Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Ступені порівняння прикметників

Вищий ступінь порівняння вказує на більший рівень вияву ознаки. Має дві форми: просту і складену.

Просту форму утворюють за допомогою суфіксів -ш-, -іш-: молодий – молодший, білий – біліший, ясний – ясніший, тихий – тихший, тихіший, важ- кий – важчий, товстий – товщий, товстіший.

При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -ш- прикметникові суфікси -к-, -ок-, -ек- зникають: тонкий – тонший, далекий – дальший. Приголосні г, ж, з у поєднанні з суфіксом -ш- змінюють на –жч-, а с – на -щ-: низький – нижчий, дорогий – дорожчий, вузький – вужчий, дужий – дужчий, високий – вищий.

Для деяких прикметників вищий ступінь утворюють від інших основ: гарний – гарніший, кращий; великий – більший; поганий – гірший; добрий – добріший, кращий.

Cкладену (аналітичну) форма вищого ступеня порівняння утворюють за допомогою додавання слова більш або менш до звичайної форми прикметника: більш ефективний, більш відомий, менш важливий.

Найвищий ступінь порівняння вказує на максимальну міру вияву ознаки: найгарніший, найбільший. Має дві форми: просту і складену.

Просту форму утворюють додаванням до форми вищого ступеня префіксів най-, якнай-, щонай-: найвищий, найбільший, якнайвищий, якнайбільший, якнайдужчий, щонайшвидший.

Складену форму утворюють за допомогою слова найбільш і звичайної форми прикметника: найбільш зручний, найбільш ясний.

Аналітичні форми мають відтінок книжності. Їх вживають здебільшого в науковому й офіційно-діловому стилях паралельно з простою формою. У всіх інших стилях слід віддавати перевагу простим формам вищого і найвищого ступенів: гарніший, найдосконаліший, зрозуміліший, найпросторіший, веселіший, найвірогідніший, стриманіший, найефективніший.



Існують прикметники, які не утворюють ступенів порівняння. До них належать:

1) відносні прикметники – сталевий, оксамитовий, нічний, викладацький;

2) прикметники, що виражають абсолютну якість: сліпий, глухий, босий;

3) назви мастей тварин: буланий, зозулястий, вороний;

4) назви кольорів, що виникли в результаті зміни значення колишніх відносних прикметників: апельсиновий колір, салатовий відтінок;

5) прикметники з суфіксом здрібнілості: -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: малесенький, тонюсінький, легенький;

6) прикметники з суфіксами згрубілості -езн-, -енн-: величезний, довжелезний, товстенний;

7) прикметники з суфіксами неповного вияву ознаки -ав-, -уват-: білуватий, жовтавий;

8) прикметники з префіксом пре-: предобрий, прегарний;

9) прикметники з префіксами над-, за-, ультра-, яківказують на максимальний рівень вияву ознаки: надзвичайний, заширокий, ультрашвидкий;

10) прикметники з префіксом не-: недобрий, нешвидкий;

11) незмінювані прикметники іншомовного походження: бордо, беж;

12) більшість складних прикметників: жовто-зелений, сорокарічний.

Типові порушення норми:

1) Одночасне вживання простої та складеної форм ступенів порівняння: більш точніше замість точніше, найменш уважніший замість найменш уважний.

2) Утворення найвищого ступеня порівняння за допомогою слова самий: самий поганий замість найгірший, самий кращий замість найкращий.

3) Поєднання порівнянь із прикметниками вищого ступеня у формі родового відмінка без прийменника на взірець російської мови: краще всього, старший мене, глибший інших.

4) Використання форми вищого ступеня у значенні найвищого. У газетних публікаціях та й в усних виступах часто натрапляємо на вислови “зібралися кращі люди села”, “відзначимо головніші здобутки та надбання”, “проаналізуймо вірогідніші шляхи вирішення проблеми”. Загальновідомо, що форму вищого ступеня вживають тоді, коли щось порівнюють за певними ознаками: кращі за інших, головніші від інших, вірогідніші, ніж інші. Вищий ступінь порівняння прикметників не має значення, синонімічного із формою найвищого ступеня. Російське “высшая мера наказания” – це по-українському не вища, а “найвища міра покарання”; “высшее качество” – це не вища, а “найвища якість”.

Присвійні прикметники вказують на належність предмета певній особі або істоті. Відповідають на питання чий? чия? чиє? Присвійні прикметники утворюють від іменників за допомогою суфіксів -ин-, -їн-, -ів-, -ач-.

Від назв осіб, іменників 1-ї відміни, присвійні прикметники утворюють за допомогою суфікса -ин-: сестрин, Миколин, Галин, Настин. Суфікс -ін- (на письмі -їн-)вживають тільки після й (Маріїн, Софіїн).

