ПРОЦЕСС КОНЦЕНТРАЦИИ СРЕДСТВ МАССОВОЙ ИНФОРМАЦИИ

Конкуренция на информационном рынке приобретает все более острые формы и неизбежно приводит к концентрации средств массовой информации. В России идет тот же процесс, который пережила пресса в странах развитого Запада. Количество независимых периодических изданий непрерывно уменьшается. Самые крупные и сильные поглощают небольших и слабых: присоединяют, ликвидируют, разоряют, очищают для себя рыночное пространство. У этого процесса несколько стадий, различающихся по масштабности, интенсивности и скорости, количеству участников – от нескольких до многих.

Концентрация СМИ началась в 90-х годах с появлением первых издательско-производственных объединений (ИПО).

Издательско-производственное объединение – лишь начальная форма установления тесных экономических связей между несколькими структурами: газетной редакцией, издательством, типографией. Следующая стадия процесса концентрации СМИ связана с появлением издательских домов.

Издательский дом,издательская или информационно-издательская компания – объединение нескольких редакций, выпускающих печатные периодические издания. Иногда в него входят книжная редакция и структуры, производящие разнообразную печатную продукцию – плакаты, буклеты, открытки и др. Им руководит его учредитель, владелец, которому подчиняются все его подразделения. Структура издательского дома нередко представляет собой холдинг (от англ, holding –владение). В этом случае вокруг главной – «материнской» компании или редакции создаются финансово зависимые от нее компании или редакции периодических изданий.

В странах с развитой рыночной экономикой концерн– это сложная форма объединения банков, промышленных предприятий, торговых, коммерческих фирм, печатных и аудиовизуальных периодических изданий, производств, обеспечивающих их бумагой и другими материалами, научно-исследовательских организаций и других структур. Газета или журнал, телерадиокомпания является лишь одним из элементов такого концерна, их существование обеспечивается за счет общей прибыли, получаемой его владельцами.

Акционирование редакций периодических изданий активизировало конкуренцию на информационном рынке и убыстрило процесс концентрации СМИ в России. Крупнейшие финансовые компании и банки не замедлили воспользоваться бедственным положением многих газет и журналов и, скупая их акции, превращали в свою собственность. Подобный процесс начался также на телевизионном и радиорынке.

Холдинг предоставляет ряд преимуществ его основателю и владельцу. Он упрощает управление входящими в него СМИ и другими организациями. Обычно его владелец создает управленческий центр, которому подчинены все редакции и компании холдинга. Это позволяет обеспечивать проведение ими единой политики, прежде всего экономической. Управленческий центр контролирует использование финансовых и других ресурсов, которые предоставляет холдингу его владелец. Преимуществом холдинга является возможность экономии немалых средств путем организации единой службы распространения печатных периодических изданий и централизованного снабжения всех редакций оперативной актуальной информацией и рекламой. Кроме того, сами редакции свободно обмениваются информацией и рекламными объявлениями, также получают возможность подготовки совместных тематических и целевых выпусков и передач. Управляющий центр может оптимизировать процесс обеспечения разнотипных редакций новейшими техническими средствами. Но главное – холдинг позволяет проводить эффективную финансовую политику, регулируя финансовые потоки, направляя их, как по сообщающимся сосудам, из одного элемента единой системы в другой элемент, используя прибыль, заработанную одной редакцией, для восполнения убытков другой и добиваясь общего положительного эффекта (см. рисунок 4).

Рис. 4. СТРУКТУРА МЕДИАХОЛДИНГА

1. Учредитель, владелец холдинга (банк и др.)

2. Медиацентр управления холдингом

3. Финансовый центр

4. Центр распространения периодических изданий

5. Рекламный центр

6. Газета

7. Журнал

8. Еженедельник

9. Телекомпания

10. Радиостанция

11. Интернет-СМИ

12. Книжное издательство

Класифікація підприємств

У сучасних ринкових умовах створюється величезна кількість підприємств різних форм власності, і перед ними неминуче встає проблема вибору організаційно-правової форми господарювання.

Для того щоб вибрати найбільш прийнятну для даної організації форму господарювання, необхідно мати чітке уявлення про кожну форму окремо.

Центральною ланкою ринкової економіки, у якому приймаються й здійснюються рішення про використання обмеженої кількості благ з урахуванням обставин зовнішнього середовища, вибору варіантів рішення проблем, спрямованих на досягнення бажаних кінцевих результатів, є господарюючі суб'єкти (організації, підприємства, домашні господарства).

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Вид і спосіб структурної побудови підприємства (фірми, компанії й т.п.), передбачені законами й іншими нормами господарського права, що залежать від форми власності, обсягу й асортиментів випускає продукції, що, формування його капіталу, характеру й змісту діяльності, що розрізняються по способі входження в різні міжфірмові союзи, по методу ведення конкурентної боротьби й т.д., являють собою організаційно-правові форми господарювання.

Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Основною виробничо-господарською ланкою економіки України є підприємство. Згідно з Господарським кодексом України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності.

Підприємства, якщо законом не встановлено іншого, діють на підставі статуту і можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом і не має у своєму складі інших юридичних осіб.