Анатомічна будова заднього мозку Міст (pons) має довжину 25—30 мм. Його передньо-нижня поверхня опукла, білого кольору, а задня поверхня є частиною дна IV шлуночка. Якщо зробити поперечний розріз моста, то можна побачити, що він побудований із сірої і білої речовини. Волокна, що з'єднують сіру речовину моста з іншими відділами мозку, належать до пірамідних шляхів. Задній мозок та задня частина моста беруть участь в утворенні ромбоподібної ямки — дна IV шлуночка мозку. Від ядер, що розміщені у IV шлуночку, беруть свій початок V—VIII пари черепних нервів.
Мозочок (cerebellum) розташований позаду довгастого мозку і моста; зверху прикритий потиличними частками півкуль великого мозку і лежить у задній черепній ямці. У ньому розрізняють черв'як, який міститься між двома півкулями. Поверхня мозочка покрита шаром сірої речовини, що утворює кору мозочка.
Кора мозочка утворена трьома шарами нервових клітин: молекулярним, грушоподібних нейронів і зернистим. Відростки цих клітин становлять білу речовину. Волокна, що зв'язують мозок із сусідніми відділами мозку, ідуть у складі трьох пар мозочкових ніжок (верхніх, середніх і нижніх). Вони мають двобічний зв'язок з різними відділами центральної нервової системи: мозковим стовбуром, корою та ядрами півкуль великого мозку.
Основними функціями мозочка є координація рухів, подолання тяжіння та інерції, нормальний розподіл м'язового тонусу та інші.
Анатомічна будова середнього мозку
Середній мозок (metencephalon) розташований на основі черепа. До середнього мозку відносять ніжки мозку, ядра III і IV пари черепних нервів, покрив середнього мозку (у вигляді чотирьох горбиків), червоні ядра та чорну речовину. У ніжках мозку проходять висхідні та низхідні нервові шляхи, що зв'язують ядерні утвори середнього мозку з корою великого мозку, мостом, мозочком, довгастим і спинним мозком. Порожниною середнього мозку є водопровід мозку, який з'єднує III і IV шлуночки.
Верхні два горбки — це підкоркові центри зору, два нижні — підкоркові центри слуху. Червоні ядра та чорна речовина тісно пов'язані з функціями довгастого мозку, мозочку та спинного мозку. Вони беруть участь у регуляції м'язового тонусу і прояві рефлексів, що забезпечують збереження положення тіла в просторі, впливають на скелетні м'язи, регулюючи несвідомі автоматичні рухи.
Анатомічна будова проміжного мозку
Проміжний мозок (diencephalon)
До проміжного мозку належать таламічний мозок та гіпоталамус. Порожниною проміжного мозку є III шлуночок. Таламічний мозок поділяють на таламус (зоровий горб), надталамічну та заталамічну частини, через які здійснюється зв'язок рецепторів організму з корковими кінцями відповідних аналізаторів.
Таламус — парне скупчення сірої речовини, що становить основну масу проміжного мозку. В його численних ядрах переключаються аферентні шляхи шкірної, м'язово-суглобової, нюхової та зорової чутливості. Від нього чутливі шляхи йдуть частково в підкоркові ядра, частково — безпосередньо в кору.
Гіпоталамус (hypotalamus) розташований знизу таламуса. Найбільш вираженим утвором цієї частини є сірий горб, верх якого витягнутий у вузьку порожнисту лійку, де міститься гіпофіз. У сірому горбі закладено ядра сірої речовини, які є вищими вегетативними центрами, що регулюють температуру тіла, водний, жировий, вуглеводний та інші види обміну, діяльність серця, судин, травних та ендокринних органів.
Ушкодження таламічного мозку супроводжується повною втратою чутливості або її зниженням, розладом слуху, зору тощо.
Анатомічна будова кінцевого мозку
Кінцевий мозок (telencephalon) — складається з двох півкуль, покритих мозковим плащем (корою), до яких належать нюховий мозок, базальні ядра і бічні шлуночки мозку.
Півкулі великого мозку з’єднані між собою мозолистим тілом, передньою спайкою нюхового мозку. Мозолисте тіло лежить у глибині поздовжньої щілини. Воно складається із нервових волокон, що з’єднують півкулі великого мозку. Кора кожної півкулі – це сіра речовина завтовшки – 1,3 – 4,5 мм, здатна утворювати складки. Кожна півкуля ділиться на п’ять часток: лобову, потиличну, тім’яну, скроневу то острівець. Загальна площа кори становить 220 – 250 см 2 . У ній міститься 14 – 17 млрд. нервових клітин, завдяки чому кора є найважливішим субстратом вищої нервової діяльності.