При цьому, якщо основа слова закінчується на приголосні г, к, х, відбувається чергування г – ж, к – ч, х – ш: Ольжин, тітчин, свекрушин.

До іменників другої відміни твердої групи додають суфікс -ів-, який у жіночому і середньому роді чергується з -ов-: батьків піджак – батькова куртка – батькове пальто; до іменників м’якої і мішаної групи – суфікс -ів-

(-їв-), який у жіночому і середньому роді чергується з -ев-, -єв-: Василів зо- шит – Василева книжка – Василеве пальто; Андріїв зошит – Андрієва книж ка – Андрієве пальто. Присвійні прикметники, утворені від імен і прізвищ, пишуть з великої букви.

Від назв тварин присвійні прикметники утворюють за допомогою суфіксів -ач-, -ин-: птах – пташиний, орел – орлиний, миша – мишачий, крокодил – крокодилячий.

У текстах офіційного стилю присвійні прикметники вживають дуже рідко, тут переважають відносні прикметники на -ський: шевченківський, ректорський.

Тверда і м’яка група прикметників

До м’якої групи належать прикметники, які під час відмінювання мають закінчення -ій; -ього; -ьому; -ій, -ього; -ім; -ьому, -ім: вечірній; вечірнього; вечірньому; вечірній, вечірнього; вечірнім; на вечірньому, на вечірнім. Прикметники твердої групи мають за­кінчення -ий; -ого; -ому; -ий, -ого; -им, -ому, -ім: природний; природного; природному; природний, природного; природним; на природному, на природнім.

Прикметники відмінюються відповідно до своїх груп.

 

Контрольні питання

1. Граматичні категорії прикметників.

2. Творення ступенів порівняння прикметників.

3. Групи прикметників за значенням.

4. Особливості вживання прикметникових форм у професійному мовленні.

 

 

ВИКОРИСТАННЯ ЗАЙМЕННИКIВ У ПРОФЕСІЙНОМУ

НАУКОВОМУ ТА ІНШИХ СТИЛЯХ МОВЛЕННЯ

Широке семантичне застосування та cтрокатість морфологiчних i синтаксичних ознак займенникiв зумовлюють рiзноманiтнiсть їх стилiстичних функцій.

Особові займенники

Займенник япозначає особу мовця (людини чи персонiфiкованих iстоти, предмета). Займенник япри формах дiєслiв теперiшнього й майбутнього часу пропускають, що, наприклад, характерне для наукового стилю, в якому замiсть явживають також т.зв. авторське ми.Але за протиставлення обов’язково наголошується займенник (у другiй частинi речення): Я прийшов, а ти ні.

Паралельне вживання займенникiв першої особи однини i дiєслiвних форм першої особи "акцентує увагу на iнформацiї про мовця, вирiзняє його в комунiкативному планi". Займенник явходить до складу фразеологiзованих сполучень, якi вживають з метою переконати когось у чомусь, передати ставлення (здебiльшого скептичне) до когось чи до чогось або як погрозу: Не я буду; Щоб я провалився.

Займенник мипозначає групу мовця разом з iншими особами, а також може:

1. набувати експресивного забарвлення, передавати поняття друзi (близькi, однодумцi) i протиставлятися ви (МИ i ви);

2. набувати значення я, коли автор говорить вiд іменi колективу (авторське мив публiцистичному й науковому стилях) (ми дослiдили);

3. уживатися замiсть я в сполученнi з прийменником з О .в. iменника або займенника (ми з мамою, ми з тобою). Це є характерним для розмовного стилю;

4. уживатися замiсть я в opaторів, учителiв, лекторiв, щоб уникнути повторення я (МИ розглянули тему .);

5. уживатися замiсть ти, ви для передавання спiвчуття, жартiвливостi, iронiчностi, глузування тощо (он ЯК МИ заговорили);

6. уживатися замiсть я в офiцiйних звертаннях монархів для створення високої урочистостi.

Позначаючи особу чи предмет, до яких звернене мовлення, займенник тиможе також набувати й iншого (здебiльшого узагальненого) значення:

Кому ти потрiбен з такими знаннями?! З цим значенням тичасто вживають у розмовних фразеологiзмах, а також у прокльонах: А щоб тобi ... I що ти йому скажеш?! 3айменник тиможе мати рiзноманiтне експресивне забарвлення, передаючи грубiсть, презирство, зневагу i нiжнiсть, iнтимнiсть, повагу тощо.

