Завдання комплексного фінансового аналізу

Завдання КФА можуть бути виражені через сукупність проб­лемних питань фінансового менеджменту, підтримка й прийнят­тя управлінських рішень щодо яких покладено на комплексне фінансове дослідження господарської діяльності суб’єкта господарювання. Наприклад, власники покладають на КФА завдання з обґрунтування фінансових та інвестиційних рішень як у коротко-, так і в довгостроковому періоді, менеджери підприємства — вирішення проблеми інформаційного забезпечення, потреб оперативного та стратегічного фінансового планування та в разі потреби методологічного забезпечення окремих функцій антикризо­вого фінансового управління та / або провадження справи про банкрутство. Водночас результуючі фінансові показники та коефіцієнти, що формуються в процесі реалізації КФА, необхідні для потенційних інвесторів підприємства, які розглядають інвестиційні проекти та пропозиції, для прийняття відповідних управлінських рішень щодо фінансування таких проектів, а кредиторам для обґрунтування рішень про надання кредиту, його обсягів і умов тощо.

Тому можна стверджувати, що основним завданням КФА операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства є забезпечення кількісної оцінки фінансово-економічного потенціалу суб’єкта господарювання, що досліджується. Нагадаємо, що таке дослідження здійснюється з метою позиціонування суб’єкта господарювання на цільовому ринку. У свою чергу, позиціонування як результат КФА є джерелом інформаційного забезпечення фінансового менеджменту і використовується, зокрема для обґрунтування та прийняття управлінських фінансових рішень щодо:

· залучення або здійснення реальних та фінансових інвестицій;

· оцінки результативності фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання та / або його структурних підрозділів;

· порівняльного аналізу фінансово-господарської діяльності окремих підприємств (підприємств-конкурентів, підприємств-аналогів);

· оцінки надійності комерційних партнерів (зокрема, у формі оцінки кредитоспроможності позичальника);

· прийняття управлінських рішень з приводу купівлі-продажу бізнесу (merger&acquisition);

· проведення господарських операцій на ринку корпоративного контролю;

· визначення напрямів та резервів оптимізації параметрів фінансових процесів, у тому числі організація фінансового оздоров­лення суб’єкта господарювання (наприклад, у процесі реалізації антикризового фінансового менеджменту);

· оцінки необхідності та / або доцільності проведення реорганізації суб’єкта господарювання;

· визначення доцільності створення нового бізнесу, оцінка інвестиційної привабливості його подальшого функціонування на цільовому ринку чи необхідності згортання даного бізнесу;

· оцінки та затвердження інвестиційних проектів, аналізу альтернативних можливостей, доступних замовнику КФА;

· формування ринкового портфеля інвестицій (коротко- чи довгострокових фінансових інвестицій) тощо.

Визначений вище орієнтовний перелік функціональних напрямів застосування КФА визначає особливі вимоги до вхідної та вихідної інформації, на основі якої здійснюється комплексне дослідження. Незважаючи на той факт, що в кожному із наведених напрямів буде використана різна фінансова інформація, задіяні різні джерела формування інформаційної бази КФА, вона має відповідати певним критеріям, які буде розглянуто нижче.

13.1.4. Інформаційна база
комплексного фінансового аналізу

Формування інформаційної бази обґрунтування та реалізації моделі КФА має здійснюватися із дотриманням таких критеріїв та вимог:

· проведення комплексного аналізу здійснюється на основі системи цільових фінансових показників та коефіцієнтів відповід­но до обраної методики оцінки фінансового стану об’єкта дослідження; сукупність таких показників може характеризувати один або кілька аспектів операційної, інвестиційної та фінансової діяль­ності об’єкта дослідження;

· вхідна інформація щодо фінансово-господарської діяльності підприємства — об’єкта дослідження, що надається для подальшої її обробки, має бути повною, достовірною та поданою у вигляді, прийнятному для обробки;

· забезпечення зіставності фінансової інформації за відповідними напрямами її формування — цільові показники обраної методики, вхідна фінансова інформація мають бути приведені до зіставних одиниць виміру, подані за аналогічні часові періоди, що повинно забезпечити можливість їх адекватної математичної обробки;

· кожен із сукупності фінансових показників та коефіцієнтів, яка закладається в інформаційну основу моделювання цільового фінансового показника, має бути максимально інформативним, запобігати дублюванню та перекриттю показників;

· подання результатів КФА у простій та доступній для однозначної інтерпретації формі — результати дослідження являють собою, як правило, кількісну величину, яка визначає індекс, ранг, рейтинг об’єкта дослідження відповідно до встановленої шкали.