Базальні ядра півкуль – скупчення сірої речовини, які становлять підкірку: смугасте тіло, огорожа, мигдалеве тіло. Їм належить важлива роль у регуляції складних рухових актів, гемодинаміки, орієнтувальних рефлексів та інше.
Нюховий мозок – найдавніша частина кінцевого мозку. Він містить ряд утворень різного походження, що розташовані на основі мозку: нюхову частину, нюхову цибулину, нюховий шлях, зубчасту звивину та інше.
Нервові волокна, що йдуть до кори і від кори до нижче розташованих відділів ЦНС, утворюють прошарок білої речовини - волокна трьох видів: асоціативні, комісуральні та проекційні.
Оболони головного мозку
Головний та оточений трьома оболонами: м’якою (pia mater), павутинною (arachnoidea) та твердою (dura mater). Оболони головного мозку є продовженням оболони спинного мозку. М’яка оболонка мозку покриває поверхню мозку, павутинна розміщена над м’якою, а тверда покриває внутрішню поверхню черепа та хребтового каналу. Тверда оболона мозку в черепі виконує функцію окістя, а в хребтовому каналі – окістя й охрястя.
Оболони мозку захищають речовину мозку від механічних пошкоджень. Між ними утворюються між оболонкові простори, в яких циркулює спинномозкова рідина. Простір між м’якою та павутинною оболонками називають підпавутинним, міх павутинною і твердою – підтвердооболонним (субдуральним), а між твердою та кістками – надтвердооболонним (епідуральним).
На основі мозку під павутинний простір утворює широкі вмістища спинномозкової рідини – під павутинні цистерни. Вони мають тонкі сполучнотканинні перегородки між м’якою та павутинною оболонками.
У цистерни надходить спинномозкова рідина із IV шлуночка мозку. Кількість спинномозкової рідини становить 150 – 200 мл. Вона заповнює шлуночки мозку, під павутинні цистерни та простір головного мозку.
Формування спинномозкової рідини відбувається в судинних сплетіннях шлуночків мозку з плазми крові, відтік її здійснюється за системою спеціальних капілярів оболонок мозку через під павутинний простір у венозну систему. Спинномозкової рідина створює відносно постійний внутрішньочерепний тиск, бере участь в обміні речовин і виконує захисну функцію.
Нормальна спинномозкова рідина прозора, містить незначну кількість білка й поодинокі лімфоцити.
Латинські терміни:еncefalon, medulla spinalis, mielencephalou, metencephalou, pous, cerebellum, mesencephalon, diencephalon, telencephalon, meninges.
Контролююча програма
1. Головний мозок: латинська назва, розташування, середня вага.
2. П'ять відділів головного мозку; латинські терміни.
3. Що належить до заднього мозку?
4. Що включає в себе середній мозок?
5. Назвіть основні утворення проміжного мозку.
6. Чим представлений кінцевий мозок?
7. Назвіть шлуночки мозку.
8. Що належить до складу мозкового стовбура?
9. Місце розташування довгастого мозку; його латинська назва, будова білої та сірої речовини.
10. З чого складається біла речовина довгастого мозку?
11. Де розташований мозковий міст, яка його латинська назва?
12. Які ядра містяться в мозковому мості?
13. Назвіть місце розташування четвертого шлуночка головного мозку, з чим він з'єднується?
14. З яких утворень складається середній мозок?
15. Як називається порожнина середнього мозку, з чим вона з'єднується?
16. Будова ніжок мозку, які ядра містяться в ніжках мозку?
17. Будова покришки середнього мозку, ядра горбиків середнього мозку.
18. Де розташований мозочок? Сіра і біла речовина середнього мозку.
19. Мозочкові ніжки: з чим вони з'єднують мозочок?
20. Основні функції мозочка.
21. Назвіть основні утвори проміжного мозку.
22. Значення та будова таламуса.
23. Які провідникові шляхи підходять до таламуса?
24. 3 чого складаються колінчасті тіла?
25. Значення та будова гіпоталамуса.
26. Які стінки має III шлуночок?
27. 3 чим з'єднується III шлуночок?
28. Що належить до складу ретикулярної фармації?
29. Назвіть частки півкуль великого мозку.
30. Основні борозни та звивини великих півкуль головного
31. Взаємне розташування сірої і білої речовини в півкулях великого мозку.
