Народна і професійна, духовна (сакральна) і світська культура: характерні риси, ТЕМА: Загальне уявлення про культуру та її роль у суспільстві. Матеріальна і духовна культура.
Складові духовної культури (наука, техніка, релігія, мистецтво, освіта). Мистецтво — ядро художньої культури.
Слово «культура» походить із латинського «обробляти, вирощувати» (згадаємо: «культивація грунту»), а пізніше вживалося як «вклонятися, вшановувати» і пов'язувалося із землеробською працею. Потім цей термін поширився на такі сфери людської діяльності, як виховання, навчання, удосконалення самої людини (самовиховання), і став синонімом вихованості, освіченості людини.
Діяльний підхід до визначення культури дозволяє включити до сфери культури всі види людської діяльності: матеріальну і духовну. Тому зрозуміло, що культурні надбання людства існують відповідно у двох вимірах — предметно-речовому та ідеально-образному.(можно не записывать)
Термін «культура» (від лат. сиііига) — означає «обробка», «виховання», «освіта». У наш час він налічує багато тлумачень, загальним для них є те, що під поняттям «культура» ми розуміємо те, що створене людиною.
У різних суспільствах розуміння культури як «виховання» набувало різних відтінків:
- елліни в сукупності норм поведінки, певному способі життя вбачали свою головну відмінність від варварів;
- європейське середньовіччя наближає термін «культурність» до цивілізованості -- себто до устрою міського життя;
- у добу Відродження культурність починають розглядати як відповідність гуманістичним ідеалам людства;
- у домарксистській філософії культура визначає передусім духовне життя людей, доцільність суспільного устрою та досягнення науки і мистецтва;
- радянська філософія пояснює культуру як сукупність результатів людської діяльності.
Кожен із вищеназваних поглядів має позитивні сторони. Ядро поняття «культура» становлять не засоби, які вона використовує, а життєвий зміст, котрий реалізується за допомогою тих чи інших засобів — у кожному акті та результаті людської діяльності обов'язково присутній культурний аспект, особлива сфера нашої життєдіяльності.
За визначенням англійського вченого-етнографа Е. Б. Тайлора, культура — це сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених людством протягом його існування.
У розвитку людства можна виділити три етапи: дикість; варварство; цивілізація.
Розвиток культури співпадає із переходом від життя дикого через варварське до цивілізованого. З ідеальної точки зору культуру можна розглядати як загальне удосконалення людства шляхом вищої організації окремої людини і цілого суспільства.
Цивілізація — це етап розвитку людського суспільства і характеру самого суспільства. Чим вищий розвиток суспільства, тим більша питома вага у ньому загальнолюдських цінностей.
Процес становлення загальнолюдських цінностей — головне, що ми простежуємо в історії культури.
Історичні типи культур
Світова культура визначається власною системою загальнолюдських цінностей і об'єднує різні типи культур:
Культурні епохи.
2. Національні культури —синтез культур різних класів, соціальних шарів і груп певної нації.
3. Культури етнічні— створені окремим етносом (це найстародавніший шар національних культур, він охоплює сферу побуту, мораль, мову, релігію, фольклор, міфологію, звичаї).
4. Регіональні культури— конгломерат різних культур, створених різними народами, що живуть у певному географічному ареалі. Схожість природних умов життя, економічні, культурні зв'язки між народами забезпечують спорідненість культур ареалу.
5. Класові культури— властиві певному класу суспільства.
Професійні культури.
Особливості культури різних психологічних типів окремих людей.
Народні культури.
Виділяють також такі види культур, характерні для суспільства:
локальна — культура конкретного, історично визначеного суспільства. Кожна із локальних культур має свої специфічні риси і особливості, що залежать від географічних та соціально-історичних умов;
масова — різновид культури, що орієнтує духовні та матеріальні цінності, які вона поширює на усереднений рівень розвитку масових споживачів;
домінуюча — сукупність цінностей, вірувань, традицій, звичаїв, якими керується більшість членів суспільства;
елітарна — культура привілейованих груп суспільства, що характеризується принциповою відмінністю, духовним аристократизмом і ціннісно-змістовною самодостатністю;
Політична — сфера культури, що виробляє уявлення про цивілізаційні форми політичного прогресу, оцінки, рівня його розвитку; включає в себе політичну думку, зв'язок культури і політичної філософії; оцінку політичних структур з точки зору культури, політичної самосвідомості та політичної поведінки суспільства.
Завдяки процесу накопичення, збереження, передачі досвіду попередніх поколінь в усіх галузях діяльності і творчості, новим поколінням не потрібно кожного разу займатись «винаходом велосипеду».
Висновок: суспільна роль культури полягає у накопиченні, збереженні, відтворенні та передачі досвіду новим поколінням в усіх галузях діяльності та творчості.
Мистецтво — це специфічна форма духовного опанування світу людиною, в якій формуються та розвиваються її здібності творчо перетворювати оточу ючий світ і себе.
Мистецтво є ядром художньої культури людини, яка є частиною її загальної культури.
Але мистецтвознавчі методи пізнання світу дуже відрізняються від наукових, таких, як дослід, спостереження, експеримент. Наприклад, в літературному творі ціле життя людини вміщене на декількох сторінках, але мета художнього твору не в хронологічному описі подій, а в тому, щоб зосередити нашу увагу на чомусь важливому, зробити акцент на тому, на що в повсякденному житті ми і не звернули би уваги. Переконливі художні образи впливають на свідомість людини, примушують замислитися над своїми вчинками, навіть увесь сенс життя може стати зовсім іншим.
У процесі творення художнього образу також є і зворотній зв'язок. Біографи великого німецького композитора Людвіга ван Бетховена повідомляють, що у віці 30 років він знаходився за крок від самогубства. Безвихідність ситуації з погіршенням слуху привела його до думки про неможливість подальшого життя музиканта, який не чує. Але музичні образи нової Третьої симфонії, які почали народжуватися саме в цей час, настільки були мужніми, сильними, героїчними, що композитор відчув на собі їх перетворюючий вплив, упевнився у своїх силах, можливостях, вдачі й зрозумів, що він сильніший за обставини.
«Я схвачу свою судьбу за глотку, ей не удастся сломить меня»,— читаємо ми в особистих щоденниках Л. Бетховена.
На будь-якому рівні свого існування культура не просто перебуває поряд з іншими сферами життя, а проникає у всі його сфери, виявляючи себе і в політичній діяльності, і у ставлення до праці; в мистецтві — створенні його творів та розумінні їх.
Культура — це ланцюг від життєвого сенсу до втілення його в дію.
Розвиток культурних цінностей, їхній вплив на життя суспільства та окремої особи необхідно розглядати у всіх сферах життєдіяльності людини, а це можливо лише за умови оволодіння відповідними конкретними знаннями. Час, у який ми живемо, непростий і ми з сумом і жалем спостерігаємо деградацію духовного життя суспільства і окремих людей. Не допускати цього, сприяти відродженню та розвитку культури як умови повноцінного життя суспільства та особистості — завдання кожного з нас.
Народна і професійна, духовна (сакральна) і світська культура: характерні риси,
|