Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

ТЕМА 3: ЕСТЕТИКА ТА ЇЇ ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ

 

Лекція 5. Естетика в системі наукового знання.

Основні поняття і терміни:естетична діяльність, естетична свідомість, естетичні почуття, естетичний ідеал, естетичний смак, канон, дизайн, естетичні закони

Актуальність теми: Естетику можна розглядати як цілісну систему наукового знання яка містить три основні розділи: про природу естетичного об'єкта та види естетичної цінності (продукти виробництва, явища природи, суспільства і мистецтва); про природу естетичної свідомості та її форми (естетичне почуття, ідеали, смаки, теорії та ін.); про природу естетичної діяльності та її види (художнє конструювання, або дизайн, художня творчість, естетичне виховання та ін).

Естетика як система має і свій категоріальний апарат: естетичні категорії, естетичні поняття та естетичні закони. Вона виступає як метатеорія мистецтва і визначає шляхи формування досконалої людської чуттєвості, впливає на художню культуру суспільства. Активно взаємодіючи з суміжними науками, зокрема з етикою і психологією, естетика сприяє виявленню творчих можливостей людини, її морально-етичного потенціалу.

 

Розгорнутий план викладання лекційного матеріалу

1. Естетика як галузь наукового знання.

2. Структура естетичного знання

3..Елементи естетичної діяльності й особливості їх взаємодії.

Питання 1. Естетика як галузь наукового знання.

Слово «естетика» (aistheticos) — грецького походження, у перекладі означає — той, що має відношення до чуттєвого сприйняття. Термін «естетика» увійшов до науки в середині XVIII ст. Вперше його застосував німецький філософ А. Баумгартен для позначення нового розділу в філософії. А. Баумгартен увів у філософію розділ «Теорія чуттєвого сприйняття» і запропонував назвати його терміном «естетика». Він міцно укоренився у філософській термінології, і вже з ХVІІІ ст. естетику почали розуміти як науку, що вивчає лише «філософію прекрасного», або філософію мистецтва. У естетиків з’явився самостійний предмет вивчення.



Предметом естетики є чуттєве пізнання навколишньої дійсності з її різноманітними напрямами: природою, суспільством, людиною та її діяльністю в усіх життєвих сферах, навіть у виробничій. Так, з естетичними властивостями явищ і предметів зустрічаємося, коли розглядаємо чудові квіти, величні споруди (наприклад, церкви, пам’ятки давнини тощо), нові технічні об’єкти (комп’ютери, машини, роботи та ін.), які створені працею людини, коли пишаємося високогуманними вчинками людей, високохудожніми творами мистецтва. Про людей, чутливих до краси, говоримо, що вони мають естетичне чуття. Процесу сприймання естетичного даємо назву естетичного сприйняття, результатом якого є естетичне переживання.

Отже, естетичні почуття, переживання, естетична насолода виступають як вияви естетичного ставлення до предметів або явищ дійсності. Різноманітні естетичні відношення, що виникають у людини (соціальної групи, суспільства) до дійсності, можна віднести до загального поняття «естетичне». Природу естетичного вивчає наука естетика.

Дослідження естетичного (виступає як метакатегорія науки естетики) припускає аналіз найбільш загальних характеристик, сторін, які належать певним естетичним об’єктам дійсності, наприклад, прекрасним, піднесеним, трагічним і т. ін., крім того, природи відображення цих явищ у свідомості людини, в естетичних сприйняттях, уявленнях, ідеалах, теоріях та поглядах, а також природи естетичних цінностей.

Питання 2. Структура естетичного знання

Естетика відіграє значну роль у суспільному житті, це розкривається через функції, які вона виконує в суспільстві. До найважливіших функцій естетики належать світоглядна, пізнавальна, формуюча (виховна), методологічна та ін. Естетика потрібна митцю. Вона є світоглядною основою для творчої діяльності художньої інтелігенції. Художник може інтуїтивно використовувати закони естетики, не усвідомивши їх у теоретичній формі, а познайомившись з ними під час художнього процесу, з досвіду попередників та сучасників. Але таке усвідомлення іноді не дає можливості глибоко і безпомилково вирішити творчі завдання. Кожен майстер має свою художню концепцію світу, своє світосприйняття.

І він, бажаючи чи, навпаки, не бажаючи, передає своє ставлення до світу у творах (наприклад, порівняймо світосприйняття героїв М. Шолохова у повісті «Доля людини» і Ф. Кафки у романі «Америка»). Світогляд не тільки керує талантом і майстерністю, а й сам формується під їх впливом у процесі творчості. При цьому найбільший вплив на творчість має той бік світогляду, який розкривається в естетичній системі, свідомо або несвідомо реалізується у художніх образах. Творчість та усвідомлення, як правило, є супровідними. Софокл, Леонардо да Вінчі, Вільям Шекспір, Жан-Батіст Мольєр, Йоганн Вольфганг Гете, Л.М. Толстой, І.Я. Франко — не тільки видатні майстри мистецтва, але й визначні дослідники його таємниць.

Естетичні принципи, на які спирається той чи інший митець у своїй творчій діяльності, не байдужі людині, бо свої твори художники завжди створюють для неї. Вона спрямовує розвиток мистецтва, і в цьому полягає її велике значення. Естетика надає знання митцям, сприяє свідомому ставленню до художньої творчості. Не тільки художнику потрібна естетика, вона необхідна і суспільству, що сприймає мистецтво, — читачу, глядачу, слухачу; естетика несе знання людям, дозволяє познайомитися з основними властивостями і законами розвитку естетичних явищ, з різними естетичними концепціями тощо. У цьому розкривається пізнавальна функція естетики.

