Фінансові коефіцієнти, що використовуються для оцінки кредитоспроможності підприємства: порядок їх розрахунку, інтерпретація отриманих результатів.

З метою більш точного визначення кредитоспроможності по­зичальника, а відповідно рівня фінансового ризику банку викори­стовують методики, які ґрунтуються на аналізі фінансових кое­фіцієнтів. Як правило, система оціночних коефіцієнтів зводиться до таких п'яти груп:

I. Коефіцієнти ліквідності.

II. Коефіцієнти ефективності або оборотності.

III. Коефіцієнти фінансової стійкості (фінансового левериджу).

IV. Коефіцієнти прибутковості.

V. Коефіцієнти обслуговування боргу.

Показники кредитоспроможності, що входять до кожної із цих груп, можуть відрізнятися великою різноманітністю (табл. 1).

Показники оцінки кредитоспроможності позичальника

Коефіцієнти ліквідності.

Кп.л. = ОА/КП

де ОА — оборотні активи;

КП — короткострокові пасиви(р.620).

В економічній літературі наводиться теоретичне значення ко­ефіцієнта поточної ліквідності - від 1,5 до 2.

Кш.л. =(ОА-ВЗ)/КП

ВЗ — виробничі запаси

Орієнтовним значенням показника вважається рівень від 0,5 до 1, але для цього показника, як і для попереднього, підприємст­во самостійно встановлює норматив, ураховуючи різні фактори впливу.

Як уже зазначалося, ліквідність підприємства характеризується показниками ліквід­ності балансу як співвідношення активів і платіжних зо­бов'язань.

При розрахунку коефіцієнтів ліквідності враховують групи активів з розділу II балансу, оскільки саме оборотні активи вико­ристовуються підприємством для розрахунків за боргами при по­точній діяльності. Необоротні активи залучаються для оцінки можливості розрахунків по боргах звичайно на стадії банкрутства підприємства або для оцінки банками вторинних джерел пога­шення кредиту, якщо заставою виступають певні види необорот­них активів (будинки, споруди, обладнання тощо).

При розрахунку коефіцієнтів ліквідності зіставляються три види оборотних активів, згрупованих за ступенем ліквідності, з трьома видами поточних пасивів, розподілених за строком їх погашення. Якщо підприємство не надає в банк таких розшифровок, при розрахунку коефіцієнтів ліквідності поточні боргові зо­бов'язання беруть з балансу як підсумкову суму.

Коефіцієнти ефективності використання активів доповнюють першу групу показників і дають змогу зробити більш обґрунтовані висновки про результативність діяльності підприємства та його кредитні можливості. Наприклад, якщо показники ліквідності зрос­тають за рахунок збільшення величини дебіторської заборгованості або вартості запасів при одночасному уповільненні їх оборотності, клас кредитоспроможності позичальника не можна підвищувати.

Коефіцієнт оборотності запасів=

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості=

Коефіцієнт оборотності основних фондів=

Коефіцієнт оборотності активів=

Ефективність використання активів характеризується показ­никами оборотності. Найбільш поширеними з них є:

• тривалість одного обороту активів;

• коефіцієнт оборотності активів.

Тривалість обороту активів багато в чому залежить від орга­нічної будови функціонуючого капіталу (основного і оборотно­го). Чим вище частка капіталу в загальній сумі активів, тим три­валіше буде оборотність, і навпаки, при збільшенні оборотних активів прискорюється загальна оборотність капіталу.

Враховуючи тривалий строк служби основних засобів, на практиці оборотність частіше визначають лише по оборотних ак­тивах. Для прийняття обґрунтованих управлінських рішень ви­вчають показники оборотності окремих видів оборотних коштів:

• оборотність виробничих запасів;

• оборотність дебіторської заборгованості;

• оборотність готової продукції;

• оборотність грошових коштів.

Розраховані показники оборотності окремих видів оборотних коштів необхідні для визначення впливу кожної статті поточних активів на зміну загальної тривалості обороту оборотних активів.

Коефіцієнт оборотності активів в основному використо­вують у факторному аналізі. Чим коротша тривалість одного пе­ріоду, тим більше оборотів здійснюють активи за період і тим ефективніше вони використовуються.

Економічний ефект прискорення оборотності виражається у відносному вивільненні коштів з обороту, у збільшенні обсягів реалізації продукції та суми прибутку. Саме тому зростання кое­фіцієнта оборотності активів у динаміці розглядають як позитив­ну тенденцію.

Коефіцієнти фінансового левериджу.Створення і функціо­нування будь-якого комерційного підприємства спрощено являє собою процес інвестування фінансових ресурсів на тривалій ос­нові з метою отримання прибутку.

Залучення позикових коштів змінює структуру джерел, під­вищує фінансову залежність підприємства та фінансовий ризик, приводить до зростання середньозваженої вартості капіталу. Са­ме цим пояснюється суттєвість такої характеристики, як фінансо­вий леверидж.

У буквальному розумінні леверидж означає дію невеликої си­ли (важеля), за допомогою якої можна переміщувати важкі предмети. Щодо економіки то він трактується як певний фактор, не­значні зміни якого можуть призвести до суттєвих змін низки результативних показників.

