ПРОВЕДЕННЯ ЕВАКУАЦІЇ З ПРИМІЩЕНЬ І БУДІВЕЛЬ Проведення організованої евакуації з виробничих та інших приміщень і будівель, запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом:
планування евакуації людей (складання плану евакуації з приміщення);
визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон;
організації оповіщення керівників підприємств і людей про початок евакуації;
організації управління евакуацією;
навчання населення діям під час проведення евакуації.
Евакуація населення з будівель і приміщень проводиться способом, який передбачає організоване виведення основної частини людей із секторів надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру через усі можливі виходи пішим ходом по заздалегідь розроблених маршрутах.
3. Дублювання та допуск працівників до роботи.
Стажування – набуття особою практичного досвіду виконання ви-робничих завдань і обов’язків на робочому місці підприємства після те-оретичної підготовки до початку самостійної роботи під безпосереднім керівництвом досвідченого фахівця.
Дублювання – самостійне виконання працівником(дублером) про-фесійних обов’язків на робочому місці під наглядом досвідченого пра-цівника з обов’язковим проходженням протиаварійного і протипожеж-ного тренувань.
Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити ста-жування(дублювання), а також тривалість стажування(дублювання) ви-значаються керівником підприємства відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці. Тривалість стажування (дублювання)
залежить від стажу і характеру роботи, а також від кваліфікації праців-ника.
Новоприйняті на підприємство працівники після первинного ін-структажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих працівників пройти стажу-вання протягом не менше 2-15 змін або дублювання протягом не менше шести змін. Стажування або дублювання проводиться, як правило, під час професійної підготовки на право виконання робіт з підвищеною не-безпекою у випадках, передбачених нормативно-правовими актами з охорони праці.
Допуск до стажування (дублювання) оформлюється наказом. У на-казі визначається тривалість стажування (дублювання) та вказується прізвище працівника, відповідального за проведення стажування (дуб-лювання).
Керівнику надається право своїм наказом звільняти від проходжен-ня стажування (дублювання) працівника, який має стаж роботи за від-повідною професією не менше 3 років або проводиться з одного підроз-ділу до іншого, де характер роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються.
Стажування (дублювання) проводиться за програмами для конкрет-ної професії, які розробляються на підприємстві відповідно до функціо-нальних обов’язків працівника, і затверджуються керівником підприєм-ства(структурного підрозділу). Воно здійснюється на робочих місцях свого або іншого подібного за технологією підприємства. У процесі стажування працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбача-ються функціональними обов’язками цих працівників.
У процесі стажування (дублювання) працівник повинен: закріпити знання щодо правил безпечної експлуатації технологічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій та інструкцій з охорони праці;
Оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях у нор-мальних і аварійних умовах;
Засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і обладнання та методи безаварійного керування ними з метою забезпечення вимог без-пеки праці.
Після закінчення стажування (дублювання) та при задовільних ре-зультатах перевірки знань з питань охорони праці нака-зом(розпорядженням) керівника підприємства або керівника структур-ного підрозділу працівник допускається до самостійної роботи, про що робиться запис у журналі реєстрації інструктажів, у протилежному ви-падку, якщо працівник не оволодів необхідними виробничими навичка
ми чи отримав незадовільну оцінку з проти аварійних та протипожеж-них тренувань, то стажування(дублювання) новим наказом може бути продовжено на термін не більше двох змін.
Білет 22
1. Організація праці жінок і неповнолітні.х
Охорона праці жіно
Конституція України (ст. 24) на вищому законодавчому рівні закріпила рівність прав жінок і чоловіків. Разом з тим, трудове законодавство, враховуючи фізіологічні особливості організму жінки, інтереси охорони материнства і дитинства, встановлює спеціальні норми, що стосуються охорони праці та здоров’я жінок.
Відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких робота і на роботах з важкими та небезпечними умовами праці.
Забороняється також залучати жінок до піднімання вантажів, маса яких перевищує встановлені для жінок норми. Міністерство охорони здоров’я України 10 грудня 1993 року видало наказ №241, яким встановлені норми підіймання і переміщення важких речей жінками:
— підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою до 10 кг;
— підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни до 7 кг;
Залучення жінок до роботи у нічний час (22.00 до 6.00) не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід (ст. 175 КЗпП).
Крім цього у законодавчих документах приділяється значна увага наданню пільг вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей до трьох років. Їх забороняється залучати до роботи в нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні та святкові дні, і направляти у відрядження (ст. 176 КЗпП) Крім цього, жінки які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт, або направлятися у відрядження без їх згоди (ст.. 177 КЗпП). Відповідно до Закону України «Про відпустки» (ст..17) на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів. Після закінчення відпустки за бажанням жінки їй надається відпустка по догляду за дитиною до трирічного віку та додаткова неоплачувана до шестирічного віку. Час цих відпусток зараховується у загальний стаж та стаж за професією (ст. 181 КЗпП).
