Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці

Самостійна робота

з дисципліни «Основи охорони прауці»

Виконала:

студентка ІІІ курсу,

ФБА, АДіА-31

Гордієнко А.С.

Перевірила:

Туровська Г.І.

Рівне – 2012

Зміст

1. Вступ……………………………………………………………………………………………………. 3

2. Класифікація небезпечних та шкідливих виробничих чинників……….. 5

3. Охорони праці жінок,неповнолітніх,інвалідів…………………………………… 6

4. Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій…………….. 7

5. Інструкції з охорони праці. Розробка та затвердження актів з охорони праці ,що діють в організації………………………………………………………………………………. 9

6. Регулювання питань охорони праці у колективному договорі………. 10

7. Організація робіт та порядок проведення атестації робочих місць. Карта умов праці…………………………………………………………………………………………………… 11

8. Кабінети промислової безпеки та охорони праці. Основні напрямки та завдання роботи кабінетів……………………………………………………………….. 13

9. Кольори, знаки безпеки та сигнальна розмітка………………………………. 15

10. Стимулювання охорони праці………………………………………………………….. 17

11. Інфразвук та ультразвук……………………………………………………………………. 18

12. Вивчення питань пожежної безпеки працівниками……………………….. 20

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Охорона праці – це наукова дисципліна, що вивчає теоретичні і практичні питання безпеки праці, причини виробничого травматизму і професійних захворювань, що викликані впливом небезпечних і шкідливих чинників, причини аварій, вибухів , пожеж. Головним об’єктом її досліджень є людина в процесі праці, виробниче середовище і обставини, взаємозв’язок людини з промисловим обладнанням, з технологічним процесом.

Вивчення й вирішення проблем, пов'язаних із забезпеченням здорових і безпечних умов, у яких відбувається праця людини − одне з найбільш важливих завдань у розробці нових технологій і систем виробництва. Дослідження й виявлення можливих причин виробничих нещасних випадків, професійних захворювань, аварій, вибухів, пожеж, і розробка заходів і вимог, спрямованих на усунення цих причин дозволяють створити безпечні й сприятливі умови для праці людини. Комфортні й безпечні умови праці − один з основних факторів, який впливає на продуктивність і безпеку праці, здоров'я працівників.Державне, регіональне і галузеве управління охороною праці, численні наглядові і контрольні інспекції не забезпечать безпечне ведення робіт, якщо це не стане головним повсякденним завданням і моральним обов'язком для усіх без винятку − роботодавців, керівників, інженерно-технічних працівників, кожного працюючого.

Для вирішення всіх проблем у сфері охорони праці потрібний системний підхід створення ефективної системи управління охороною праці (СУОП) на кожному підприємстві, установі, організації незалежно від форми власності і розмірів Останніми роками охорона праці перебуває на етапі кардинальних перетворень. Багато підприємств проявляють зацікавленість щодо використання моделі управління охороною праці, що передбачає взаємну соціальну й економічну відповідальність бізнесу і працівників у процесі забезпечення безпечних умов праці з метою підвищення ролі соціального партнерства в створенні здорового психологічного клімату на підприємстві та максимізації добробуту як окремого працівника, так й організації в цілому.Серед категорій, за допомогою яких прийнято характеризувати підприємство, звичайно виділяють економічні й технологічні показники. Однак, вони займають провідне положення лише в тому випадку, якщо дотримано основну умову діяльності підприємства як суб'єкта господарювання − забезпечується безпека виробничих процесів і трудової діяльності індивіда.

Незадовільний стан охорони праці на підприємстві призводить до гальмування економічного та соціального прогресу країни в цілому. За підрахунками експертів Міжнародної організації праці збитки унаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань складають 4 % від світового валового внутрішнього продукту (ВВП). Таким чином, вдосконалення системи охорони праці є одним з актуальних питань на рівні як держави, так і окремого підприємства, компанії.

Розділ 1.Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників.

Небезпека – це негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потенційне джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це явища, процеси, об’єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров’ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей. Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно і розуміє значення її по-своєму.

Шкідливий виробничий фактор – це фактори середовища і трудового процесу, які можуть викликати професійну, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних та інфекційних, призвести до порушення здоровя потомства.

Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’я працівника.
Небезпечні та шкідливі фактори за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

Джерелами (носіями) небезпек є:

1) природні процеси та явища;

2) елементи техногенного середовища;

3) людські дії, що криють у собі загрозу небезпеки.

За характером та природною впливу всі небезпечні та шкідливі фактори поділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофілогічні.

Їх основна характеристика:

1) фізичні:

- підвищена швидкість руху повітря;

- підвищена або понижена вологість;

- підвищений або понижений атмосферний тиск;

- недостатня освітленість;

- конструкції, що руйнуються;

- підвищений рівень статичної електрики та ін.

2) хімічні:

- хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебуваються у різному агрегатному стані (твердому, газоподібному, рідкому);

- які різними шляхами проникають в організм людини (через органи дихання, через шлунково-кишковий тракт, через шкірні покрови та слизові оболонки);

- які за характером дії виділяють такі речовини (токсичні, наркотичні, подразнюючі, задушливі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, такі, що впливають на репродуктивну функцію).

3) біологічні:

- макроорганізми (рослини та тварини);

- мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші).

Психофізіологічні

- фізичні перевантаження (статичні, динамічні);

- нервово-психічні перевантаження (розумові перевантаження, перевантаження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Логічним процесом розвитку небезпеки, реалізації потенційної загрози є тріада "джерело небезпеки – причина (умова) – небезпечна ситуація”.

РОЗДІЛ 2.ОХОРОНА ПРАЦІ ЖІНОК, НЕПОВНОЛІТНІХ, ІНВАЛІДІВ

Згідно зі ст. 24 Конституції України жінки мають рівні з чоловіками права і свободи Перелік важких робіт та робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 p. №256 (Зако­нодавство України про охорону праці: збірник норматив­них актів. - К., 1995. - Т. 3. - С. 32). Забороняється також застосування жіночої праці на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізич-них робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуго­вуванню)Зазначені обмеження не поширюються на жінок, які пра­цюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї (ст. 175КЗпП). Згідно зі ст. 178 КЗпП вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.

В інтересах охорони здоров'я неповнолітніх забороняєть­ся застосування їх праці на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Перелік важких робіт і робіт зі шкідли­вими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 p. №46 (Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / / Бюлетень законодавства і юридичної прак­тики України. - 1997. - №11-12. - С. 850).

Забороняється також залучати осіб, молодших 18 років, до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує вста­новлені для них граничні норми. Ці норми диференційовано залежно від статі та віку неповнолітніх працівників і затвер­джено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 березня 1996 p. №59 (Бюлетень нормативних актів мініс­терств і відомств України. — 1996. — №6).

Усі особи, молодші 18 років, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому ме­дичному оглядові (ст. 191 КЗпП). Норми виробітку для робітників до 18 років встановлю­ються, виходячи з норм виробітку для дорослих робітників, пропорційно скороченому робочому часу для осіб, що не до­сягли 18 років (ст. 193 КЗпП). Заробітна плата працівникам, молодшим 18 років, при скороченій тривалості щоденної ро­боти виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відпо­відних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Забороняється залучати працівників, молодших 18 років, до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Працівни­кам віком до 18 років щорічні відпустки надаються у зруч­ний для них час тривалістю 31 календарний день. Щорічні відпустки працівникам віком до 18 років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання 6-місячного терміну безперервної роботи на даному підпри­ємстві, в установі, організації.

Особи зі зниженою працездатністю володіютьусією пов­нотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і обов'язків. Згідно із Законом України "Про основи соціаль­ної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 p. дискримінація інвалідів заборонена і переслідується зако­ном (ст.1). Інвалідами вважаються особи зі стійким розладом функ­цій організму внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежують їх життєдіяльність, та які потребу­ють соціальної допомоги і захисту. Як міра втрати здоров'я інвалідність визначається шляхом експертного обстеження медико-соціальними експертними комісіями МОЗ. Поря­док організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 p. №221 (ЗП України. - 1994. - №8. - Ст. 190). З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабіліта­ції їм забезпечується право працювати на підприємствах із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосо­вується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 p. №314 затверджено Положення про робоче місце інва­ліда і про порядок працевлаштування інвалідів (ЗП Украї­ни. — 1995. — №7. — Ст. 181), яким передбачено, що робоче місце інваліда — це окреме робоче місце або ділянка вироб­ничої площі на підприємстві незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інвалідаПідприємства, які використовують працю інвалідів, зобо­в'язані створювати для них умови праці з урахуванням ре­комендацій медико-соціальної експертної комісії та індиві­дуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціаль­но-економічні гарантії, передбачені законодавством.