32. Назвіть ядра півкуль великого мозку.
33. Основні дані про будову кори головного мозку.
34. Чутливі зони кори головного мозку.
35. Що включає в себе лімбічна система та її значення?
36. Рухи якої частини тіла регулюють рухові зони правої півкулі та лівої півкулі головного мозку.
37. Назва та будова оболони головного мозку?
38. Між оболонні простори головного мозку.
39. Спинномозкова рідина: де виробляється, загальний об'єм, куди відтікає.
40. Значення спинномозкової рідини.
Дисципліна: АНАТОМІЯ
І семестр
ЛЕКЦІЯ № 6
Тема: ПЕРИФЕРИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА
План.
1. Класифікація нервової системи.
2. Принцип будови периферійної нервової системи.
3. Анатомічна характеристика спинномозкових нервів.
4. Анатомічна характеристика черепно-мозкових нервів.
5. Вегетативна нервова система.
Класифікація нервової системи
Існують дві класифікації нервової системи — анатомічна та фізіологічна. Згідно з першою нервову систему поділяють на центральну і периферійну. До центральної належать головний і спинний мозок, до периферійної — нервові волокна, вузли та їхні розгалуження. Згідно з фізіологічною класифікацією нервова система поділяється на соматичну й автономну (вегетативну). Перша забезпечує іннервацію всього тіла, крім внутрішніх органів, судин, остання іннервує означені внутрішні органи.
Необхідно пам'ятати, що обидві класифікації деякою мірою умовні, оскільки в основі функціонування нервової системи лежать рефлекторні дуги, які охоплюють різні її відділи та внутрішні органи.
Нерви поділяють на черепні і спинні, відповідно 12 пар і 31 пара. Вони віддають гілки до органів нашого тіла — іннервують органи і тканини. Нервові закінчення — це рецептори і ефектори.
Усі нерви, разом з їх закінченнями, становлять периферійну нервову систему.
Нерви, залежно від складу їх волокон, поділяють на чутливі, рухові і змішані.
Нервова система (центральна і периферійна) поділяється на соматичну і вегетативну. Соматична включає в себе ті відділи нервової системи, які іннервують посмуговані м'язи і органи чуття. До вегетативної нервової системи відносять ті відділи головного і спинного мозку і ті нерви, які іннервують внутрішні органи, серце, судини і залози внутрішньої секреції.
Вегетативну нервову систему в свою чергу поділяють на симпатичний та парасимпатичний відділи.
Принцип будови периферійної нервової системи
Ця частина нервової системи об'єднує елементи нервової тканини, що розташовані поза головним і спинним мозком.
Периферійна нервова система забезпечує зв'язок центральних відділів нервової системи з органами і системами організму.
Анатомічно вона представлена нервами, що відходять від головного і спинного мозку і має 12 пар черепних нервів і 31 пару спинномозкових нервів, а також периферійну частину вегетативної нервової системи із усією своєю масою сплетінь і нервових вузлів.
Нервові волокна поділяють на чутливі, рухові і змішані. Рухові нервові волокна утворені відростками нервових клітин, тіла яких — рухові ядра черепних нервів або ядра передніх рогів спинного мозку. Чутливі нерви представлені відростками нервових клітин, що утворюють спинномозкові вузли, або чутливі вузли черепних нервів. Частіше за все нерви є змішаними і складаються як з чутливих, так і рухових нервових волокон.
Периферійний відділ вегетативної нервової системи утворений волокнами і нервовими вузлами та сплетіннями нервів.
Анатомічна характеристика спинномозкових нервів.
Спинномозкові нерви (nervi spinales)
Спинномозкових нервів 31 пара: 8 шийних (nn.cervicales), 12 грудних (nn. thoracici), 5 поперекових (nn. lumbales), 5 крижових (nn. sacrales) та 1 куприковий (n. coccygeus). Кожен із спинномозкових нервів, виходячи із спинномозкового каналу, розгалужується на чотири гілки: задню, передню, з'єднувальну та оболонкову. Задні гілки іннервують шкіру та м'язи потилиці, спини та частково сідничної ділянки.
Передні гілки, об'єднуючись, утворюють сплетення: шийне, плечове, поперекове та крижове. Гілки II—XI грудних нервів сплетень не утворюють, а пролягають у міжреберних проміжках. З'єднувальні гілки йдуть до вузлів симпатичного стовбура, а оболонкові іннервують оболони спинного мозку.
