І. Основні категорій і поняття Універсальною мірою кількості живої праці єробочий час.
Предметом нормування праці є тривалість трудових процесів у часі.
Об’єктом нормування праці може бути будь-яка доцільна діяльність людини як фізична, так і розумова, тобто трудовий процес у його конкретному і специфічному вияві.
Об’єкт нормування праці — це такий відрізок трудового процесу в часі, який характеризується технологічною завершеністю.
Категорія робочого часу — затрати робочого часу, що мають певні, чітко визначені відмінності від інших витрат за цільовою ознакою.
Робочий час — у нормуванні розглядається як тривалість робочої зміни (дня), протягом якої працівник виконує визначену роботу і має перерви в праці.
Втрати робочого часу — будь-які затрати робочого часу, що не входять до складу нормованого часу протягом робочої зміни. Розрізняють втрати: приховані, неприховані з вини робітника, з вини виробництва.
Виробничий процес — це сполучення предметів, знарядь праці та живої праці в просторі і часі, що функціонують для задоволення потреб виробництва.
Виробничий процес — сукупність цілеспрямованих технологічних і трудових дій, у результаті якої предмети праці під впливом процесу праці перетворюються на продукти праці.
Основною продукцією на виробничому підприємстві є виріб — будь-який предмет праці або набір предметів праці, які підлягають виготовленню.
Залежно від призначення розрізняють вироби:
- основного виробництва;
- допоміжного виробництва.
До виробів основного виробництва належать ті, що призначені до реалізації.
Вироби, які виготовляються для власних потреб підприємства (спеціальний інструмент, оснащення), відносять до виробів допоміжного виробництва.
Усі вироби класифікуються за певними ознаками за такими видами: деталі, складальні одиниці, комплекси, комплекти, специфіковані та неспецифіковані.
Деталь — предмет, який не може бути розділений на частини без його руйнації. Деталь може складатися з кількох частин (предметів), приведених у постійний неподільний стан яким-небудь способом (наприклад, зварюванням).
Складальна одиниця (вузол) — рознімне або нерознімне сполучення кількох деталей.
Комплекси і комплекти можуть складатися зі сполучених між собою складальних одиниць і деталей.
До неспецифікованих належать вироби, які не мають складових частин (деталей).
Якщо виріб має дві і більше складових, то вважається специфікованим (складальні одиниці, комплекси, комплекти).
Розрізняють поелементний (функціональний), просторовий і тимчасовий види організації виробництва.
Поелементна організація виробництва пов’язана з упорядкуванням техніки, технології, предметів праці, знарядь і самої праці в єдиний процес виробництва. Сполучення часткових виробничих процесів забезпечує просторова і тимчасова організація виробництва.
Виробничий процес об’єднує множину часткових процесів, що спрямовані на виготовлення готового продукту, які можна класифікувати за певними ознаками:
1. Залежно від ролі в загальному процесі виготовлення готової продукції розрізняють виробничі процеси:
- основні;
- допоміжні;
- обслуговуючі.
Основні процеси спрямовані на зміну основних предметів праці і надання їм властивостей готових продуктів.
Залежно від стадії (фази) виготовлення готового виробу основні виробничі процеси поділяють на:
- заготівельні, які здійснюються на стадії створення , які використовуються в різних обробних підрозділах;
- обробні, що відбуваються на стадії перетворення заготовки або матеріалу в готові деталі шляхом механічної, термічної обробки, а також обробки з застосуванням електричних, фізико-хімічних та інших методів
- складальні, які характеризують стадію отримання складальних одиниць або готових виробів та процесів регулювання, доведення.
Допоміжні процеси створюють умови для нормального перебігу основного процесу виробництва.
Обслуговуючі процесиспрямовані тільки на забезпечення належного здійснення основних і допоміжних процесів на своєму підприємстві. Вони призначені для переміщення (транспортні процеси), збереження в чеканні наступної обробки (складування), контролю (контрольні операції), забезпечення матеріально-технічними та енергетичними ресурсами і т. ін.
2. За характером впливу на предмет праці виробничі процеси поділяються на:
- технологічні, під час яких відбувається зміна форми, структури, складу, якості предмета праці під впливом живої праці і знарядь праці;
- природні, коли змінюється фізичний стан предмета праці під впливом сил природи (сушіння після пофарбування, охолодження литва та ін.).
Технологічні виробничі процеси, у свою чергу, класифікуються за методами перетворення предметів праці в готовий продукт на:
- механічні;
- хімічні;
монтажно-демонтажні (складально-розбиральні);
- консерваційні (змащування, фарбування, упакування тощо).
3. За формами взаємозв’язку із суміжними процесами розрізняють:
- аналітичні виробничі процеси, коли внаслідок первинного оброблення (розчленовування) комплексної сировини (нафта, руда, молоко і под.) одержують різноманітні продукти для наступної обробки;
- синтетичні, під час яких напівфабрикати, що надійшли з різних процесів, перетворюють у єдиний виріб;
- прямі, що створюють з одного виду матеріалу один вид напівфабрикатів або готового продукту.
4. За ступенем безперервності виробничі процеси поділяють на:
- безперервні;
- дискретні (перервні) процеси.
5. За характером устаткування, що використовується, розрізняють:
- апаратурні (замкнені) виробничі процеси, де технологічний процес здійснюється в спеціальних агрегатах (апаратах, ваннах, печах), які обслуговує оператор, спостерігаючи за приладами управління;
- відкриті (локальні) процеси, коли робітник обробляє предмети праці за допомогою набору інструментів і механізмів.