Займенник випозначає групу осiб, до якої належить особа спiврозмовника разом з iншою особою (з iншими особами). Kpiм того:

- у сполученнi з прийменником зта О.в. iменника або займенника виозначає ти(або шанобливе ви) з ким–небудь (ви з нею пiдiть у лабораторiю);

- ви вживають замiсть ти для передавання ввiчливостi (пошанна множина).

Тут варто пам’ятати таке:

- слова весь, один, який, такийiз займенником виузгоджуються в однинi, а вживання їх у множинi є просторiчним або експресивно забарвленим, передає улесливiсть, пiдлабузництво; прикметник у складі iменногo присудка також треба ставити в однинi (яка ви вродлива);

- при займеннику виприсудок, виражений коротким прикметником, не вживають. Тут можлива тiльки форма множини (ви згоднi, а не ви згоден);

- нестягненi форми повних прикметникiв (веселая, вeceлії) при ви не вживаються;

- здебiльшого прикметники при ви в ролi присудка можуть мати i форму однини, i форму множини (ви гарнi– ви гарна). При цьому виникають такі вiдтiнки: у множинi повнiше передається емоцiя ввiчливостi, в однинi – приязнь, iнтимнiсть, фамiльярнiсть.

Biн, вона, воно, вонизамiнюють у мовленнi слова, що позначають не тiльки назви iстот, а й назви рiзних предметiв. Тому займенники третьої особи стоять здебiльшого пiсля iменникiв, указуючи на них. 3айменники третьої особи позначають також основні предмети мовлення, якi з тих чи iнших причин iменниками не називаються; цi предмети мовлення маскують, евфемiстично позначаючи займенником: Його проти ночi не згадуй!

Займенник вономає особливо багато семантико–граматичних i стилiстичних модифiкацiй; він, крім основного, може мати значення вказiвностi, неозначеностi (Що воно таке?), значення частки (Оце воно тобi й є!). Вонов значеннi частки входить до складу розмовних фразеологiзмiв.

Вонизамiсть вінуживають для улесливого, пiдлабузницького позначання представникiв, якi займають вищу від мовця посаду, а також переважно в просторiччi для висловлювання поваги, пошани. Вживання заайменникiв він, вона на позначення присутньої пiд час розмови третьої особи має відтінок або неввiчливостi, або фамiльярностi, iнтимностi.

Присвiйнi займенники

За логiчного або емоцiйного пiдкреслення, виокремлення особи замiсть можливогo займенника свійуживають мій, твiй, нашта iн.: Я люблю мiй народ.

Зворотний займенник "себе"

Зворотний займенник себезавжди стосується тiльки пiдмета й, виступаючи в реченнi додатком, набуває значення вiдповiдно до значення пiдмета: Василь насипав собi борщу [собi = Василевi).

Вказівні займенники

Посилювальнi вказiвнi займенники оцей (оця, оце, оцi), отой (ота, оте, oтi), отакий (отака, отаке, oтакi)здебiльшого вживають у розмовномумовленнi. Займенники сей (ся, се, ci), отсей (отся, отсе, oтci)вживаються лише зрiдка. Цi форми використовують як дiалектизми й архаїзми, що маютьвiдповiднi стилiстичнi функцiї, надають мовленню урочистого характеру абопередають iронiю. Займенник цейуживається тодi, коли йдеться про те, щоперебуває в безпосереднiй просторовiй або часовiй близькостi до мовця.

Займенник тойвикористовують для позначання чогось дальшого, наступного.

Означальні займенники

Синонiмiя означальних займенникiв явище, характерне для мови ЗMI.

Спiльною рисою означальних займеннникiв – весь, всякий, сам, самий, кожний (кожен), жодний (жоден), iнший – є узагальнено–якiснезначення, властиве їм.

NB! У кiлькох означальних займенникiв відзначається і повна i коротка форма: кожний i кожен, жодний i жоден, усякий i усяк. Два останнix займенники вживаються у розмовному мовленнi, вci iншi належать до загальностильових.

Водночас кожний iз означальних займенникiв має свої вiдтiнки значення й особливостi вживання. Зокрема, займенники всякийi кожнийдуже близькi за значенням. Вони позначають сукупнiсть узятих окремо одиниць кiлькiсного ряду. Проте окремiшнiсть, роздiловiсть виразнiше передає займенник кожний, а сукупнiсть – займенник усякий.

Займенник усякиймає ще й такi особливi значення: рiзний, рiзноманiтний, найрiзноманiтнiший, усiлякий (Ходять тут усякi люди); будь–який з ряду однорiдних предметiв (Про це здогадується всяка дiвчина).

Займенник кожний (кожен)має iншi особливi значення:

- один з ycix у цьому кiлькiсному рядi (Кожен зi студентiв);

- будь–який iз собi подiбних, узятий окремо (Кожен журналiст має це знати).

