Попит, виручка і прибуток конкурентної фірми

Коли розглядати повністю конкурентний ринок якоїсь продукції у стані рівноваги, то рівноважні ціна і обсяг на ньому встановлюються внаслідок взаємодії тисяч конкуруючих учасників з боку попиту і пропозиції (рис.7.1.а). Особливістю такого ринку є те, що жодна окрема фірма не може відхилитись од рівноважної ціни. Це добре видно, коли йдеться про спробу підвищити ціну, адже на ринку присутні багато продавців абсолютно ідентичної продукції, яка однаково доступна покупцям, і вони не будуть платити більше за те, що можна купити за нижчою ціною. Далі ми переконаємось, що і знизити ціну порівняно з рівноважною на конкурентному ринку неможливо, тому що виробництво при нижчій ціні реалізації буде збитковим для виробника. Окремий виробник не може вплинути на рівноважну ринкову ціну і при змінах обсягу своєї пропозиції, тому що його частка дуже мала в галузевому обсязі пропозиції.

Отже, конкурентна фірма будь-який можливий обсяг свого випуску може продати за ціною ринкової рівноваги P_E інакше кажучи, ціна попиту на продукцію окремої конкурентної фірми є сталою для різних обсягів Q (при інших рівних умовах). Тобто попит на продукцію конкурентної фірми є абсолютно еластичним, а відповідна крива попиту є горизонтальною лінією, що відповідає ціні P_E (рис.7.1.6). Саме з горизонтальною кривою попиту на свою продукцію (яка отримала назву специфічної кривої попиту) зустрічається кожна фірма на повністю конкурентному ринку.

Через це фірма на повністю конкурентному ринку зветься ціноодержувачем — тому що вона зовсім не впливає на ринкову ціну, а одержує її як встановлену ринком.

Фірма в результаті продажу своєї продукції на ринку отримує певну виручку. Розглянемо показники виручки, які використовуються в економічному аналізі.

Рис.7.1. (а) Утворення ринкової ціни P_E на конкретному ринку. (б) Попит D на продукцію конкурентної фірми

Сукупна виручка (ТR) — сума грошей, яку отримає фірма після продажу своєї продукції на ринку, вона дорівнює добутку обсягу проданого товару Q на ціну Р, за якою реалізовано товар:

ТR = R(Q) = Р×Q. (7.1)

Ще раз підкреслимо, що ціна в цьому виразі є сталою, отже, ТR є лінійною функцією R(Q) відносно обсягу Q.

Середня виручка (АR) — це виручка від реалізації одиниці продукції:

АR = TR/Q = Р×Q = P. (7.2)

Гранична, виручка (МR) — це зміна загальної виручки (АТК) внаслідок продажу додаткової одиниці продукції (DQ):

МR = DTR/DQ. (7.3)

МК можна обчислити і як похідну функції R(Q):

МR = dR(Q)/dQ = Р. (7.3')

Бачимо, що АR=МR=Р, тобто лінія попиту на рис. 7.1.6, є одночасно лінією ринкової ціни, середньої і граничної виручки.

Прибуток (П) будь-якої фірми утворюється як різниця між виручкою від продажу продукції та її вартістю для виробника:

П=ТR-ТС. (7.4)

Зазначимо, що цей прибуток відрізнятиметься від бухгалтерського прибутку, який отримає фірма.Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між виручкою і бухгалтерською вартістю (див. попередню тему). Якщо ж врахуємо, що ТС — це економічна вартість, то отримаємо за формулою (4) економічний прибуток, або просто прибуток. Цей прибуток відрізняється від бухгалтерського на величину нормального прибутку.

Нормальний прибуток — це альтернативна вартість використання у виробництві власних факторів виробництва підприємця. Можна вважати, що нормальний прибуток повинен відшкодувати власникові фірми вартість його власних ресурсів, зокрема його праці, підприємницьких здібностей на рівні ринкових цін цих ресурсів.

Як бачимо, нормальний прибуток є ще однією інтерпретацією різниці між бухгалтерською та економічною вартістю.