Естетика виховує особистість, її смак. Вона розвиває її естетичну свідомість, допомагає по-справжньому сприймати мистецтво. Сприяючи формуванню певних естетичних поглядів, ідеалів, уявлень, дана наука орієнтує у світі естетичних цінностей, викликає ціннісні уявлення, якими люди можуть користуватися у своїй практичній діяльності. Таким чином, вона відіграє виховну роль у житті суспільства. Узагальнюючи результати дослідження естетичних явищ, які дає, наприклад, мистецтвознавство, естетика, в свою чергу, впливає на його розвиток. Вона розкриває головні принципи пізнання естетичних об’єктів, визначає шляхи їх дослідження. Отже, естетика виконує і методологічну функцію.

Знання естетики потрібне не тільки митцю, який пише картину, а й швецю, який шиє костюм, і столяру, що виготовляє шафу, і інженеру, який створює автомобіль, оскільки пізнання та перетворення світу вони здійснюють за законами краси. Естетика заслуговує на увагу людини, адже вона дає знання, як поводитися у світі (етикет), як одягатися зі смаком, як красиво і зручно організувати своє робоче місце (дизайн); сприяє розвитку духовного світу особистості і допомагає використовувати на практиці естетичне знання.

Наука естетика надає людині знання, формує творчі якості, потребу сприймати красу і отримувати від неї насолоду, бажання спілкуватися з мистецтвом і розуміти його.

 

Питання 3. Елементи естетичної діяльності й особливості їх взаємодії

Структура естетичної діяльності: естетична реалізація, естетична активність (також і художня творчість), художнє творення та сприйняття. Естетичні стосунки людей. Загальні сфери діяльного вияву естетичного та краси (як сфери творення, вияву і реалізації естетичного відношення):

Праця: висхідний аспект відношення до світу та його освоєння “за законами краси”. Це сфера безпосереднього стикання людини і світу, обміну речовини й енергії (як і міри їхнього нерівномірного розподілу – інформації) між людиною та природою. Праця – головний спосіб і чинник саморозвитку та самосвідомості людини, обов’язкова фаза освоєння дійсності, а тому й аспект чуттєвої трансформації від окремої корисності до універсальності (“за мірками всіх живих видів”), а потім і самоцінності (вищої, культурної цінності) чуттєво-предметного світу. Праця – мотиваційний епіцентр сфери спілкування, а тому й джерело естетичних переживань (від спільного – до загального; від загального – до особливого-естетичного). Є своя праця і у мистецтва: художні ремесла, народна архітектура, орнаментування, дизайн і технічна естетика.

Свобода виростає з необхідності та з необхідністю. Уже звільнення руки від опорної функції – велетенська ступінь естетичної свободи, бо звідси починається штучна предметність (артефакти), стягання натуральних властивостей з предметів і вільне їхнє пере-обряженя до якісно нових властивостей. З точки зору трудової теорії походження мистецтва, естетичного їхнім джерелом не є саме естетичне. І це вірно, але не вірно, що похідне або зводиться до того, з чого походить, або вважається не самодостатнім. Не вірно й те, що лише праця є джерелом естетичного, що вона його безпосередньо породжує. Є ціла низка засобів трансформації простого відчуття до естетичного. Розвинуті у різних сферах і формах діяльності та спілкування здібності й потреби людей інтегруються у цілісну якість – духовну! Духовність, взята у відношенні до емоційно-ейдетичного осягнення чуттєвих об’єктів, і є естетичною якістю – духовно-емоційною чутливістю людини, яка утворилася поверх утилітарно-вітальних потреб і здібностей. Отже: естетичного не може бути поза життєво-практичним процесом (теза); естетичне не є сам цей процес (антитеза); естетичне – духовно-практичний процес (синтез).

Побут: зберігає певний синкретизм, початкову цілісність і нерозчленоване образне осягнення, хоча й не сягає мистецької форми у її самодостатній глибині. Обряди, фольклор. Усна народна творчість, аматорські мистецтва (прикраси побутової сфери).

Естетичне відношення виникає завдяки спільностям образів, узагальнень, переживань, а отже завдяки спілкуванню. Воно ж розширяє предмети естетичних інтересів стосовно інших людей і культур. Саме вони забезпечують множинність аспектів (багато мірок) відображення й особливого виразу чуттєвих належностей світу. Специфічність естетики у безпосередньому і соціокультурному середовищі спілкування значно помітна..

Природа: зовсім не є початком естетичного відношення, хоча є початковою умовою життя людини. Універсально-космічний сенс отримує лише при досягненні людиною певних внутрішніх здібностей завдяки головним чинникам способу людського буття у світі природи – діяльності (предметно-чуттєвої перш за все) і спілкуванню. Пейзаж і натюрморт після всього з’явилися.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ:

1. Загальна структура естетики.

2. Естетичні цінності: поняття та зміст.

3. Естетичні потреби й інтереси: джерела, зміст, роль.

4. Структура естетичної свідомості: основні елементи.

5. Принципова різниця моральної, естетичної та художньої діяльності і творчості.

6. Причини виникнення і взаємодія естетичних потреб і здібностей.

7. Естетичне відношення і його структурні елементи..

8. Поняття естетичного сприйняття.






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2024 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.