Шийне сплетення (plexus cervicalis) утворене передніми гілками чотирьох верхніх шийних спинномозкових нервів. Лежить між м'язами шиї, і віддає шкірні нерви та діафрагмовий нерв.
До шкірних гілок належать: малий потиличний нерв, великий вушний нерв, поперечний нерв шиї, надключичні нерви.
Діафрагмовий нерв проходить у грудну порожнину, де іннервує діафрагму, плевру, перикард.
Плечове сплетення (plexus brachialis) утворене передніми гілками чотирьох нижніх шийних та частиною І грудного спинномозкових нервів. Розрізняють дві частини сплетення: надключичну та підключичну. Спочатку воно розташоване у надключичній ямці в міждрабинчастому просторі.
Від цієї частини сплетення відходять короткі нерви до ділянки грудей та плечового поясу: спинний нерв лопатки, довгий грудний нерв, підключичний нерв, надлопатковий нерв.
Потім сплетення опускається у пахвову ямку і ділиться на три пучки навколо пахвової артерії: бічний, присередній та задній. Від кожного з цих пучків відходять довгі нерви до верхньої кінцівки:
1)присередній та бічний грудні нерви;
2)присередній шкірний нерв плеча;
3)присередній шкірний нерв передпліччя;
4)серединний нерв;
5)променевий нерв;
6)пахвовий нерв.
Грудні нерви (nervi thoracici)
Передні гілки II—X грудних нервів не утворюють сплетень, а кожна з них, ідучи в міжребрових проміжках, має назву міжребрового нерва. Міжреброві нерви лежать поруч з міжребровими артеріями та венами у міжребрових проміжках. Останній з цих нервів називають підребровим.
Міжреброві нерви іннервують шкіру грудей та живота, м'язи грудей та м'язи передньобічної стінки живота.
Передні гілки поперекових, крижових та куприкових нервів з'єднуючись, утворюють поперекове та крижове сплетення.
Поперекове сплетення (plexus lumbalis) — утворене частково передніми гілками XII грудного, повністю І—НІ та частково IV поперековим нервами. Гілки цього сплетення іннервують шкіру нижніх ділянок живота, стегна, гомілки та стопи, а також м'язи бічної та задньої стінок живота, передньої ділянки стегна та деякі привідні м'язи. До цих нервів належать:
- клубово-підчеревний нерв;
- клубово-пахвинний нерв;
- статево-стегновий нерв;
- латеральний шкірний нерв стегна;
- стегновий нерв;
- затульний нерв.
Крижове сплетення (plexus sacralis) утворене передніми гілками частково IV поперекового, повністю V поперекового, всіх крижових та куприкового нервів. У ньому розрізняють короткі та довгі нерви. Короткі нерви іннервують м'язи таза і сідничної ділянки. До довгих нервів належать:
- задній шкірний нерв стегна;
- сідничний нерв;
- загальний малогомілковий нерв;
- великогомілковий нерв;
- бічний та присередній підошовний нерви.
Сідничий нерв є найбільшим нервом тіла людини, гілки його іннервують більшу частину нижньої кінцівки.
Анатомічна характеристика черепно-мозкових нервів
Черепні нерви (nervi craniales) фізіологічно поділяють на три групи:
1)чутливі нерви — І, II, VIII пари;
2)рухові нерви — III, IV, VI, XI, XII пари;
3)змішані нерви — V, VII, IX, X пари.
I пара — нюхові нерви (nn. olfactorii) починаються від рецепторів, розміщених на слизовій оболонці верхньої носової раковини, верхнього носового ходу та перегородки носа; проходять до нюхової цибулини. Звідси нервові імпульси передаються у кору півкуль.
II пара — зоровий нерв (n. opticus) починається від специфічних клітин сітківки ока і через зоровий канал клиноподібної кістки проходить у порожнину черепа. Волокна зорового шляху підходять до колінчастих тіл, горбиків середнього мозку і прямують до потиличної частки кори півкуль.
III пара — окоруховий нерв (n. oculomotorius) — руховий, проходить у орбіту через верхню очноямкову щілину й іннервує прямі м'язи (верхній, присередній та нижній), нижній косий м'яз та м'яз — піднімач верхньої повіки. Парасимпатичні волокна забезпечують іннервацію м'яза — звужувача зіниці та війкового м'яза.
IV пара — блоковий нерв (n. trochlearis) — руховий, у порожнину орбіти проходить крізь верхню очноямкову щілину, ядро розташоване у ніжках середнього мозку. Іннервує верхній косий м'яз ока.
