Умови розміру оплати праці суддів визначаються законом. 11 глава

Стаття 12. Інші норми і гарантії в оплаті праці

Норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові,
неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав
місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що
виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше
вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи
тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за
час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для
підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для
переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу;
переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою
необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до
трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах
виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших
спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації
працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості,
службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються
Кодексом законів про працю України ( 322-08 ) та іншими актами
законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою
цієї статті та Кодексом законів про працю України ( 322-08 ), є
мінімальними державними гарантіями.

Стаття 13. Оплата праці працівників установ і організацій, що
фінансуються з бюджету

Оплата праці працівників установ і організацій, що
фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету
Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

{ Частина перша статті 13 в редакції Закону N 107-VI ( 107-17 )
від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і
організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з
бюджетом.

Стаття 13-1. Основні повноваження центрального органу
виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сферах трудових відносин,
соціального захисту населення

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування
та реалізує державну політику у сферах трудових відносин,
соціального захисту населення:

розробляє нормативно-правові акти з питань умов і розмірів
оплати праці працівників підприємств, установ та організацій, що
фінансуються чи дотуються з бюджету, керівників підприємств,
заснованих на державній, комунальній власності;

здійснює моніторинг у сфері оплати, нормування та
стимулювання праці, професійної класифікації робіт і професій;

розробляє та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо
визначення розміру мінімальної заробітної плати, робочого часу та
часу відпочинку, умов оплати праці працівників підприємств,
установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з державного
бюджету, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового
і начальницького складу органів відповідно до закону.

{ Розділ II доповнено статтею 13-1 згідно із Законом N 5462-VI
( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

Р о з д і л III

ДОГОВІРНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ

Стаття 14. Система договірного регулювання оплати праці

Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств
здійснюється на основі системи угод, що укладаються на
національному (генеральна угода), галузевому (галузева
(міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та
локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

{ Частина перша статті 14 в редакції Закону N 4719-VI ( 4719-17 )
від 17.05.2012 }

Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче
від норм, визначених генеральною, галузевою (міжгалузевою) або
територіальною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій
в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період
подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як
шість місяців.

{ Частина друга статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4719-VI ( 4719-17 ) від 17.05.2012 }

Стаття 15. Організація оплати праці на підприємствах

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні
сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри
надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних,
компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами
у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій,
передбачених законодавством, генеральною, галузевими
(міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли
колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець
зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної
профспілкової організації (профспілковим представником), що
представляє інтереси більшості працівників, а у разі його
відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

{ Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003, N 4719-VI ( 4719-17 ) від
17.05.2012 }

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних
розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також
надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням
вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в
першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються
підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
{ Частина третя статті 15 в редакції Закону N 2103-IV ( 2103-15 )
від 21.10.2004 }

Стаття 16. Організація оплати праці на підприємствах і в
організаціях, яким з бюджету виділяються дотації

На підприємствах і в організаціях, які знаходяться на
госпрозрахунку і отримують дотації з бюджету, організація оплати
праці здійснюється відповідно до статті 15 цього Закону, але в
межах визначених для них у встановленому порядку сум дотацій та
власних доходів з урахуванням умов, встановлених Кабінетом
Міністрів України.

{ Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 20/97-ВР
від 23.01.97 }

Стаття 17. Оплата праці працівників, які виконують роботи
(надають послуги), не властиві основній діяльності
галузі (підгалузі)

Для працівників підприємств, виробництв, цехів, дільниць та
інших підрозділів, які виконують роботи (надають послуги),
не властиві основній діяльності галузі (підгалузі), умови оплати
праці встановлюються в колективному договорі з дотриманням
гарантій, визначених угодами тих галузей (підгалузей), до яких ці
підрозділи належать за характером виробництва, та в актах чинного
законодавства.

Стаття 18. Оплата праці працівників загальних (наскрізних)
професій і посад

Розміри ставок (окладів) працівників загальних (наскрізних)
професій і посад встановлюються на умовах, визначених колективним
договором, з дотриманням гарантій, встановлених законодавством і
генеральною, галузевою, (міжгалузевою) і територіальною угодами.
{ Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4719-VI
( 4719-17 ) від 17.05.2012 }

Стаття 19. Оплата праці за сумісництвом

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну
плату за фактично виконану роботу.

Умови роботи за сумісництвом працівників державних
підприємств визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 20. Оплата праці за контрактом

Оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на
підставі чинного законодавства, умов колективного договору і
пов'язана з виконанням умов контракту.

Р о з д і л IV

ПРАВА ПРАЦІВНИКА НА ОПЛАТУ ПРАЦІ ТА ЇХ ЗАХИСТ

Стаття 21. Права працівника на оплату праці

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів
законодавства і колективного договору на підставі укладеного
трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений
трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі
невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася
браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які
мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно
від походження, соціального і майнового стану, расової та
національної належності, статі, мови, політичних поглядів,
релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому
об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Стаття 22. Гарантії дотримання прав щодо оплати праці

Суб'єкти організації оплати праці не мають права в
односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що
погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і
колективними договорами.

Стаття 23. Форми виплати заробітної плати

Заробітна плата працівників підприємств на території України
виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на
території України. Виплата заробітної плати у формі боргових
зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється.