6. За рівнем механізації виробничі процеси групуються на:
- ручні процеси, що виконуються робітником за допомогою ручного інструменту, без застосування машин, механізмів і механізованих інструментів;
- машинно-ручні, які виконуються робітником за допомогою машин і механізмів (наприклад, обробка деталі на універсальному токарному верстаті);
- машинні, що здійснюються на машинах, верстатах і механізмах за обмеженої участі робітника;
- автоматизовані, які здійснюються на машинах-автоматах, при цьому робітник управляє виробничим процесом та контролює його перебіг;
- комплексно-автоматизовані, під час яких поряд з автоматичним виробництвом здійснюється автоматичне оперативне управління.
7. За масштабами виробництва однорідної продукції розрізняють виробничі процеси:
масові — у разі великих обсягів випуску однорідної продукції протягом тривалого часу;
серійні ;
індивідуальні (одиничні) — характерні для номенклатури виробів, що постійно змінюється,
8. За характером об’єкта виробництва виробничі процеси поділяються на:
- прості, які складаються з операцій, послідовно виконуваних під час виготовлення деталей, що мають технологічну схожість;
- складні, що включають операції, які виконуються послідовно та паралельно (наприклад, при виготовленні та збиранні вузлів, складальних одиниць або виробів у цілому).
Під час нормування праці виробничий процес поділяється на операції та їх елементи.
Виробнича операція— це частина виробничого процесу, що виконується стосовно певного предмета праці одним робітником або группою робітників на одному робочому місці.
Технологічними елементамивиробничої операції є: установка, технологічний і допоміжний переходи, позиція.
Установка— це одноразове закріплення оброблюваної заготовки або деталі.
Позиціяхарактеризується фіксованим положенням предмета праці, де він підлягає технологічному впливу устаткування.
Перехід— це частина операції, що характеризується незмінністю установки та позиції, режиму роботи устаткування та інструменту.
За трудовими елементамивиробнича операція поділяється на трудові
рухи, дії, прийоми.
Трудовий рух— це одноразове переміщення робочого органу людини
— руки, ноги, корпуса (наприклад, протягнути руку до інструмента, взяти
інструмент). Трудовий рух є найпростішим та неподільним елементом
трудового процесу.
Трудова дія— сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або кількома робочими органами людини за незмінних предметів і засобів праці (наприклад, взяти деталь).
Трудовий прийом— сукупність трудових дій, що виконуються за
незмінних предметів і засобів праці і становлять технологічно завершену
частину операції (наприклад, установка заготовки в пристосування) .
Сукупність прийомів, які об'єднані з урахуванням технологічної
послідовності або спільності чинників, що впливають на час виконання
завдання, утворюють комплекс трудових прийомів.
Налагодження— це підготовка технологічного устаткування та оснащення до виконання певної виробничої операції.
Усі виробничі операції розподіляються на:
- основні;
- допоміжні.
Операція, внаслідок якої змінюються форма, розміри або взаємне сполучення виробів, називається основною виробничою операцією або технологічною.
Операції, що пов’язані зі зміною просторового розташування (транспортування-складування) або контролем якості продукції, називаються допоміжними виробничими операціями.
Транспортні операції не слід плутати з транспортними процесами, коли предмети праці переміщуються у виробничому просторі між робочими місцями, ділянками, цехами і складами.
Обслуговуючі операції виконуються з метою підтримки устаткування та інструменту в робочому стані (технічне обслуговування) або налагодження належної організації на кожному робочому місці (організаційне обслуговування).
Контрольні операції здійснюються з метою здійснення контролю і регулювання щодо якісного виконання основних операцій відповідно до вимог технологічного процесу.
Визначальним у виробничому процесі є процес праці — цілеспрямована діяльність людини, яка за допомогою засобів праці (устаткування, інструменту, оснащення) видозмінює предмети праці (вхідну сировину, матеріали, напівфабрикати), перетворюючи їх у готову продукцію.
Природні процеси здійснюються без посередньої участі людини під впливом сил природи (охолодження, сушіння тощо), але можуть бути інтенсифіковані за допомогою штучних умов, створених спеціальними пристроями (наприклад, камери сушіння).
Технологічний аспект виробничого процесу— сукупність змін, що їх зазнає предмет праці. Технологічний процес становить основу будь-якого виробничого процесу, є найважливішою його частиною, яка пов’язана з переробленням сировини, обробкою матеріалів і перетворенням їх у готову продукцію.
Трудовий аспект виробничого процесу — сукупність дій працівника щодо здійснення цілеспрямованих змін предметів праці.
Вивчаючи виробничі процеси, нормування праці розглядає їх не стільки в технологічному відношенні (стадії, етапи), а перш за все як процеси праці (трудові процеси), що здійснюються працівниками для забезпечення виконання різноманітних технологічних завдань.
Трудовий процес — невід’ємна складова частина виробничого процесу, сукупність дій робітника, здійснюваних у ході виробництва.
Тому, цілком зрозуміло, що основним об’єктом нормування праці виступає робочий час,необхідний для виконання різноманітних трудових процесів.
У зв’язку з цим слід приділити належну увагу вивченню змісту трудового процесу, складу і послідовності виконання працівником трудових функцій і дій, прийомів і методів праці. Незважаючи на величезні досягнення науково-технічного прогресу, що обумовили радикальні зміни у характері праці, людина залишається головною продуктивною силою, а вивчення трудових процесів у часі виступає як головне завдання організації і нормування праці.
Класифікація і структура трудових процесів багато в чому схожа з наведеною класифікацією виробничих процесів.
За призначенням трудові процеси поділяють на основні й допоміжні.
За рівнем механізації — на ручні, машинно-ручні, машинні, автоматизовані, апаратурні.
За ступенем повторюваності розглядають такі, що повторюються, не повторюються, періодично повторюються, схожі між собою, різноманітні.
Щодо взаємозв’язку робітників і технологічного устаткування розрізняють одноверстатні, багатоверстатні, багатоагрегатні, інші.
|