Соціологічної теорії середнього рівня.)

Завдання 1.Рушійною силою даного соціального явища є соціально-економічні по­треби та інтереси соціальних груп, що регулюють їх поведінку в сфері економіки. Уявлення про нього ґрунтується на тому, що результати економіч­ного розвитку є наслідком не лише діяльності органів управління, а передусім діяльності й активності со­ціальних груп, які залежать від мотиваційного, статусного, культурного, управлінського регуляторів. Соціальне явище, про яке йде мова, передаючи імпульси дії та роз­витку зі сфери соціальних відносин в економічну й нав­паки, створює соціальні умови для ефективного викори­стання ресурсів виробництва (природних, фінансових, людських та ін.). Передавання цих імпульсів здійсню­ється через творчу активність соціальних груп, які ді­ють у системі економічних та соціальних відносин, ма­ють певне становище в соціальній структурі суспільства.

Завдання 2.Її параметри залежать від різ­них факторів, насамперед від задіяних економічних ресурсів, тому існує кілька її класифікацій. Однією з найпоширеніших є класифікація, в основі якої – різ­ні фази відтворювального циклу, відповідно до яких виділяють такі її різновиди: дистрибутивну (розподільчу), виробничу, обмінну, споживчу. Вона розглядає ринок як нескінченний процес перерозподілу величез­ної маси економічних ресурсів у сфері обміну та обігу, де безліч суб'єктів перманентне набувають і втрачають право контролю над певними благами. Вона також пов'язана з нагромадженням, концентрацією матеріальних, технологічних, ін­телектуальних, організаційних та інших ресурсів, по­єднанням і комбінуванням з метою одержання конк­ретних благ і прибутку (доходу) від їх обігу на ринку. Крім того, вона забезпечує рух різноманіт­них економічних благ (товарів, послуг, інформації) на ринку на основі обліку та порівняння їх цінностей. І на кінець, вона забезпечує вилучення еко­номічних благ з товарного обігу і присвоєння їх з ме­тою задоволення потреб людини. Фаза споживання властива більшості суб'єктів економічної поведінки, що використовують ресурси.

Завдання 3.Дане поняттявизначається місцем людини в економічній системі, еволюцією відносин економічної власності, сприяючи узгодженню взаємодії індивідів, груп, верств. Відображаючи роль конкрет­них суб'єктів у системі суспільного поділу праці, воно є об'єктивним, належить реальним суб'єктам, що всту­пають у відносини між собою. Його структура настільки різноманітна, наскільки різноманітні суб'єкти госпо­дарських зв'язків. Вони змінюються із зміною ролі їх носіїв у суспільному поділі праці, стають рушійною силою суспільного розвитку економічних відносин. У взаємодії між собою, особливо щодо розподілу і споживання економічних ресурсів, суб'єкти дбають передусім саме про це соціальне явище, задовольня­ють свої потреби. Це є однією з передумов їх економіч­ної поведінки.

Завдання 4.Дане поняттявизначається особливостями вироб­ничих відносин та соціально-економічним становищем учасників суспільного виробництва. Воно дає змогу з'я­сувати зв'язок між індивідуальною та суспільною пра­цею, способи взаємодії працівників із засобами праці, механізм включення індивідуальної праці в суспільну, взаємозв'язок між окремими видами праці, тип взає­мовідносин учасників процесу праці. Його показниками є форма власності, ставлення працівни­ків до засобів виробництва та своєї праці, розподільчі відносини, соціальні відмінності. Відповідно до цих критеріїв виокремлюють такі види праці: суспільну і приватну, вільну і підневільну, «на себе» і «на ко­гось», добровільну і примусову.

Завдання 5.Головним чинником даного поняття є розвиток мате­ріально-технічної бази виробництва, впровадження до­сягнень науково-технічного прогресу. При цьому змі­нюється структура трудових дій: функції безпосеред­нього впливу на предмет праці переходять від робітни­ка до машини, зростають витрати робочого часу на управління і технічне обслуговування обладнання, частка складної кваліфікованої праці; вдосконалюєть­ся її змістовність, актуалізуються самостійність і від­повідальність працівників. За названим поняттям розрізняють такі види праці: проста і складна, творча і репродуктивна, фізична та розумова, ручна та механізована.