13.2. Методологія організації
комплексного фінансового аналізу

Трансформація результативності моделі КФА в її ефективність досягається через дотримання всіма учасниками комплекс­ного фінансового дослідження певної процедури його проведення.

По-перше, методологічна база КФА має базуватись на таких методиках, які б дали змогу в обмежені строки виконати сукупність завдань, поставлених замовниками перед КФА, та однознач­но інтерпретувати результати такого дослідження. Зокрема, експрес-аналіз як часткова форма КФА за період у 1—2 дні на основі даних фінансової звітності, а також розшифровок окремих статей фінансової звітності, інших наявних та доступних джерел інформації (даних управлінського обліку, аудиторського звіту тощо) повинен забезпечити, наприклад, ідентифікацію інвестиційної привабливості об’єкта дослідження (зокрема, доцільності включення цінних паперів підприємства до ринкового портфеля), виявлення та ідентифікацію проблемних напрямів фінансово-господарської діяльності підприємства.

По-друге, на основі практичних результатів проведення КФА його виконавцями (фінансовими аналітиками) було напрацьовано досить ефективний прийом організації аналізу фінансових звітів — порівняльний аналіз. Порівняльний аналіз являє собою внутрішньогосподарський аналіз зведених показників фінансової звітності за окремими напрямами діяльності самого підприємства та його дочірніх підприємств або міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з відповід­ними показниками конкурентів, середньогалузевими чи середніми показниками. Залежно від поставленого завдання щодо організації комплексного фінансового аналізу конкретного об’єк­та необхідно насамперед визначитись із найбільш оптимальною базою для порівняння значень аналітичних індикаторів — значень фінансових показників.

Базою для забезпечення порівняльного аналізу можуть слугувати такі системи індикаторів:

· середньогалузеві значення показників;

· показники фінансово-господарської діяльності підприємств, які є дилерами у галузі, до якої належить об’єкт дослідження;

· певні нормативні значення фінансових показників відповідно до законодавчих та / або внутрішніх нормативних документів, рекомендацій науковців;

· цільові значення фінансових показників, визначені потенційними інвесторами або замовниками дослідження;

· оптимальні та / або критичні значення фінансових показників, розраховані аналітиками для підприємства, яке аналізується, ураховуючи специфіку та особливості його фінансово-госпо­дарської діяльності;

· усереднені за часом значення фінансових показників, визначені на основі даних про фінансово-господарську діяльність підприємства у найсприятливіші періоди його функціонування.

По-третє, для проведення такого аналізу потрібно забезпечити формування системи показників та індикаторів, які б у своїй сукупності відповідали вимогам комплексної характеристики поточного стану об’єкта дослідження, формування та підтримання перспектив його подальшого розвитку. При цьому слід пам’ятати, що використання надлишкової кількості фінансових показників і коефіцієнтів може спричинити невиправдану втрату часу на математичне та аналітичне забезпечення дослідження функціонально взаємозалежних між собою показників (наприклад, індекс постійного активу та коефіцієнт маневреності власних коштів). Це, у свою чергу, значно знизить оперативність комплексного аналізу, яка є базовою характеристикою його ефективності. Наповненість цільової сукупності тими чи іншими фінансовими показниками буде залежати від завдань, що поставлені перед аналізом його замовниками у кожному конкретному випадку. Серед таких вимог, що висуваються до потенційних показників, можна виділити невелику сукупність критичних значень.

По-четверте, ефективність реалізації КФА та його відповідність запитам замовників такого дослідження значною мірою залежить від можливості побудови адекватної системи однозначної інтерпретації результатів математичної та аналітичної обробки визначеної групи цільових показників з метою попередження та уникнення двозначності висновків, протиріч поглядів окремих експертів щодо ідентифікації стану об’єкта дослідження.