V пара — трійчастий нерв (n. trigeminus) — мішаний. Має одне рухове і три чутливих ядра, що формують три гілки трійчастого нерва: очний, верхньощелепний та нижньощелепний нерви.
Очний нерв за функцією чутливий, проходить крізь верхню очноямкову щілину та іннервує шкіру ділянки лоба, очноямкові ділянки та частково слизову оболонку порожнини носа.
Верхньощелепний нерв за функцією чутливий. З порожнини черепа виходить крізь круглий отвір. Іннервує зуби верхньої щелепи, шкіру обличчя від медіального кута ока до кута рота, а також слизову оболонку піднебіння, верхньої губи, щік та порожнини носа.
Нижньощелепний нерв за функцією мішаний. З порожнини черепа виходить крізь овальний отвір і віддає гілки, які іннервують зуби нижньої щелепи, сльозову оболонку щоки, передню частину язика, слинні залози, частково шкіру обличчя, жувальні м'язи та частково м'язи шиї.
Основними парасимпатичними гілками нерва є вушний, під'язиковий та підщелепний вузли, постгангліонарні волокна яких іннервують слинні залози.
VI пара — відвідний нерв (n.abducens) — руховий. З порожнини черепа в орбіту проходить крізь верхню очноямкову щілину. Ядро розташоване у мосту заднього мозку. Іннервує бічний прямий м'яз очного яблука.
VII пара — лицевий нерв (n.facialis) — мішаний. Ядро розташоване у мосту заднього мозку. Має рухові, парасимпатичні та чутливі (смакові) волокна. Нерв входить крізь внутрішній слуховий хід у канал лицевого нерва, виходить з нього крізь шило-сосковий отвір і потрапляє в товщу привушної залози. Лицевий нерв іннервує мімічні м'язи, підшкірний м'яз шиї, а також вушні м'язи, шило-під'язиковий м'яз та двочеревцевий м'яз. Чутливі волокна лицевого нерва виділяють в особливий нерв — проміжний, найбільшою гілкою якого є барабанна струна. Парасимпатичні гілки нерва іннервують сльозову, підщелепну і під'язикові слинні залози та залози носової порожнини.
VIII пара — присінково-завитковий нерв (n.vestibulo-cochlearis) — чутливий; це нерв слуху і рівноваги. Розрізняють дві частини нерва: присінкову та завиткову. Присінкова частина проводить відчуття від статичного апарату, що розміщується у внутрішньому вусі і лабіринті присінка та півколових каналів.
Завиткова частина починається волокнами від рецепторного апарата слуху — спірального корнієва органа. З'єднавшись, присінкова та завиткова гілки утворюють присінково-завитковий нерв, який входить у порожнину черепа крізь внутрішній слуховий отвір. Проміжні центри слуху розміщуються у нижніх горбках середнього мозку, а коркові центри — у скроневій частці кори головного мозку.
IX пара — язико-глотковий нерв (n. glossopharyngeus) — змішаний, має рухові, чутливі та парасимпатичні волокна. З черепа виходить через яремний отвір. Чутливі гілки нерва іннервують слизову оболонку задньої третини язика, глотки, середнього вуха. Рухові волокна нерва іннервують м'язи глотки, а парасимпатичні секреторні волокна нерва забезпечують іннервацію привушної слинної залози.
X пара — блукаючий нерв (n. vagus) — змішаний. Його рухове, чутливе та парасимпатичне ядра лежать у довгастому мозку. З черепа виходять через яремний отвір. На шиї блукаючий нерв лежить поряд із внутрішньою яремною веною та загальною сонною артерією, йде в грудну порожнину і через стравохідний отвір у діафрагмі — у черевну порожнину, де іннервує внутрішні органи.
XI пара — додатковий нерв (n. accessorius) — руховий. Його ядра лежать у довгастому мозку. Нерв виходить з порожнини черепа через яремний отвір, далі переходить на шию, де й іннервує груднинно-ключично-сосковий та трапецієподібний м'язи.
XII пара — під'язиковий нерв (n. hypoglossus) — руховий. Ядро розташоване у довгастому мозку. Порожнину черепа залишає через канал під'язикового нерва потиличної кістки. Іннервує всі м'язи язика та під'язикову групу м'язів шиї.
Вегетативна нервова система
Вегетативна нервова система є невід'ємною частиною цілісної нервової системи; перебуває під контролем кори головного мозку і її діяльність рефлекторна. Вона іннервує внутрішні органи, а саме: органи серцево-судинної системи, внутрішні органи, залози внутрішньої секреції, усі непосмуговані м'язи.
