Методичні вказівки до проведення практики

Предмети, з яких студенти-практиканти проводять заняття, значно складніші й об'ємніші, ніж під час проходження попередньої педагогічної практики. Це пов’язано, в першу чергу, з тим, що викладачеві необхідно володіти не тільки методиками викладання окремих тем, але й досконало знати конкретні технологічні процеси, особливості роботи обладнання та інструментів, характеристики матеріалів і сировини, внутрішні і зовнішні зв’язки теми заняття з іншими навчальними предметами і галузями науки. У зв’язку з цим необхідно значно більше часу витратити на підготовку відповідних лекцій і уроків, вибір раціональних прийомів викладання, підбір відповідних прикладів і задач. Значно ускладнюється й інша частина практики - проведення навчально-виховної роботи в групі. Контингент учнів у технікумах (коледжах) та училищах вимагає більш ретельної підготовки різних заходів. Останні повинні бути більш змістовні за обсягом.

Як і на попередній практиці, перший тиждень відводиться для організаційних питань практики, знайомства з навчальним закладом, його педколективом, матеріальною базою, відвідування уроків кращих викладачів, а також викладачів-керівників практики. Цей тиждень, повинен завершитися складанням і затвердженням індивідуального плану практики з усіх її складових: навчальної, виховної, методичної роботи, роботи над психолого-педагогічною характеристикою.

Починаючи з наступного тижня, студент-практикант самостійно проводить лекції й уроки, а також інші види робіт згідно затвердженого плану. Напередодні залікового заняття він зобов'язаний подати керівникам практики від навчального закладу й університету його план-конспект, для перевірки й затвердження.

Категорично забороняється проведення залікових уроків без присутності керівників. Кожне заняття повинне бути проаналізовано керівником практики в присутності студента-практиканта і виставлено відповідну оцінку в щоденнику практики.

За п’ять тижнів активної практики повинно бути проведено студентом-практикантом не менш 10 уроків.

Зміст практики з навчально-виховної роботи за формою й змістом збігається з попередньою практикою.

До захисту практики студенти повинні подати:

Груповому керівнику:

1. Індивідуальний план роботи студента на період педагогічної практики (навчально-методична робота, виховна робота, вивчення учнівського колективу, психологічні спостереження) (додаток Д).

2. Щоденник психолого-педагогічних спостережень (додаток Е).

3. Характеристика на роботу студента-практиканта з рекомендованою оцінкою за педпрактику та підписом викладача спецтехнологій навчального закладу, завірена підписом директора і печаткою ПТНЗ(додаток З).

4. План-конспект виховного заходу (враховуються творчий підхід, оригінальність, новизна) з оцінкою та підписом класного керівника (Додаток4).

5. Звіт про роботу, проведену за період педагогічної практики, аналіз своєї діяльності, зауваження щодо організації педпрактики, її змісту, пропозиції щодо покращення її організації (додаток Ґ).

6. Наочність. Фото-, відеоматеріали із фіксацією основних (ключових) моментів проходження практики.

Методисту профільної кафедри:

1. П’ять планів-конспектів (додаток Ж) занять з спецтехнології (за профілем) з підписами викладача і рекомендованими оцінками, завірені печатками ПТНЗ, технікуму (коледжу). До планів-конспектів додаються:

а) опорні схеми;

б) питання для контролю знань та самоконтролю учнів;

в) картки для індивідуальної роботи з учнями.

2. План-конспект позакласного (гурткового) заняття професійного спрямування або виховного заходу професійного спрямування з оцінкою та підписом класного керівника ( додаток Г).

3. Повний аналіз заняття із спецтехнології.

4. Індивідуальне завдання.

Вагові коефіцієнти оцінювання різних видів діяльності студентів підчас педагогічної практики на робочому місці викладача спецпредметів.

Методичні рекомендації щодо виконання завдань з психології.

Психолого-педагогічна характеристика на особистість учня

Особистість – це ієрархічна структура власних поглядів і ставлень до зовнішнього світу, а також власних вимог до самої себе, оцінок і самооцінок, які відповідають її моральним нормам і переконанням.

Особистість характеризується значною кількістю параметрів, серед яких найбільш важливим є її позиція, тобто система відношень. Найсуттєвішими є ставлення особистості до людей, матеріальних умов життя, своїх обов’язків – трудових, навчальних тощо.

Важливою стороною особистості є її індивідуальність, тобто неповторне поєднання психологічних особливостей (характер, темперамент, особливості перебігу психічних процесів, сукупність переважаючих почуттів і мотивів діяльності, сформовані здібності тощо).

Кожна людина є індивідуальною, але індивідуальність одних виявляється яскраво, колоритно, інших – малопомітно. Як наслідок, завданням студента-практиканта є виявлення в учня його індивідуальних особливостей як особистості.

Орієнтовна схема психолого-педагогічної характеристики на особистість учня:

Загальні відомості про сім’ю учня

2. Прізвище, ім’я дитини, вік.

3. Структура сім’ї (повна, неповна).

4. Склад сім’ї, вік батьків, фах, освіта.

(Описати, як вливають (впливали) на розвиток дитини і становлення її характеру, формування особистості структура сім’ї, вік, фах та освіта батьків, якщо є брати й сестри, то зазначте їх вплив).

Загальний розвиток, обізнаність

1. Інформованість у різних галузях знань (навести приклад).

2. Джерела отримання інформації:

а) навчальний заклад;

б) сім’я;

в) позашкільні заклади;

г) самоосвіта.

3. Новоутворення вікового періоду (наявність новоутворень, ступінь розвитку).

Пізнавальні процеси

1. Особливості пам’яті (хороша, середня, погана). Навести приклад, у чому це виявляється або доведіть емпіричним шляхом.

2. Мислення (який вид мислення є провідним; які форми та операції мислення актуалізуються під час вирішення різних завдань). Навести приклад, у чому це виявляється або доведіть емпіричним шляхом.

Емоційно-вольова спрямованість

1. Вимогливість, цілеспрямованість, критичність. Схильність до навіювання, страху. Навести приклад.

Особистісний розвиток

1. Самооцінка та її вплив на міжособистісні відносини з членами групи, мікрогрупи.

2. Особистість і прояви групового тиску. Конформність (неконформність), референтність (нереферентність).

3. Інтереси, ціннісні орієнтації в системі соціальної спрямованості класу.

4. Соціальні чекання групи від особистості:

а) ступінь прояву до дитини симпатії (антипатії);

б) чи має стійких друзів, чи обмежується ця дружба групою, чи виходить за її межі;

в) чи користується авторитетом;

г) прояви конфліктності, компромісу ( описати 1-2 ситуації).

5. Організаторські можливості дитини:

а) ступінь прояву рис виконавця та керівника;

б) тактовність.

6. Ступінь самоконтролю дитини. Рівень її моральної вихованості в системі соціальної спрямованості класу (запропоновані пункти проілюструвати прикладами або довести емпіричним шляхом).

Висновки, рекомендації.

У висновках стисло викладаються основні особливості дитячої особистості, з’ясовані в результаті спостережень і дослідження, в цілому. Рекомендації мають бути конкретними, придатними для застосування вчителем на практиці з метою корекції з’ясованих поведінкових відхилень, недоліків характеру дитини тощо.