Сутність, значущість та ефект фінансового левериджу вира­жається так:

• велика частка позикового капіталу в загальній сумі джерел фінансування характеризується як високий рівень фінансового левериджу і свідчить про високий рівень фінансового ризику;

• фінансовий ризик полягає в тому, що регулярні платежі (на­приклад відсотки) є обов'язковими, тому в разі недостатності коштів може виникнути необхідність ліквідації частини активів;

• фінансовий леверидж свідчить про наявність і ступінь фі­нансової залежності підприємства від кредиторів та інвесторів;

• залучення довгострокових кредитів і позик супроводжується зростанням фінансового левериджу та фінансового ризику;

• для підприємства з високим рівнем фінансового левериджу навіть незначні зміни прибутку до сплати відсотків і податків можуть призвести до суттєвих змін чистого прибутку.

Теоретично фінансовий леверидж може дорівнювати нулю, якщо підприємство фінансує свою діяльність тільки за рахунок власних коштів. Такий суб'єкт господарювання називають фінан­сове незалежним. У разі, якщо залучається позиковий капітал, компанію вважають фінансово залежною.

Відомо два основних показники фінансового левериджу:

1) співвідношення позикового та власного капіталу;

2) відношення темпу зміни чистого прибутку до темпу зміни валового прибутку.

Перший показник дуже наочний, легко розраховується й ін­терпретується, другий використовують для кількісної оцінки на­слідків при розвитку фінансово-господарської ситуації (обсяг ви­робництва, збут продукції, змушена або цільова зміна цінової політики тощо) в умовах обраної структури капіталу, тобто обра­ного рівня фінансового левериджу.

Показник, що відображає рівень прибутку, який додатково утворюється на власний капітал при різній частці використання позикових коштів, називається ефектом фінансового левериджа. Він розраховується за формулою:

де ЕФЛ – ефект фінансового левериджа, що полягає в прирості коефіцієнта рентабельності власного капіталу, %;

КВРа – коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;

ВК – середній розмір відсотків за кредит, що сплачуються підприємством за використання позикового капіталу, %;

ПК – середня сума позикового капіталу, що використовується підприємством;

ВК – середня сума власного капіталу підприємства.

Розглядаючи приведену формулу розрахунку ефекту фінансового левериджа, можна виділити в ній три основні складові:

1) Податковий коректор фінансового левериджа (1 – Спп), який показує в якій мірі виявляється ефект фінансового левериджа в зв'язку з різним рівнем оподаткування прибутку.

2) Диференціал фінансового левериджа (КВРа – ВК), який характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром відсотка за кредит.

3) Коефіцієнт фінансового левериджа (ПК/ВК), який характеризує суму позикового капіталу, що використовується підприємством, з розрахунку на одиницю власного капіталу.

Коефіцієнти прибутковості (рентабельності). Ці коефіцієнти застосовуються для загальної характеристики використання всього капіталу і розглядаються як додаткові до названих вище груп показників. Для оцінки кредитоспроможності використову­ють такі показники рентабельності:

а) коефіцієнти норми прибутковості:

• рентабельність одиниці продукції

• рентабельність основної діяльності

• рентабельність продажу

б) коефіцієнти рентабельності:

• рентабельність сукупних активів (майна) підприємства

• рентабельність власного капіталу

в) коефіцієнти норми прибутку на акцію:

• дохід на акцію

• дивідендний дохід

Усі показники рентабельності характеризують кращу віддачу функціонуючого капіталу, якщо вони в динаміці зростають. Тому в банківській практиці необхідно використовувати такі показники (як і коефіцієнти інших груп) за кілька звітних періодів або на дві звітні дати.

Якщо частка прибутку у виручці від реалізації продукції зростає, підвищується прибутковість активів і капіталу, то можна не знижувати рейтинг клієнта навіть при погіршенні коефіцієнтів фінансового левериджу.

Коефіцієнти обслуговування фінансового боргу (ринкові коефіцієнти) відображують, яка частка прибутку погашається відсотковими та фіксованими платежами. Загальна формула їх розрахунку полягає в наступному:

Конкретна методика визначення чисельника названих коефі­цієнтів залежить від того, чи належать відсоткові або фіксовані платежі до собівартості або сплачуються з прибутку.

Коефіцієнти обслуговування боргу відображують, яка частина прибутку використовується для відшкодування відсоткових або всіх фіксованих платежів. Особливе значення ці коефіцієнти ма­ють при високих темпах інфляції, коли величина сплачених від­сотків може наближуватися до основного боргу клієнта або на­віть його перевищувати. Чим більша частка прибутку спрямовуєть­ся на покриття відсотків та інших фіксованих платежів, тим мен­ше її залишається для погашення боргових зобов'язань і покрит­тя ризиків, тобто тим гірша кредитоспроможність клієнта.

Слід зауважити, що оцінка кредитоспроможності підприємст­ва на основі фінансових коефіцієнтів потребує індивідуального підходу до кожного клієнта. Необхідна систематична аналітична робота по оцінці фінансового стану позичальника. Але вона має ряд недоліків:

— будується на даних про залишки;

— відображує стан у минулому;

— показує в основному рух оборотних активів тощо.