Категорії педагогіки вищої школи Конспект лекцій
З дисципліни
«ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ»
Тема Педагогіка вищої школи як наука
Предмет, категорії педагогіки вищої школи.
Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук.
Зв'язок педагогіки вищої школи в іншими науками.
Педагогіка вищої школи вивчає закони і закономірності управління педагогічним процесом у вищому навчальному закладі, що покликаний відповідати кінцевій меті цієї педагогічної системи. Метою вищих навчальних закладів є підготовка спеціалістів вищої кваліфікації, здатних, одержавши відповідну освіту, включитися у виробничу діяльність; вирішувати виробничі або наукові завдання і відповідати за їх вирішення. Результативність такої системи вимірюється соціальною та професійною адаптацією її випускників. А це, у свою чергу, викликає необхідність засвоєння майбутніми спеціалістами новітніх знань у галузі науки і техніки, знайомства із сучасними інформаційними технологіями, а також максимального розвитку активності і самостійності студентів.
Навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі суттєво відрізняється від шкільного своєю орієнтацією на оволодіння методами самостійної навчальної і науково-дослідної роботи, переходом освіти в самоосвіту, а також самостійністю регуляції студентами своєї поведінки та наявністю системи ціннісних відносин, що вже склалися.
Педагогіка вищої школи - наука про навчання та виховання студентів, про формування особистості спеціаліста вищої кваліфікації.
Предмет педагогіки вищої школи становить дослідження особливого виду педагогічної діяльності, спрямованої на розкриття закономірностей і раціональних шляхів навчання та формування спеціаліста вищої кваліфікації.
Педагогіка вищої школи, що виникла на базі загальної (точніше шкільної) педагогіки, розглядає вищі рівні навчання та виховання дорослої людини. Вона тісно пов'язана з такими науками психолого-педагогічного циклу, як загальна дидактика, теорія виховання, історія педагогіки та вищої освіти, наукова організація навчальної і викладацької праці, педагогічна психологія, загальна психологія, фізіологічна психологія, кібернетична педагогіка.
Педагогіка вищої школи, удосконалюючи та уточнюючи свої методи дослідження, установлює зв'язки з рядом математичних наук (передусім з математичною статистикою, теорією ймовірностей і математичною логікою) теорією моделювання, психологією та нейрокібернетикою, соціальними науками, і насамперед із соціальною психологією, соціологією та соціометрією.
Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук
Традиційно в системі педагогічних наук виокремлюються декілька самостійних галузей:
- історія педагогіки, що займається вивченням педагогічних ідей та систем освіти в їх розвитку;
- порівняльна педагогіка, що порівнює з метою найбільш глибокого проникнення в сутність, системи освіти різних країн;
- дидактика, тобто теорія навчання та освіти;
- теорія виховання, що розробляє форми та методи виховного впливу;
- школознавство, чи управління освітою, у межах якого розглядаються різні форми шкільної організації; а також організацію освіти у навчальних закладах всіх видів та ступенів;
- дефектологія, що займається вивченням форм і методів навчання людей з фізичними та розумовими вадами (сурдопедагогіка,
- тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка, логопедія);
- професійні педагогіки, що вивчають засоби навчання людей, які займаються певною галуззю діяльності (лікувальна, театральна, військова, виправно-трудова педагогіка і т. ін.);
- вікова педагогіка, дошкільна, шкільна, педагогіка вищої школи, педагогіка дорослих чи андрогогіка).
Отже, педагогіка вищої школи є підрозділом у віковій педагогіці. Проте, вона має подвійне підпорядкування, оскільки належить також і до професійної педагогіки.
Дійсно, вища освіта є спеціальною, тобто готує спеціалістів певного профілю, певної професії.
Категорії педагогіки вищої школи
Попередньо можна дати визначення педагогіки вищої школи як науки про виховання, освіту та навчання студентства. До цього визначення вводяться три категорії педагогічної науки, до яких слід віднести також категорії навчання та педагогічного процесу. У широкому розумінні "виховання" означає керівництво розвитком.
Отже, це керівництво одержанням знань, засвоєнням певних поглядів, виробленням правильних звичок, формуванням потреб, інтересів, мотивів, почуттів. Але процес керівництва розвитком може проходити як умисний, тобто як цілеспрямована діяльність спеціально виділених для цієї мети осіб - вихователів, педагогів, кураторів; це виховання у вузькому значенні слова. З іншого боку, на людину в тому чи іншому відношенні впливає вся сукупність життєвих умов, її “виховує життя”. Це - широкий зміст поняття виховання.
Категорія “освіта” містить в собі три складові частини: 1) здобуття знань, умінь, навичок; 2) формування на цій основі світогляду; 3) розвиток пізнавальних здібностей особистості. Для того, щоб зміст освіти став надбанням учнів, потрібна система спеціально підібраних педагогічних впливів – “навчання”; це наступна категорія педагогіки.
Навчання передбачає спільну діяльність учителів та учнів. “Учіння”, як категорія педагогіки, розглядає лише діяльність самого учня, його особисту працю, спрямовану на оволодіння змістом освіти, хоча насправді це не означає, що самостійна робота учня не повинна бути скерованою, не повинна певним чином організовуватися вчителем.
Як категорія педагогіки “педагогічний процес” включає всю систему навчальних і виховних засобів, здійснюваних у тому чи іншому навчальному закладі та організованих відповідно до вимог педагогіки.
Необхідно відзначити, що категорії, як найбільш загальні поняття науки, у різних галузях педагогіки не відрізняються за назвою. Але цілком очевидно, що ці категорії мають свою специфіку залежно від того, який ступінь навчання ми розглядаємо. Так, зміст освіти в середній загальноосвітній школі та вищому навчальному закладі різні; значно різняться і методики виховного впливу, що застосовуються в школі та ВНЗ. Спільність категорій дає можливість включити педагогіку вищої школи в цілісну систему педагогічних знань; специфіка цих категорій - основа становлення педагогіки вищої школи, як самостійної галузі дослідження та практики. Між окремими категоріями педагогічної науки та між відповідними явищами педагогічної практики існує складна система зв'язку, тому виділення категорій є абстракцією, хоча й цілком виправданою, що забезпечує точність наукових міркувань.
Категорію “освіта” не можна визначати як просту суму знань, умінь, навичок, що відповідає усталеному рівню. В освіту обов'язково повинно включатися виховання необхідних для професії якостей та властивостей особистості (наприклад, здобуття математичної мовної культури, розвиток технічного, педагогічного, медичного мислення, уміння збагнути фізичний, хімічний зміст явищ тощо). В освіту повинно включатися також уміння творчо застосовувати та самостійно поповнювати, трансформувати і розвивати знання.
Важливе місце у дидактиці вищої школи мають такі поняття, як-от: “складність”, “трудність”, “надійність”, “якість”. Складність навчального матеріалу є поняттям об'єктивним та інформаційним, трудність -суб'єктивним, психолого-педагогічним. Надійність засвоєння пов'язана з “засвоюваністю” знань. На жаль, не всі викладачі вищих навчальних закладів розрізняють поняття “складність” і “трудність”, інколи замінюючи друге першим, здійснюючи в цьому випадку суто інформаційний підхід, не використовуючи психологізм у викладанні.
|