеризувати, розкрити, дослідити, вивчити тощо.

· Наступним моментом роботи є чіткий вибір хронологічних рамок та їх пояснення, тобто чому саме цей історичний період був обраний для опрацювання.

· Дипломник визначає при відповідній темі і географічні межі дослідження, яким теж дається відповідне обґрунтування.

· У такій складовій частині як наукова новизна одержаних результатів подається коротка анотація нових наукових положень (рішень), запропонованих особисто дипломником. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, узагальнено, дістало подальший розвиток).

· У вступній частині визначається значення одержаних дипломником результатів. У роботі, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а у роботі, що має прикладне значення, – відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації щодо їх використання. Відзначаючи практичну цінність одержаних результатів, необхідно подати інформацію щодо ступеня готовності до використання або масштабів використання. Для магістрів вказується, яку апробацію пройшла магістерська робота чи її окремі положення (публікації студента. Доповіді на наукових конференціях і наукових гуртках, семінарських заняттях тощо).

· Закінчується вступ стандартним описом структури дипломної робот: Структура роботи підпорядкована меті та завданням дослідження. Дипломна робота складається із вступу, …розділів (…підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури (…найменувань), додатків. Обсяг основної частини роботи складає …сторінок машинописного тексту, загальний обсяг дипломної роботи – … сторінок.

7. Основна частина роботи являє собою аналіз проблеми, яку було напрацьовано у процесі вивчення комплексу зібраних джерел і наукової літератури. У ній викладаються теоретичні основи поставленої проблеми, джерельні матеріали, пропонуються загальні, можливо оригінальні положення роботи. Основна частина складається з 3-4 розділів, що можуть мати підрозділи. Назви розділів і підрозділів мають розкривати мету роботи і відповідати визначеним завданням.

Перший розділ обов’язково має бути джерельно-історіографічним. Історіографічний огляд або історія питання – це складова частина вивчення проблеми, і в розділі дипломник дає узагальнений аналіз етапів її дослідження, ступінь вивченості як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками, робить висновок про стан висвітлення теми на сьогодні, причини, що це спричинили. Підрозділ про джерельну базу дипломної роботи не тільки констатує наявні історичні джерела, але й включає їх класифікацію (вказуються критерії, що беруться за її основу), опис інформації, яку вони дають, вказівку на місце знаходження джерел.

У першому розділі дипломник представляє також теоретичні засади роботи: засоби та методи, що мають бути використані при її написанні. Визначаються загальнонаукові принципи, принципи та методологічні засади історичної науки, на яких базується робота, та їх значення для інтерпретації історичного матеріалу. Автор роботи розкриває методи дослідження та роль, яку вони мали у ході дослідження проблеми, при аналізі джерел, систематизації фактів, вирішенні поставлених завдань. Якщо робота будується на використанні окремого методу чи виконується у рамках нових історичних студій, методологічних засад, у розділі викладається їх теоретичний зміст. Наприкінці розділу студент повинен чітко і коротко сформулювати висновки по розділу.

Інші розділи мають концептуально-історичний зміст. З вичерпною повнотою викладаються результати власного дослідження проблеми. Наводиться фактичний матеріал, варіанти вирішення завдань в історіографії, порівняльні оцінки, власні висновки, що будуються на інтерпретації зібраних фактів, матеріалів джерел тощо. У кінці кожного з розділів автор формулює короткі висновки та підсумки. Стислі висновки наукових результатів кожного розділу дають змогу звільнити загальні висновки від другорядних подробиць. У тексті роботи, якщо виникає необхідність, може демонструватись графічний та статистичний матеріал. Більшість схем, що підкріплюють зміст роботи, разом з ілюстраціями виносяться в додатки.

8. Висновки частина роботи, що містить узагальнені результати дослідження, до яких прийшов автор. Висновки, які завершують розділи, є основою заключної частини роботи, але у більш ґрунтовній концептуальній інтерпретації. Вони повинні відповідати об’єкту і предмету дослідження, розкривати проблему, визначену метою роботи та відповідати завданням, що визначив автор. Вказується їх теоретичне та практичне значення, шляхи подальшої перспективної роботи над темою. Текст висновків можна поділяти на пункти. Важлива вимога до висновків – їх стислість (3-5 аркушів) та ґрунтовність.

9. Список використаних джерел та літератури він свідчить про теоретичну підготовку розглянутої проблеми, про навички роботи з літературою. До нього включається весь науковий комплекс, який опрацьований студентом при вивченні проблеми і побудові концепції, а не тільки видання, на які є посилання. Відомості про джерела та літературу необхідно подавати у відповідності з вимогами сучасного стандарту. Не варто включати до списку науково-популярні, художні (якщо це не джерело дослідження) та інші публікації, що не мають наукової цінності.

10. Додатки включають додаткові матеріали до роботи і складаються на окремих аркушах. Вони включають ілюстративний матеріал, схеми, таблиці, графіки, малюнки, карти тощо. У додатки студент повинен включати матеріали, які можуть переобтяжити основний текст, але необхідні для повноти сприйняття роботи. У додатках можливі публікації джерельного матеріалу. Додатки не входять до загального обсягу роботи, тому вони не збільшують його.

11. Допоміжні покажчики слід розміщувати в роботі після додатків або на їх місті, якщо додатків немає. Найпоширенішими в історичних дослідженнях є алфавітно-предметні, географічні, іменні покажчики, тобто перелік основних понять, що зустрічаються в тексті роботи, із зазначенням сторінок, де вони згадуються. Такий покажчик, вказуючи де і що можна знайти у тексті роботи, є своєрідним путівником по її тексту. Він істотно полегшує орієнтування у роботі.

РОЗДІЛ 4. ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ

Оформлення дипломної роботи здійснюються за Стандартом підприємства СТП 3-97 (вимоги до оформлення курсових і дипломних робіт) ЗНУ, адаптованих нормоконтролерами до відповідних спеціальностей.