Систематизація нормативно-правових актів, їх призначення, форми (способи) кодифікація, інкорпорація та консолідація.

Термін «законодавство» вживають у значеннях з різним обсягом охоплюваних ним нормативно-правових актів – у вузькому (буквальному) та у широкому розумінні. В першому випадку терміном «законодавство» охоплюють всі закони держави, тобто акти законодавчого рівня. У другому, широкому смислі – не тільки закони, а й підзаконні нормативні акти вищих та центральних органів держави: Президента, Кабінету Міністрів, міністерств, державних комітетів, відомств. Інколи поняття «законодавство» ще більше розширюють, включаючи до нього й акти інших органів та акти не цілком нормативного характеру, а саме: акти-тлумачення (роз’яснення), акти судових органів, зокрема постанови Пленуму Верховного Суду, і навіть акти місцевих рад та місцевих державних адміністрацій. В контексті питання про систематизацію прийнятні обидва значення терміна «законодавство» залежно від виду (форми) систематизації, але без надмірного розширення, не виходячи за межі актів вищих органів. Коли ж виникає потреба у систематизації більш широкого кола актів, то виправдане вживання терміна «нормативно-правові акти» замість «законодавство», наприклад, «Збірник нормативних актів...». Систематизація законодавства (нормативно-правових актів) – це засіб впорядкування та адаптування для практичних потреб певних масивів нормативно-правових актів способами укладально-технічного або нормотворчого характеру залежно від суб’єктів та мети систематизації; це засіб подвійної спрямованості:не пов’язаний із творенням нових норм та пов’язаний із правотворенням.

За допомогою систематизації законодавства досягається вирішення ряду завдань:

- полегшення користування нормативно-правовими актами у правозастосовчій практиці та інших видах юридичної діяльності;

- усунення роздрібненості та множинності актів, що накопичуються з часом з одного й того ж кола питань в процесі поточної правотворчості;

- узгодження правових норм та приведення їх до цілісної закінченої системи.

Систематизація здійснюється в таких формах: інкорпорація, консолідація та кодифікація. Розрізняються вони між собою за характером та ступенем опрацювання нормативного матеріалу. За цим критерієм можна виділити два типи систематизації: «механічну», неправонормотворчу систематизацію (саме до цього типу належить інкорпорація) та правонормотворчу, до якої відносять консолідацію та кодифікацію. Ці дві форми різняться масштабами та ступенем нормотворчого втручання. Інкорпорація (від лат. incorporatio – включення до складу; corpus – тіло) – це систематизація законів та інших підзаконних нормативних актів, виданих у різний час та оприлюднених у різних джерелах, шляхом зведення їх та видання у вигляді збірників, укладених за різними систематизуючими критеріями та які не передбачають правотворчої обробки нормативного матеріалу.

За юридичним значенням розрізняють два види інкорпорації:

1) офіційну, що являє собою інкорпоративні збірники, видані офіційними державними органами з відповідною вказівкою на офіційність видання та яка виступає в ролі нормативного еталона у правозастосовній практиці;

2) неофіційну, тобто інкорпоративні збірники, підготовлені правниками-вченими і практиками для широкого кола правокористувачів (студентів, викладачів тощо), які за охоплюваною нормативною проблематикою є більш різноманітними та мають довідково-інформаційне призначення.

Скажімо, офіційним є багатотомне видання «Закони України», яке здійснюється Інститутом законодавства Верховної Ради України, починаючи із 1996 р. Інкорпорація залежно від критеріїв систематизації (охоплення) нормативних матеріалів може бути таких видів:

- галузева – збірники актів з окремих галузей права (наприклад: Законодавчі акти про працю);

- підгалузева – збірники актів із підгалузей права (наприклад: Законодавчі акти про пенсійне забезпечення);

- за правовими інститутами – збірники актів, що містять норми з окремих інститутів права (наприклад: Збірник актів із питань промислової власності);

- об’єктова – за об’єктами, на які здійснюється комплексний різногалузевий правовий вплив, тобто за виробничо-технологічними комплексами (наприклад: Збірник нормативних актів про транспорт);

- за суб’єктом нормотворчості та формами актів (наприклад: Декрети Кабінету Міністрів України);

- адресна – за суб’єктом нормокористування, тобто адресатом, для якого призначені інкорпоративні збірники (наприклад: Основні права та обов’язки молоді);

- генеральна – за масштабами охоплення систематизованого матеріалу (наприклад: «Закони України» або «Звід законів»);

- хронологічна – за хронологічною ознакою (наприклад: «Відомості Верховної Ради України»).

