Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Поняття літературної мови. Мовна норма

 

Українська мова є єдиною національною мовою українського народу. Вона існує:

а) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові;

б) у нижчих формах – її територіальних діалектах.

 

Літературна мова –це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, театр, науку і освіту та побут людей.

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах.

Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя. Основоположником по праву вважають Т. Г. Шевченка.

Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов’язкових для всіх літературних норм.

Норма літературної мови –це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації.

Розрізняють різні типи норм:

1. орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень)

2. графічні (передача звуків на письмі)

3. орфографічні (написання слів)

4. лексичні (слововживання)

5. морфологічні (правильне вживання морфем)

6. синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень)

7. стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування)

8. пунктуаційні (вживання розділових знаків)

9. мовленнєвий етикет - це правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців, це стійкі формули спілкування (вітання, прощання, побажання, запрошення та ін.)

 

Запитання для самоперевірки:



1.Що таке літературна мова?

2.Які найголовніші ознаки літературної мови?

3.У яких формах реалізується літературна мова?

4.Що таке мовна норма?

5.Які типи норм існують?

 

Поняття стилю та жанру української літературної мови. Найважливіші риси, які визначають офіційно-діловий стиль

 

Користуючись мовою в своєму повсякденному житті, люди залежно від потреби вдаються до різних мовних засобів. Залежно від змісту й мети висловлювання у процесі мовлення відбуваються певний добір і комбінування найбільш потрібних саме для цієї мовної ситуації варіантів форм, слів, словосполучень, речень.

Отже, художній твір, наукова стаття, наказ керівника установи написані однією мовою, але відрізняються набором мовних засобів та специфічними особливостями у мовному оформленні. Таке розрізнення називається стилістичною диференціацією мови.

Мовний стиль –це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання.

Є п’ять функціональних стилів:

10. розмовний

11. художній

12. публіцистичний

13. науковий

14. офіційно-діловий

Кожен із стилів має характерні ознаки й реалізується у властивих йому жанрах.

Жанри –це різновиди текстів певного стилю, що різняться метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.

 

Офіційно-діловий стиль –це мова ділових паперів: розпоряджень, законів, актів, програм, постанов, резолюцій, протоколів та ін.

Один з найдавніших стилів. Його ознаки знаходимо в документах ХІ-ХІІ ст., українсько-молдавських грамотах, українських літописах. Сфера вживання ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Обслуговуючи потреби суспільства в державному, громадському, економічному й політичному житті, тексти офіційно-ділового стилю мають виразні відмінності й у межах того самого жанру. Однак для текстів цього стилю характерні й спільні мовні риси.

1. Точність, послідовність, лаконічність викладу фактів, чіткість у висловлюванні. Цей стиль позбавлений образності, емоційності, індивідуальних авторських рис.

2. Лексика в основному нейтральна, вживається в прямому значенні, цей стиль залежно від обслуговуваної галузі може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, наукову термінологію.

3. Для чіткої організації текст ділиться на розділи, статті, параграфи, пункти, підпункти.

4. Використання усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів як результат однотипності вираження думки.

5. Наявність реквізитів (структурних елементів тексту), які мають певну черговість. Реквізити мають постійне місце, їх склад залежить від змісту документа, його призначення. Підпис є обов’язковим реквізитом будь-якого документа.

6. Найхарактерніші речення – прості, поширені. Вживаються також складні речення.

 

Запитання для самоперевірки:

1.Що таке мовний стиль?

2.Які стилі властиві сучасній українській літературній мові?

3.Якими є головні ознаки офіційно-ділового стилю?

 

 

Поняття про документ. Спільні риси документів

 

Документ (лат. доказ) – це засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища дійсності та розумову діяльність людини.

Такі документи в Україні відомі з часів формування державності (Київської Русі). Це літописи, актові книги, угоди та ін. Документи, що є сьогодні, - невід’ємний атрибут державного життя.

Адже, ми складаємо угоди з підприємством, контракти з фірмами, пишемо резюме про себе, ми учасники кредитно-розрахункових договорів між юридичними особами та банками, маємо документи: свідоцтво про народження, паспорт, читацький та студентський квиток, залікову книжку та ін.

Документ має правове й господарське значення, є писемним доказом, джерелом різних відомостей довідкового характеру.

Спільні риси документів:

1. Кожен документ укладається повноважним органом або особою відповідно до її компетенції. Занесення до документа відомостей, що виходять за коло повноважень відповідного органу, робить документ недійсним.

2. Документ не повинен суперечити чинному законодавству.

3. Документ повинен бути достовірним. Важливо, щоб інформація, вміщена в ньому, була повною й доцільною, а формулювання – лаконічними, але точними й такими, що не допускають різночитань. Основне завдання укладача – гранично чітко відбити відомості, які мають правову силу.

4. Усі документи складаються за певним зразком, дотримання якого обов’язкове для всіх.

5. Правильно складений є той діловий папір, який написаний мовою офіційно-ділового стилю.

Уніфікованість, стандартність ділових паперів закріплена не лише мовною традицією, а й законом - державним стандартом.

Кожний документ складається з окремих елементів, які звуться реквізитами.

Основними реквізитами документів є:

1. зображення Герба України;

2. емблема установи, підприємства тощо;

3. зображення урядових нагород;

4. коди;

5. найменування міністерства (відомства);

6. назва структурного підрозділу;

7. адресат;

8. резолюція;

9. гриф затвердження;

10. індекс підприємства зв’язку, поштова й телеграфна адреси, номер телефону й факсу, номер рахунку в банку;

11. назва виду документа;

12. дата;

13. індекс;

14. посилання на дату та індекс вхідного документа;

15. місце складання або видання;

16. відмітка про контроль;

17. заголовок до тексту;

18. текст;

19. відмітка про наявність додатків;

20. підпис;

21. гриф погодження;

22. відмітка про завірення копії;

23. візи;

24. печатка;

25. відмітка про виконання документа й відсилання його до справи;

26. відмітка про надходження;

 

Запитання для самоперевірки:

1. Які є спільні риси документів?

2. Що таке реквізит документа?

3. Що таке документ?

 






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2024 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.