ІІІ. Методи розподілу витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між основними підрозділами Розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між основними підрозділами здійснюється пропорційно обсягу наданих ними послуг. Для конкретного віднесення витрат зазвичай використовують один з трьох методів:
— прямого розподілу;
— поетапного, або повторного розподілу;
— системи рівнянь.
Метод прямого розподілу. За цим методом усі витрати допоміжних і обслуговуючих підрозділів відносяться на основні виробничі підрозділи одразу, без врахування взаємних послуг між підрозділами допоміжного й обслуговуючого виробництв.
Метод повторного розподілу.За цього підходу витрати кожного допоміжного й обслуговуючого підрозділу розподіляються між відповідними основними, допоміжними і обслуговуючими структурними одиницями поетапно. Процес розподілу триває доти, доки суми витрат, віднесені на обслуговуючі й допоміжні підрозділи, стають настільки малими, що їх подальший перерозподіл є недоцільним.
Метод системи рівнянь.Цей метод ідейно повторює попередній, але базується на іншому обчислювальному апараті, пов'язаному із положеннями теорії рядів.
На рівні бухгалтерського фінансового обліку методологічні засади формування облікової інформації про витрати та розкриття її у фінансовій звітності регламентуються П(С)БО 16 «Витрати».
Методичну підтримку планування виробничих витрат підприємства забезпечують «Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості», затверджені у 2001 році Державним комітетом промислової політики України, та інші документи, які також доцільно брати до уваги.
ІV. Основні принципи побудови кошторису підприємства
1. До виробничого кошторису підприємства не включається вартість продукції власного виробництва, використаної самим підприємством у ході діяльності на виробничі потреби (внутрішньозаводський оборот).
2. До кошторису підприємства входять витрати за певний період, незалежно від того, відносяться вони на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Це приводить до того, що кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються.
3. Кошторис виробництва складається за економічними елементами, його приклад наведено у табл.
Кошторис виробництва дозволяє обчислити виробничу собівартість готової продукції підприємства.
Коригування кошторису виробництва здійснюється таким чином:
• віднімається приріст, додається зменшення залишків витрат майбутніх періодів, які являють собою грошові витрати, що мають місце у даному періоді, але відшкодовуються за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг) у наступні періоди. Це витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань, сплачені авансом орендні платежі тощо;
• віднімається приріст, додається зменшення залишків незавершеного виробництва.
Отримана сума визначає виробничу собівартість готової продукції.
Якщо до кошторису виробництва включити адміністративні витрати та витрати на збут з рознесенням їх за елементами витрат, отримаємо кошторис підприємства.
Адміністративними є витрати,пов'язані з обслуговуванням виробництва й управлінням ним у межах усього підприємства. До них належать:
• загальні та корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);
• витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємством та іншого адміністративного персоналу;
• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона);
• винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);
• витрати на зв'язок (поштовий, телеграфний, телефонний, телекс, факс тощо);
• амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення;
• інші витрати.
Витрати на збут — це витрати, зумовлені операціями та заходами щодо реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг). До них належать витрати:
• матеріалів для пакування готової продукції на складах, витрати на ремонт тари;
• на оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам, працівникам підрозділу, які забезпечують збут;
• на рекламу та дослідження ринку;
• на відрядження працівників, зайнятих збутом;
• на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);
♦ на транспортування, перевалку та страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору поставки;
♦ на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;
♦ інші витрати.
V. Структурно-логічні схеми
Рис. 4.1. Схема складання плану витрат
Рис. 4.2. Складання кошторису витрат підрозділу підприємства (цеху)
Рис. 4.3. Спрощена схема розроблення плану витрат
Рис. 4.4. Складання кошторису витрат підрозділу підприємства (цеху)
Рис. 4.5. Схема руху витрат допоміжного чи обслуговуючого підрозділу за складання кошторисів підрозділів основного виробництва та визначення собівартості продукції підприємства
VІ. Питання для самоконтолю
1. У чому полягає відмінність між бюджетом та кошторисом?
2. Який горизонт планування звичайно мають бюджети та кошториси?
3. Як залежить перелік позицій витрат, що плануються за центром відповідальності, від його характеру і місця в структурі підприємства?
4. Схарактеризуйте загальну схему складання плану витрат підрозділу підприємства (цеху).
5. З'ясуйте функції, які виконують кошториси.
6. Які існують підходи до групування статей кошторису, у чому полягає їхня аналітико-інформаційна цінність?
7. Наведіть перелік витрат, пов'язаних із утриманням та експлуатацією машин і устаткування.
8. Які позиції входять до витрат на обслуговування та управління виробництвом для цехів, діяльність яких обмежується внутрішніми відносинами?
9. З'ясуйте склад непрямих витрат підрозділів за ознакою місця їх формування.
10. У чому полягає основна проблема під час розподілу витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів між підрозділами основного виробництва?
11. Схарактеризуйте загальну схему руху витрат допоміжного чи обслуговуючого підрозділу при плануванні витрат підприємства.
12. Який показник лежить в основі розподілу витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів?
13. З'ясуйте сутність, а також недоліки та переваги методів розподілу витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів.
14. Поясніть математичну модель, на якій базується метод розподілу витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів за допомогою системи рівнянь.
15. Дайте характеристику процесу складання зведеного кошторису на виробництво.
16. Які закони та інші нормативно-правові акти треба брати до уваги під час складання кошторису виробництва?
17. За яким принципом складається кошторис виробництва, чому саме так?
18. У чому полягають особливості складання кошторису виробництва на етапі прогнозних оцінок величини витрат?
Тема. СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ
Підтема 1. СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ
План вивчення теми
1. Сутність і загальні засади обчислення собівартості окремих виробів.
( лекція 1).
2. Методи калькулювання та сфери їх застосування. Розподіл непрямих витрат під час калькулювання.(лекція 2).
3. Калькулювання у комплексному(сумісному) виробництві. (СРС).
4. Собівартість готової та реалізованої продукції.(СРС)
Домашнє завдання: М.Г. Грещак « Управління витратами» с. 88 – 110.
1. підготуватись до опитування за питаннями на с. 109.
2. опрацювати питання теми, які виносяться на СРС:
- Калькулювання у комплексному(сумісному) виробництві. (СРС).
- Собівартість готової та реалізованої продукції.(СРС)
План лекції І
1. Поняття калькулювання та види собівартості виробів.
2. Методичні проблеми калькулювання.
3. Об’єкти калькулювання та калькуляційні одиниці.
4. Види та методи калькулювання.
5. Вибір калькуляційних статей витрат і методів їх обчислення.
|