3айменник увесь (весь, ввесь)має значення суцiльностi, сукупностi, повного охоплення чогось. При цьому займенник увесь:

- в однинi встановлює зв’язок частини предмета з його цiлiстю (весь текст);

- у множинi встановлює зв’язок предмета або особи iз сукупнiстю однорiдних предметiв чи осiб (усі друзі)13.

Займенник сам (сама, само):

- виокремлює, пiдкреслює самостiйну роль особи або предмета (за уособлення): Я сама це зроблю;

- позначає вiдокремлення особи або предмета вiд iнших осiб або предметiв (Самі очi, здавалося, просили про допомогу);

- набуває значення "один", "тiльки один" (Я пiду сам);

- виокремлює серед iнших особу, предмет, пiдкреслює їx важливicть, неповторнiсть (З його творiв дихало саме життя).

Займенник самий (сама, саме)здебiльшого стосується нeicтот, уживаючись:

- для передавання крайньої межi в якомусь просторовому або часовому поняттi (до самого ранку);

- для пiдкреслення тотожностi (у поєднаннi з вказiвним займенником): той самий;

- в ролi посилювальної частки при iменниках чи прислiвниках, що позначають час (саме тоді).

Не вживається займенник самийдля творення складеної форми найвищого ступеня порiвняння прикметникiв (не самий розвинутий, а найбiльш розвинутий).

Займенник iншийуживається для вiдмежування якогось предмета чи якоїсь особи вiд уже вiдомих предметiв чи осiб, протиставляючи цей предмет чи цю особу першому, попередньому (Тепер настали iншi часи).

3айменник жоднийокремi дослiдники не без певних пiдстав вiдносять до розряду заперечних. Проте в багатьох пiдручниках i посiбниках для вищих шкiл слово жоднийрозглядають серед означальних займенників. У сучаснiй українськiй мовi займенник жодний(жоден) уживають у таких двох значеннях: у значеннi "ні один" (жодний з вiдомих мені журналiстiв); у значеннi "нiякий" (це не мало для нас жодних наслiдкiв).

Заперечні займенники

Займенники нixтo, нiщо, нiякий, нiчий, нiкотрийутворені вiд питальних за допомогою частки нi. Вони передають заперечення того лексичного змiсту, який позначено вiдповiдним питальним займенником. Заперечнi займенники можуть указувати на: повну вiдсутнiсть особи, предмета (Hixтo цього не знав; нiчого тут не було); повну вiдсутнiсть ознаки предмета (нiякий колiр так не подразнює око).

Названі займенники вимагають заперечної форми присудка, але, незважаючи на формальне виникнення в реченнi iз заперечними займенниками подвiйного заперечення, це речення не перетворюється на стверджувальне.

Неозначені займенники

Неозначенi займенники мають певнi функцiонально–стилiстичнi й експресивно–змiстовi особливостi, зумовленi характером часток, за допомогою яких вони утворюються вiд питальних займенникiв. Так, iз часткою аби–та з казна–, хтозна–, бозна–займенники вживаються переважно в розмовному мовленнi: абихто, казна–що, бозна–який. До просторiччя належать форми iз чортзна–: чортзна–хто. Цi займенники передають здебiльшого погорду, пиху, зневагу, презирство, обурення тощо. Емоцiйного забарвлення можуть набувати й iншi неозначенi займенники (байдужостi, зневаги тощо): Якийсь доцент!

Неозначений займенник щосьвиявляє тенденцiю до переходу в прислiввник чи в частку, його використовують для надання конструкції значення приблизностi (Щось цього матерiалу, мабуть, замало буде; Щось рокiв зо пять тому). Пiд час перекладу з росiйської мови треба зважати на те, що не вci росiйськi неозначенi займенники можна автоматично передавати аналогiчними українськими.

Скажiмо, росiйський займенник некоторые,що виконує в реченнi роль пiдмета чи додатка (не означення), варто перекладати українською мовою не як деякi, а як дехто(зрiдка дещо): Некоторые об этом знают. Некоторые из них об этом знают – Дехто про це знає. Дехто з них про це знає.

NB! Займенники що, який, котрий стосуються і людей і речей. Вони взаємозамінні. Займенник котрий не властивий науковому і офіційно–діловому мовленню. У складних реченнях з неоднорідними підрядними слід варіювати займенники.

NB! Росiйськi займенники любой, другой мають омонiмами в українськiй мові прикметник (любий) i числiвник (другий). Мiжмовна oмонімія є причиною вживання слiв любий i другий у невластивому їм значеннi.

Стійкі словосполучення із займенниками, при вживаннi яких у результатi калькування росiйських вiдповiдникiв iнодi трапляються помилки.

 






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2024 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.