Відповідно до Закону України «Про відпустки» (ст.19) жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років за її бажанням надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів.
Охорона праці неповнолітніх
Згідно Конституції України (ст. 43)та закону України «Про охорону праці» забороняється застосування праці неповнолітніх на важких робота і на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Граничні норми піднімання і переміщення вантажів затверджені МОЗ України від 22. 03 1996 р. № 59 становлять:
Вік — 14 р. юнаки 5 кг, дівчата 2,5 кг;
Вік — 15 р. юнаки 12 кг, дівчата 6 кг;
Вік — 16 р. юнаки 14 кг, дівчата 7 кг;
Вік — 17 р. юнаки 16 кг, дівчата 8 кг;
Залучення неповнолітніх до роботи у нічний час (22.00 до 6.00) не допускається, і до надурочних робіт та у вихідні дні (ст.192 КЗпП). Усі особи молодші 18 років приймаються на роботу після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення віку 21 р. підлягають щорічному медичному огляду (ст. 191 КЗпП)
Робочий час у віці 16-18 років — 36 год. на тиждень;
Робочий час у віці 15-16 років — 24 год. на тиждень (ст.194 КЗпП).
Відпустка — календарний місяць у літній період (ст. 195 КЗпП).
Звільнення з роботи з ініціативи власника, крім дотримання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) комісії у справах неповнолітніх (ст. 148 КЗпП)
2. Види електричних травм.
Різноманітність впливу електричного струму на організм людинї призводять до електротравм, котрі умовно поділяються на два види:
— місцеві електротравми, котрі означають місцеве ушкодженні
організму;
— загальні електротравми (електричні удари), коли уражається (або
виникає загроза ураження) весь організм внаслідок порушення
нормальної діяльності життєво важливих органів та систем.
Згідно зі статистичними даними орієнтовний розподіл нещасних випадків внаслідок дії електричного струму в промисловості за вказаними видами травм має наступний вигляд:
— місцеві електротравми — 20%;
— електричні удари — 25%;
— змішані травми (одночасно місцеві електричні травми та
електричні удари) — 55%.
Місцева електротравма — яскраво виявлене порушення щільності тканин тіла, в тому числі кісток, викликане впливом електричного струму або електричної дуги. Найчастіше — це поверхневі ушкодження, тобто ушкодження шкіри, а інколи й інших м'яких тканин, зв'язок та кісток. Небезпеку місцевих електротравм та складність к лікування залежать від місця, характеру та ступеня ушкодження тканин, а також від реакції організму на це ушкодження. Місцеві електротравми виліковуються і працездатність потерпшого відновлюється повністю або частково. Однак при важких опіках людина помирає. При цьому безпосередньою причиною смерті є не електричний струм, а місцеве ушкодження організму, викликане струмом. Характерні місцеві електротравми — електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні пошкодження та електроофтальмія.
Приблизно 75% випадків ураження людей струмом супроводжується виникненням місцевих електротравм.
За видами травм ці випадки розподіляються наступним чином, %:
— електричні опіки — 40;
— електричні знаки — 7;
— металізація шкіри — 3;
— механічні пошкодження — 0,5;
— електроофтальмія — 1,5;
— змішані травми — 23;
— всього — 75.
Електричні опіки — це ушкодження поверхні тіла під дією електричної дуги або великих струмів, що проходять через тіло людини. Опіки бувають двох видів: струмові, коли струм проходить через тіло людини, та дугові (під дією електричної дуги температурою понад 3500 °С).
Електричний знак — це чітко окреслена пляма діаметром 1—5 мм сірого або блідо-жовтого кольору, що з'являється на поверхні шкіри людини, яка зазнала дії струму. В більшості випадків електричні знаки безболісні, з часом верхній шар шкіри сходить, а уражене місце набуває початкового кольору, відновлює пластичність та чутливість.
Електрометалізація — проникнення в шкіру частинок металу внаслідок його розбризкування та випаровування під дією струму. Вона може статися при коротких замиканнях, від'єднаннях роз'єднувачів та рубильників під навантаженням. При цьому дрібні частинки розплавленого металу під впливом динамічних сил та теплового потоку розлітаються у всі сторони з великою швидкістю. Кожна з цих частинок має високу температуру, але малий'запас теплоти, і тому не здатна пропалити одяг. Тому ушкоджуються відкриті частини тіла — руки та обличчя. Уражена ділянка тіла має шорстку поверхню.