РОЗДІЛ 3.ОБОВ’ЯЗКОВІ МЕДИЧНІ ОГЛЯДИ ПРАЦІВНИКІВ ПЕВНИХ КАТЕГОРІЙ

Власник або уповноважений ним органзобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року

Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

1. Обов'язкові медичні огляди установлені для таких категорій працівників:

а) зайнятих на важких роботах, роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці;

б) зайнятих на роботах, де є необхідність у професійному доборі;

в) у віці до 21 року;

г) деяких інших категорій працівників.

2. Основним нормативним актом, що регулює порядок проведення медичних оглядів, є

Включає облік та комплексну оцінку відповідності кожного робочого місця вимогам стандартів, методикам виконання вимірювань, санітарним нормам і правилам, правилам техніки безпеки та пожежної безпеки.

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками з метою реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Атестацію проводить атестаційна комісія, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Порядок проведення

Для організації і проведення атестації керівник підприємства повинен видати наказ, у якому вказується підстава і завдання атестації, визначається склад атестаційної комісії, встановлюються терміни і графіки проведення як підготовчих робіт, так і самої атестації, визначаються проектні і науково-дослідні організації, що необхідні для науково-технічної оцінки умов праці і розробки заходів для їхньої оптимізації. Безпосередньо атестацію проводить атестаційна комісія, до складу якої мають входити головні фахівці, працівники відділу кадрів, праці і зарплати, охорони праці, представники громадських організацій та ін.

Загальний порядок атестації такий:

-формується необхідна правова й інформаційно-довідкова база й організовується її вивчення;

-виготовляються плани розміщення устаткування по кожному підрозділу і -визначаються межі розміщення робочих місць, складається перелік робочих місць, що атестуються;

-вивчаються чинники виробничого середовища і трудового процесу;

-на основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника встановлюється -відповідність професій і посад працюючих на досліджуваних робочих місцях характеру фактично виконуваних робіт;

-складається «Карта умов праці» (далі - Карта) на кожне робоче місце або на групу аналогічних місць;

-проводиться гігієнічна оцінка умов праці;

-проводиться оцінка технічного й організаційного рівня робочого місця;

-комплексно оцінюється робоче місце з урахуванням впливу на працюючих усіх чинників виробничого середовища і трудового процесу, передбачених гігієнічною класифікацією праці, а також впливу технічного й організаційного рівня умов праці і ступеня ризику ушкодження здоров'я;

-проводиться скорочення або раціоналізація робочих місць;

-уточнюються діючі і вносяться нові пропозиції по встановленню пільг і -компенсацій у залежності від умов праці, визначаються матеріальні витрати на дані цілі.

Результати досліджень заносяться в «Карту умов праці». На групу аналогічних робочих місць допускається заповнення однієї Карти, якщо умови й характер праці на цих робочих місцях аналогічні за всіма показниками умов праці, на яких уже проведена атестація. За результатами атестації визначаються термінові заходи щодо поліпшення умов і безпеки праці, що не вимагають для їхньої розробки і впровадження участі сторонніх організацій і фахівців. Також вирішують питання надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", інших пільг та компенсацій За результатами атестації видається наказ по підприємству, а витяги з наказу додаються до трудових книжок працівників. Матеріали атестації зберігаються протягом 50 років

РОЗДІЛ 7. КАБІНЕТИ ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА НАПРЯМКИ РОБОТИ КАБІНЕТІВ

Кабінет промислової безпеки та охорони праці є організаційним та навчально-методичним осередком пропаганди знань з питань промислової безпеки та охорони праці серед працюючих, поширення позитивного досвіду з профілактики виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій тощо.

1. Загальні положення

1.1. Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці (далі – Рекомендації) можуть використовуватись роботодавцями як один із інструментів забезпечення функціонування системи управління охороною праці, передбаченої статтею 13 Закону України «Про охорону праці», а саме для проведення навчання з питань охорони праці та пропаганди безпечних методів праці.

