Методичні особливості їх організації

ПЛАН:

1. Спортивно-ігрові змагання.

2. художньо-ігрові форми дозвілля.

3. Інтелектуальні конкурси.

4. Ігротека.

Як ми вже відмічали, гра завжди є супутницею дозвіллєвих заходів. Вона надає їм гостроти, емоційності, активності, наочності, цікавості, непередбаченості, створює атмосферу справжнього вільного спілкування, справжніх переживань, щирої радості.

Гра може бути частиною будь якого заходу: тематичного вечора чи розважальної програми, серйозного змісту чи жартівливого,для дітей чи людей похилого віку. Але серед багатьох дозвіллєвих заходів ми виділимо зараз лише ті, де гра є основою змісту, їх основним компонентом.

І. На поч. 70-х років телебаченя Німеччини надало нам гарний урок: програму “Роби з нами, роби як ми, роби краще за нас”. Вона одразу привернула до себе увагу мільйонів глядачів. Її особливістю було поєднання спорту, гри, дозвілєвої драматургії. Вперше з’явився термін: спортивно-ігрові змагання. Через два роки телебаченя СРСР починає цикл програм “Веселі старти”, які дуже швидко знайшли відгук серед дозвіллєвих закладів. Потім з’явилася ще одна цікава програма: “Тато, мам, я – спортивна сім’я”. Ось уже протягом багатьох років ця форма удосконалюється і завжди приваблює до себе і гравців, і глядачів-болільників. У чому полягає успіх цієї форми.

· Вона доступна широкому колу виконавців та організаторів. Вона проста як за змістом, так і за методикою організації.

· Вона має широкий творчий діапазон, великі творчі можливості, багатоваріативність набору ігрових ситуацій та емоційно-виражальних засобів.

· Вона надає можливість проявити активність як учасникам, так і глядачам.

· Вона видовищна, емоційна, виразна.

Отже, розглянемо з яких компонентів може складатися така програма:

· Ігри-етсафети у різноманітних інтерпретаціях: з реквізитом та без нього, змішані та прості, спортивні та жартівливі тощо – основа змісту програми.

· Показові виступи: спортсменів, танцюристів, акторів, циркачів та ін.

· Зустрічі з видатними спортсменами з метою пропаганди спорту.

· Монологи та діалоги ведучих.

· Пісні, музика, реквізит, світло, озвучення – тобто різноманітність емоційно-виражальних засобів.

· Реклама (спортивна, спортивних об’єднань, клубів та ін.)

· Змагання болільників.

· Різноманітність формування команд: Дитячі, з батьками, з шефами, одної статті, змішані ...

Я форма спортивно-ігрові змагання можуть бути одноразовими заходами:

- на святі;

- у таборі, на базі відпочинку, у парку, клубі, на спортмайданчику, чи у спортзалі.

Але спортивно-ігрові змагання можуть йти окремим циклом з поступовим відбором претендентів на фінальні ігри.

У спортивно-ігрових змаганнях, яку б назву вони не мали, є обов’язкові атрибути:

· Наявність команд.

· Наявність болільників.

· Наявність журі чи суддівської колегії.

· Наявність ведучого (одного чи двох).

· Ритуал вітання команд.

· Ритуал нагородження переможців.

Для того, щоб спортивно-ігрові змагання були дійсно цікаві, емоційні, ефективні, необхідно виконувати деякі вимоги:

· Сценарій спортивно-ігрових змагань має бути побудований за законами драматургії.

· Слід використовувати всю багатоманітність форм, що можливі у такому заході. Чергування ігрового та зорово розважального матеріалу надає спортивним змаганням особливої динаміки, сприяє тому, щоб глядачі не втомилися, щоб не згасли їх інтерес та енергія.

· Завжди слід пам’ятати про те, що око людини приваблює все яскраве, барвисте, незвичайне. Тому цим вимогам повинні відповідати реквізит, форма гравців, світло, декорації, оформлення залу та ін.

· Постійно треба підтримувати інтерес болільників до того, що відбувається на майданчику через коментарі ведучого, повідомлення про результати суддівства.

· Особливу увагу слід звернути на кульмінацію програми – заключну естафету. Вона має бути складною, різноманітною, дуже дійовою, захоплюючою.

· Необхідно надати деякої урочистості відкриттю та закриттю заходу.

· Боротьба в цих змаганнях ведеться до кінця за будь-яких обставин. Кожна команда (особливо та, що програла) оцінює гру супротивника та дякує суддів за сумлінну роботу.

· У спортивно-ігрових змаганнях не слід виводити гравців, які програли, з гри, їх можна “покарати” очками.

Основне положення всесвітнього олімпійського руху: “Головне – не перемога у змаганні, а участь у ньому” – має стати лозунгом не тільки організаторів, а й гравців, отож дуже важливо не створювати ажіотажу під час командних ігор, не допускати настрою “Перемога за всяку ціну”.

ІІ. Художньо-ігрові форми дозвілля.Серед художньо-ігрових форм слід особливо виділити таку форму як КВН.

Вперше позивні КВН пролунали у 1961 р. Так й до сьогодення ця форма живе і збирає мільйони глядачів та прихильників. Причин такого відгуку аудиторії чимало:

· По-перше, КВН зумів уловити ритм сьогодення.

· По-друге, він відповідає різноманітним інтересам сучасної людини.

· Він приваблює щирістю.

· В ньому є елементи азарту.

· Він має великі творчі можливості (імпровізація, жарт, театралізація, спілкування з аудиторією, участь болільників тощо).

КВН – це поєднання різноманітних форм: естради, аматорства, спорту, змагання ерудитів, турнір дотепників, балаган, театр, сатира, критика недоліків, гра, вечір відпочинку, а все разом це гра. Ця форма синтетична, немає такого жанру, що був би недоречний у КВН.