З плином часу хвора шкіра сходить, уражена ділянка набуває нормального вигляду та еластичності, зникають і всі хворобливі відчуття, пов'язані з цією травмою. Лише при пошкодженні очей лікування може виявитись тривалим та складним, а в деяких випадках потерпілий може позбутись зору. Тому роботи, при котрих можливе виникнення електричної дуги, повинні виконуватись в захисних окулярах. Металізація
шкіри спостерігається у 10% потерпілих від електричного струму. Одночасно з металізацією виникає дуговий опік, котрий майже завжди викликає більш важкі ураження, ніж металізація.
Механічні ушкодження є в більшості випадків наслідком різких судомних скорочень м'язів під впливом струму, котрий проходить через тіло людини. Внаслідок цього можуть відбутися розриви сухожиль, шкіри, кровоносних судин та нервової тканини і навіть переломи кісток. Електротравмами не вважаються аналогічні травми, викликані падінням людини з висоти, ударами об предмети внаслідок впливу струму. Механічні ушкодження мають місце при роботі в установках напругою до 1000 В при тривалому перебуванні людини під напругою. Механічні ушкодження виникають приблизно у 1% осіб, що зазнали впливу струму. Такі ушкодження завжди створюють електричні удари, оскільки їх викликає струм, що проходить через тіло людини. Деякі з них супроводжуються, крім того, контактними опіками тіла. На ступінь ураження людини струмом істотно впливають рід та величина струму, час його дії, шлях по тілу людини.
Електроофтальмія — це запалення зовнішніх оболонок очей, що виникає під впливом потужного потоку ультрафіолетових променів Таке опромінення можливе при утворенні електричної дуги (при короткому замиканні). Електроофтальмія спостерігається приблизг'< у 3% потерпілих від струму.
Інфрачервоні (теплові) промені також шкідливі для очей, але лише на близькій відстані або при інтенсивному і тривалому опроміненні. У випадку ж короткотривалої дуги основним фактором, що впливає на очі, є'ультрафіолетові промені, хоч і в цьому випадку не виключена небезпека ураження очей інфрачервоними променями, а також потужним потоком світла та бризками розплавленого металу.
Електроофтальмія розвивається через 4—8 годин після ультрафіолетового опромінення. При цьому мають місце почервоніння та запалення шкіри, слизових оболонок повік, сльози, гнійні виділення з очей, судоми повік та часткова втрата зору. Потерпілий відчуває головний біль та різкий біль в очах, що посилюється на світлі.
Запобігання електроофтальмії при обслуговуванні електроустановок забезпечується застосуванням захисних окулярів зі звичайним
склом, котре майже не пропускає ультрафіолетових променів і одночасно захищає очі від інфрачервоного опромінення та бризок розплавленого металу при виникненні електричної дуги.
Електричний удар — збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Такий удар може призвести до порушення і навіть повного припинення роботи легенів та серця. При цьому зовнішніх місцевих ушкоджень, тобто електричних травм, людина може і не мати.
Ступінь негативного впливу на організм електричних ударів різний. Найслабший електричний удар викликає ледь відчутні скорочення м'язів поблизу місця входу або виходу струму. Може порушитись і навіть припинитися діяльність легенів та серця, тобто призвести до загибелі організму.
В залежності від наслідку ураження електричні удари можна умовно розділити на 5 ступенів:
I — судомні ледь відчутні скорочення м'язів;
II — судомні скорочення м'язів, що супроводжуються сильним
болем, що ледь переноситься без втрати свідомості;
III — судомне скорочення м'язів з втратою свідомості, але зі
збереженням дихання і роботи серця;
IV — втрата свідомості та порушення серцевої діяльності або
дихання (або одного і другого разом);
V — клінічна смерть, тобто відсутність дихання та кровообігу.
3. Небезпечні та шкідливі чинники, пов’язані з пожежами
До небезпечних чинників пожежі, що можуть діяти на людей та матеріальні цінності, належать:
- токсичні продукти горіння;
- вогонь;
- підвищена температура навколишнього середовища;
- дим;
- знижена концентрація кисню.
До вторинних проявів небезпечних чинників пожежі належать: уламки та частини зруйнованих апаратів, устаткування, конструкцій; радіоактивні та токсичні речовини та матеріали, що вийшли із зруйнованих апаратів і устаткування; небезпечні чинники вибуху, що стався внаслідок пожежі; вогнегасні речовини тощо.