У сучасній практиці фінансового аналізу взагалі та КФА зокрема поширеним засобом досягнення визначеної вище мети є розробка системи ранжування, відповідно до якої кожному значенню цільового показника відповідає однозначно визначений ранг, а сума рангів, отриманих даним об’єктом дослідження за результатами аналізу, слугує підставою для підсумкової характеристики його фінансово-економічного стану, розвитку тенденцій його зміни та перспектив подальшого функціонування. Типовим прикладом такого ранжування може бути рейтинг кредитоспроможності суб’єктів господарювання (наприклад, рейтинг Standard&Poor, Moody’s)

Отже, оброблена оцінка окремих сторін фінансово-господарсь­кої діяльності підприємства на основі математичного моделювання органічно компонується в єдиному інтегрованому фінансовому показнику. Отриманий у результаті КФА інтегрований показник є характеристикою об’єкта дослідження — суб’єкта господарювання щодо його відповідності поточним ринковим умовам. Наступні висновки є інформаційною основою для виконання поставленого управлінського завдання та дають змогу робити обґрунтовані висновки щодо ідентифікації фінансово-економічного потенціалу об’єкта дослідження і сформувати очікуваний тренд його розвитку у коротко- та довгостроковій пер-
спективах.

Особливості досягнення мети та реалізації завдань КФА, а також специфіка вимог замовників такого дослідження виражені через визначені вище основні положення, дають можливість сфор­мувати базову (орієнтовну) процедуру організації та реалізації проведення КФА об’єкта дослідження.

13.2.1. Базова структура моделі
комплексного фінансового аналізу

Основним елементом процедури КФА фінансового стану суб’єкта господарювання виступає модель обробки вхідної інфор­маційної бази. Вона являє собою обґрунтований відповідно до специфічних характеристик конкретного випадку процедури КФА органічний синтез математичних, статистичних та аналітич­них методів проведення дослідження, обґрунтування результатів та їх інтерпретації. Загалом пропоновану процедуру організації та проведення КФВ (рис. 13.2.) можна розподілити на такі етапи.

Рис. 13.2. Процедура організації та проведення комплексного
фінансового аналізу (КФА) об’єкта дослідження

Розглянемо визначені етапи процедури КФА більш докладно, зваживши, що їх сутнісне наповнення може відрізнятися залежно від завдань КФА та потреб замовників такого дослідження, виконуючи при цьому аналогічні функції.

На першому етапі замовник КФА забезпечує постановку цільової функції моделі обробки вхідної інформаційної бази. Аде-
кватна постановка цільової функції КФА має сформувати чітке розуміння мети комплексного дослідження в окремо взятому випадку, відповідність процедури КФА вимогам замовників такого аналізу, а також специфіці конкретного об’єкта дослідження. Отже, до виконавців дослідження підприємства доводиться цільова функція комплексного фінансового аналізу, яка передбачає формалізацію таких елементів:

· об’єкта дослідження та його специфіки (зокрема, економіч­ної та правової формалізації об’єкта дослідження, його галузевої приналежності форми власності, величини, ринкового положення і рівня монополізації галузі та іншої суттєвої ринкової інформації);

· інформаційної бази та її часових лагів (насамперед, фінансова звітність за порівнянні часові проміжки, джерела додаткової інформації та форма її подання тощо);

· мети й завдань проведення дослідження (зокрема, ідентифікації ділової надійності, оцінки кредитоспроможності, оцінки ймовірності банкрутства, визначення рівня достатку акціонерів (shareholder value) тощо);

· сукупності напрямів дослідження параметрів операційної, інвестиційної та фінансової діяльності об’єкта дослідження, які є складовими елементами узагальнюючого інтегрального показника (ефективності підприємницької діяльності, результативності фінансового менеджменту, ризикованості діяльності, довго- та короткострокових перспектив платоспроможності, ефективності управління підприємством — об’єктом дослідження тощо);

· форми подання кінцевої (вихідної) інформації (визначення абсолютної величини інтегрального показника, формування порів­няльної таблиці тощо);

· методики формування (у разі потреби) рекомендацій і пропозиції провадження заходів, необхідність яких випливає з дослідження результатів КФА щодо формування, збереження та / або модифікації очікуваного тренду розвитку об’єкта дослідження у коротко- та довгостроковій перспективі.

На відміну від першого етапу, який полягає у формуванні методологічної основи моделі обробки вхідної інформаційної бази в рамках КФА, на другому етапі передбачено обґрунтування процедур первинної обробки, узагальнення і консолідації вхідної фінансової інформації та особливостей їх реалізації. Практична реалізація такої первинної обробки фінансової інформації має відповідати критеріям оперативності формування та постачання придатної для подальшої математичної обробки фінансової інфор­мації.