Вегетативна нервова система має центральні та периферійні відділи. Центральні відділи розташовані у середньому і довгастому відділах головного мозку та бічних рогах різних відділів спинного мозку.
За функціональним антагонізмом вегетативну нервову систему поділяють на симпатичну та парасимпатичну частини.
Центри симпатичної частини розташовані в бічних рогах спинного мозку від VIII шийного до II поперекового сегментів. Периферійний відділ складається з парного симпатичного стовбура, що лежить поряд з хребтовим стовпом. Кожен із стовбурів утворений ланцюгом вузлів, зв'язаних між собою міжвузловими гілками. Вузли поділяють на шийні, грудні, поперекові та крижові. Шийний відділ має 3 вузли: верхній, середній та нижній. Грудна частина симпатичного стовбура складається з 11—12 грудних вузлів, черевна і тазова частини симпатичного стовбура складаються з 3—4 поперекових та 3—4 крижових вузлів.
Від симпатичних вузлів відходять нерви, що утворюють нервові сплетення, які іннервують внутрішні органи, кровоносні та лімфатичні судини, залози, а також здійснюють трофіку тканин.
Центри парасимпатичної частини лежать у середньому, задньому і довгастому мозку, а також в сірій речовині 2—4 сегментів крижової частини спинного мозку. її периферійний відділ складається з волокон, що йдуть у складі черепно-мозкових нервів до органів і тканин.
Головна функція вегетативної нервової системи полягає у пристосуванні діяльності внутрішніх органів потребам організму.
Латинські терміни: nervi spinales, nervi cranialis, n. olfactorius, n. opticus, n.oculomotorius, n. trochlearis, n. trigeminus, n. abducens, n. facialis, n. vestibulocochlearis, n. glossopharyngeus, n. vagus, n. accessorius, n. hypoglossus, plexus cervicalis, plexus brachialis, plexus lumbalis, plexus sacralis, pars sympathica, pars parasympathica, systema nervosum autonomicum.
Контролююча програма
1. Які існують класифікації нервової системи? Дайте їх характеристику.
2. Назвіть спинномозкові нерви.
3. Як утворюється спинномозковий нерв і на які гілки ділиться?
4. Що іннервують задні гілки спинномозкових нервів?
5. Які сплетіння утворюють передні гілки спинномозкових нервів?
6. Шийне нервове сплетіння: чим утворене і де розташоване?
7. Плечове сплетіння: чим утворене, де розташоване, ділянки іннервації.
8. Поперекове нервове сплетіння: чим утворене, де розміщене, ділянки іннервації.
9. Крижове нервове сплетіння: чим утворене, де розташоване, ділянки іннервації.
10.Назви та порядкові номери черепних нервів.
11.Поділ черепних нервів за функцією.
12.Будова та ділянки іннервації чутливих черепних нервів.
13.Будова та ділянки іннервації рухових нервів.
14.Будова та ділянки іннервації змішаних нервів.
15.Що іннервує вегетативна нервова система?
16.З чого складається центральна та периферійна частина вегетативної нервової системи?
17.Де містяться парасимпатичні і симпатичні ядра вегетативної нервової системи?
18.Основна відмінності у будові вегетативної і соматичної нервової системи.
19.Які вегетативні волокна називають прегангліонарними і постгангліонарними?
20.Особливості будови симпатичної частини вегетативної нервової системи.
21.Особливості будови парасимпатичної частини вегетативної нервової системи.
22.Які черепномозкові нерви мають у своєму складі парасимпатичні волокна?
23.Що іннервують парасимпатичні волокна крижових нервів?
24.Де розташовані вегетативні сплетення?
25.Які нерви беруть участь в утворенні вегетативних нервових сплетень?
26.Де розміщені вищі вегетативні центри?
Дисципліна: АНАТОМІЯ
І семестр
ЛЕКЦІЯ № 7
Тема: АНАТОМІЯ ОРГАНІВ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ
План.
1. Загальні принципи будови ендокринних органів. Класифікація ендокринних органів.
2. Гіпофіз, епіфіз: топографія, частини, будова, функції.
3. Щитоподібна залоза та прищітоподібні залози: топографія, будова, функції.
4. Надниркові залози: будова, функції. Топографія правої й лівої надниркових залоз.
5. Ендокринна частина підшлункової залози та статевих залоз: будова, функції.
|