1.2. Кабінет промислової безпеки та охорони праці є організаційним та навчально-методичним осередком пропаганди знань з питань промислової безпеки та охорони праці серед працюючих, поширення позитивного досвіду з профілактики виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій тощо.

1.3. В Рекомендаціях пропонується порядок створення і організації роботи кабінетів промислової безпеки та охорони праці на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності, видів діяльності, господарювання (далі – підприємства), пропозиції щодо їх оснащення і напрямків використання.

Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці

1.4. Залежно від специфіки виробництва, чисельності працівників, порядку утворення, територіального розташування об’єктів, галузевого спрямування та інших чинників даними Рекомендаціями пропонується створення стаціонарного кабінету (куточку) промислової безпеки та охорони праці або пересувного кабінету (куточку) промислової безпеки та охорони праці, регіонального або галузевих кабінету промислової безпеки та охорони праці, кабінету (куточку) охорони праці (для підприємств невиробничої сфери діяльності).

1.5. На підприємствах з чисельністю 100 і більше працівників, а також на підприємствах, специфіка виробництва яких вимагає проведення з персоналом великого обсягу робіт з питань охорони та безпеки праці, рекомендується створення кабінету промислової безпеки та охорони праці.

На невеликих підприємствах та в структурних підрозділах підприємства може бути створено куточок охорони праці та промислової безпеки.

На підприємствах, виробнича діяльність яких має пересувний характер або працівники перебувають на тимчасових ділянках роботи (наприклад, при роботі вахтово-експедиційним методом), доцільно обладнати пересувні кабінети чи куточки промислової безпеки та охорони праці.На підприємствах, діяльність яких не пов’язана з виробничою діяльністю, виконанням робіт підвищеної небезпеки, може створюватися кабінет чи куточок охорони праці.Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці 1.6. Кабінет промислової безпеки та охорони праці рекомендується розміщувати в окремому приміщені, до складу якого входить одна або кілька кімнат, оснащених технічними засобами, навчальними посібниками і зразками, наочними та інформаційними матеріалами з питань охороні праці та промислової безпеки.

Приміщення для розміщення кабінету промислової безпеки та охорони праці має відповідати вимогам будівельних норм і правил.Для нових виробничих об’єктів, або тих що реконструюються, місце розташування кабінету промислової безпеки та охорони праці доцільно визначати на стадії проектування.

1.7. Куточок промислової безпеки та охорони праці може бути у вигляді стенду, екрану, комп’ютера з відповідним програмним забезпеченням тощо.

Для куточка промислової безпеки та охорони праці може виділятися як окреме приміщення, так і обладнуватися частина приміщення загального призначення.Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці 1.8. Зміст роботи та оснащення кабінету промислової безпеки та охорони праці визначається з урахуванням специфіки діяльності підприємства.

1.9. Рекомендації можуть також використовуватися під час створення регіональних та галузевих кабінетів промислової безпеки та охорони праці.

1.10. Галузевий кабінет промислової безпеки та охорони праці може створюватися з метою організаційної та методичної допомоги підприємствам галузі за рішенням міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, об’єднання підприємств в приміщенні певного галузевого науково-дослідного інституту, підприємства галузі або навчального закладу системи перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів підприємств галузі.

1.11. Регіональний (обласний, міський чи районний) кабінет промислової безпеки та охорони праці може створюватися за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.Регіональний кабінет промислової безпеки та охорони праці може бути спеціалізованим за певним галузевим спрямуванням виробництв, провідних для даного регіону, або міжгалузевим, функціональні завдання та зміст якого охоплюють всі або пріоритетні види виробництв регіону незалежно від їх галузевого спрямування.Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці Регіональний кабінет промислової безпеки та охорони праці може створюватися в приміщенні певного підприємства або професійно-технічного навчального закладу, навчального комбінату підприємства тощо.

1.12. Витрати на створення, оснащення та оформлення кабінету промислової безпеки та охорони праці підприємства включаються до валових витрат підприємства відповідно до «Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №994 від 27.06.2003.

1.13. Створення, оснащення та оформлення регіональних та галузевих кабінетів промислової безпеки та охорони праці може здійснюватись шляхом включення відповідних заходів до регіональних та галузевих програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.