Отже, для забезпечення виконання завдань, які ставляться на другому етапі моделі, що розглядається, реалізується така сукупність інтеграцій:

· групування джерел фінансової інформації відповідно до визначених напрямів дослідження операційної, інвестиційної та фінансової діяльності об’єкта дослідження та формування об’єктів (центрів) спостереження (зокрема, платоспроможність, ділова активність, фінансові результати, майно підприємства, грошові потоки підприємства, формування ринкової вартості тощо);

· формування згідно із специфікою цільової функції сукупнос­ті фінансових показників та коефіцієнтів як форми узагальнення згрупованих даних відповідно до визначених об’єктів (центрів) спостереження;

· обґрунтування вибору форм та методів обробки вхідної інформації відповідно до визначеної сукупності, показників та потреб процедури формування та надання кінцевих результатів КФА.

Третій етап моделі передбачає забезпечення технічної реалізації методичних засад, визначених на першому етапі, на основі обґрунтованої на другому етапі сукупності сфер аналізу та об’єктів дослідження. При цьому здійснюється вибір необхідної методики (поєднання математичних, статистичних та / або аналітичних моделей) консолідації результатів первинної обробки вхідної інформації за визначеними напрямами дослідження, визначення структури та порядку формування цільового інтегрального показника як вихідної інформації комп­лексного фінансового аналізу. Ефективність комплексного фінансового аналізу та адекватність кінцевих результатів поставленим завданням не в останню чергу забезпечується доцільністю вибору інструментарію, що здійснюється на даному етапі, та обґрунтованістю такого вибору.

На сьогодні інструментарій, що може бути використаний виконавцем комплексного аналізу для здійснення обробки вхідної фінансової інформації широко представлений у літературі з питань фінансового аналізу сукупністю формалізованих методик, які відповідно до специфіки їх загальних характеристик можна об’єднати у три великі групи:

· ранжирування фінансових показників та коефіціентів (розд. 13.2.2);

· розрахунок інтегрального показника фінансово-економіч­ного потенціалу об’єкта дослідження (суб’єкта господарювання, його структурного підрозділу чи групи підприємств) (див. 2.3);

· порівняння розрахункових показників та індикаторів по об’єкту дослідження з еталонними величинами (див. 2.4);

· визначення синтетичних індикаторів, що характеризують фінансово-економічний потенціал об’єкта дослідження відповідно до запитів цільової аудиторії споживачів КФА (див. 3.1 і 3.2).

Отримання формалізованих даних математичного, статистичного та аналітичного узагальнення вхідної фінансової інформації щодо підприємства — об’єкта дослідження не завершує процедури комплексного фінансового аналізу, оскільки вона потребує відповідної інтерпретації та пояснення, що і здійснюється на четвертому етапі моделі обробки вхідної інформаційної бази. Інітерпретація результатів обробки фінансової інформації має здійснюватися на основі сталої однозначної системи критеріїв та орієн­тирів, що відповідають напрямам здійснення КФА та запитам і вимогам замовників такого дослідження.

При цьому формулювання висновків щодо об’єкта дослідження на основі проведених розрахунків не тільки дає змогу дати замовникам КФА відповіді на поставлені ними питання, а виступає основою прогнозування зміни фінансово-економічного потенціалу об’єкта дослідження у коротко- та довгостроковому періодах. Отже, органічним доповненням до попереднього етапу комплекс­ного аналізу виступає процес формування сценаріїв майбутнього тренду формування, підтримання та модифікації фінансово-економічного потенціалу об’єкта дослідження, що має місце на останньому — п’ятому етапі.

Загалом для з’ясування специфіки управління КФА на етапі обробки вхідної інформаційної бази, інтерпретації результатів такої обробки та формування трендів подальшого розвитку об’єкта дослідження доцільно ознайомитись із деякими методиками організації та проведення КФА. У цьому розділі ми докладно висвітлимо такі варіанти організації КФА, як 1) ранжирування фінансових показників та коефіцієнтів; 2) розрахунок інтегрального показника, 3) порівняння розрахункових показників із еталонними величинами. Окремі вибрані методи КФА на основі визначення синтетичних індикаторів будуть розглянуті в 13.3.

Для спрощення розуміння запропонованих методик та алгорит­мів покажемо їх застосування на конкретному прикладі.