Оптимальна схема побудови КВН може мати такий вигляд:

· Знайомство з журі.

· Привітання.

· Розминка.

· Миттєвий конкурс.

· Конкурс, що вимагає підготовки (музичний, поетичний, виїзний та ін).

· Конкурс болільників.

· Домашнє завдання.

Але це не догма і кожного разу можна щось змінювати, вносити нові форми конкурсів, міняти їх місцями та ін.

Ще одна художньо-ігрова форма культурно-дозвіллєвої діяльності – вечорниці. Це комплексний вечір відпочинку на основі народних звичаїв. Вони доречні у клубах, гуртожитках, на базі відпочинку та ін. Їх можна організовувати як для змішаної аудиторії, так і для однорідної.

Сучасні вечорниці зберегли свою специфіку:

· В основі їх сценарію закладені фольклорні мотиви;

· Тут немає поділу на зал та сцену.

· Для них характерна камерність.

Гра може бути компонентом різноманітних балів. До відкриття балу гостей треба чимось зайняти, зацікавити. Тут доречні ігри-гадання, ігри-атракціони, ігри-аукціони тощо. На балу у конкурсній формі можна обрати королеву та короля балу. Претенденти на цю роль беруть участь у жартівливих конкурсах. Якщо бал костюмований – тобто маскарад, можна провести конкурс на самий оригінальний, яскравий, кращій костюм.

Гра може бути одним з головних компонентів структури танцювальних вечорів та дискотек. Вони розраховані на велику молодіжну аудиторію, метою яких є фізична та емоційна зарядка, сприяння спілкуванню молоді, рухової активності, слухання сучасної музики. Ігри надають можливість відпочити від втоми, до якої призводить зайва рухливість танцювального вечора, але вони не повинні порушувати теми, атмосфери, настрою вечора, а бути його складовою частиною.

ІІІ. Інтелектуальні конкурси.Звісно, що вже в часи прадавньої культури існували форми змагання в знаннях і мудрості. Для людини щось уміти означало владу, а щось знати – магічну владу. Культ знання, авторитет освіти є основою змагання в ерудиції і сьогодні, вони сприяли виникненню вікторин, ерудиціонів, турнірів знавців та ін., все це – інтелектуальні ігри.

Телебачення подає нам сьогодні добрий урок організації інтелектуальних конкурсів: “Що? Де? Коли?”, “Поле чудес”, “Інтелект-шоу LG евріка”, “Найрозумніший”.

При створенні інтелектуальні конкурси слід пам’ятати, що основу цієї форми складають запитання та відповіді, тому особливим має бути сюжет, тобто, як будуть розгортатися події гри, а ще реквізит, який допоможе створити зовнішню оболонку гри та стати її внутрішньою пружиною.

Інтелектуальні конкурси потребують особливої підготовки ведучого, оскільки він, крім того, що інформує про правила гри. Веде її сюжетну лінію, робить коментар ходу гри, зв’язує гравців із залом, підтримує динаміку гри – він ще повинен мати глибокі знання з питань, запропонованих для гри, бути впевненим у правильності відповідей, вміти аргументовано довести помилки. Гра не може тривати більше години.

При складанні запитань слід керуватися такими правилами:

· Запитання не може вимагати розгорнутої відповіді (дайте характеристику кругообігу води в природі).

· Запитання не можуть вимагати специфічних поглиблених знань.

· Запитання не може вимагати кілька відповідей (хто, де і коли...?).

· Запитання не може бути до примітивного безглуздим.

Запитання повинні бути:

· Цікавими;

· Посильними але не легкими;

· Різноманітними;

· Спрямовані не тільки до пам’яті, а й виявляти здатність логічно мислити, застосовувати та інтегрувати знання.

· Мати лише одну правильну відповідь.

· Їх повинно бути багато.

Різко мобілізують гравців сигнал. Наприклад: час на обміркування запитання – кує зозуля чи звучить музична фраза....

Особливу увагу в організації інтелектуальних конкурсів слід відвести складанню правил. Нехтування чітких правил – головна помилка організаторів. У правилах передбачаються та зауважуються всі дрібниці конкурсу:

· Час на обміркування;

· Засіб, який зрівнює усіх гравців перед лицем гри: кубик, табло, поворотне коло та ін. – це гаранти справедливості, датчики випадковості.

· Додаткові умови.

Важливим питанням в організації інтелектуальних конкурсів – є активізація глядачів. Можливі такі варіанти:

· Приз найактивнішому болільнику (визначає журі).

· Оголошується конкурс на кращого гравця (визначають глядачі).

· Приз за найцікавіше питання.

· Приз за вірного визначення переможця.

· Гра з болільниками та ін.

ІУ. Ігротека.Серед багатьох форм КДД, в яких гра є основним компонентом змісту, особливе місце посідають розважальні заняття, що не потребують участі ведучого. Дуже часто на вечорах відпочинку обладнують спеціальну кімнату чи куток, що функціонує під гаслом: “Грайте самі”. Тут можна знайти будь яку гру, яка не потребує участі ведучого: ребуси, кросворди, настільні ігри, ігрові автомати та ін. У деяких дозвіллєвих закладах (клуби, бази та табори відпочинку, кімнати школярів, дитячі бібліотеки тощо) постійно функціонують так звані ігротеки. Основу їх складають настільні ігри; настільно-спортивні ігри (шашки, шахи, нарди, тенісм, настільний футбол, доміно...); популярні і настільно-друковані ігри-забави (кросворди, чайнворди, ребуси, анаграми...); стендові атракціони (мішені для кидання м’ячів, кілець, дротиків, тир...); кімната для більярду.