Завдання 6.Ця категорія охоплює соціально-економічні, сані­тарно-гігієнічні, організаційні та соціально-побутові чинники праці. До соціально-економічних чинників нале­жать тривалість робочого часу і робочого року, оплата і стимулювання праці, кваліфікаційна, фахова та за­гальноосвітня підготовка працівників. Санітарно-гігіє­нічні чинники – це температурний режим, загазова­ність, запиленість, забрудненість повітря, освітлення, шум, вібрація тощо. Організаційні чинники характеризу­ють робочий режим праці, забезпечення матеріалами, сировиною та інструментами. До соціально-побутових чинників належать забезпечення працівників побутовими приміщеннями, їдальнями, медичним і санаторно-ку­рортним обслуговуванням.

Завдання 7.Дане соціальне явище може бути як правомірним, так і протиправ­ним. Головна ознака його – соціаль­на значущість. Воно перебуває під актуальним або потенційним контролем свідомості та волі індивіда, чітко регламентована, підконтрольна державі. Право­мірні і протиправні прояви цього явища суттєво відрізняються. Передусім вони мають протилежне соціальне значення. Якщо право­мірність мотивується відчуттям обов'язку, особистими інтересами, які не суперечать суспільним, то протиправність зумовлюють егоїзм, агресія, корисли­вість. До того ж, правомірність поведінка визначається нормами, що зобов'язують або дозволяють, протиправ­ність – нормами, що забороняють. Контроль правомір­ності спрямований на заохочення та охорону її, протиправності – на заборону та запобігання.

Завдання 8.Як соціальний феномен, дане соціальне явище має та­кі сутнісні характеристики: вона є не арифметичною сумою думок окремих індивідів щодо певного питання, а інтегративним утво­ренням, яке має історичні, часові, територіальні особ­ливості, складну структуру і виконує певні функції; формується внаслідок висловлювання групи лю­дей, яка є не механічним утворенням, а характеризу­ється певною спільністю інтересів, цілісністю; постає лише щодо актуальних для соціальної спільноти чи суспільства проблем, ситуацій; її характеризують інтенсивність поширення, стабільність, вагомість, компетентність, соціальна спрямованість; може виражатися як у вербальних судженнях, так і в реальній поведінці; часто є конфліктною. Воно постає у двох вимірах: як оцінне судження – йдеться про те, що завжди містить оцінку громадськістю конкретних проблем, явищ, процесів суспільного жит­тя, ставлення до конкретних об'єктів дійсності. Тому воно є сукупним оцінним судженням певної групи лю­дей щодо подій, явищ соціальної дійсності; як важлива соціальна інституція суспільства – у демократичному суспільстві воно є одним з елементів прийняття рішень на всіх рівнях управління.

Завдання 9.Дане соціальне явище функціонує на ідеологічному і соціально-психологічному рівнях. Ідеологічний рівень містить у собі певну сукуп­ність теолого-філософських теорій (догмати, тверджен­ня про світ, природу, суспільство і людину), а також релігійно орієнтовані філософські, економічні та со­ціально-правові доктрини. Носіями цієї свідомості є спеціально підготовлені люди: богослови, священики. Психологічний рівень є своєрідним синтезом релігійних образів, розрізнених ідей, уявлень, екстатичних бачень, емоцій тощо. Вели­кою при цьому є роль традицій і звичаїв.

Самостійна робота № 2виконується за наведеним нижче алгоритмом та шляхом відповіді на поставлені питання.

При виконанні роботи студент повинен відповісти на такі питання:

1)Назвати поняття, визначення якого приведено в умові завдання. Вказати, якою соціологічною теорією середнього рівня досліджується дана проблема.

2)Розкрити поняття названої соціологічної теорії середнього рівня.

3)Назвати предмет вивчення даної соціологічної теорії середнього рівня.

4)Визначити об’єкт вивчення даної соціологічної теорії середнього рівня.

Алгоритм виконання самостійної роботи № 2:

Я вважаю, що в умовах завдання приведено визначення такого поняття, як ________________.

Дана проблема досліджується такою соціологічною теорією середнього рівня, як _________________.

Соціологія____________- це______________________________________________________________________ _____________________________________________________.

Предметом її вивчення є__________________________________________________________________________ _________________________________________________________.

Об’єктом її вивчення є__________________________________________________________________________ ____________________________________________________________.

Критерії оцінювання роботи.

Кожен студент отримує картку із трьома завдання. При виконанні кожного завдання потрібно:

1)дати вірну відповідь на кожне питання:

А)перше питання – два бали;

Б)інші питання – по одному балу;

2)дотриматися встановленого алгоритму виконання; за недотримання – віднімається один бал від загальної оцінки за виконання завдання.

Загальна оцінка за роботу – середній бал оцінок за кожне окреме завдання.

***