Метод використання світлового потоку

1. Виходячи з особливостей технологічного процесу і безпеки праці у приміщенні, визначити:

a) клас вибухонебезпечності приміщення (таблиця 4.4);

b) клас пожежонебезпечності приміщення (таблиця 4.5);

c) характеристику середовища приміщення.

2. Виходячи з даних пункту 1, вибрати за табл. 4.2 тип світильника.

3. По характеру зорової роботи в приміщенні по таблиці 4.3 визначити розряд зорової роботи і норми освітленості Е_н в лк для системи.

а) паралельне розташування б) шахове розташування

Рис. 4.1. Схеми розміщення світильників у плані

4. Визначити висоту підвісу світильників над підлогою за формулою:

Н_п = 0,8Н, м (4.1)

де: Н - висота приміщення, м.

5. Прийняти схему розміщення світильників у плані (див. рис.4.1):

6. Визначити відстань між світильниками:

а) при паралельному розташуванні

L = (1,4…1,8)Н_п, м (4.2)

б) при шаховому розташуванні

L = (1,9…2,5) Н_п, м (4.3)

7. Визначити кількість світильників у приміщенні:

по довжині: N_д = , (4.4)

де: А- довжина приміщення, м

L – прийнята відстань між світильниками, м

по ширині: N_ш = , (4.5)

де: В – ширина приміщення, м.

8. Визначити загальну кількість світильників

N = N_д х N_ш (4.6)

9. Визначити індекс приміщення за формулою:

і = (4.7)

10. По таблиці 4.6 визначити коефіцієнти відбиття світла від стін r₁ і стелі r₂.

11. По індексу приміщення, коефіцієнтах відбиття світла від стін та стелі, прийнятому типові світильника по таблиці 4.7 визначити коефіцієнт використання світлового потоку h.

12. По таблиці 4.8 визначити коефіцієнт запасу k, який враховує зниження освітленості за рахунок зменшення світлового потоку джерела світла через забруднення освітлювальної арматури, стін та стелі, а також завдяки запиленості приміщення.

13. Визначити світловий потік одного світильника за формуллю:

Ф = , (4.8)

де: Е_н – нормативна освітленість, лк (табл. 4.3);

S – площа підлоги освітлюваного приміщення, м²

S = A B, м² (4.9)

k – коефіцієнт запасу (табл. 4.8);

Z – коефіцієнт нерівномірності освітленості

Z = (4.10)

N – кількість світильників,

h - коефіцієнт використання світлового потоку (табл.4.7)

14. По отриманому значенню світлового потоку Ф з табл.4.9 або 4.10 визначити потужність одного світильника Р_св, враховуючи, що світловий потік підібраного світильника Ф_св може відрізнятись від розрахункового Ф на ± 20%.

З конструктивних міркувань вибрати тип і потужність однієї лампи в світильнику , користуючись табл..4.9 та 4.10 і визначити загальну кількість ламп:

(4.11)

Отриманий результат заокруглюють до цілого числа в більшу сторону.

15. Визначити загальну потужність світильників у приміщені за формулою:

Р_заг= Р_л п_заг, (4.12)

де: Р_л – потужність однієї лампи, Вт (табл. 4.9 , 4.10)

п_заг – кількість ламп в приміщенні.

16. Визначити силу струму, на який повинен бути розрахований плавкий запобіжник, за формулою:

, (4.13)

де: Р_заг - загальна потужність світильників у приміщенні, Вт;

U_л – напруга в електромережі, В.

По отриманому значенню I_зап підібрати стандартний запобіжник, дотримуючись умови, що I_ст.зап.>I_зап. (табл.4.12).

17. Визначити загальну довжину електропроводки в освітлювальній мережі

L _пр = 1,3 N L,(4.14)

де: N – кількість світильників;

L – відстань між світильниками, м.

18. Визначити площу поперечного перерізу електропроводів за формулою:

, мм² (4.15)

де: Р_заг – загальна потужність світильників у приміщенні, Вт;

L _пр – загальна довжина електропроводки в освітлювальній мережі, м;

D U – допустима втрата напруги на подолання опору електропроводки;

DU = 5%;

С – коефіцієнт для підрахунку втрати напруги в проводах (табл. 4.11).

19. Визначити діаметр дроту за формулою:

. (4.16)

1. Питому потужність визначають за формулою:

, (4.17)

де: с – коефіцієнт, що враховує рівень освітленості приміщення. Для малих приміщень з рівнем освітленості менше 100 лк с=0,15, а для приміщень з рівнем освітленості понад 100 лк с=0,25.

Е_н – нормативна освітленість в приміщені, лк (табл.4.3).

k – коефіцієнт запасу, (табл.4.8).

2. Визначають площу освітлюваної поверхні за формулою

S=A B, м² (4.18)

де: A – довжина приміщення, м

B – ширина приміщення, м

3. За площею освітлюваної поверхні визначають загальну потужність освітлювальної установки по формулі:

, Вт. (4.19)

4. З конструктивних міркувань вибирають тип і потужність однієї лампи Р_л (табл.4.9, 4.10).

5. Визначають кількість ламп по формулі:

(4.20)

Отриманий результат заокруглюють до цілого числа в більшу сторону.

6. Приймають схему розміщення світильників у плані (аналогічно п.5 “Методу використання світлового потоку”).

7. Визначають силу струму, на який повинен бути розрахований плавкий запобіжник, довжину електропроводки в освітлювальній мережі та діаметр електропроводів (аналогічно п.16…19 “Методу використання світлового потоку”).