Окремі інкорпоративні збірники будуються не за одним, а за декількома критеріями, наприклад: хронологічним та за критерієм суб’єкта нормотворчості, як, наприклад, «Відомості Верховної Ради України». Інкорпорації як формі систематизації законодавства притаманні певні особливості, а саме: акти, вміщені в інкорпоративні збірники, можуть мати як однакову, так і різну юридичну силу (наприклад, закони та постанови Кабінету Міністрів); включення актів в один збірник обумовлено єдиними критеріями; акти, що включаються в інкорпоративні збірники, не підлягають будь-якому творчому втручанню та редагуванню тексту; оскільки укладачі інкорпоративних збірників не мають права змінювати тексти актів, то в разі потреби застарілі терміни, поняття, назви, абревіатури можуть супроводжуватися пояснювальними довідками та коментарями у вигляді підтекстових виносок; тексти актів в інкорпоративних збірниках не завжди наводяться повністю, можливе наведення лише витягів із них у частині, що відповідає критерію систематизації, тобто норм (розділів, статей), які стосуються теми збірника. Консолідація – спосіб нормотворчої систематизації, яка здійснюється шляхом створення нового, узагальнюючого та інтегруючого нормативного акта з будь-якої сфери суспільного життя на базі актів, окремих норм та засад, що діяли раніше і були представлені іншими актами. Консолідація може бути використана: для заміни інтегруючим актом численних розрізнених актів, що належать до відповідної сфери регулювання, з метою усунення дублювання нормативного матеріалу; для охоплення певної сфери регулювання єдиним актом, на підставі якого потім здійснюватиметься конкретизуюче нормативне регулювання окремих аспектів цієї сфери; як підготовчий етап для кодифікації або офіційної генеральної інкорпорації. Розрізняють два види консолідації: як опрацювання вже існуючих законів та створення на їх основі нового консолідованого закону; як зведення в один закон основоположних засад регулювання відносин у певній сфері діяльності. Результатом такої консолідації буде ухвалення, приміром, Основ законодавства. Такими є Основи законодавства про охорону здоров’я та інші. Видом консолідованих актів є також статути, положення (окремі автори вважають їх формами кодифікації). Можливе поєднання окремих характеристик різних форм систематизації та створення інтегративної форми: інкорпорації – консолідації, наприклад, Звід законів. Кодифікація – вища правотворча форма систематизації нормативного матеріалу, метою якої є охоплення правовим регулюванням більшого чи меншого за обсягом кола суспільних відносин і закріплення його у вигляді структурно складного, але органічно єдиного закону, переважно у формі кодексу (від лат. codex – одне із значень «книга»). Саме за кодифікації досягається повною мірою реалізація усіх переваг, які може дати систематизація законодавства. Так, свого часу законодавство про адміністративну відповідальність складалось із великої кількості нормативних актів, виданих у різні роки і на різних рівнях правотворчості (закони, укази, постанови тощо). Грамотне користування ними було доступне лише вузькому колу спеціалістів.

Проблемні запитання для дискусії:

1. Роль права в регулюванні суспільних відносин.

2. Загальне та особливе у праві і моралі.

3. Залежність форм права від типу правової системи.

4. Значення систематизації для вдосконалення законодавства України.

5. Прогалини у праві, причини їх виникнення та способи усунення.

Термінологічне завдання:

Вивчити визначення таких понять: «право як юридичне явище», «функції права», «принципи права», «норма права», «гіпотеза», «диспозиція», «санкція», «правова норма», «нормативно-правовий акт», «правовий звичай», «правовий прецедент», «нормативно-правовий договір», «правотворчість», «закон», «підзаконний акт», «постанова», «декрет», «правова система», «галузь права», «інститут права», «система законодавства», «предмет правового регулювання», «метод правового регулювання».

Методичне завдання:

Складіть схему основних функцій права; складіть схему форм (джерел) права; накресліть схему галузей сучасного права України; накресліть схему форм (способів) та різновидів систематизації законодавства.

