Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Тема 5. Трудові правовідносини

1. Загальна характеристика трудових правовідносин. Суб’єкти трудового права.Колективний договір

2. Поняття і значення трудового договору.

3. Поняття і види робочого часу і робочого дня.

4. Трудова дисципліна. Види дисциплінарної відповідальності.

5. Трудові спори

Загальна характеристика трудових правовідносин. Суб’єкти трудового права. Колективний договір

Предмет і метод трудового права.

Громадяни України реалізують своє конституційне право на працю за допомогою норм трудового права. Трудове право – одна з найважливіших галузей права, яка регламентує трудові та інші, тісно пов’язані з ними суспільні відносини. Трудові відносини займають центральне місце в системі відносин, що становлять предмет трудового права. Будучи врегульованими нормами трудового права, вони набувають форми правових відносин.

Трудове правовідношення виникає на основі угоди між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, або фізичною особою. Одна сторона цього правовідношення (працівник) зобов’язується виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посадою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а інша сторона (власник або уповноважений ним орган) зобов’язується надати таку роботу, виплачувати зарплату і забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Отже, трудові відносини характеризуються таким:

1) працівник зобов’язується виконувати роботу за конкретною спеціальністю, кваліфікацією або посадою;

2) працівник включається в штатний розклад трудового колективу підприємства, установи, організації;



3) праця працівника здійснюється в умовах певного правового режиму, що вимагає підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку.

З трудовими відносинами тісно пов’язані такі, що передують трудовим (відносини з працевлаштування); існують разом із трудовими (створення належних соціально-побутових умов на виробництві); настають услід за трудовими (порядок розгляду трудових спорів з відновлення на роботі) та інші.

У науці трудового права метод правового регулювання розуміють як спосіб, спеціальний правовий процес, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини, встановлюються права й обов’язки суб’єктів, характер їх взаємостосунків, правові способи дії у разі порушення норм трудового законодавства.

Метод правового регулювання трудових відносин характеризується договірним залученням до праці, юридичною рівністю сторін, їх підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, участю працівників у формуванні змісту трудових відносин, поєднанням централізованого і локального регулювання трудових відносин, наявністю специфічних прийомів і засобів захисту трудових прав і забезпечення виконання обов’язків.

Джерела трудового права.

Основним джерелом трудового права є Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року. Конституція має вищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, всі закони й інші нормативно-правові акти не повинні суперечити Конституції.

Конституція проголосила, що кожен має право на працю. Держава створює необхідні умови для повного здійснення громадянами свого права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії і роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до потреб суспільства. Конституція заборонила використання примусової праці, кожна людина має право на безпечні для здоров’я і життя умови праці, на заробітну платню не нижче за мінімум, який встановлюється законом.

Громадяни мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Заборона страйку можлива тільки по підставах, встановлених законом.

Конституція закріпила також такі права, як право на відпочинок, соціальний захист, на достатній життєвий рівень для себе і для своєї сім’ї.

Кожен зобов’язаний неухильно дотримуватися Конституції і законів України, не порушувати права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Найважливішим після Конституції України джерелом, що регулює трудові відносини в Україні, є Кодекс законів про працю.

Чинний Кодекс Законів про Працю України (далі – КЗпП) був прийнятий 10 грудня 1971 р., набів чинності з 1 липня 1972 р. За своєю структурою КЗпП, містить преамбулу, 18 глав, які включають 265 статті. За останні роки до нього були внесені суттєві зміни і доповнення. Оновлені глави І, ІІ, ІІІ, V, VІ, ІХ. КЗпП доповнений новими главами: ІІІ-А «Забезпечення зайнятості вивільнених працівників» і ХVІ-А «Трудовий колектив». Однак чинний кодекс не регулює належно трудові відносини в нових умовах, необхідно прийняти новий кодифікований закон.

Глава 1. Загальні положення. Включає норми, що регулюють права і обов’язки учасників трудових відносин; особливості регулювання праці деяких категорій працівників; застосування законодавства про працю колишніх республік СРСР, міжнародних договорів і угод та інші.

Глава 2. Закріплює норми про порядок укладення, зміст, форму колективних договорів, що укладаються між профспілковими комітетами від імені трудового колективу та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом.

Глава 3. Трудовий договір.

Глава 3-а. Забезпечення зайнятості вивільнених працівників.

Глава 4. Робочий час.

Глава 5. Час відпочинку.

Глава 6. Нормування праці.

Глава 7. Оплата праці.

Глава 8. Гарантії і компенсації.

Глава 9. Гарантії при покладанні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, що заподіяно підприємству, організації, установі.

Глава 10. Трудова дисципліна.

Глава 11. Охорона праці.

Глава 12. Праця жінок.

Глава 13. Праця молоді.

Глава 14. Пільги для працівників, що поєднують роботу з навчанням.

Глава 15. Індивідуальні трудові суперечки.

Глава 16. Професійні спілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, організаціями, установами.

Глава 16-а. Трудовий колектив.

Глава 17. Державне соціальне страхування.

Глава 18. Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю.

Окрім Кодексу законів про працю трудові і інші пов’язані з ними відносини, регулюються законами України: «Про зайнятість населення», «Про охорону праці», «Про відпустки», «Про оплату праці», «Про колективні договори і угоди» та ін.

Багато важливих питань, пов’язаних із регулюванням трудових відносин, регламентуються підзаконними актами: указами Президента, постановами Кабінету Міністрів, розпорядженнями і наказами Міністерства праці і соціальної політики України, а також іншими міністерствами і відомствами.

Велику роль у регулюванні трудових відносин виконують конвенції і рекомендації Міжнародної організації праці (МОП).

Суб’єкти трудового права.

Суб’єктами трудового права є учасники трудових відносин, які на підставі чинного законодавства мають трудові права і обов’язки. Основними суб’єктами трудового права є працівник і працедавець, тобто власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган або фізична особа.

1. Як суб’єктитрудових правовідносин громадяни повинні володіти трудовою правосуб’єктністю, яка, за загальним правилом, виникає з 16 років. З відома одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу неповнолітні, що досягли 15 років. Відповідно до статті 188 КЗпП України, для підготовки молоді до продуктивної праці допускалось приймання на роботу неповнолітніх, які навчаються з 14 років. Проте набуттям чинності Закону України «Про охорону дитинства» ( від 26.04.2001 року) приймання на роботу підлітків з 14 років не допускається. Не можуть бути суб’єктами трудового права особи, визнані судом недієздатними. В окремих випадках трудова правосуб’єктність може бути обмежена за станом здоров’я, статтю. У разі здійснення особою певного злочину суд може позбавити її права посідати певні посади або займатися певною діяльністю.

Іншою стороною правовідносин можуть бути власники підприємств, установ, організацій, або уповноваженими ними органи, а також фізичні особи, що використовують найману працю.

2. Об’єктами трудових відносин є матеріальні або нематеріальні блага, з приводу яких склалися правовідносини.

3. Змістом трудових правовідносин є суб’єктивні права і юридичні обов’язки сторін.






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2017 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.