Заробітна плата може виплачуватися банківськими чеками у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням
з Національним банком України.

Колективним договором, як виняток, може бути передбачено
часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище
собівартості) у розмірі, що не перевищує 30 відсотків нарахованої
за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата,
еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є
звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких
встановлюється Кабінетом Міністрів України.

{ Частина третя статті 23 в редакції Закону N 96-IV ( 96-15 ) від
11.07.2002; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3448-IV
( 3448-15 ) від 21.02.2006 }

Стаття 24. Строки, періодичність і місце виплати
заробітної плати

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі
дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним
актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної
профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво
трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів -
представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом),
але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не
перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів
після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

{ Частина перша статті 24 в редакції Закону N 2559-VI ( 2559-17 )
від 23.09.2010 }

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з
вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата
виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається
колективним договором або нормативним актом роботодавця,
погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації
чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом
органом (а в разі відсутності таких органів - представниками,
обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше
оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки
(посадового окладу) працівника.

{ Статтю 24 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2559-VI
( 2559-17 ) від 23.09.2010 }

Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи.
Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах
роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком
тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих
закладах особам.

За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної
плати може здійснюватися через установи банків, поштовими
переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою
оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам
не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших
платежів та їх черговості.

{ Статтю 24 доповнено частиною згідно із Законом N 2103-IV
( 2103-15 ) від 21.10.2004 }

Стаття 25. Заборона обмежень працівника вільно розпоряджатися
своєю заробітною платою

Забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно
розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків,
передбачених законодавством.

Забороняються відрахування із заробітної плати, метою яких є
пряма чи непряма сплата працівником роботодавцю чи будь-якому
посередникові за одержання або збереження роботи.

Стаття 26. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати

Відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у
випадках, передбачених законодавством.

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх
відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у
випадках, передбачених законодавством, - п'ятдесяти відсотків
заробітної плати, що належить до виплати працівникам.

Обмеження, встановлені частиною другою цієї статті, не
поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні
покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на
неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із
заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

{ Частина третя статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000 }

Не допускаються відрахування з вихідної допомоги,
компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством
стягнення не звертається.

Стаття 27. Порядок обчислення середньої заробітної плати

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у
випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом
Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата
визначається відповідно до Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ).

Держава забезпечує щоквартальну підготовку і публікацію
статистичних даних про середню заробітну плату і середню
тривалість робочого часу по галузях, групах професій і посад, а
також щорічну публікацію даних про вартість робочої сили.

Стаття 28. Захист прав працівників у разі банкрутства
підприємства

У разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому
порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо
заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу,
послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи
ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України
"Про банкрутство" ( 2343-12 ).

Стаття 29. Повідомлення працівників про умови оплати праці

При укладанні працівником трудового договору (контракту)
роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри,
порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з
якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених
законодавством.

Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення
роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два
місяці до їх запровадження або зміни.

Стаття 30. Повідомлення працівника про розміри оплати праці

При кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен
повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за
який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами
виплат;

б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік
виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на
оплату праці у встановленому порядку.

Стаття 31. Відомості про оплату праці працівника

Відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким
органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством,
або за згодою чи на вимогу працівника.

Стаття 32. Вирішення трудових спорів з питань оплати праці

Трудові спори з питань оплати праці розглядаються і
вирішуються згідно з законодавством про трудові спори.

Стаття 33. Індексація заробітної плати

{ Стаття 33 вводиться в дію з 1 липня 1996 року згідно з
Постановою ВР N 49/96-ВР від 20.02.96 }

В період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати
індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним
законодавством.

Стаття 34. Компенсація працівникам втрати частини заробітної
плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати

{ Стаття 34 вводиться в дію з 1 січня 1997 року згідно з
Постановою ВР N 49/96-ВР від 20.02.96 }

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у
зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до
індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у
порядку, встановленому чинним законодавством.

Р о з д і л V

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 35. Контроль за додержанням законодавства про оплату
праці

Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на
підприємствах у межах наданих повноважень здійснюють:

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту
населення;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства
про працю;

органи державної податкової служби;

фінансові органи;

професійні спілки та інші органи (організації), що
представляють інтереси найманих працівників.

{ Частина перша статті 35 в редакції Закону N 5462-VI ( 5462-17 )
від 16.10.2012 }

Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці
здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому
прокурори.

Не допускається приховування від зазначених органів будь-якої
інформації з питань оплати праці.

Зазначені державні органи мають право одержувати від
суб'єктів господарювання та найманих ними осіб інформацію,
документи і матеріали та відвідувати місця здійснення
господарської діяльності під час виконання трудової функції такими
найманими особами.

{ Статтю 35 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 2275-VI ( 2275-17 ) від 20.05.2010 }

Органи державної податкової служби мають право на проведення
позачергової перевірки без попереднього попередження платника у
випадках, передбачених законодавством.

{ Статтю 35 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 2275-VI
( 2275-17 ) від 20.05.2010; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 36. Відповідальність за порушення законодавства про
оплату праці

За порушення законодавства про оплату праці винні особи
притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та
кримінальної відповідальності згідно з законодавством.