13.2.2. Ранжування фінансових
показників і коефіцієнтів

Особливості практичної реалізації обробки вхідної інформаційної бази на основі формування ранжованого ряду фінансових показників і коефіцієнтів розглянемо на одному з поданих нижче алгоритмів (процедури) рис. 13.3).

Реалізація цього алгоритму забезпечується відповідно до таких припущень (результуючі дані першого та другого етапів).

Припустимо, що об’єктом дослідження виступає підприємство «Альфа-1».

Визначено напрями дослідження:

· майновий стан А;

· ліквідність та платоспроможність L;

· рентабельність R;

· акціонерний капітал E.

Рис. 13.3. Процедура КФА на основі ранжування
фінансових показників та коефіцієнтів

Сформовано сукупність цільових показників (табл. 13.1).

Визначено інтервали для ранжування розрахункових значень кожного із цільових показників. Слід зауважити, що межі інтервалів ранжування залежать від специфіки об’єкта дослідження і можуть вільно варіювати відповідно до цілей та завдань КФА, які ставляться замовниками такого дослідження. При цьому основою для обґрунтування встановлення тих чи інших меж інтервалів може слугувати досвід попередніх комплексних досліджень, нор­мативно-правові вимоги, індикативні показники, розроблені вітчизняними та зарубіжними практиками та науковцями тощо.

Таблиця 13.1

ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ РАНГУ
ФІНАНСОВИХ ПОКАЗНИКІВ І КОЕФІЦІЄНТІВ

Визначення рангу кожного інтервалу — порядок рангу того чи іншого інтервалу має враховувати поточне ринкове положення об’єкта дослідження, цільове його значення, а також специфіку фінансово-господарської діяльності об’єкта дослідження у корот­ко- та довгостроковому періодах:

Формою надання кінцевої інформації визначено:

— порядок рангу кожного фінансового показника чи коефіцієнта;

— розрахунок сукупного рангу підприємства — сукупний ранг визначається як сума рангів окремих елементів сукупності цільових показників (відповідно, максимальне значення сукупного рангу становить 30 — добуток кількості цільових показників та максимального рангу), а також приведений ранг підприємства — об’єкта дослідження шляхом його приведення до інтервалу [–3; 3], приймаючи рівнозначними кожен із напрямів дослідження (окремі коефіцієнти в межах напрямів дослідження мають однакову вагу).

Абсолютне значення приведеного рангу підприємства, об’єкта дослідження розраховують за формулою

, (13.1)

де α₁ — коефіцієнти ваги напрямів дослідження; β_ij — коефіцієнти ваги цільових показників за окремими напрямами.

Зважаючи на викладені вище припущення про рівнозначність напрямів дослідження та цільових показників, формула [13.1] матиме такий вигляд:

. (13.2)

Приведений ранг підприємства, що досліджується, становитиме 0,542, що вміщується у проміжок від 0 до 1. Отже, фінансово-економічний потенціал підприємства, що досліджується, може бути ідентифікований як такий, що вищий від нормального, але нижчий від достатнього рівня відповідно до визначених на почат­ку комплексного фінансового аналізу критеріїв. Крім того, за даними аналізу можна визначити, що основним напрямом подальшого розвитку економічного потенціалу підприємства, як видно із табл. 13.1, має стати поліпшення майнового стану підприємства, що досліджується (негативний вплив на ранг підприємства — «2», а також окремих цільових показників — поточна ліквідність та цінність акцій.

Звичайно, для цілей комплексного фінансового аналізу відповідно до запитів замовників досліждення розглянутий алгоритм ранжування фінансових показників та коефіцієнтів може бути ускладнений через заміну та/або введення додаткових напрямів дослідження, розширення системи цільових показників, зміни ваги фінансових показників та коефіцієнтів у структурі загального рангу підприємства.

Специфіка розглянутого алгоритму дає змогу рекомендувати його для застосування у вирішенні специфічних завдань, поставлених перед виконавцями та користувачами комплексного фінансового аналізу, а саме:

· деталізоване простеження ситуації щодо окремих фінансових індикаторів, які використовуються при дослідженні;

· формування потенційних напрямів впливу на операційну, інвестиційну та фінансову діяльність підприємства, що досліджується, з метою реалізації його фінансово-економічного потенціалу;

· ідентифікація слабких місць підприємства, які проявляються у формі незадовільного рівня значень цільових показників, що виступають індикаторами по відповідних напрямах фінансово-господарської діяльності.