Токсичні продукти горіння
Становлять найбільшу загрозу життю людини, особливо при пожежах у будівлях. Адже в сучасних виробничих, побутових та адміністративних приміщеннях є значна кількість синтетичних матеріалів, що є основними джерелами токсичних продуктів горіння. Так, при горінні пінополіуретану та капрону утворюється ціанистий водень (синильна кислота), вініпласту - хлористий водень та оксид вуглецю, лінолеуму - сірководень та сірчистий газ і т. ін. Найчастіше при пожежах відзначається високий вміст у повітрі оксиду вуглецю. У підвалах, шахтах, тунелях, складах його вміст може становити від 0,15 до 1,5 %, а в приміщеннях - 0,1-0,6%.
Вогонь
Надзвичайно небезпечний чинник пожежі, однак випадки його безпосередньої дії на людей трапляються досить рідко. Під час пожежі температура полум'я може досягати 1200-1400 °С, і у людей, що знаходяться у зоні пожежі, випромінювання полум'я можуть спричинити опіки та больові відчуття. Мінімальна відстань від полум'я у метрах, на якій людина ще може перебувати, приблизно становить Я = 1,6 Я, де Н - середня висота факелу полум'я в метрах. Наприклад, при пожежі дерев'яного будинку висотою до гребеня покрівлі 8 м ця відстань буде близько 13 м.
Небезпека підвищеної температури середовища полягає у тому, що вдихання розігрітого повітря разом із продуктами горіння може призвести до ураження органів дихання та смерті. В умовах пожежі підвищення температури середовища до 60 °С є життєво небезпечною для людини.
Дим
Являє собою велику кількість видимих най дрібніших твердих та (або) рідинних часточок незгорілих речовин, що знаходяться в газах у завислому стані. Він зумовлює інтенсивне подразнення органів дихання та слизових оболонок (сильний кашель, сльозотечу тощо). Крім того, у задимлених приміщеннях унаслідок погіршення видимості сповільнюється евакуація людей, а часом провести її стає цілком неможливо. Так, при значній задимленості приміщення видимість предметів, що освітлюються лампочкою потужністю 20 Вт, становить до 2,5 м. Задимленість уважається граничною, якщо показник послаблення світла димом на одиницю довжини становить 2,4.
Знижена концентрація кисню
Спричинена тим, що в процесі горіння відбувається хімічна реакція окиснення горючих речовин та матеріалів. Небезпечною для життя людини вважається ситуація, коли вміст кисню в повітрі знижується до 14% (норма - 21%). При цьому втрачається координація рухів, з'являється слабкість, запаморочення, загальмовується свідомість. При концентрації кисню 9-11 % смерть настає через кілька хвилин.
Вибухи, витікання небезпечних речовин
Можуть бути спричинені їх нагріванням під час пожежі, розгерметизацією резервуарів та трубопроводів з небезпечними рідинами та газами тощо. Вибухи збільшують площу горіння і можуть призводити до утворення нових осередків пожеж. Люди, що перебувають поблизу, можуть підпадати під дію вибухової хвилі, отримувати ураження уламками тощо.
Руйнування будівельних конструкцій
Відбувається внаслідок втрати ними несучої здатності під впливом високих температур та вибухів. При цьому люди можуть одержати значні механічні травми, опинитися під уламками завалених конструкцій. До того ж евакуація може бути просто неможливою через завали евакуаційних виходів та руйнування шляхів евакуації.
Паніка
Переважно спричинюється швидкими змінами психічного стану людини, як правило, депресивного характеру в умовах екстремальної ситуації (пожежі). Більшість людей потрапляють у складні та неординарні умови, якими характеризується пожежа, вперше і не мають відповідної психічної стійкості та достатньої підготовки. Коли дія чинників пожежі перевищує межу психофізіологічних можливостей, людину може охопити панічний стан. При цьому вона втрачає розсудливість, її дії стають неконтрольованими та неадекватними ситуації, що виникла. Паніка - це жахливе явище, здатне призвести до масової загибелі людей.
Білет 23
1. Державний нагляд за охороною праці.
Відповідно до Закону України „Про охорону праці" (ст. 44) державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:
— Комітет по нагляду за охороною праці України (Держнаглядохоронпраці);
— Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;
— органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;
— органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.
Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і і підпорядкованими йому прокурорами.
Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України .
Посадові особи органів державного нагляду за охороною npaujj (державні інспектори) мають право:
— безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та
інформацію .з даних питань;
— надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці;
- зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;
— притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;
— надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Органи державного нагляду за охороною праці встановлюють порядок опрацювання і затвердження власниками положень, інструкцій та інших актів про охорону праці, що діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих питань.
Власник повинен безплатно створити необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за охороною праці.
Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з законодавством.
2. Захисне заземлення.
|