Максимізація прибутку фірми

Задача максимізації прибутку може бути розв'язана в аналітичному, табличному і графічному вигляді в залежності від форми завдання функцій виручки R(Q)та вартості С(Q). Якщо маємо графічну форму — криві ТR і ТС (рис. 7.2.а), — тоді прибуток для будь-якого значення Q (горизонтальної координати) графічно визначається як різниця вертикальних координат цих кривих. У підсумку матимемо криву прибутку П (рис. 7.2.6). При малих обсягах випуску (до Q_A) фірма матиме збитки, при обсягах випуску в діапазоні від Q_A до Q_B — прибутки. Максимальний прибуток досягається при Q=Q_E., а при обсягах випуску більших за Q_A фірма знову матиме збитки.

Аналітичнo пошук максимального прибутку полягає в максимізації функції однієї змінної П(Q)=R(Q) - С(Q). Згідно з необхідною умовою максимуму функції, шукаємо такий обсяг Q, для якого похідна функції П(Q) дорівнює нулеві:

при Q = Q_E,

деМП- граничний прибуток.

Якщо виконуються і достатні умови екстремуму (MR>MC при Q<Q_E і MR<MC при Q>Q_E), тоді за обсягу випуску Q_E матимемо максимальний прибуток П_E. Тобто умова максимізації прибутку має вигляд:

МR = МС, (7.5)

і називаєтьсяправилом граничного випуску.

Графічний розв'язок задачі максимізації прибутку з використанням граничних величин показано на рис. 7.2.а.

TR, TC

Рис. 7.2. Графічне визначення прибутку за сукупними показниками.

(а) Виручка TR і вартість TC. (б) Крива прибутку.

Криві MR і MC перетинаються в точці E. P_E і Q_E — це ціна та обсяг, які визначають максимальний прибуток. Сукупна виручка, ТR=Р_E×Q_E, графічно визначається як площа прямокутника Р_EEQ_EO. При обсязі Q_E середня вартість дорівнюватиме AС_B (на це вказує точка В перетину кривої АС із лінією EQ_E. Отже, сукупна вартість визначається як:

ТС = С(Q_E ) = АС_B×Q_E,

тобто дорівнює площі прямокутника AC_BBQ_EO . Тоді прибуток графічно визначається як різниця площ Р_EEQ_EO та AC_BBQ_EO і чисельно дорівнює площі прямокутника AC_BBQ_EO.

Рис.7.3.а відповідає випадкові, коли фірма має додатний економічний прибуток (Р_E>АС_E ). На рис. 7.3.6 економічний прибуток дорівнює нулеві (Р_E=АС_E), тобто фірма може забезпечити собі лише нормальний прибуток; у ситуації на рис. 7.3.в задача максимізації прибутку фактично перетворюється на мінімізацію збитків через високий рівень середньої вартості (Р_E<АС_B ).Умова незбитковості фірми досягається, якщо

Р = minAC. (7.6)

Ця умова виконується на рис. 7.3.6 у точці Е мінімуму кривої АС — в точці незбитковості, і означає можливість отримування лише нормального прибутку.

В короткостроковому періоді фірма може залишатись у галузі навіть за наявності певних збитків, тому що в разі миттєвого припинення діяльності вона втрачає вартість фіксованих факторів FС, а припиняє витрачати гроші лише на придбання змінних факторів VС (адже VС=0 при Q=0). Тому фірма буде залишатися в галузі за наявності збитків, які не перевищують FС, доти, доки вона не зможе змінити обсяг FС:

Втрати=ТС – ТR = FС + VС(Q) - Р×Q £ FС, VС(Q) £ Р×Q,, або Р ³ АVС.

Умова закриття фірми в короткостроковому періоді означає, що виручка ТR не може компенсувати навіть фіксовану вартість FС, тобто фірмі слід виходити з галузі при цінах

Р < minAVC. (7.7)

Точка В дотику кривої АVС до лінії Р₀ = МR₀ на рис. 7.4.а, для якої виконується умова

Р = minAVC, (7.8)

має назвуточки закриття.

(в) Економічні збитки

Рис. 7.3. Можливі випадки прибутковості за діяльності фірми в

короткостроковому періоді.