Практичне завдання:

Складіть план відповіді на вказані запитання до семінарського заняття. Підготуватись до дискусій з проблемних запитань.

Реферати:

1. Значущість принципів права для юридичної практики.

2. Правові норми та норми моралі, їх взаємодія у регулюванні суспільних відносин.

3. Сутність норми права, та її місце в системі права.

4. Особливості форми права в країнах романо-германської правової сім’ї.

5. Нормативно-правовий акт – основне джерело романо-германської правової сім’ї.

6. Галузі вітчизняного права, їх характеристика.

7. Основні засоби забезпечення верховенства закону в державному та суспільному житті.

8. Проблеми кодифікації законодавства.

9. Порівняльна характеристика видів систематизації.

Завдання для перевірки засвоєних знань:

1. Яка з перелічених ознак не є властивістю права?

а) системність;

б) нормативність;

в) загальнообов’язковість;

г) гарантованість;

д) регулятивність.

2. Яка з ознак норми права названа не вірно?

а) формальна визначеність;

б) забезпеченість;

в) важливість;

г) дія у часі, просторі, за колом осіб;

д) загальнообов’язковість.

3. Яке поняття розкриває таке визначення: «частина норми права, яка визначає обставини, за настання яких можна чи необхідно здійснювати правило поведінки»?

а) диспозиція;

б) гіпотеза;

в) Стаття закону;

г) санкція;

д) норма моралі.

4. У відповідях під якими літерами правильно названі види форм (джерел) права?

а) правовий прецедент;

б) мораль;

в) майнова угода;

г) нормативно-правовий акт;

д) санкціонований звичай;

е) загальні принципи права.

5. У відповідях під якими літерами правильно вказано види правотворчості за способом формування юридичних норм?

а) систематизація;

б) встановленість юридичних норм;

в) погодження;

г) здійснення;

д) санкціонування.

6. Дефініцію якого поняття наведено: «письмовий документ компетентного органу держави, що містить формально обов’язкове правило поведінки загального характеру»?

а) нормативний договір;

б) форма (джерело) права;

в) нормативно-правовий акт;

г) судовий прецедент;

д) указ.

7. Чи всі характерні риси нормативно-правового акта є правильними?

а) має владний характер;

б) закріплює права і обов’язки;

в) серед інших методів забезпечується силою примусу;

г) має визначені реквізити;

д) висловлює волю домінуючої частини населення.

8. Чи правильно здійснено класифікацію законів за значенням і місцем у системі законодавства?

а) конституційні;

б) надзвичайні;

в) органічні;

г) звичайні;

д) основні.

9. У відповідях під якими номерами правильно вказано види підзаконних нормативно-правових актів України?

а) закон;

б) указ Президента України;

в) постанови Верховної Ради України;

г) правовий звичай;

д) нормативно-правовий договір;

е) рішення місцевих рад нормативного характеру.

10. Укажіть основні форми систематизації законодавства?

а) концентрація;

б) корпоратизація;

в) кодифікація;

г) консолідація;

д) інкорпорація.

11. У відповідях під якими номерами правильно вказані види кодифікації за обсягом?

а) міжгалузева;

б) офіційна;

в) спеціальна;

г) галузева;

д) загальна.

12. У відповідях під якими номерами правильно вказані види кодифікації за формою вираження?

а) протест;

б) статут;

в) кодекс;

г) ухвала;

д) рішення;

е) закон.

13. У відповідях під якими номерами правильно вказані види інкорпорації залежно від юридичного значення?

а) галузева;

б) хронологічна;

в) предметна;

г) офіційна;

д) неофіційна;

е) загальна.

14. Визначіть, до яких галузей права належать норми, що регулюють?

а) порядок проведення весілля;

б) техніку безпеки на підприємстві;

в) порядок вступу у профспілку;

г) процедуру відзначення релігійного свята;

д) порядок роботи викладача у ВНЗ.

15. У відповідях під якими номерами правильно вказані види підзаконних нормативно-правових актів України?

а) закон;

б) указ;

в) указ Президента України;

г) постанова Верховної Ради України;

д) нормативно-правовий договір;

е) рішення місцевих рад нормативного характеру.